https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221220

Ключові слова: мультиморбідність, пацієнт-орієнтовані втручання, клінічні настанови

Реферат. Сучасні підходи до оптимізації медичної допомоги  пацієнтам з мультиморбідністю. Дячук Д.Д., Гідзинська І.М., Мороз Г.З., Ткачук І.М. Науковий інтерес до проблеми мультиморбідності зростає через збільшення кількості таких пацієнтів. Метою цього дослідження було проведення аналізу й узагальнення сучасних підходів до оптимізації медичної допомоги хворим з мультиморбідністю та результатів їх впро­вадження у клінічну практику. З початку цього століття ВООЗ, державні установи та професійні медичні товариства створили ряд документів для вдосконалення медичної допомоги пацієнтам з мультиморбідністю. Доказова база ефективності більшості запропонованих заходів в основному ґрунтується на консенсусі експертів. У 2016 році NICE опублікував клінічні настанови NG56 «Мультиморбідність: клінічна оцінка та управління», ВООЗ – монографію «Мультиморбідність: Технічна серія щодо безпечної первинної допомоги». У 2017 році NICE опублікував стандарт якості – Стандарт якості №153 «Мультиморбідність».  Стратегія вдосконалення медичної допомоги пацієнтам з мультиморбідністю безпосередньо пов'язана із формуванням підходу, орієнтованого на пацієнта, що включає комплексну оцінку стану пацієнта. Основним компонентом медичної допомоги є визначення реалістичної мети медичного втручання, відповідно до індивідуальних пріори­тетів пацієнта, та вибір оптимального обсягу діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, які можуть привести до бажаної мети. Для оцінки ефективності впровадження запропонованих підходів у клінічну практику було проведено ряд досліджень (3D-рандомізоване контрольоване дослідження, MultiCare AGENDA,  SPPiRE, дослідження WestGem та ін.). Результати проведених досліджень та метааналізів на цей час не надали переконливих доказів щодо клінічної та економічної ефективності впровадження запропонованих підходів у клінічну практику. Поліпшення результатів медичної допомоги пацієнтам з мультиморбідністю передбачає подальше проведення клінічних досліджень, які зможуть надати доказову базу для визначення переліку найбільш ефективних підходів для  клінічної практики.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221224

Ключові слова: психічне здоров’я, медичні працівники, COVID-19, SARS-CoV-2, 2019-nCoV

Реферат. Охрана психического здоровья медицинских работников в условиях пандемии COVID-19. Юрьева Л.Н. Во время пандемии, вызванной вирусом SARS-CoV-2, на передовой борьбы находятся работники учреждений здравоохранения, на которых ложится не только значительная физическая, но и эмоциональная нагрузка. При этом медицинские работники относятся к группе высокого риска заболеваемости COVID-19. Пребывание в состоянии постоянного эмоционального стресса со временем приводит к возникновению как психических, так и соматических расстройств. Целью данной статьи является проведение обзора лите­ратуры на принципах системности относительно психического здоровья работников медицинских учреждений, оказывающих помощь пациентам с COVID-19. Проведен систематический поиск литературы, в результате которого для анализа было отобрано 32 статьи с сообщениями о психических и поведенческих расстройствах во время пандемии. Основную группу расстройств составляют расстройства тревожно-депрессивного спектра. По разным данным, от четверти до трети медицинских работников имеют клинически значимую тревогу, около трети – депрессию. Также указывается на значительную рас­пространенность расстройств сна у лиц, оказывающих медицинскую помощь больным с COVID-19. В долгосрочной перспективе указано на ожидание роста уровня посттравматического стрессового рас­стройства. Также в статье приводятся современные взгляды на социально-психологические эффекты эпидемий и пандемий. Уделение чрезмерного внимания, особенно в социальных сетях, проблеме COVID-19 существенно усложняет борьбу с реальной проблемой преодоления пандемии. Доказано, что сверх­кон­центрация внимания на проблемах, связанных с COVID-19, является фактором повышенного риска развития генерализованного тревожного расстройства. Таким образом, охрана психического здоровья и социально-психологическая поддержка медицинских работников являются одними из важных направлений борьбы с пандемией коронавирусной болезни. Управление психологическими кризисами во время пандемий должно опираться на психогигиенические и психопрофилактические меры как на уровне индивида, так и на уровне общества в целом.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221225 

Ключові слова: маркери фіброзу, галектин-3, альдостерон, трансформуючий фактор росту β-1, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, шлуночкова екстрасистолія

