Медичні перспективи. 2022. Т. 27, № 4

     Титульний лист (Title of the issue)
Зміст (Content)

2022 Том XXVII № 4

Опубліковано
29-12-2022

ТЕОРЕТИЧНА МЕДИЦИНА

Цимбалюк В.І., Вадзюк С.Н., Толокова Т.І., Паньків І.Б. Репродуктивне здоров’я в умовах глобального потепління

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271113

Reproductive health under global warming

     

 

Ключові слова: глобальне потепління, передчасні пологи, репродуктивне здоров’я, несприятливі наслідки вагітності

Реферат. Репродуктивне здоров’я в умовах глобального потепління. Цимбалюк В.І., Вадзюк С.Н., Толокова Т.І., Паньків І.Б. Порушення репродуктивного здоров’я населення привертає увагу науковців медико-біологічної галузі у зв’язку зі змінами навколишнього середовища. Зміна клімату в бік підвищення температури є актуальною загрозою здоров’ю людства з негативним довготривалим впливом. В умовах глобального потепління зростає кількість негативних наслідків вагітності, а саме ідіопатичного передчасного завершення вагітності з народженням недоношених новонароджених. Пріоритетним напрямком зменшення викликаних зміною клімату негативних наслідків для здоров’я населення є визначення груп ризику, найбільш вразливих до негативних наслідків зміни клімату для здоров’я, до яких належать вагітні жінки та новонароджені діти. Стратегія попередження та зменшення змін репродуктивного здоров’я ґрунтується на визнанні глобального потепління як фактора ризику, що сприяє зростанню передчасних пологів та пов’язаних з цим несприятливих наслідків вагітності.

Яворовський О.П., Зазуляк Т.С., Остапів Д.Д., Рябовол В.М., Демецька О.В. Порівняльна оцінка пошкоджуючої дії наночастинок на основі діоксиду титану на статеві клітини кнурів в експерименті in vitro

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271117

Comparative assessment of the effect of titanium dioxide – based nanoparticles on boar germ cells in vitro

     

 

Ключові слова: наночастинки діоксиду титану, нанокомпозит діоксиду титану зі сріблом, нанотоксикологія, сукцинатдегідрогеназа, цитохромоксидаза,  статеві клітини кнурів

Реферат. Порівняльна оцінка пошкоджуючої дії наночастинок на основі діоксиду титану на статеві клітини кнурів в експерименті in vitro. Яворовський О.П., Зазуляк Т.С., Остапів Д.Д., Рябовол В.М., Демецька О.В. Сучасні наноматеріали на основі діоксиду титану, зокрема модифіковані наносріблом, володіють противірусною, антибактеріальною, протигрибковою активністю, цитотоксичною дією в екс­периментах in vitro та можуть вражати статеві клітини теплокровних лабораторних тварин. Метою дослідження було вивчення впливу різних типів наночастинок на основі діоксиду титану на фізіолого-біохімічні характеристики модельних клітин – статевих клітин кнурів в експерименті in vitro. При застосуванні максимальної дози (LD50) досліджуваних нанопорошків у всіх зразках виживання сперміїв було вірогідно нижчим, ніж у контролі: на 41,9% (р<0,001) ‒ за дії наночастинок (далі НЧ) ТіО2 (ІПМ ім. І.М. Францевича, далі ІПМ), на 28,0% (р<0,05) ‒ за дії НЧ ТіО2 (Acros Organics), на 53,5% (р<0,001) ‒ за дії НЧ 4% Ag-ТіО2 (ІПМ) і на 55,9% (р<0,001) ‒ за дії НЧ 8% Ag-ТіО2 (ІПМ).  Нанопорошки на основі діоксиду титану різних виробників, що характеризуються подібною морфологічною характеристикою та різним ступенем доповненості наносріблом (вміст Ag від 0 до 8%), починаючи з дози 1/10 LD50 можуть чинити ушкоджуючу дію на статеві клітини кнурів, яка проявляється зниженням дихальної активності сперміїв та активності цитохро­моксидази, збільшенням активності сукцинатдегідрогенази. Найбільш чутливим маркером виявився показник виживання сперміїв, значення якого достовірно знизилось за дії наночастинок 8% Ag-ТіО2 (ІПМ) у дозі 1/100 LD50, що є наслідком порушення активності мітохондріальних ензимів і, відповідно, ресинтезу АТФ. Отри­мані нами результати підтверджують та розширюють дані щодо характеру пошкоджуючого впливу нано­частинок на основі діоксиду титану на статеві клітини теплокровних тварин за рахунок оксидативного стресу. Одержані експериментальні дані будуть враховані при гігієнічній регламентації досліджених нанопорошків.

  

Фещенко Ю.І., Яшина Л.О., Опімах С.Г., Гуменюк Г.Л., Ігнатьєва В.І., Полянська М.О., Зволь І.В., Москаленко С.М. Особливості уражень легень внаслідок COVID-19 у хворих першої хвилі пандемії (огляд літератури)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271118

Features of lung impairment due to COVID-19 in patients of the first wave of the pandemic (literature review)

     

 

Ключові слова: COVID-19, ураження легень, запалення, фіброз, тромбоз

Реферат. Особливості уражень легень внаслідок COVID-19 у хворих першої хвилі пандемії (огляд літератури). Фещенко Ю.І., Яшина Л.О., Опімах С.Г., Гуменюк Г.Л., Ігнатьєва В.І., Полянська М.О., Зволь І.В., Москаленко С.М. З плином пандемії COVID-19 зростає число пацієнтів, які протягом багатьох тижнів та навіть місяців від початку захворювання страждають від симптомів, зниження працездатності та погіршення якості життя. Мета цього огляду літератури – пошук та вивчення наявних літературних даних щодо особливостей легеневих уражень при COVID-19, а також морфологічних та патофізіологічних передумов тривалих дихальних розладів у пацієнтів, що перенесли цю недугу. Найбільш частими скаргами пацієнтів після гострого COVID-19 є слабкість, задишка, кашель та дискомфорт у грудній клітці. При цьому спостерігаються рестриктивні порушення функції зовнішнього дихання, зниження дифузійної здатності легень та стійкі зміни при комп’ютерній томографії частіше у вигляді фіброзу, рідше у вигляді бульозно-емфізематозних змін, бронхоектазів та плеврального випоту. Основними патофізіологічними механізмами гострого ураження легень при COVID-19 є пряма вірусна токсичність, порушення в роботі імунної системи, гіперзапальна відповідь, ендотеліопатія, розлади мікроциркуляції, підвищене згортання крові з тромбозом дрібних та великих судин, що призводить до пневмонії або гострого респіраторного дистрес-синдрому. Патологія легень після гострої фази COVID-19 може бути зумовлена імуногенною і гіперзапальною від­повіддю, гіперкоагуляцією та призводити до фіброзу легень. Можливими причинами формування легеневого фіброзу можуть виступати тромботичні процеси, гемосидероз, некротичний капілярит, ангіогенез, гіпоксія, цитокіновий шторм. Таким чином, порушення імунної відповіді, гіперзапалення, ендотеліальна дисфункція та надмірне згортання крові не тільки викликають пневмонію або респіраторний дистрес-синдром у гострій фазі, але й можуть тривало персистувати та сприяти легеневому фіброзу в деяких хворих. Пошуки причин довгої тривалості та підвищеної тяжкості легеневих уражень в одних осіб порівняно з іншими є предметом поточних досліджень.

Соколова K.В., Ставицький В.В., Коновалова С.О., Подплетня O.A., Коваленко С.І., Aвдєєнкo A.П. Дизайн та пошук перспективних діуретиків (інігібіторів СА II) серед ароїлгідразонів естерів хіноноксиму з використанням in silico та in vivo методології

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271120

Design and search for prospective diuretics (CA II Inhibitors) among aroylhydrazones of esters quinone oxime using in silico and in vivo methodology

     

 

Ключові слова: дизайн, молекулярний докінг, інгібітори карбоангідрази, синтез, ароїлгідразони естерів хіноноксиму, діуретична активність, аналіз SAR

Реферат. Дизайн та пошук перспективних діуретиків (інігібіторів СА II) серед ароїлгідразонів естерів хіноноксиму з використанням in silico та in vivo методології. Соколова K.В., Ставицький В.В., Коновалова С.О., Подплетня O.A., Коваленко С.І., Aвдєєнкo A.П. Дизайн та пошук нових вибіркових інгібіторів СА II із кращим фармакологічним профілем, які б викликали мінімальні електролітичні порушення в організмі, і на сьогодні залишається актуальною проблемою медичної хімії та фармакології. Важливо, що виявлені нові класи інгібіторів не завжди виконують основну «фармакофорну» функцію (сульфамідну), яка характерна для «класичних» лікарських препаратів (Acetazolamide, Methazolamide, Ethoxzolamide, Dorzolamide та інші), а є похідними фенолів, поліамінів, кумаринів/тіокумаринів, сечовин, тіосечовин, гідроксаматів тощо. Ці молекули також зв’язуються в активному центрі ферменту, але не взаємодіють безпосередньо з каталітичним іоном цинку або взаємодіють через цинк-координовану молекулу води/іону гідроксиду. Проте це приводить до підвищення їх селективності і, як наслідок, фармакологічної дії. Продовжуючи дослідження з пошуку сполук, що впливають на сечовиділення, нас зацікавили ароїлгідразони естерів хіноноксиму. По-перше, для них характерні певні особливості будови (динамічна та геометрична ізомерія), по-друге, вони виявляють окисно-відновні властивості, по-третє, наявність ароматичних фрагментів надає можливість створити об’ємну комбінаторну бібліотеку для аналізу. Ці сполуки є лігандами в реакціях комплексування, а додаткове збільшення кількості акцепторів водню в молекулі за рахунок структурної модифікації дозволить покращити ліганд-ферментативні взаємодії з карбоангідразою (CA II) і, як наслідок, виявити нові перспективні діуретичні засоби. Ціль – дизайн та пошук потенційних діуретиків (інгібіторів СА II) серед ароїлгідразонів естерів хіноноксиму з використанням методології in silico, традиційного синтезу та in vivo. Використано методи органічного синтезу, фізико-хімічні методи аналізу органічних сполук (ЯМР 1Н-спектроскопія, елементний аналіз), прогнозування спорідненості до біологічної мішені, прогноз токсичності та ліпофільності комбінаторної бібліотеки бензогідразидів О-ароїлестрів хіноноксимів з використанням комп’ютерних сервісів. Дослідження сполук, що впливають на видільну функцію нирок щурів, проводили за загальноприйнятою методикою Е.Б. Берхіна з водним навантаженням. Дослідження ймовірного механізму проводилося за допо­могою гнучкого молекулярного докінгу, як підходу пошуку молекул, що мають спорідненість до карбоангідрази людини II типу (СА II). Макромолекулярні дані кристалічної структури СА II (PDB ID – 3HS4) завантажені з Protein Data Bank (PDB). Розроблено дизайн та обґрунтовано пошук діуретичних засобів серед бензогідразидів О-ароїлестерів хіноноксимів методами in silico (прогнозування спорідненості, ліпофільності, токсичності та фермент-лігандних взаємодій), традиційного органічного синтезу та методами in vivo (вплив на видільну функцію нирок щурів). Синтез ароїлгідразонів естерів хіноноксиму проведений шляхом взаємодії ароїлгідразинів з 4-[(ароїліміно)]циклогекса-2,5-дієн-1-oнами. Структура синтезованих сполук підтверджена елементним аналізом та 1Н ЯМР-спектрами. Проведені дослідження впливу синтезованих сполук на видільну функцію нирок щурів дозволили виявити ряд перспективних сполук серед ароїлгідразонів естерів хіноноксиму, які посилюють добовий діурез на 54,2-352,8% порівняно з контрольною групою. При цьому встановлено, що найбільш активним виявився N'-(4-[(2-хлоробензоїлокси)іміно]циклогекса-2,5-дієн-1-іліден)-3-нітробензо­гідра­зид, який підвищував добовий діурез на 352,8% порівняно з контрольною групою, перевищуючи при цьому ефект «Гідрохлоротіазиду» (170,8%). Розроблена та впроваджена стратегія пошуку діуретиків серед бензо­гідразидів О-ароїлестерів хіноноксимів дозволила ідентифікувати ефективну сполуку, яка за сечогінною дією перевищує препарат порівняння «Гідрохлоротіазид». Візуалізація молекулярного стикування активних сполук показала, що їх геометрія ускладнює розміщення в кишені активного центру СА II, але виражений сечогінний ефект також можна пов’язати з їх здатністю до утворення координаційних зв’язків з катіоном цинку. Отримані результати обґрунтовують подальший цілеспрямований пошук потенційних діуретиків серед цього класу сполук для більш детального розуміння та вивчення механізму дії.