Реферат. Место биомаркеров фиброза миокарда в прогнозировании аритмий у пациентов с гипертонической болезнью в сочетании с ишемической болезнью сердца (обзор литературы). Иванов В.П., Шушковская Ю.Ю., Афанасюк О.И., Пентюк Л.А. Основным морфологическим субстратом структурного поражения миокарда является фиброз. Процессы фиброзирования определенным образом ассоциируются с тяжестью различных нарушений сердечного ритма. Фиброз миокарда может проявляться удлинением комплекса QRS, частой желудочковой экстрасистолией и желудочковой тахикардией на электрокардиограмме. Эхокардиография – основной инструмент, используемый для оценки  структуры и функции сердца, выявляет увеличение левого желудочка, снижение фракции выброса, диастолическую дисфункцию левого желудочка и повышение давления наполнения. Биологические маркеры - это количественно определяемые биологические параметры, которые как индикаторы определяют норму, патологию и результат лекарственной коррекции заболевания (определение экспертов специальной рабочей группы Biomarkers Definitions Working Group, USA). Изменения биомаркеров можно контролировать для определения индивидуального риска развития сердечно-сосудистых заболеваний и разработки мер по их нормализации. Среди основных причин активации фиброза указывают гиперактивацию ренин-ангиотензин-альдостероновой системы как следствие избыточного образования ангиотензиногена и альдостерона; повышение уровня галектина-3, что способствует миграции макрофагов, пролиферации фибробластов и синтезу коллагена в кардиомиоцитах. В последнее время большое внимание уделяется изучению таких биохимических маркеров, как альдостерон, галектин-3 и трансформирующий фактор роста-β1. Так, данные маркеры определяли при гипертонической болезни, метаболическом синдроме, хронической сердечной недостаточности, гипер­трофической кардиомиопатии, инфаркте миокарда, мерцательной аритмии. Однако на сегодня от­сутствуют исследования по изучению связи между наличием частой желудочковой экстрасистолии, как мар­кера электрической нестабильности, и плазменным уровнем биомаркеров фиброза, таких как альдостерон, галектин-3 и трансформирующий фактор роста β-1, у больных с гипертонической болезнью без/и в сочетании с ишемической болезнью сердца. Исходя из вышеизложенного материала, перспективным является дальнейшее тщательное изучение этого вопроса.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221226

Ключові слова: назальний гель, специфічна активність, церебропротектори, етиловий ефір n-фенілацетил-l-пролілгліцину

Реферат. Нейропротективні властивості назального гелю з етиловим ефіром n-фенілацетил-l-пролілгліцину на експериментальній моделі еквіваленту розсіяного склерозу. Бурлака Б.С., Белєнічев І.Ф., Нефьодов О.О., Алієва О.Г., Бухтіярова Н.В. Мета цього дослідження – вивчення специфічної активності розробленої нами назальної лікарської форми з етиловим ефіром n-фенілацетил-l-пролілгліцину. Досліди виконані на 260 білих безпородних щурах масою 190-220 г. Експериментальний алергічний енцефаломієліт (ЕАЕ) індукували шляхом одноразової підшкірної інокуляції енцефалітогенної суміші (ЕГС) в повному ад'юванті Фрейнда (ПАФ) з розрахунку 100 мг гомогенату гомологічного спинного мозку; 0,2 мл ПАФ (вміст убитих мікобактерій 5 мг/мл) і 0,2 мл фізіологічного розчину на тварину. У дослідженні було п'ять груп тварин: 1) інтактні; 2) контрольні – неліковані з ЕАЕ, отримували фізіологічний розчин; 3) тварини з ЕАЕ, які одержували базове лікування – метилпреднізолон (МП), 3,4 мг/кг, внутрішньоочеревинно, повільно у фізіологічному розчині, об'ємом не більше 1/10 ОЦК щура; 4) тварини з ЕАЕ, які одержували МП + ноопепт, у дозі 10 мг/кг; 5) тварини з ЕАЕ, які одержували МП + Цитиколін (Цераксон, «Ferrer Internacional S.A.», Іспанія) серія D003U1, 500 мг/кг, внутрішньошлунково. Інтегративні функції головного мозку щурів з ЕАЕ вивчали за допомогою методики «Відкрите поле» з використанням арени власного виробництва розмірами 80х80х35см. Дослідження пам'яті проводили за допомогою радіального лабіринту LE760 (AgnTho's, Sweden). Захоплення і запис зображення проводився за допомогою кольорової відеокамери SSC-DC378P (Sony, Japan). Аналіз відеофайлу проводився за допомогою програмного забезпечення Smartv 3.0 (Harvard Apparatus, USA). У результаті проведених досліджень на експериментальній моделі розсіяного склерозу, назального гелю з етиловим ефіром n-фенілацетил-l-пролілгліцина виявлено наявність нормотимічної активності, анти­депресивної й анкіолітичної дії, збільшення загальної активності ЦНС. Отримані результати свідчать про високу нейропротективну й ноотропну активності інтраназального гелю «Ноопепт». За ступенем впливу на зниження кількості помилок робочої пам'яті гель «Ноопепт» достовірно перевершує монотерапію метилпреднізолоном і терапію комбінації метилпреднізолону з цитиколіном. Перспективними є подальше вивчення впливу розробленого назального гелю на морфофункціональні показники нейронів сенсомоторної кори в умовах експериментального розсіяного склерозу, а також на утримання HSP70 у головному мозку тварин.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221227