Іванов В.С., Макаренко О.А., Дєньга О.В. Корекція метаболічних змін у тканинах ротової порожнини щурів за допомогою комплексу препаратів в умовах патологічних факторів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271123

Correction of metabolic changes in the tissues of oral cavity of rats using a complex of drugs under the conditions of pathological factors

     

 

Ключові слова: внутрішньоутробна гіпоксія тканин, карієсогенна дієта, карієс-профілактичний ефект, рослинні поліфеноли, щури

Реферат. Корекція метаболічних змін у тканинах ротової порожнини щурів за допомогою комплексу препаратів в умовах патологічних факторів. Іванов В.С., Макаренко О.А., Дєньга О.В. Гіпоксія – типовий патологічний процес, що виникає при недостатньому постачанні тканин киснем або при порушенні його утилізації. Одним з найважливіших патогенетичних факторів розвитку тканинної гіпоксії є дезінтеграція структури мітохондріальних мембран, що виникає під впливом різних етіологічних факторів. У дітей, які перенесли гіпоксію в антенатальному періоді, значно збільшується частота затримок у розвитку, а також показано підвищення захворюваності на карієс порівняно зі здоровими дітьми. Виходячи з вищесказаного, ця робота є актуальною для сучасної стоматології. Робота присвячена вивченню стану зубощелепної системи та тканин ротової порожнини щурів під впливом комплексу препаратів в умовах дії внутрішньоутробної гіпоксії, карієсогенного раціону, тиреоїдної недостатності та дефіциту фтору. Об'єктами дослідження були 25 самок білих щурів лінії Вістар стадного розведення з віварію ДУ «ІСЩЛХ НАМН», яких тримали на стандартному раціоні віварію. Тварини були розподілені на три групи: інтактна (7 щурів), модель патології (8 щурів), модель патології та комплекс препаратів (8 щурів). Тварин виводили з експерименту під тіопен­таловим наркозом (40 мг/кг). Виділяли нижні щелепи та пульпу. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що запропонований лікувально-профілактичний комплекс виявив виражену карієс-профілактичну та пародон­топротекторну дію. Карієс-профілактична ефективність комплексу здійснювалася завдяки його здат­ності стимулювати мінералізуючу функцію пульпи зубів, а саме – збільшувати активність лужної фосфатази пульпи, як показника активації остеобластів, на тлі зниження активності кислої фосфатази, маркера остеокластів.  

Коваль Т.І., Сизова Л.М., Прийменко Н.П., Cидоренко А.Г., Куліш М.В., Ільченко В.І., Лимаренко Н.П. Роль гена ТLR-4 у функціонуванні природної імунної системи людини та імунопатогенезі хронічного гепатиту С (огляд літератури)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271169

The role of TLR-4 gene in the functioning of the natural human immune system and the immunopathogenesis of chronic hepatitis C (literature review)

     

 

Ключові слова: ген TLR-4, поліморфізм, Asp299Gly, хронічний гепатит С, імунопатогенез

Реферат. Роль гена ТLR-4 у функціонуванні природної імунної системи людини та імунопатогенезі хронічного гепатиту С (огляд літератури). Коваль Т.І., Сизова Л.М., Прийменко Н.П., Cидоренко А.Г., Куліш М.В., Ільченко В.І., Лимаренко Н.П. На сьогоднішній день, незважаючи на значні досягнення у вивченні імунопатогенезу хронічного гепатиту С (ХГС), залишається багато відкритих питань у діагностиці, прогнозуванні перебігу та перспектив терапії. У контексті дослідження цієї інфекції значний інтерес становить сімейство генів рецепторів вродженої імунної системи – Toll-like (TLRs). У статті проаналізовані та узагальнені дані фахових наукових джерел щодо ролі гена ТLR-4 у функціонуванні природної імунної системи людини, а також поліморфізму Asp299Gly цього гена в імунопатогенезі ХГС. Актуальність дослідження зумовлена тим, що вроджена імунна система має вирішальне значення в первинному захисті макроорганізму від патогенів, розпізнавання яких значною мірою залежить від сімейства генів рецепторів TLRs, а генетичний аналіз є сучасним та перспективним напрямом персоналізованої медицини. Перспек­тивність визначення генетичних маркерів полягає в тому, що, незалежно від віку та інших факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, вони несуть у собі інформацію про схильність до певних захворювань, що може бути використане при формуванні генетичного паспорта. Дані щодо впливу полі­морфізму Asp299Gly гена TLR4 на імунопатогенез ХГС суперечливі та потребують подальшого дослідження. Поглиблене вивчення цього питання дозволить покращити лікувально-діагностичну тактику при цьому захворюванні на основі комплексної оцінки особливостей імунного реагування, які зумовлені носійством зазначеного поліморфізму в геномі людини.

Штриголь С.Ю., Койро О.О., Кудіна О.В., Юдкевич Т.К., Горбач Т.В. Порівняльний аналіз впливу диклофенаку натрію та еторикоксибу на показники енергетичного обміну в печінці щурів на моделі гострого загального охолодження

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271171

Comparative analysis of the effect of diclofenac sodium and etoricoxib on energy metabolism in rat liver in the acute general cooling model

     

 

Ключові слова: нестероїдні протизапальні препарати, гостре загальне охолодження, енергетичний обмін, печінка

Реферат. Порівняльний аналіз впливу диклофенаку натрію та еторикоксибу на показники енергетичного обміну в печінці щурів на моделі гострого загального охолодження. Штриголь С.Ю., Койро О.О., Кудіна О.В., Юдкевич Т.К., Горбач Т.В. При зниженні температури довкілля активуються фізіологічні механізми, що запобігають втратам тепла. Однак в умовах холодового стресу розвивається гіпотермія, яка значно порушує функціонування організму та може становити загрозу для життя. Установлено, що профілактичне застосування нестероїдних протизапальних препаратів, особливо диклофенаку натрію та еторикоксибу, дозволяє зменшити ступінь тяжкості холодової травми. Зважаючи на те, що за впливу низьких температур їх фригопротекторна дія може дисоціювати із впливом на синтез ейкозаноїдів, доцільно дослідити незалежні від циклооксигенази механізми запобігання гіпотермії, зокрема вплив на енергетичний обмін. Мета дослідження – з’ясувати вплив диклофенаку натрію та еторикоксибу на показники енергетичного обміну в печінці щурів після гострого загального охолодження. Досліди проведено на 28 статевозрілих щурах-самцях, яким за 30 хв. до моделювання холодової травми вводили одноразово внутрішньошлунково диклофенак натрію (7 мг/кг), еторикоксиб (5 мг/кг) або розчинник воду питну (у групах інтактного контролю та контрольної патології). Гостру гіпотермію викликали шляхом експозиції тварин протягом 2 год. при температурі -18°С. До та після гострого загального охолодження оцінювали ректальну температуру. У гомогенаті печінки вимірювали вміст лактату, пірувату та аденозинтрифосфату, розраховували співвідношення лактат/піруват. Установлено, що диклофенак натрію, на відміну від еторикоксибу, достовірно знижує тяжкість гіпотермії. Обидва нестероїдні протизапальні препарати запобігають порушенням енергетичного обміну, спричиненим впливом холоду, а саме: зменшують концентрацію молочної кислоти та співвідношення лактат/піруват, збільшують вміст пірувату та аденозинтрифосфату в печінці тварин. Еторикоксиб нормалізує вміст інтермедіатів енергетичного обміну до їх рівнів в інтактних тварин. Диклофенак натрію чинить подібний вплив, за вираженістю якого поступається селективному інгібітору циклооксигенази-2. Отже, за профілактичного введення перед гострим загальним охолодженням диклофенак натрію ефективно запобігає гіпотермії в щурів, перевершуючи еторикоксиб. Еторикоксиб повністю запобігає зниженню вмісту пірувату та аденозинтрифосфату, а також накопиченню молочної кислоти в печінці. Диклофенак натрію поступається еторикоксибу за впливом на енергетичний обмін, що вказує на інші механізми фригопротекторної дії неселективного інгібітора циклооксигенази. Фригопротекторні та енерготропні властивості нестероїдних протизапальних препаратів дисоціюють.