Ключові слова: ішемічно-реперфузійний синдром, печінка, травма, крововтрата, гемостатичний джгут, пероксидне окиснення ліпідів, антиоксидантна система

Реферат. Сравнительная характеристика активности перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты в печени крысы на фоне экспериментального ишемически-реперфузионного синдрома конечности. Волотовская Н.В. Реакция организма на патогенные факторы, которыми может быть кровопотеря и ишемия, проявляется как на системном уровне, так и на ультраструктурном. Применение кровоостанавливающего жгута локально активирует перекисное окисление липидов конечности. Однако системное влияние турникета до сих пор изучено недостаточно. Данное исследование проведено с целью выявления изменений, возникающих в печени на фоне ишемически-реперфузионного синдрома конечности. В нашем эксперименте животные были разделены на 5 групп, в которых изучали влияние ишемии-реперфузии конечности, кровопотери, механической травмы бедренной кости и их сочетания на концентрацию мало­нового диальдегида и активность глутатионпероксидазы. Биохимическое исследование печени показало, что каждый из этих видов вмешательства вызывал активацию перекисного окисления липидов в исследуемом органе и соответствующее ему увеличение активности фермента антиоксидной защиты в крови. Особен­ностями реакции было такое повышение первого показателя, который был самым высоким среди всех экспериментальных групп – на фоне кровопотери, сопряженной с применением кровоостанавливающего жгута; при этом зафиксировано и максимальное подавление антиоксидации. Именно здесь установлено 2 периода истощения раненого организма – 3 и 14 сутки. При этом содержание малонового диальдегида было выше в группе, где сочеталось наложение жгута с механической травмой, по сравнению с изолированной механической травмой бедра, что указывает на роль турникета как фактора, который усугубляет течение посттравматического периода в связи с развитием ишемического реперфузионного синдрома. Понимание патогенеза травматической болезни позволит по-новому воспринимать последствия декомпрессии конеч­ности, бороться с оксидативным стрессом и успешно проводить лечение полиорганной недостаточности.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221228 

Ключові слова: судова медицина, ідентифікація особи, дерматогліфічні параметри

Реферат. Використання дерматогліфічних параметрів середніх і проксимальних фаланг пальців рук для комплексної судово-медичної ідентифікації особи. Коцюбинська Ю.З, Козань Н.М. Мета дослідження полягала в пошуку нових судово-медичних ідентифікаційних критеріїв шляхом інтегрованого вивчення характеру корелятивних зв'язків між дерматогліфічними параметрами середніх та проксимальних фаланг пальців рук та статевою й етнотериторіальною приналежністю осіб для визначення факторних дерматогліфічних критеріїв діагностики фенотипології невідомої особи. Об'єктом дослідження стали дерматогліфічні параметри середніх та проксимальних фаланг пальців рук, отриманих цифровим методом з використанням оптичного сканера Futronic's FS80 USB 2.0. Надалі якість отриманих сканів покращували шляхом перетворення растрових відбитків у векторні графічні об'єкти з використанням алгоритму VeriFinger 6.6 / MegaMatcher 4.4 Identification Technology Algorithm. Результати, одержані при кількісному і якісному вивченні морфологічних елементів дерматогліфів, оброблялися методом одно- і багатовимірного ста­тистичного аналізу. У ході дослідження встановлені достовірні відмінності між частотою зустрічання дерматогліфічних параметрів в осіб чоловічої і жіночої статі бойківської, лемківської, гуцульської, опільської, покутської та контрольної груп (р<0.05). У ході дослідження сформовані діагностичні комплекси дерма­тогліфічних параметрів середніх і проксимальних фаланг пальців рук у представників різних етно­тери­торіальних груп Прикарпаття, які в подальшому можуть використовуватися як окрема самодостатня система ідентифікаційних ознак, так і в комплексі з іншими дерматогліфічними параметрами рук та ніг, що дозволить підвищити достовірність результатів дерматогліфічного методу ідентифікації як складової частини DVI-interpol.

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221229

Ключові слова: хронічне обструктивне захворювання легень, системне запалення, фіброзування

Реферат. Процессы воспаления и фиброзирования у больных хроническим обструктивным заболеванием легких. Перцева Т.А., Конопкіна Л.И., Коваль Д.С., Губа Ю.В. Целью исследования было определить категории больных ХОЗЛ с превалированием процессов фиброзирования или воспаления. В исследование было включено 37 больных ХОЗЛ в стабильную фазу патологического процесса (мужчин – 33 (89,2%), женщин – 4 (10,8%), средний возраст – 63,5 ± 1,18 года, уровень объема форсированного выдоха за первую секунду после пробы с бронхолитиками (ОФВ_1пост) – 46,7 ± 5,81% должной величины). С целью определения категорий больных ХОЗЛ с превалированием процессов воспаления или фиброзирования был проведен кластерный анализ. Для этого были выбраны наиболее важные с клинической точки зрения показатели: количество обострений за прошлый год, выраженность одышки по шкале mMRC, уровень ОФВ_1пост и прирост ОФВ₁ в абсолютных величинах, уровни маркеров системного воспаления (САА, С-РП) и профибротического цитокина ТФР-β₁. Согласно результатам кластерного анализа были выделены две категории больных. Первая категория – больные ХОЗЛ с преобладанием процесса воспаления с низкой выраженностью одышки, высокими функ­циональными показателями (ОФВ₁ > 50% должной величины), высоким уровнем обратимости бронхо­обструкции, низким уровнем профибротического цитокина ТФР-β₁, высокими уровнями маркеров системного воспаления (С-РП и САА). Вторая категория – больные ХОЗЛ с преобладанием процессов фиброзирования с высокой выраженностью одышки, низкими функциональными показателями (ОФВ₁ ≤ 50% должной величины), низким уровнем обратимости бронхообструкции, низкими уровнями маркеров системного воспаления (С-РП и САА), высоким уровнем профибротического цитокина ТФР-β1. Превалирование процессов воспаления на­блюдалось преимущественно у больных ХОЗЛ, которые относятся к клинической группе С; превалирование процессов фиброзирования – преимущественно у больных ХОЗЛ клинической группы В. 

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221231

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, нутритивний статус, функція нирок

Реферат. Функція нирок і нутритивний статус у хворих на артеріальну гіпертензію. Родіонова В.В., Бойко О.О. Артеріальна гіпертензія є основною запобіжною причиною, яка упереджується при серцево-судинних захворюваннях і всіх причинах смерті в усьому світі та  посідає друге місце серед найбільш важливих причин  хронічної хвороби нирок після діабету. Важливим фактором, що сприяє підвищенню артеріального тиску, є ожиріння. Надмірна вага сприяє підвищенню кров'яного тиску і становить 65-75% первинної гі­пертонії, яка є основною причиною серцево-судинних захворювань і захворювань нирок. Метою роботи було дослідження функції нирок у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від нутритивного статусу пацієнтів. Матеріали та методи. У проспективне дослідження увійшли 47 стабільних амбулаторних  пацієнтів з арте­ріальною гіпертензією II стадії (гіпертрофія лівого шлуночка) 1-3 ступеня, (24 жінки і 23 чоловіки), середній вік – 55,7 (8,9) року. Середня тривалість захворювання становила 14 (3,2) років. До контрольної групи були включені 28 відносно здорових осіб без артеріальної гіпертензії (15 жінок і 9 чоловіків), середній вік – 56,0 (6,6) років. Усім пацієнтам проводили оцінку скарг, анамнестичних даних, статусу куріння, фізикальний огляд з ви­значенням антропометричних показників (зріст, вага, індекс маси тіла, окружність талії), вимірюванням частоти серцевих скорочень і рівня артеріального тиску. Також визначали ризик серцево-судинних подій відповідно до шкали SCORE. Стан нутритивного статусу оцінювали на підставі даних біоімпедансметрії (аналізатор "Omron") з визначенням відсотка загального жиру, м'язової маси і вісцерального жиру. Для уточнення функціонального стану нирок визначали рівень загального білка в сироватці крові, креатиніну та альбуміну в сечі, з визначенням альбумін-креатиніну співвідношення в разовій порції сечі, обчислювали швидкість клубочкової фільтрації. Результати та висновки. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією було виявлено зміну нутритивного статусу у вигляді підвищення кількості загальної жирової тканини на тлі зниження пулу м'язової тканини, з розвитком саркопенії в поєднанні з ожирінням. Також у пацієнтів мало місце формування гіпертензійної нефропатії. Було виявлено, що показник ІМТ не є достатньо інформативним для визначення нутритивного статусу, що вимагає застосування методу біоімпедансметрії для визначення відсотка загального та вісцерального жиру, м'язової маси.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221232 