Кузьмінов Б.П., Зазуляк Т.С. Лікарські засоби як етіологічний чинник професійних захворювань робітників фармацевтичних підприємств (огляд літератури)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271172

Medicinal products as a causative agent of occupational diseases in pharmaceutical workers (literature review)

     

 

Ключові слова: лікарські засоби, професійна захворюваність, фармацевтичні підприємства

Реферат. Лікарські засоби як етіологічний чинник професійних захворювань робітників фармацевтичних підприємств (огляд літератури). Кузьмінов Б.П., Зазуляк Т.С. Стрімкі темпи розвитку, особливості функціонування та висока біологічна активність сировинних матеріалів, що застосовуються, зумовлюють актуальність проблеми професійної захворюваності в працівників хіміко-фармацевтичного виробництва. Метою дослідження було узагальнення інформації про передумови та характер професійної захворюваності серед робітників хіміко-фармацевтичного виробництва, яке проводилось на основі аналізу літературних даних. Показано, що вагомою передумовою виникнення професійних захворювань є недосконалість технологічного процесу виробництва, що призводить до забруднення поверхонь та повітря робочої зони хімічними речовинами за рахунок використання, зокрема, напівавтоматизованої праці. При цьому надходження шкідливих речовин в організм робітників через органи дихання є основним і найбільш небезпечним шляхом. Найбільша небезпека існує під час отримання та переробки субстанцій, що пояснюється високою фармакологічною активністю останніх, і тому саме активні фармацевтичні інгредієнти можна вважати провідним етіологічним чинником про­фесійних захворювань при промисловому виробництві ліків. Спектр захворювань, які фіксувались у робітників фармацевтичних підприємств, є досить різноманітним і включає гострі отруєння, вплив на роботу внутрішніх органів, на репродуктивну функцію, зміни гормонального статусу, зміни в роботі системи крові та нервової системи. Проте найпоширенішими є патології органів дихання та захворювання алергічного генезу. З огляду на це впливовими міжнародними організаціями та багатьма авторами наголошується, що при авторизації лікарських препаратів мають бути одночасно розроблені критерії та методи оцінки їх шкідливого впливу на здоров’я робітників. 

 

КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА

Менексе Оксар, Хасібе Г. Байтан, Селім Турханоглу, Тайфун Айбек, Назіфе Й. Ардікоглу, Огужан Озджан Зміни рівня триптази під час операції на серці в пацієнтів з низьким ризиком алергічних реакцій

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271173

Changes in tryptase levels during cardiac surgery in patients at low risk for allergic reactions

     

 

Ключові слова: гіперчутливість, анестезія, кардіологічні процедури, протаміни, побічні ефекти, триптази

Реферат. Зміни рівня триптази під час операції на серці в пацієнтів з низьким ризиком алергічних реакцій. Менексе Оксар, Хасібе Г. Байтан, Селім Турханоглу, Тайфун Айбек, Назіфе Й. Ардікоглу, Огужан Озджан. Тест на триптазу можна використовувати як клінічний маркер активації тучних клітин. Це дослідження мало на меті виявити варіації рівнів триптази в сироватці крові та їх можливий зв’язок з алергічними реакціями на протамін у пацієнтів з низьким ризиком, які перенесли операцію серцевого шунтування. Було зареєстровано 30 пацієнтів із фізичним статусом III за класифікацією Американського товариства анестезіологів, які перенесли операцію серцевого шунтування. Це проспективне нерандомізоване клінічне дослідження було проведено в операційній. Зразки венозної крові для вимірювання триптази були взяті в пацієнтів з операцією серцевого шунтування при надходженні в операційну, безпосередньо перед і через 30 хвилин після початку введення протаміну. Було зареєстровано ознаки алергічних реакцій та описано етапи лікування на основі швидкої клінічної оцінки відповіді для діагностики та лікування під час введення протаміну. Реєстрували рівень триптази в сироватці крові та клінічні ознаки алергічних реакцій, насамперед середній артеріальний тиск (САТ). Рівні триптази в сироватці крові значно та прогресивно зростали під час процедури шунтування (потужність дослідження 80%; розмір вибірки 28; потужність аналізу 99,8% з α=0,05); однак рівні триптази не досягли достатньо високого рівня, щоб підтвердити алергічну реакцію. САТ і частота серцевих скорочень знизилися у 50% пацієнтів. Хоча рівень триптази суттєво зріс порівняно з вихідним рівнем, підвищення, пов’язане з протаміном, не було значним і не змогло забезпечити однозначну ознаку алергічної реакції на протамін.

Заболотний Д.І., Заболотна Д.Д., Бабкіна Т.В., Цвірінько І.Р., Телуха К.І., Кізім Я.В., Вальчишин С.В. Радіологічні методи дослідження в діагностиці та лікуванні хворих з новоутвореннями парафарингеального простору

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271175

Radiological research methods in the diagnosis and treatment of patients with the parapharyngeal space tumors

     

 

Ключові слова: новоутворення парафарингеального простору, дифузійно-зважена магнітно-резонансна томографія, магнітно-резонансна томографія-перфузіографія, трансоральний спосіб хірургічного доступу

Реферат. Радіологічні методи дослідження в діагностиці та лікуванні хворих з новоутвореннями парафарингеального простору. Заболотний Д.І., Заболотна Д.Д., Бабкіна Т.В., Цвірінько І.Р., Телуха К.І., Кізім Я.В., Вальчишин С.В. Парафарингеальний простір (ПФП) є складною структурою і вузьким та важкодоступним для хірургічного доступу. Хірургічне лікування є основним методом лікування пухлин ПФП та виконується на основі інформації, отриманої в результаті методів візуалізації (комп'ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії). Мета – дослідити ефективність розширеної візуалізації радіологічних методів досліджень під час діагностики новоутворень парафарингеального простору для вибору необхідної тактики хірургічного лікування. У цьому ретроспективному дослідженні взяли участь 43 пацієнти, яким проводилося хірургічне втручання щодо первинних пухлин парафарингеального простору з 2010 до 2021 року. З них: 32 пацієнти – проліковані за попередні роки, 11 – пацієнти, яким проведено обстеження та хірургічне лікування протягом останніх 2 років, яким для вибору безпечного хірургічного доступу застосовувалися розширені методики МРТ (магнітно-резонансної томографії)- та КТ (комп'ютерної томографії)-досліджень. Пацієнтам 2-ї групи для вибору правильного методу хірургічного доступу та попередження післяопераційних ускладнень та рецидиву проводилися розширені методики МРТ- та КТ-досліджень. Гістологічний висновок у 90,1% прооперованих пацієнтів підтвердив попередні дані МРТ-перфузіографії щодо ймовірної гістологічної будови новоутворення. Завдяки всебічному передопераційному дослідженню у 81,8% пацієнтів цієї групи застосовувався трансоральний доступ. Результати нашого досвіду підтверджують необхідність дотримання ретельної передопераційної діагностичної процедури, яка має використовувати переваги методів візуалізації (КТ, МРТ), особливо нових методик (МРТ-перфузіографія та дифузійно-зважених зображень).

 

Сірко А.Г., Дзяк Л.А., Перепелиця В.А., Чередниченко Ю.В. Шляхи компенсації венозного відтоку від головного мозку при оклюзії верхнього сагітального синуса парасагітальною менінгіомою

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271177

Compensation pathways for venous drainage of the brain in superior sagittal sinus occlusion by parasagittal meningioma

     

 

Ключові слова: верхній сагітальний синус, оклюзія верхнього сагітального синуса, колатеральний мозковий кровообіг, парасагітальні вени, менінгіома, парасагітальна менінгіома, селективна церебральна ангіографія

Реферат. Шляхи компенсації венозного відтоку від головного мозку при оклюзії верхнього сагітального синуса парасагітальною менінгіомою. Сірко А.Г., Дзяк Л.А., Перепелиця В.А., Чередниченко Ю.В. Метою роботи є визначення існуючих шляхів колатерального мозкового кровообігу при парасагітальних менінгіомах (ПМ), що викликають оклюзію верхнього сагітального синусу (ВСС) на підставі проведення огляду літератури та аналізу власних клінічних спостережень. Проведено ретроспективний та проспективний аналіз результатів клінічного та інструментального обстеження 221 пацієнта, які знаходились на лікуванні в КП «Дніпропет­ровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР у період з 2000 до 2021 року включно. Критерії включення хворих до дослідження: вік пацієнтів 18 років і старше, парасагітальна локалізація позамозкової пухлини за результатами спіральної комп'ютерної томографії (СКТ) / магнітно-резонансної томографії (МРТ) дослідження, гістологічна верифікація діагнозу менінгіоми, наявність оклюзії ВСС (V-VI тип за класифікацією M.P. Sindou and J.E. Alvernia) за результатами селективної церебральної ангіографії (ЦАГ). В основу цієї роботи покладено аналіз результатів обстеження 43 пацієнтів, які відповідали критеріям включення в дослідження. Серед відібраних пацієнтів проведено аналіз демографічних даних (стать, вік), результатів СКТ/МРТ головного мозку до та після внутрішньовенного підсилення, даних СКТ-ангіографії та ЦАГ. Аналізували трансформовані шляхи  венозного відтоку залежно від ділянки оклюзії верхнього сагітального синуса парасагітальною менін­гіомою: передня, середня та задня третини ВСС. Визначено, що доопераційна діагностика ПМ, які за даними СКТ/МРТ головного мозку мають ознаки інвазії ВСС за градацією M.P. Sindou and J.E. Alvernia V-VI, обов’язково повинна включати селективну церебральну ангіографію, оскільки динамічні зображення селективної цере­бральної ангіографії у венозній фазі надають змогу повноцінно оцінити сформовані шляхи колатерального кровотоку та напрямок руху крові. Інформація про дані колатерального венозного кровообігу при оклюзії ВСС парасагітальною менінгіомою вкрай важлива при плануванні хірургічного втручання. Вона допомагає уникнути ятрогенного ушкодження функціонально важливих вен, що збільшує радикальність видалення новоутворення зі збереженням/покращенням функціонального стану хворого вже в ранньому післяопераційному періоді та покращення віддалених результатів лікування.

Радченко А.О., Колеснікова О.В. Оцінка метаболічних порушень та темпів старіння залежно від поліморфізму SIRT1 у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та субклінічним гіпотиреозом

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271180

Evaluation of metabolic disorders and aging rates depending on SIRT1 polymorphism in patients with arterial hypertension and subclinical hypothyroidism

     

 

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, субклінічний гіпотиреоз, старіння, метаболічні захворювання, SIRT1

Реферат. Оцінка метаболічних порушень та темпів старіння залежно від поліморфізму SIRT1 у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та субклінічним гіпотиреозом. Радченко А.О., Колеснікова О.В. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) у поєднанні із субклінічним гіпотиреозом (СГ) спостерігається збільшення частоти і вираженості метаболічних порушень, що супроводжується прискоренням темпів старіння, проте результати досліджень швидкості старіння в цієї категорії пацієнтів вкрай нечисленні. Тому метою нашого дослідження стала оцінка метаболічних порушень та темпів старіння залежно від поліморфізму rs7069102 SIRT1 у пацієнтів з АГ та СГ. Всього в дослідження було включено 132 пацієнти, медіана середнього віку дорівнювала 47,6 року, які були розподілені на 3 групи: групу контролю (n=30), групу пацієнтів з АГ без СГ (n=49) та пацієнтів з АГ у поєднанні з СГ (n=53). Усім пацієнтам було оцінено антропометричні показники, біохімічні показники, прозапальний та оксидативний стани. Темпи старіння пацієнтів оцінювали за двома різними методами. Частота зустріваності носіїв різних генотипів rs7069102 SIRT1 у досліджуваній вибірці становила 8% для CC генотипу, 51% для CG генотипу та 41% для GG генотипу. Cпостерігалась достовірна різниця в частоті зустріваності гомозигот С/С та носіїв алеля G між групами пацієнтів з АГ залежно від наявності СГ (p<0,001). Нами було показано, що носії алеля G та генотипу GG поліморфного маркера гена SIRT1 (rs7069102) з АГ та СГ мали достовірно вищі (p<0,05) показники інсулінорезистентності, вищі рівні холестерину ліпопро­теїнів низької щільності, лужної фосфатази, С-реактивного білка та нижчу швидкість клубочкової фільтрації, що негативно впливало на процеси старіння в цієї категорії хворих. Окрім того, у пацієнтів з АГ був помітний вплив носійства алеля G на показники ліпідного профілю та біологічний вік хворих. Тому своєчасне визначення поліморфного варіанту гена SIRT1 може бути ефективним для профілактики передчасного старіння в пацієнтів з АГ та СГ.

 

Степанов Ю.М., Діденко В.І., Кленіна І.А., Татарчук О.М., Петішко О.П. Покращення верифікації фіброзу печінки за допомогою нових малоінвазивних маркерів у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271181

Improvement of liver fibrosis verification using new minimally invasive markers in patients with chronic diffuse liver diseases

     

 

Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, хронічний гепатит, асоційований з вірусом С, алкогольна хвороба печінки, токсичний гепатит медикаментозний, цитокіни, біохімічні маркери фіброзу

Реферат. Покращення верифікації фіброзу печінки за допомогою нових малоінвазивних маркерів у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки. Степанов Ю.М., Діденко В.І., Кленіна І.А., Татарчук О.М., Петішко О.П. Мета дослідження – отримати нові малоінвазивні сироваткові маркери фіброзних змін печінки у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП) різної етіології та порівняти їх з традиційними маркерами. Обстежено 364 хворих на ХДЗП, віком від 30 до 66 років: з них 221 жінка (60,7%) та 143 чоловіки (39,3%). Усі хворі були розподілені на 4 групи залежно від етіологічних факторів: І групу склали 108 пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП), ІІ – 143 хворих на хронічний гепатит, асоційований з віру­сом С (ХГС), ІІІ групу – 56 хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП), ІV – 57 хворих на токсичний гепатит медикаментозного генезу (ТГМ). Контрольну групу становили 30 практично здорових осіб. За допомогою коре­ляційного та ROC-аналізів були отримані маркери малоінвазивної діагностики ризику розвитку фіброзу печінки: у хворих на НАЖХП – рівень НОМА-IR, TNFα/ІЛ-10 та вміст α1-кислого глікопептиду, які краще за якістю діагностичної моделі, ніж традиційні Forns index APRI, FIB-4, AAR; у хворих на ХГС – коефіцієнт співвідношення гідроксипролін білковозв’язаний (ГПб/з) / гідроксипролін вільний (ГПв), вміст фосфоліпідів, рівень ІЛ-6, СД4+, які краще за якістю діагностичної моделі, ніж традиційні Forns index, APRI, FIB-4, AAR; у хворих на АХП – рівень TNFα, вміст ГПб/з та глікозоаміногліканів, які краще за якістю діагностичної  моделі,  ніж  традиційні  Forns index,  APRI,  FIB-4, AAR; у хворих на ТГМ – вміст середньомолекулярних пептидів, коефіцієнт співвідношення ІЛ-6/ІЛ-10 і СД4+/СД8+, які краще за якістю діагностичної моделі, ніж традиційні Forns index, APRI, FIB-4, AAR. Таким чином, отримано нові малоінвазивні маркери фіброзу у хворих з хронічними дифузними захворюваннями печінки.

Клигуненко О.М., Кравець О.В., Марзан О.О. Розчин альбуміну як важливий компонент інтенсивної інфузійної терапії в жінок з прееклампсією

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271184

Albumin solution as an important component of intensive infusion therapy in women with preeclampsia

     

 

Ключові слова: розчин альбуміну, прееклампсія, інфузійна терапія, водні сектори, гемодинаміка, маркери запалення

Реферат. Розчин альбуміну як важливий компонент інтенсивної інфузійної терапії в жінок з прееклампсією. Клигуненко О.М., Кравець О.В., Марзан О.О. Робота має на меті встановити доцільність та ефективність включення до складу інтенсивної інфузійної терапії у породіль з прееклампсією розчину альбуміну на підставі вивчення показників центральної та периферичної гемодинаміки, водних секторів та маркерів запалення. Дослідження охоплювало 60 жінок, які формували дві групи. До першої групи (n=30) увійшли жінки середнім віком 30,06±5,13 року в терміні вагітності 260,18±6,34 дня (помірна прееклампсія – 16,7%, тяжка прееклам­псія – 83,3%). Використовували стандартну інтенсивну інфузійну терапію згідно із затвердженими прото­колами лікування. Другу групу (n=30) складали жінки середнім віком 30,62±6,02 року в терміні вагітності 258,75±5,74 дня (помірна прееклампсія – 20%, тяжка прееклампсія – 80%). Використовували інтенсивну інфузійну терапію, схожу на ту, що й у жінок першої групи, у поєднанні із постійною паралельною інфузією розчину альбуміну 20% за схемою – 8 мл/год на І добу; 4 мл/год на ІІ добу; 4 мл/год на ІІІ добу й фуросеміду 0,05 мг/кг/год на І добу; 0,025 мг/кг/год на ІІ добу; 0,025 мг/кг/год на ІІІ добу протягом 72 годин, починаючи з моменту закінчення фізіологічних пологів чи операції кесаревого розтину. Порівняльний аналіз показав, що динаміка змін основних показників гомеостазу, гемодинаміки, водних секторів та маркерів запалення у породіль з прееклампсією вираженою мірою залежить від варіанта проведеної інтенсивної інфузійної терапії. У жінок з прееклампсією внутрішньовенне введення 20% розчину альбуміну шляхом безперервної інфузії одразу після пологів забезпечує нормалізацію водних секторів вже до 7 доби після розродження за рахунок швидкого зниження загального об’єму рідини (на 17,2%, р<0,001 від вихідного) та об’єму інтерстицію (на 31,8%, р<0,001 від допологового). Застосування запропонованої нами схеми лікування у породіль з прееклампсією дозволяє забезпечити формування еукінетичного типу кровообігу вже з 5 доби післяпологового періоду, що супро­воджується відновленням адаптаційних механізмів, які беруть участь у підтриманні належного функціону­вання серцево-судинної системи. Використання інфузії розчину альбуміну та фуросеміду сприяє зниженню ступеня фонового запального процесу, що супроводжує прееклампсію, у 3,8 раза (згідно з індексом запальної активності IL-6/IL-10).

Хасхачих Д.А., Потапов В.О. Молекулярні механізми резистентності гіперплазії ендометрія до терапії гестагенами на основі дослідження експресії рецепторів до естрогенів, прогестерону та паракринних клітинних маркерів клітинної взаємодії

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271185

Molecular mechanisms of resistance of endometrial hyperplasia to progestogen therapy based on the study of the expression of estrogen and progesterone receptors and paracrine cellular markers of cellular interaction

     

 

Ключові слова: гіперплазія ендометрія, естрогенові рецептори, прогестеронові рецептори, Е-кадгерин, β-катенін, резистентність до прогестерону

Реферат. Молекулярні механізми резистентності гіперплазії ендометрія до терапії гестагенами на основі дослідження експресії рецепторів до естрогенів, прогестерону та паракринних клітинних маркерів клітинної взаємодії. Хасхачих Д.А., Потапов В.О. Проблема резистентності неатипової гіперплазії ендо­метрія (НГЕ) до традиційно прийнятої, патогенетично обґрунтованої терапії із застосуванням різних видів прогестинів нині не є вирішеною проблемою. У 17-20% випадках спостерігається рецидивування чи прогре­сування до атипової гіперплазії ендометрія (АГЕ), що потребує застосування хірургічних методів лікування. Метою роботи стало дослідження результатів гормональної терапії із застосуванням різних типів прогестинів для лікування гіперплазії ендометрія (ГЕ) у жінок з різним типом експресії рецепторів естрогенів та прогестерону в поєднанні з експресією молекул міжклітинної адгезії Е-кадгерину та β-катеніну для з'ясування причини гормональної резистентності і формування груп жінок з гестогеночутливим типом ендометрія з неатиповою гіперплазією НГЕ(+), яким можна застосовувати гестагени для лікування, та гестогенорезистентних форм ендометрія з неатиповою гіперплазією НГЕ (-), яким потрібно пропонувати альтернативну терапію. Дослідження було виконано на морфологічному матеріалі ендометрія, отриманого шляхом діагностичної біопсії в жінок з аномальними матковими кровотечами (АМК), яким за результатами гістологічного дослідження діагностували НГЕ. Для імуногістохімічного дослідження було відібрано 80 зразків ендометрія в жінок з АМК і в тих самих жінок після проведеного лікування гіперплазії ендометрія без атипії через 3 і 6 місяців терапії. Контрольну групу (КГ) склали 20 жінок, яким застосовували тактику спостереження без застосування терапії. Усі жінки були розподілені на 3 рівні групи, у яких для лікування застосовували різні види прогестинів: I група з використанням безперервного прийому 100 мг мікронізованого прогестерону per os двічі на добу протягом 6 місяців, II група – 20 мг дидрогестерону per os двічі добу протягом 6 місяців, ІІІ група, у яких була застосована внутрішньоматкова система з левоноргестрелом (ЛНГ-ВМС). Стан проліферації та диференціювання в досліджених тканинах оцінювали за експресією рецепторів естрогену альфа (ERα), рецепторів прогестерону (PGR) та трансмембранних глікопротеїнів Е-кадгерину та β-катеніну. Експресію ERα та PGR визначали імуногістохімічним методом та розраховували напівкількісним методом за Н-індексом. Оцінку експресії Е-кадгерину та β-катеніну проводили з визначенням відсотка ІГХ-позитивних клітин до цих антигенів залежно від ступеня їхнього забарвлення. Критерієм ефективності лікування НГЕ вважали відсутність патологічних змін в ендометрії при отриманні біопсії через 3 та 6 місяців. Результати дослідження показали, що після застосування гестагенів у І групі відбулася зміна тканини ендометрія за секреторним типом у 45% випадків, у групі II, де проводилася терапія дидрогестероном, у 55% відбулася редукція ГЕ до нормальних показників гістологічної картини. Найбільшу ефективність показала ЛНГ-ВМС, при застосуванні якої в 75% спостерігалася нормалізація структури ендометрія. У контрольній групі у 32% випадків відбулася нормалізація структури ендометрія. Через 6 місяців лікування гестагенами як пероральними формами (мікронізований прогестерон, дидрогестерон), так і застосування ЛНГ-ВМС показало позитивний ефект від їх застосування, а також те, що лікувальна форма гестагенів для терапії не має істотного значення в редукції надлишкової проліферації ендометрія. У контрольній групі пацієнток, які не отримували терапію або перервали застосування терапії з різних причин, показано, що 47% пацієнток мали спонтанний регрес ГЕ. Загальний відсоток відсутності ефекту від лікування становив 20% у I, II та III групі. Визначення експресії ERα у всіх групах показало виражену експресію як у залозах, так і в стромі, яка суттєво не відрізнялася як у групі з НГЕ(+), так і з НГЕ(-). Аналіз експресії PGR в ендометрії НГЕ(-) показав, що в клітинах залоз (50,82±0,73) та в стромі (47,34±0,82) вона була нижчою, ніж в ендометрії жінок з НГЕ(+) (залози 187±3,1; строма 166,4±2,3; р<0,05), а також у незміненому ендометрії в проліферативній фазі (залози 193,2±8,5; строма 178,7±6,3; p<0,05) та секреторній фазі (залози 140,2±4,4; строма 116,6±3,1; р<0,05). Дослідження експресії Е-кадгерину в жінок з НГЕ(-) показало, що у 86,4% випадків експресія була відсутня та в 13,6% знижена. У НГЕ(+) жінок у 49,2% випадків експресія Е-кадгерину була слабкою, 34,4% помірною та в 16,4% негативною, що свідчить про зв'язок експресії PGR та Е-кадгерину. У жінок з НГЕ(-) визначалася виражена цитоплазматична експресія β-катеніну до 80%, що можна трактувати як потенційно небезпечне прогресування НГЕ в атипові форми та рецидиви. Таким чином, вивчення молекулярних механізмів резистентності гіперплазії ендометрія в жінок до терапії гестагенами допоможе розробити диференціальний підхід до її діагностики та терапії.