Ключові слова: бактеріофагові препарати, Staphylococus aureus, антибіотикорезистентність

Реферат. Бактеріофаги проти метицилін-резистентних штамів Staphylococcus aureus. Понятовський В.А., Бондарчук О.Л., Приступюк М.О., Смікодуб О.О., Широбоков В.П. Staphylococcus aureus є одним із най­поширеніших опортуністичних патогенів, що здатні викликати різноманітні захворювання: від незначних шкірних інфекцій до небезпечного для життя сепсису, менінгіту, пневмонії та ряду інших захворювань. Особлива увага приділяється метицилін-резистентним штамам Staphylococcus aureus (MRSA) зі стійкістю до багатьох лікарських засобів. Метою цього дослідження є вивчення чутливості клінічних ізолятів золотистого стафілокока, у тому числі метицилін-резистентних штамів, до бактеріофагового препарату та встановлення можливості використання цього засобу для лікування стафілококових інфекцій. У роботі використано ряд класичних і сучасних мікробіологічних методів виділення та ідентифікації мікроорганізмів, проведено визначення генів, що відповідальні за антибіотикорезистентність (ПЛР-аналіз), здійснено визначення чутливості ізольованих культур до антибіотиків (диско-дифузійний метод) та бактеріофагів (Spot-тест, метод Граціа та метод Аппельмана). Проведений аналіз чутливості збудників гнійно-запальних захворювань (Staphylococcus aureus), з наявним та відсутнім геном mecA, до препарату на основі бакте­ріофагів. Чутливість визначали до комерційного препарату – «Піофаг^® бактеріофаг полівалентний». За результатами дослідження було встановлено, що загальна кількість чутливих штамів бактерій до препарату становила 95±0,2%. Використання комерційного препарату для лікування фурункульозу, викликаного MRSA, також дало позитивний результат. Вже за тиждень застосування бактеріофагового препарату в пацієнта відбулася регресія клінічної симптоматики. За період використання фагового засобу побічних ефектів не виявлено. Отже, застосування бактеріофагових препаратів може стати важливим інструментом у боротьбі зі стійкими до антибіотиків штамами, що викликають різні інфекції в людини.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221234 

Ключові слова: дигідрокверцетин, транзиторні порушення зору, артеріальна гіпертензія, гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, транзиторні ішемічні атаки

Реферат. Эффекты дигидрокверцетина (ДГК "Р" капли) у пациентов после перенесенных транзиторных ишемических атак с нарушениями зрения. Ван Цзы Вэй, Погорелов А.В., Бобокало С.В, Бараненко А.Н., Чунь Лю. Проведено исследование 48 больных в возрасте от 33 до 79 лет (средний возраст – 62,6 года) с преходящими ишемическими атаками (ТИА) и нарушениями зрения, обусловленные цереброваскулярными за­болеваниями (ЦВЗ). 24 пациента из этой группы прошли лечение по критериям GCP и стандартам помощи при острых нарушениях мозгового кровообращения, ТИА и приемом дигидрокверцетина «ДГК «Р» в каплях в дозировке 7 капель 2 раза в сутки 10 дней подряд. Все пациенты имели артериальную гипертензию (АГ) 1-2 ст. Контрольная группа состояла из 26 мужчин и 20 женщин сопоставимого возраста (n=46, средний возраст – 65,9 года), без церебральных ишемических событий и нарушений зрения, с данными этой группы были сравнены нейрофизиологические показатели зрительных вызванных потенциалов (ЗВП) и состояние микроцирку­ляторного русла (МЦР). Критерии исключения: острые сердечные заболевания, аритмии, диабет 1-2 типа, глаукома, вторичные типы АГ и АГ 3 ст., геморрагии и наследственные цереброваскулярные синдромы. Оценка влияния «ДГК «Р» на такие показатели МЦР (составляющие ретинопатии), как периваскулярный отек, периваскулярные микрогеморрагии, артериоловенулярный коэффициент, проведена по результатам компьютерной фотометрии морфологических особенностей сосудов глазного дна и биомикроскопии сосудистых слоев бульбарной конъюнктивы. По данным распределения количества ТИА, стадии ретинопатии и возраста, связь ТИА была со стадией РП или другими факторами, но не возрастом больных. Пациенты с ТИА с нарушениями зрения при ЦВЗ в 72,98% имели артериальную гипертензию, ретинопатии 1-3 ст. и нарушения функций зрительного нерва определялись без исключения. При применении ДГК "Р" установлена положительная динамика восстановления капиллярной проницаемости (в 71,43%±12,07 при ретинопатиях 1-2 ст. по сравнению с 38,46% без) и менее выраженная при периваскулярных микрогеморрагиях. Такие поло­жительные эффекты в проведенном исследовании имели характер тенденции (OR 2,87; p=0,08 для периваскулярного отека и OR 2,77; p=0,08 для микрогеморрагий). Выявлена эффективность «ДГК «Р» в ДГК восстановлении нарушенных функций зрительного нерва по данным зрительных вызванных потенциалов (для N0 компонента ЗВП; OR 2,87; p=0,041) при применении дозы 7 капель 2 раза в сутки 10 дней подряд, что определяет перспективу дальнейшего исследования препарата «ДГК «Р», содержащего  дигидрокверцетин, при ЦВЗ.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221237 

Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, автоімунний тиреоїдит, загальна антиоксидантна активність, марганець супероксиддисмутаза, протеїн Клото

Реферат. Стан антиоксидантної системи в молодих пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та автоімунним тиреоїдитом. Ковальова О.М., Чухрієнко Н.Д., Пасієшвілі Т.М., Пасієшвілі Л.М., Железнякова Н.М. Метою дослідження було визначення в пацієнтів молодого віку з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) та автоімунним тиреоїдитом (АІТ) рівня антиоксидантних біомаркерів, що асоціюються з функцією мітохондрій. Дослідження включало 165 хворих, серед яких 120 хворих з ГЕРХ і АІТ- основна група, 45 хворих з ізольованою ГЕРХ – група порівняння. Досліджуваний контигент представлено студентами у віці від 18 до 25 років. Контрольну групу склали 20 здорових осіб, що відповідали за статтю, віком та соціальним статусом (студенти). Загальна антиоксидантна активність (TAS-TAC) у сироватці крові досліджуваних визначалась імуноферментним методом з використанням тест-системи (ELISA, Elabscience, США), рівень марганця супероксиддисмутази (MnSOD) – імуноферментним методом (ELISЕ, Elabscience, США), рівень протеїна Клото (Klotho protein) - імуноферментним методом (ELISA, Elabscience, США). Статистичний аналіз результатів дослідження було проведено за допомогою системи Statistica Basic Academic 13 for Windows En локальна. У досліджених хворих з патологією стравоходу та щитоподідної залози визначено зниження загальної антиоксидантної активності порівняно зi здоровими особами. Рівень марганцю супероксиддисмутази у хворих з коморбідним перебігом ГЕРХ та АІТ та хворих з ізольованою ГЕРХ достовірно перевищував показники контрольної групи. Відзначається достовірне збільшення рівня протеїну Клото в сироватці крові хворих молодого віку. Встановлено дисбаланс між ступенем зниження позаклітинних антиоксидантів та активацією мітохондріального антиоксиданта, що найбільш виражено у хворих при сполученні захворювань. Підвищення у хворих маркерів мітохондріального антиоксидантного захисту з неспецифічним механізмом цитопротекції дає підставу для використання марганцю супероксиддисмутази та протеїну Клото як прогностичних індикаторів клінічного перебігу захворювання в молодому віці. При коморбідності ГЕРХ та АІТ встановлена тенденція до значного підвищення продукції марганцю супер­оксиддисмутази на фоні зниження загального антиоксидантного захисту, що може призводити до погіршення мітохондріальної функції.