Юр’єва Л.М., Шустерман Т.Й., Подольська Л.В. Клініко-психометричне дослідження астенії в іноземних здобувачів медичної освіти на різних етапах навчання

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271189

Clinical and psychometric study of asthenia in foreign applicants for medical education at different stages of training

     

 

Ключові слова: іноземні здобувачі, астенія, астенічний синдром, розлади адаптації, психометрія

Реферат. Клініко-психометричне дослідження астенії в іноземних здобувачів медичної освіти на різних етапах навчання. Юр’єва Л.М., Шустерман Т.Й., Подольська Л.В. У цій статті наведено аналіз результатів клініко-психометричного дослідження астенії в іноземних здобувачів вищої медичної освіти на різних етапах навчання. У дослідженні взяли участь 110 слухачів підготовчого відділення (група 1) та 44 здобувачі I-II курсу (група 2), які проходили навчання в Дніпровському державному медичному університеті, тривалістю від 1 до 2 місяців та від 6 місяців до 2 років відповідно (на момент участі в дослідженні). Проведено клініко-психопатологічне обстеження з використанням спеціально розробленої нами анкети, методу напівструк­турованого інтерв'ю та психометричне дослідження рівня астенії за допомогою шкали Multidimensional Fatigue Inventory (MFI-20). Установлено, що досліджувана група 2 мала достовірно більшу частоту виявлення як скарг/симптомів, так і нозологічних форм (у 1,8 раза), ніж група 1. Аналіз даних шкали MFI-20 підтвердив клінічно отримані результати. Так, у групі 1 достовірно частіше спостерігалася норма (24,5%) та помірний (23,5%) рівень астенії, у групі 2 – високий рівень астенії (32%), що свідчило про поглиблення дезадаптивного процесу. Отриманий результат свідчить про необхідність розробки профілактичних та корекційних заходів для покращення якості життя цього контингенту осіб. 

Огоренко В.В., Шорніков А.В., Завалко Ю.М. Структура непсихотичних психічних розладів, алекситимії і тривоги в пацієнтів з асептичним некрозом головки стегнової кістки

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271212

The structure of non-psychotic mental disorders, alexithymia and anxiety in patients with aseptic necrosis of the femoral head

     

 

Ключові слова: алекситимія, аваскулярний некроз, невротичні розлади, тривога

Реферат. Структура непсихотичних психічних розладів, алекситимії і тривоги в пацієнтів з асептичним некрозом головки стегнової кістки. Огоренко В.В., Шорніков А.В., Завалко Ю.М. Асептичний некроз головки стегнової кістки (АНГСК) є тяжким хронічним поліетіологічним захворюванням кульшового суглоба, поширеним переважно в осіб молодого віку, при якому спостерігається втрата професійних та соціальних навичок. Відомо, що поява непсихотичних психічних розладів у пацієнтів з АНГСК може призвести до збільшення інвалідизації, зниження якості життя, труднощів в організації реабілітаційного періоду. Сучасні дослідження доводять, що перед­операційна оцінка психічного стану пацієнта приводить до статистично значущого зниження інтенсивності болю в післяопераційному періоді, поліпшення якості життя, пов'язаної зі здоров'ям, зниження тривоги, депресії та пору­шень поведінки в післяопераційному періоді. Метою цього дослідження стало вивчення синдромальних особливостей непсихотичних психічних розладів, рівня алекситимії та тривоги у хворих на АНГСК на передопераційному етапі. У дослідженні брало участь 137 осіб віком від 25 до 75 років, у яких діагностовано АНГСК та виявлені непсихотичні психічні розлади. Вико­ристовували клініко-психопатологічний, психодіагностичний методи обстеження (тест AUDIT, Торонтську шкалу алекситимії-20, тест тривоги Тейлора). Пацієнти були розподілені на дві групи залежно від тривалості захворювання на АНГСК. Результати проведеного дослідження виявили основні провідні синдроми: астено-депресивний – у 35,8%, депресивно-іпохондричний – у 18,2%, тривожно-фобічний – у 16,1%, тривожно-деп­ресивний – у 15,3% та астено- апатичний – у 14,6% випадків. Середній бал тривоги становив 26 (19; 37), що свідчить про наявність середньо-високого рівня тривоги в обстежених, водночас 52,5% пацієнтів мали високий і дуже високий рівні тривоги. При проведенні регресійного аналізу встановлено, що тривалість захворювання (ОР: 2,23; 95% [ДІ]: 1,11-4,47; р<0,05), оцінки алекситімії (OR: 2,52; 95% [ДІ]: 1,00-6,36; р<0,05) та жіноча стать (OR: 2,16; 95% [ДІ]: 1,03-4,50; р<0,05) виявилися незалежними факторами ризику, пов'язаними з рівнем тривоги в осіб з АНГСК на передопераційному етапі.

Басанець А.В., Гвоздецький В.А. Функціональний стан периферичної нервової системи в шахтарів, хворих на хронічну попереково-крижову радикулопатію професійного генезу

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271214

Functional state of the peripheral nervous system in miners suffering from chronic lumbosacral radiculopathy of occupational origin

     

 

Ключові слова: хронічна попереково-крижова радикулопатія, опорно-руховий апарат, професійна патологія, електронейроміографія

Реферат. Функціональний стан периферичної нервової системи в шахтарів, хворих на хронічну попереково-крижову радикулопатію професійного генезу. Басанець А.В., Гвоздецький В.А. Фізичне навантаження є основним чинником розвитку професійної патології сполучної тканини та кістково-м’язової системи, зокрема хронічної попереково-крижової радикулопатії (ХПКР), на яку припадає 20% у структурі професійних захворювань в Україні. Незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених вивченню питань етіології, патогенезу, особливостей клінічних проявів, застосування діагностичних та профілактичних заходів при ХПКР, деякі проблеми залишаються вивченими недостатньо. Зокрема, потребують уточнення та систематизації критерії діагностики змін периферичної нервової системи шляхом поглибленого вивчення функціонального стану нервового апарату у хворих на ХПКР професійного генезу. Дослідження проведені в групі 60 шахтарів основних професій (забійник, гірничий робітник очисного вибою (ГРОВ), прохідник), які хворіють на ХПКР. При обстеженні пацієнтів оцінювалась активність нервово-м’язового апарату за показниками електронейроміографії (ЕНМГ), а саме: амплітуди М-відповіді при стимуляції в дистальній точці правого та лівого m. abductor hallucis, n. plantaris medialis, S1, S2 (мВ), а також показників термінальної та резидуальної латентності (мс), швидкості проведення імпульсу по зазначеним нервам (м/с). Встановлено, що середній показник амплітуди М-відповіді при стимуляції в дистальній точці m. abductor hallucis, n. plantaris medialis у групі ГРОВ реєструвався на рівні 6,37 мВ (при нормативному значенні 4-5,8 мВ), середній показник швидкості проведення імпульсу становив 38,46 м/с (при нормативному значенні 40,00-50,00 м/с)), при аналізі структури частоти патологічних змін показників ЕНМГ за професійними групами встановлено, що найчастіше (64,2%) у групі забійників реєструвався патологічний показник термінальної латентності, тоді як у групі прохідників він не виходив за межі норми в жодного з обстежуваних шахтарів, що хворіють на ХПКР професійного генезу. ЕНМГ довгих нервів нижніх кінцівок є одним з основних методів об’єктивізації діагнозу ХПКР професійного генезу, що дозволяє визначити ступінь порушення функціональної активності периферичних нервів, нервово-м’язових синапсів та скорочувальну здатність посмугованих м’язів.

Ісаєв О.А., Сердюк В.М. Прогнозування швидкості прогресії первинної відкритокутової глаукоми залежно від статі та поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази (NOS3)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271215

Prediction of the rate of progression of primary open-angle glaucoma depending on gender and polymorphism of the endothelial NO-synthase (NOS3) gene

     

 

Ключові слова: первинна відкритокутова глаукома, NOS3, rs1799983, rs2070744, прогноз

Реферат. Прогнозування швидкості прогресії первинної відкритокутової глаукоми залежно від статі та поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази (NOS3). Ісаєв О.А., Сердюк В.М. Актуальність – перспектива розробки системи діагностики та профілактики первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ), яка ґрунтувалася б на визначенні конститутивних факторів схильності та була здатна давати прогноз виникнення та прогресії захворювання. Мета дослідження – розробити модель прогнозування швидкості прогресії первинної відкритокутової глаукоми залежно від статі та поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази (NOS3). Генотиповано 153 пацієнти з ПВКГ віком від 36 до 84 років. У крові пацієнтів шляхом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (ампліфікатор Gene Amp PCR System 7500; США) з використанням тест-системи TaqMan Mutation Detec­tion Assays Life-Technology (США) визначено генотипи rs1799983 і rs207074. Для математичної обробки отри­маних результатів використали програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., США). Швидкість прогресії ПВКГ була біль­шою за наявності в гаплотипі поліморфізмів гена NOS3 алелей ризику: Т rs1799983 і С rs2070744 (гаплотипи TT-CC, GT-CC і GT-CT), що при розподілі за статтю було більш вираженим у жінок, ніж у чоловіків із можливих гаплотипів. Максимальна різниця була відзначена для носіїв гаплотипу ТТ-СС, у яких швидкість прогресії ПВКГ у жінок перевищувала таку в чоловіків в 1,4 раза (p<0,001). Була побудована регресійна модель із задовільними показниками прогнозу (коефіцієнт множинної кореляції R=0,963; коефіцієнт детермінації R2=0,928; p<0,001). Розрахуємо ймовірний «спадково зумовлений» вік пацієнтів, у якому слід очікувати на ту чи іншу стадію ПВКГ. Таким чином, показано зв'язок статі та гаплотипів rs1799983 та rs2070744 гена NOS3 з виникненням та швид­кістю прогресії ПВКГ, що було реалізовано в прогностичній моделі захворювання. Окремо для чоловіків та жінок, носіїв різних гаплотипів, було розраховано швидкість прогресії та можливий вік розвитку ПВКГ за стадіями.

Гавриляк І.В., Гребінь Н.К., Білоус В.Л., Корса В.В., Жабоєдов Д.Г., Агджа Дж. А., Тихомиров А.О. Вміст регуляторів гіпоксії та ангіогенезу та активність матриксної металопротеїнази 9 у слізній рідині пацієнтів з непроникаючими травмами ока

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271217

The levels of hypoxia- and angiogenesis-related regulators and matrix metalloproteinase 9 activity in tear fluid of patients with non-penetrating ocular traumas

     

 

Ключові слова: слізна рідина, травма рогівки, D-димер, HIF-1α, ангіостатини, матриксна металопротеїназа 9

Реферат. Вміст регуляторів гіпоксії та ангіогенезу та активність матриксної металопротеїнази 9 у слізній рідині пацієнтів з непроникаючими травмами ока. Гавриляк І.В., Гребінь Н.К., Білоус В.Л., Корса В.В., Жабоєдов Д.Г., Агджа Дж. А., Тихомиров А.О. Метою представленої роботи було визначити в слізній рідині пацієнтів з непроникаючою травмою рогівки вміст білкових біомаркерів тромбозу, гіпоксії, ангіогенезу та ремоделювання тканин. До дослідження було залучено 32 пацієнти з непроникаючими ушкодженнями рогівки, контрольну групу склали 15 здорових пацієнтів. Зразки слізної рідини відбирали в пацієнтів та добровольців контрольної групи за допомогою мікропіпетки та одноразового наконечника. Рівні таких протеїнів, як D-димеру, індукованого гіпоксією фактора 1α (HIF-1α), ангіостатинів та матриксної металопротеїнази 9 (MMP-9), у слізній рідині визначали за допомогою вестерн-блот аналізу. Протеолітичну активність ММР-9 оцінювали за допомогою желатинової зимографії. Результати блотингу та зимографії обробляли за допомогою денсито­метричного аналізу та виражали в умовних одиницях. У слізній рідині пацієнтів з пошкодженою рогівкою виявлено значне підвищення рівнів D-димеру та HIF-1α відповідно у 7,3 (p<0,05) та 56 (p<0,001) разів порівняно з контролем, що вказує на розвиток тромботичних явищ та стану гіпоксії як провідних ланок патогенезу травми ока. Різко підвищений рівень/активність ензиму ММР-9 (у 105 разів порівняно з контролем, p<0,001) свідчить про інтенсивне ремоделювання тканин та деградацію позаклітинного матриксу в пошкодженій рогівці. Підвищення рівня ангіостатинів, які є продуктами протеолітичного розщеплення плазміногену, у сльозі, зібраній у пацієнтів з непроникаючими пораненнями рогівки порівняно зі здоровими добровольцями (у 7,3 раза, p<0,05), може становити адаптаційний механізм, необхідний для запобігання надмірній неоваскуляризації, спричиненій гіпоксією в пошкодженій рогівці. Отже, встановлено тісний зв’язок між підвищенням рівня D-димеру, HIF-1α, ангіостатинів та ММР-9, що свідчить про розвиток механізмів, опосередкованих тромбозом та гіпоксією, які є тригерами процесів загоєння пошкодженої рогівки. Уперше отримані результати представленої роботи створюють основу для подальших досліджень репара­тивних механізмів при непроникаючих травмах ока. Визначені протеїни слізної рідини можуть бути використані як релевантні біомаркери загоєння ран рогівки та є доцільними для використання в діагностичних та прогностичних цілях. 

Святенко Т.В., Старостіна О.О., Захаров С.В., Соловйова С.В. Результати використання піни Блу кеп® для догляду за шкірою з ознаками ксерозу

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271220

The results of using Blue cap® foam for skin care with signs of xerosis

     

 

Ключові слова: ксероз, атопічний дерматит, акне, себорейний дерматит, розацеа, корекція сухості шкіри, емоленти

Реферат. Результати використання піни Блу кеп® для догляду за шкірою з ознаками ксерозу. Святенко Т.В., Старостіна О.О., Захаров С.В., Соловйова С.В. Істотне збільшення тяжкості клінічних проявів різних дерматозів, що супроводжуються сухістю шкірних покровів, нерідко посилює почуття дискомфорту та свербежу шкіри, значно знижуючи якість життя пацієнта. Це зумовлює пошук ефективних способів корекції сухості шкірних покривів та підтримання правильного функціонування епідермального бар'єру шкіри за різних дерматозів. Метою дослідження було вивчення ефекту використання комбінованого пом'якшу­вального засобу, до складу якого входять компоненти класичного емоленту (з включенням до складу церамідів та речовин зі зволожуючою та пом'якшувальною дією), а також введені речовини з антисептичною та фунгістатичною дією. Проаналізовано результати лікування 100 пацієнтів із захворюваннями шкіри та станами, що супроводжуються сухістю шкіри та свербінням. До групи дослідження увійшли пацієнти з акне на фоні лікування ретиноїдами та зовнішніми препаратами з подразнюючою дією, пацієнти з атопічним дерматитом у стадії ремісії, хворі на себорейний дерматит, розацеа, фолікулярний гіперкератоз та ксероз шкіри. За допомогою методу корнеометрії було досліджено динаміку зміни зволоженості шкіри на фоні застосування комбінованого зволожуючого засобу та зміну показників дерматологічного індексу якості життя пацієнтів. Отримані дані показали виражене збільшення зволоженості шкіри за показниками корнеометрії вже після 2-тижневого застосування пом'якшувального засобу (в середньому на 31,6 од., або на 160%), а через місяць спостереження зміни становили 36,7 ум. од., тобто збільшились на 185%, що доводить ефективність використання піни Блу кеп® для нормалізації зволоженості шкіри. Рівень дерматологічного індексу якості життя в цей період знизився з 9,9±0,2 до 7,2±0,2 бала, тобто на 2,7 бала, або на 27%, що також свідчить про поліпшення суб'єктивного ставлення пацієнтів та підвищення якості життя пацієнтів У ході дослідження було доведено значне покращення зволоженості шкіри при застосуванні комбінованого засобу Блу кеп® для корекції ознак ксерозу шкіри. У разі дерматозів, що супроводжуються свербінням, пов'язаним із сухістю шкірних покровів, відмічено виражене зниження свербежу, а також значне поліпшення якості життя пацієнта після місяця використання комбінованого зволожуючого засобу.

Печковський К.Є., Колотілов М.М., Печковська І.М., Тімохіна Т.О. Системна корекція остеопорозу альвеолярних відростків щелеп у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271221

Systemic correction of osteoporosis of the alveolar processes of the jaw in complex treatment of patients with generalized periodontitis

     

 

Ключові слова: генералізований пародонтит, мелатонін, вітамін Д, альвеолярний відросток

Реферат. Системна корекція остеопорозу альвеолярних відростків щелеп у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит. Печковський К.Є., Колотілов М.М., Печковська І.М., Тімохіна Т.О. Генералізований пародонтит супроводжується прогресуючою атрофією кістки альвеолярного відростка щелеп. Уже на ранніх стадіях захворювання в альвеолярному відростку виникають вогнища остеопорозу. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту  включає в першу чергу етіо-патогенетичний підхід. Мета роботи: дослідити ефективність біотерапевтичної корекції остеопорозу альвеолярних відростків щелеп у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит з використанням мелатоніну й вітаміну Д. У дослідженні брав участь 121 хворий на генералізований пародонтит початкового-І та І ступенів з хронічним перебігом, віком 26-40 років, та 45 умовно здорових волонтерів контрольної групи, які дали поінформовану згоду на дослідження. Розподіл хворих у групах за віком і статтю був приблизно однаковим. До початку лікування та через 6 місяців після комплексного лікування вимірювали вміст вітаміну Д у сироватці крові та мелатоніну в слині, проводили обстеження на остеопороз за допомогою конусно-променевого комп'ютерного томографа. Для якісної і кількісної оцінки стану мінералізації губчастої і компактної кісткової тканини альвеолярних відростків щелеп використовували гістографічний аналіз комп'ютерно-томографічних зображень. 55 пацієнтам застосовували додатково до традиційного місцевого лікування  вітамін Д по 4000 МО під час їди та мелатонін по 1,5 мг перед сном протягом 1 місяця. Установлено, що вміст мелатоніну в слині зворотно пропорційний вмісту  вітаміну Д в сироватці крові у хворих на генералізований пародонтит й осіб у групі з  клінічно здоровим пародонтом. Використання мелатоніну й вітаміну Д у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит приводить до підвищення у них рентгенівської щільності кісткової тканини альвеолярних відростків щелеп, що дозволяє досягти більш тривалої стабілізації дистрофічно – запального процесу в пародонті. Для зміцнення кісткової тканини альвеолярних відростків щелеп у хворих на генералізований пародонтит доцільнo в комплексному лікуванні використовувати мелатонін і вітамін Д.