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221242

Ключові слова: поліпи, колоректальний рак, альдегіддегідрогеназа 1

Реферат. Порівняльний аналіз експресії альдегіддегідрогенази 1 в поліпах і аденокарциномі дистальної товстої кишки. Шишкін М.А., Христенко Т.О. Альдегіддегідрогеназа 1 (ALDH1) є одним з найчастіше використовуваних маркерів ракових стовбурових клітин, проте питання щодо його значущості відносно окремих етапів колоректального канцерогенезу лишається до кінця не вивченим. Метою цього дослідження стало порівняння рівнів імуногістохімічної експресії ALDH1 в поліпах і аденокарциномі дистальної товстої кишки. Проведено патоморфологічне та імуногістохімічне дослідження біопсійного матеріалу 40 пацієнтів (біоптати поліпів і гістологічно незміненої слизової оболонки дистальної товстої кишки), а також операційного матеріалу колоректальної аденокарциноми 30 пацієнтів. Установлено, що поліпи дистальної товстої кишки характеризуються цитоплазматичною експресією ALDH1 з медіаною відносної площі 25,63 (18,26; 30,42)% клітин строми, а також, що експресія маркера епітеліоцитами виявляється виключно в диспластично змінених поліпах з медіаною площі 22,13 (17,22; 30,05)%. Колоректальна аденокарцинома характеризується цитоплазматичною експресією ALDH1 з медіанами площі 40,22 (22,54; 47,77)% клітин строми та 32,12 (23,64; 40,28)% ракових клітин. Показник площі ALDH1+ клітин варіює залежно від стадії карциноми за pTNM, при цьому медіана площі ALDH1+ клітин строми достовірно збільшується при прогресії пухлини від I до III стадії, що відображає збільшення кількості клітин строми, залучених до активації туморогенних сигнальних шляхів. Медіана площі ALDH1+ ракових клітин достовірно збільшується при прогресії пухлини від III до IV стадії, що відображає збільшення кількості ракових клітин, що набувають властивостей стовбурових, на просунутих стадіях колоректальної аденокарциноми. Порівняльний аналіз показників, отриманих для поліпів і карциноми, вказує на те, що медіана площі ALDH1+ клітин строми поліпів в 2 рази менша за медіану площі ALDH1+ клітин строми карциноми, а медіана площі ALDH1+ епітеліоцитів поліпів в 1,5 раза менша за медіану площі ALDH1+ ракових клітин. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221245 

Ключові слова: кінцеві продукти глікації, алергія, еозинофільне запалення, нейтрофільне запалення

Реферат. Кінцеві продукти глікації як нові біомаркери еозинофільних запальних процесів у легенях (огляд літератури). Гам’ян А. Зубченко С.О., Гаврилюк А.М., Кріль І.Й., Чоп’як В.В. Кінцеві продукти глікації (аdvanced glycation end-products, AGEs) є гетерогенною групою речовин, що утворюються у процесі неферментативної реакції відновлених цукрів з аміногрупами білків, ліпідів і нуклеїнових кислот з різних тканин і рідин. У нормальному стані вони відіграють імунорегуляторну роль. В умовах патології AGEs активують рецептори для кінцевих продуктів глікації (RAGE) і викликають тривале запалення. RAGE беруть активну участь у різних патологічних процесах, таких як ревматоїдний артрит, цукровий діабет тощо. Однак проведена порівняно невелика кількість наукових досліджень щодо можливої ролі AGEs в патогенезі формування алергічних захворювань. RAGE транскрипт і білок експресуються в легенях легеневими альвео­лярними епітеліальними клітинами типу I, відтак – RAGE відіграють важливу роль у патофізіології легень. Виявлено, що RAGE пригнічують деякі ендогенні ауторегуляторні функції, що призводить до формування багатьох захворювань, включаючи алергію. Окиснювальний стрес збільшує запальну реакцію при бронхіальній астмі та іншій алергопатології. Довготривале запалення з подальшим виділенням вільних радикалів є важливими факторами, які беруть участь в алергічних реакціях, вони негативно впливають на частоту загострень і прогноз алергії. RAGE експресуються на циркулюючих імунних клітинах, вони активують капсулу B і внутрішньоклітинний оксидативний стрес, що також підсилює запальну реакцію при астмі та алергії. Передача сигналу через мембранну форму RAGE (mRAGE) спричиняє прозапальний ефект, тоді як розчинна секреторна форма RAGE (sRAGE) зазвичай є антизапальною. Дослідження рівнів AGEs, розчинних RAGE, лігандів RAGE HMGB1 і S100A8 / A913 і IL-33 є важливими в контексті розгляду їх як біомаркерів для дифе­ренціальної діагностики між еозинофільною і нейтрофільною / AAD фенотипами астми. Наявність у пацієнта сироваткових RAGE навіть середнього рівня є підставою для вибору нової терапевтичної стратегії лікування.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221387

Ключові слова: фізична терапія, мотивована ходьба, часткове розвантаження ваги тіла, великі моторні функції 