 

ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА

Омельченко Е.М., Єлізарова О.Т., Полька Н.С., Полька О.О., Гозак С.В. Генетична складова індексу маси тіла та рухової активності українських підлітків

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271223

Heritability of body mass index and physical activity in Ukrainian adolescents

     

 

Ключові слова: підлітки, рухова активність, індекс маси тіла, спадковість, родинна агрегація

Реферат. Генетична складова індексу маси тіла та рухової активності українських підлітків. Омельченко Е.М., Єлізарова О.Т., Полька Н.С., Полька О.О., Гозак С.В. У цій публікації проаналізовано спосіб життя та особливості фізичного розвитку українських підлітків і їхніх батьків, а також визначено внесок спадковості у формування цих показників. Вимірювання зросту та ваги учасників дослідження проводили за стандартними методиками, а  визначення та оцінку індексу маси тіла – за z-таблицями ВООЗ. Рівень рухової активності визначали за допомогою анкетування. Усі батьки дали письмову інформовану згоду. Обстежено 408 нуклеарних сімей з дітьми підліткового віку (1216 осіб з повною інформацією). Аналіз впливу спадковості (h2) та родинної агрегації (ρ) виконано за допомогою програмного продукту S.A.G.E. Результати дослідження показали, що надмірну вагу та ожиріння має 12,0±1,6% підлітків, у 6,4±1,2% спостерігається дефіцит маси тіла й у 81,6±1,9% індекс маси тіла знаходиться в межах норми. Установлено, що серед підлітків 12-15 років фізично неактивними були 17,5±3,1% хлопців та 32,7±2,9% дівчат. Значення ІМТ більше 25,0 кг/м2 виявлене в 34,3±2,4 матерів та в 70,6±2,3% батьків. Серед матерів частка фізично неактивних осіб становила 45,7±2,5%, а серед батьків – 51,1±2,7%. За результатами генетичного епідеміологічного аналізу визначено, що спадкова ком­понента щодо фізичної неактивності становить 23,1% (h2=0,23±0,07; p<0,001) і 41,4% (h2=0,41±0,09; p<0,001) щодо розвитку надмірної ваги або ожиріння. Для рухової активності родинна агрегація в парах мати-син та мати-дочка вища, ніж у парах тато-син та тато-дочка. За індексом маси тіла найвищою є агрегація мати-дочка (ρ=0,29±0,06; p<0,001), найнижчою – тато-син (ρ=0,19±0,08; p<0,05). Результати дослідження показали, що спадковість та сімейні традиції є досить вагомим фактором ризику малоактивного способу життя, надмірної ваги й ожиріння українських підлітків. Оскільки сидячий спосіб життя та надмірна вага підвищують ризик розвитку неінфекційних хронічних захворювань, отримані результати необхідно враховувати при плануванні профілактичних заходів.

Лебець І.С., Диннік В.О., Матковська Т.М., Медведовська Н.В., Кашкалда Д.А. Профілактика та реабілітація порушень здоров'я школярів у військовій зоні конфлікту в Україні

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271225

Рrevention and rehabilitation of health problems of schoolchildren from the zone of military conflict in Ukraine

     

 

Ключові слова: діти шкільного віку, які проживають у зоні військового конфлікту, діти іммігрантів, реабілітація, медична та психологічна підтримка

Реферат. Профілактика та реабілітація порушень здоров'я школярів у військовій зоні конфлікту в Україні. Лебець І.С., Диннік В.О., Матковська Т.М., Медведовська Н.В., Кашкалда Д.А. Мета дослідження – обґрунтування необхідності реабілітаційної медико-психологічної підтримки школярів із зони збройного конфлікту з психосоматичними розладами, психологічними відхиленнями в умовах пост­травматичного стресу різного рівня. Було обстежено 286 дітей шкільного віку, які постраждали в результаті збройного конфлікту на Сході України. Оцінювали тривожність, рівень стресу, визначали психологічні, емоційні особливості, внутрішній стан здоров’я, інтенсивність стрес-реалізуючих систем (кортизолу, адреналіну, норадреналіну, дієнових кон′югатів, ТБК-активних продуктів) та стрес-лімітуючих систем (серотоніну, мелотоніну, відновленого глутатіону, глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази). Встановлено, що в більшості (59,52%) школярів із зони операції об'єднаних сил (ООС), як у хлопців, так і в дівчат, реєструється підвищений рівень емоційної напруги. Виявлено, що перенесений стрес провокує активацію стрес-регулюючих систем, вираженість якої залежить від інтенсивності стресу. Особлива роль у цих процесах відводиться кортизолу, дієновим кон′югатам, ТБК-активним продуктам, відновленому глутатіону, мелатоніну. У дітей-переселенців реєструється більш високий рівень окремих показників стрес-реалізуючої системи (адреналін) порівняно зі школярами із зони бойових дій, що свідчить про вплив на організм дитини зміни місця мешкання як додаткового фактора стресу. Виявлено, що більшість обстежених мають численні соматичні та психосоматичні скарги, а клінічні симптоми характеризуються поліморфізмом. Серед органічних та функціональних розладів пере­важають захворювання органів травлення, ендокринної системи, невротичні та непсихотичні розлади резидуально-органічного генезу. Виявлено проблему погіршення стану здоров'я школярів із зони збройного конфлікту й обґрунтовано можливість систематичного впливу на збереження і зміцнення здоров'я контингенту. Виявлені розлади щодо психосоматичного здоров'я дітей із зони бойових дій вимагають мультидисциплінарного підходу (консультування і спостереження фахівцями-лікарями різного профілю) для запобігання їх прогресування.

Коробчанський В.О., Саркіс-Іванова В.В., Богачова О.С., Олійник Ю.О., Білецька С.В. Реалізація принципів наукової концепції «Медицина граничних станів» стосовно донозологічної діагностики і подолання ризиків погіршення здоров’я учнівської молоді

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271227

Implementation of the principles of the scientific concept “Medicine of borderline states” regarding donosological diagnosis and overcoming the risks of health deterioration in student youth

     

 

Ключові слова: медицина граничних станів, донозологічна діагностика, подолання ризиків, погіршення здоров'я студентської молоді

Реферат. Реалізація принципів наукової концепції «Медицина граничних станів» стосовно донозологічної діагностики і подолання ризиків погіршення здоров’я учнівської молоді. Коробчанський В.О., Саркіс-Іванова В.В., Богачова О.С., Олійник Ю.О., Білецька С.В.  На сьогодні методологічною основою профілак­тики хвороб серед різних категорій населення, включаючи учнівську молодь, є інноваційний напрямок медичної науки і практики охорони здоров'я – медицина граничних станів. Розробка системи донозологічної діагностики передпатологічних станів в учнівської молоді та їх гігієнічної корекції з метою профілактики захворювань є важливими як з наукової, так і практичної точки зору. Дослідження було проведено в умовах натурного експерименту на базі трьох типів освітніх закладів, де навчаються представники обох статей у віці від 14 до 23 років підліткового і юнацького віку. Для досягнення мети дослідження в роботі використані такі методи дослідження: аналітичний, санітарно-гігієнічний, психофізіологічний, психологічний, статистичний. Було проаналізовано комплекс факторів ризику, пов’язаних з освітнім процесом серед молоді, яка навчається у трьох типах навчальних закладів середньої освіти, вищої освіти, професійного аграрного ліцею. Установлено, що несприятливі умови життєдіяльності відбиваються на донозологічних психічних станах астенічного, іпохондричного та депресивного характеру. 

 

СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА

Шевченко О.А., Шевяков О.В., Корнієнко В.В., Бурлакова І.А., Cлавська Я.А., Cізов В.В., Дорогань С.Б. Психологічні складові реабілітаційного потенціалу фахівців силових структур

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271228

Psychologial components of the rehabilitation potential of specialists of low enforcement forces structures

     

 

Ключові слова: реабілітаційний потенціал, психологічний стан, фахівці силових структур, розвиток, методологічний підхід підхід, соціальна підтримка, психологічне забезпечення

Реферат. Психологічні складові реабілітаційного потенціалу фахівців силових структур. Шевченко О.А., Шевяков О.В., Корнієнко В.В., Бурлакова І.А., Cлавська Я.А., Cізов В.В., Дорогань С.Б. Для вивчення реабілітаційного потенціалу фахівців силових структур та процесу його розвитку використано вербально-комунікативний метод діагностики для збору відомостей про досліджуваних з депресивними розладами з використанням «Google Form». Проаналізовано соціально-демографічні особливості досліджуваних з депресивними розладами різної генези. Встановлено, що серед обстежених переважали жінки (54,51%) та досліджувані віком 30-49 років (70,0%). Більшість обстежених – мешканці міста (58,51%), з незакінченою вищою освітою (33,33%), переважно працюючі й сімейні (з невротичними депресіями (54,95% та 51,65% відповідно) й органічними депресіями (51,16% та 55,81% відповідно)) та переважно безробітні й неодружені (з ендогенними депресіями (59,14% та 58,06% відповідно)). Визначено, що серед чинників психічної травматизації в досліджуваних з невротичною депресією переважали фактори, пов’язані із сім’єю та особистісними стосунками (ДК=3,32), при органічних депресіях – з власним здоров’ям (ДК=2,08), при ендогенних депресіях – фактори соціально-психологічного характеру (ДК=2,75). Зʼясовано, що такі чинники, як молодий вік (20-29 років), наявність вищої освіти, мешкання в місті, наявність сім’ї, можуть виступати сприятливими факторами для формування реабілітаційного потенціалу осіб з депресивними розладами різної генези. Визначено також, що за багатьма соціально-демографічними показниками досліджувані з невротичними розладами співпадали з респондентами контрольної групи, що може свідчити про більш високий рівень реабілітаційного потенціалу осіб з невротичними депресіями.

Безверхнюк Т.М., Бабова І.К. Забезпечення якості надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я: організаційно-методичний аспект

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271230

Ensuring of rehabilitation care quality provision: organizational-methodological aspect

     

 

Ключові слова: реабілітація у сфері охорони здоров’я, стандарти, якість, типова програма реабілітації

Реферат. Забезпечення якості надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я: організаційно-методичний аспект. Безверхнюк Т.М., Бабова І.К. Запровадження практики застосування міжнародних протоколів лікування зумовлює необхідність наукового обґрунтування механізмів їх адаптації у сфері реабі­літації. На основі системного підходу нами обґрунтовано організаційну модель забезпечення якості надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я в Україні, що складається з чотирьох взаємодіючих під­систем: керуючої, функціональної, моніторингової (результативної) та забезпечуючої (процесної) під­систем. Було проаналізовано стан надання реабілітаційної допомоги в Україні за рахунок коштів Фонду соціального страхування України та Національної служби здоров’я України та обґрунтовано необхідність оновлення медико-технологічної документації щодо надання реабілітаційної допомоги за основними групами соціально значущих захворювань, які призводять до інвалідизації населення. Для санаторно-курортних закладів запро­поновано типову (рекомендовану) програму реабілітації на санаторно-курортному етапі пацієнтів після перенесеної коронавірусної хвороби (СOVID-19) як методичну основу для запровадження оновлених медико-технологічних документів зі стандартизації, що сприятиме підвищенню якості надання реабілітаційної допомоги в Україні. Типова (рекомендована) програма реабілітації складається із загальних положень про організацію реабілітаційної допомоги, зокрема наявної документальної бази; показань, протипоказань та кри­теріїв переходу до санаторно-курортного етапу реабілітації (у післягострому або довготривалому періоді); плану діагностичних досліджень; регламенту дій при погіршенні клінічного стану хворого; примірної трива­лості курсу реабілітації; задач етапу реабілітації; загальної характеристики курорту та наявних природних лікувальних ресурсів; переліку реабілітаційних заходів; показників ефективності реабілітаційної допомоги. Програму було впроваджено в низці санаторно-курортних закладів України. 

Кодинець А.О., Дорошенко О.Ф., Волинець І.П., Дорожко Г.К., Петренко В.О., Білецький В.В. Захист від недобросовісної реклами на ринку лікарських засобів в умовах пандемії COVID-19

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271235

Protection from unfair competition on the pharmaceutical market in the conditions of the COVID-19 pandemic

     

 

Ключові слова: лікарські засоби, недобросовісна реклама, інтелектуальна власність, COVID-19, правовий захист, недобросовісна конкуренція

Реферат. Захист від недобросовісної реклами на ринку лікарських засобів в умовах пандемії COVID-19. Кодинець А.О., Дорошенко О.Ф., Волинець І.П., Дорожко Г.К., Петренко В.О., Білецький В.В. У статті розкрито проблеми й перспективи протидії недобросовісній рекламі лікарських засобів в умовах пандемії COVID-19. На прикладі країн США та України проаналізовано критерії заборони рекламування лікарських засобів шляхом дослідження наукових джерел, міжнародних та вітчизняних нормативно-правових актів, приписів, настанов державних органів тощо. Визначено відмінності та специфіку нормативних вимог до реклами лікарських засобів в Україні та США. Встановлено, що в США дозволено рекламувати рецептурні лікарські засоби, а в Україні введено заборону до рекламування «противірусних препаратів прямої дії». Звернено увагу на кваліфікації розподілу рекламних гасел у США, який надав змогу провести аналогію з українською рекламою лікарських засобів. Доведено, що окремі фармацевтичні виробники, надаючи рекламодавцям неповну інформацію про лікарський засіб, можуть вводити споживачів в оману щодо ефективності його дії. Продемонстровано випадки протидії поширенню неправдивих відомостей про властивості лікарських засобів Антимонопольним комітетом України, які почастішали у зв’язку з появою штаму SARS-CoV-2 у 2019 році. Вказано на переваги та недоліки повної заборони лікарських засобів на телебаченні та радіо, а також інших засобах масової інформації у зв’язку з набранням чинності рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан національної системи охорони здоров’я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою» від 30 липня 2021 року. Запропоновано в якості альтернативи повної відмови від реклами лікарських засобів запровадження механізму «корегуючої реклами», яка активно застосовується в США та полягає у виправленні або внесенні поправок до вже оприлюдненої реклами лікарських засобів та усуває твердження, які вводять в оману споживачів, містять неповну, неточну, неправдиву інформацію про лікарський засіб. 

Литовченко В.П. Медичне інтерв’ю в системі стоматологічної допомоги пацієнтам з особливими потребами

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271238

Medical interview in the system of dental care providing to patients with special needs

     

 

Ключові слова: стоматологічна допомога, відносини лікар-пацієнт, універсальний дизайн у стоматології, пацієнти з порушенням слуху, модель медичного інтерв’ю

Реферат. Медичне інтерв’ю в системі стоматологічної допомоги пацієнтам з особливими потребами. Литовченко В.П.  Серед провідних тенденцій у галузі медицини – покращення якості різнопрофільних послуг; орієнтація на індивідуально спрямовану допомогу, досвід та потреби пацієнтів; забезпечення безбар'єрності при лікуванні пацієнтів з особливими потребами. Актуальною в такому контексті є «Калгарі-Кембриджська модель медичного інтерв'ю», розроблена з метою визначення ефективних навичок комунікації між лікарем та пацієнтом та рекомендацій для їх аналізу. Для вирішення зазначених вище завдань запропоновано адаптовану модель інтерв'ю для стоматологів з урахуванням комунікативних потреб пацієнтів з тяжким ступенем порушення слуху (до загальних завдань «структурування консультації», «налагодження відносин з пацієнтом», які є наскрізними для кожного з етапів медичного інтерв'ю, включено «забезпечення універсального дизайну середовища"; перед етапом "початок консультації" запропоновано додатковий "вибір пріоритетних засобів комунікації/необхідних адаптацій" і т.п.). На основі описаних сучасних підходів до побудови довірчих відносин у медичній практиці з урахуванням адаптованого варіанта інтерв'ю визначено ключові компоненти роботи з пацієнтами з особливими потребами (з порушенням слуху) у стоматології.

Капустинська О.А. Ішемічна хвороба серця в дорослого евакуйованого населення як причина втрати здоров’я у віддаленому періоді після аварії на ЧАЕС. Результати епідеміологічних досліджень (1988-2016 роки)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271241

Ischemic heart disease in the evacuated adult population as a cause of health loss in the long term after the Chernobyl accident. Results of epidemiological studies 1988-2016

     

 

Ключові слова: аварія на ЧАЕС, доросле евакуйоване населення, захворюваність, інвалідність, смертність, ішемічна хвороба серця

Реферат. Ішемічна хвороба серця в дорослого евакуйованого населення як причина втрати здоров’я у віддаленому періоді після аварії на ЧАЕС. Результати епідеміологічних досліджень (1988-2016 роки). Капустинська О.А. Ішемічна хвороба серця (ІХС) – одна з найпоширеніших хвороб системи кровообігу, яка є головною причиною смертності населення України. Метою цього дослідження був аналіз захворюваності, інвалідності, смертності від ІХС, окремих її нозологічних форм у дорослого населення, евакуйованого з 30 -кілометрової зони ЧАЕС у післяаварійний період, з урахуванням віку на момент аварії, статі та часу після аварії для подальшого вдосконалення системи диспансерного спостереження за евакуйованими та зниження ризику серцево-судинних ускладнень. У дослідженні використано дані епідеміологічного спостереження (1988-2016 рр.) за категорією дорослого евакуйованого населення (віком 18-60 років на момент аварії) із чисельністю 42 982 особи, з них 58,7% – жінки, за даними Державного реєстру України (ДРУ) осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Результати досліджень оцінювалися як загалом за ІХС, так і за основними нозологічними формами МКХ-9 та МКХ-10. У дослідженні було застосовано епідеміологічні, аналітичні, математико-статистичні методи, використано також метод внутрішнього порівняння (з показниками 1988-1992 рр.). Як показали результати дослідження, у структурі причин захворюваності, інвалідності та смертності дорослого евакуйованого населення від хвороб системи кровообігу ІХС посідає чільне місце. Установлено статистично значущий вплив віку, календарного періоду спостереження, статі. Серед нозологічних форм лідирує хронічна ІХС. В евакуйованих у віці 18-39 років підвищення рівня захворю­ваності на ІХС з максимальним показником через 17 років, а у віці 40-60 років – на початку спосте­реження з наступним помітним зниженням, починаючи з 2003 року. В останні роки (2013-2016 рр.) відбувається достовірне зниження рівня захворюваності на ІХС у віці 40-60 років у 9,3 раза, а у віці 18-39 років, навпаки, – підвищення у 3,8 раза. За післяаварійний період суттєво збільшився рівень інвалідності та смертності контингентів, що вивчаються, від ІХС. Високими є темпи зростання інвалідності останніми роками в осіб віком 18-39 років на момент аварії. Смертність евакуйованих останніми роками зросла порівняно з раннім періодом спостереження в 5,8 раза, вищі показники смертності в чоловіків, ніж у жінок. Для оцінки внеску неонкологічних хвороб у загальну радіаційну шкоду здоров'ю людини потрібні подальші більш глибокі дослідження. 

 

ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

Шкробот С.І., Мілевська-Вовчук Л.С., Дуве Х.В., Наумова Л.В., Бударна О.Ю. Клінічний випадок: інсульт у молодої пацієнтки з системним червоним вовчаком на фоні вторинного антифосфоліпідного синдрому

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.4.271243

A clinical case report: stroke in a young patient with systemic lupus erythematosus on the background of secondary antiphospholipid syndrome

     

 

Ключові слова: антифосфоліпідний синдром, ішемічний інсульт, антифосфоліпідні антитіла

Реферат. Клінічний випадок: інсульт у молодої пацієнтки з системним червоним вовчаком на фоні вторинного антифосфоліпідного синдрому. Шкробот С.І., Мілевська-Вовчук Л.С., Дуве Х.В., Наумова Л.В., Бударна О.Ю. У статті описано власне спостереження клінічного випадку молодої пацієнтки з ішемічним інсультом на фоні антифосфоліпідного синдрому (АФС). Унікальність цього випадку полягає в складному діагностичному пошуку, який було здійснено в цієї хворої. При наджодженні в пацієнтки було виявлено наявність загальномозкового, загальноінфекційного та вогнищевого синдромів. Ураховуючи особливості розвитку захворювання та за результатами комп’ютерної томографії запідозрено енцефаліт. Проте після отриманих результатів люмбальної пункції діагноз енцефаліт вимагав ретельної диференційної діагностики. Проведено об’ємний діагностичний пошук, і на основі клініко-лабораторних, інструментальних та імунологічних даних у хворої був такий заключний діагноз: Ішемічний кардіоемболічний інсульт у басейні правої середньомозкової артерії (15.10.17 р.) (МКХ 11: 8B11.5), гострий період з лівобічною пірамідно-рефлекторною недостатністю та змінами на магнітно-резонансній томографії. Системний червоний вовчак, підгострий перебіг, активність II, з ураженням шкіри (транзиторна еритематозна висипка), нирок (протеїнурія, транзиторне порушення азотовидільної функції нирок), легень (двобічний плеврит із синдромом імунологічних порушень (МКХ 11: 4A40.0). Вторинний АФС (МКХ 11: 4A45) (гострий ілеофеморальний тромбоз, травень 2017 р., хронічний тромбоз нижньої порожнистої, клубових вен, позитивні IgG до кардіоліпіну, бета 2 глікопротеїну). Таким чином, слід виявити особливу пильність щодо зв'язку тромботичних ускладнень у хворих молодого віку з АФС та обстежувати пацієнтів щодо носійства антифосфоліпідних антитіл.