Реферат. Влияние мотивированной ходьбы с частичной разгрузкой веса тела на большие моторные функции у детей с церебральным параличем. Неханевич О.Б., Бакуридзе-Манина В.Б., Смирнова Е.Л., Бьон-Йоль Ю., Косинский А.В. Цель работы – повысить эффективность физической терапии нарушений больших моторных функций у детей со спастической формой церебрального паралича путем применения программы терапевтических тренировок с частичной разгрузкой веса тела и мотивированным перемещением на разработанном устройстве для реабилитации людей с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата. В исследование было включено 30 детей от 6 до 11 лет со спастической формой церебрального паралича. Все пациенты были разделены на 2 группы: в группе І дополнительно к стандартному комплексу физической терапии назначали ходьбу по динамической методике, в группе ІІ – по статической методике с частичной разгрузкой веса тела. Длительность применения программы составила 6 недель. Обследование проводили до начала, на 2, 4 и 6 неделях тренировок. Изучали пространственно-временные характеристики ходьбы и показатели активности повседневной жизни. Применение разработанной программы с использованием реабилитационного устройства позитивно повлияло на пространственно-временные показатели ходьбы в обеих группах наблюдения. Статистически значимо увеличилась длина одного цикла ходьбы, скорость ходьбы и длина пройденной дистанции. Установлено значительный прирост объема выполненных активностей повседневной жизни в І группе наблюдения. При этом во ІІ группе также наблюдалось увеличение данного показателя, но оно не достигло статистической значимости.  Применение разработанной программы терапевтических упражнений, включающей выполнение ходьбы с мотивированным перемещением и парциальной разгрузкой веса тела на разработанном реабилитационном устройстве, позитивно повлияло на статико-динамические характеристики ходьбы, что улучшило выполнение важных для детей с церебральным параличом активностей, особенно ходьбы и бега. Оптимальными сроками для увеличения длины одного цикла ходьбы является 4-недельная программа, для развития общей выносливости и скорости – 6-недельная программа терапевтических тренировок.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221395

Ключові слова: безпліддя, матковий фактор, ехоструктура ендометрія, хронічний ендометрит, преконцепційна підготовка 

Реферат. Стан ендометрія в жінок з матковим фактором безпліддя на етапі преконцепційної підготовки за даними сонографії та доплерометрії. Макарчук О.М., Островська О.М., Околох Оніека Гібсон, Оріщак І.К., Чередарчук А.Р. В останні роки відмічена тенденція до зростання частки маткових чинників безпліддя. Аналіз наукових робіт розчаровує відсутністю даних щодо удосконалення діагностичного алгоритму, доцільності акцентуації значущості прегравідарного етапу. Метою цього наукового дослідження стала розробка сонографічних критеріїв готовності ендометрія до імплантації на етапі преконцепційної підготовки в жінок з матковим фактором безпліддя. У першу групу увійшли 80 жінок з матковим фактором безпліддя, другу групу (40 жінок) склали пацієнтки, які вперше вступали до програми IVF. Контрольну групу склали 30  жінок з нормальною фертильністю. Дослідження структури ендометрія, міометрія та тканини яєчників виконували на апараті Voluson 760, на 4-6 день менструального циклу (згідно з International Endo­metrial Tumor Analysis (IETA) – консенсусу ехографічного опису змін ендометрія) та на  20-24 дні циклу. Для оцінки опосередкованих ознак хронічного ендометриту використовували ехорафічні критерії, розроблені В.Н. Демидовим та співав., а також сонографічний діагноз верифікували в ході морфологічного та імуногіс­тохімічного дослідження. Найбільш поширеними порушеннями менструальної функції в жінок з матковим фактором безпліддя стали альгодисменорея – 33,3%, альгогіпоменорея – у 22,2%, гіпоопсоменорея – 64,4%. Витончення ендометрія достовірно частіше відмічено в групі з матковим фактором репродуктивного нездоров’я, у третини (33,8%) дисхроноз ехоструктури ендометрія, неоднорідність М-ехо з переважанням гіперехогенних ділянок – у 41,3% спостережень. Гіперехогенні включення в базальному шарі, множинні структури лінійного характеру та підвищеної ехогенності зафіксовані в кожної п’ятої пацієнтки, а гіпоехогенний контур матки – у 47,5% спостережень. Найбільш значуще відношення шансів, що слід пов’язати із невдачами при проведенні програми IVF та ранніми репродуктивними втратами, визначено в пацієнток з ендометріозом (OR - 5,85; 95% CI: 1,32-13,32), синехіями (OR - 2,27; 95% CI: 0,96-10,16) та поліпами (OR - 2,48; 95% CI: 0,84-11,36). Вдалося виділити такі критерії функціонального щодо готовності до імплантації ендометрія, а  саме: товщина ендометрія більше 8 мм, відповідність ехоструктури фазі менструального циклу, однорідність М-ехо, відсутність гіпер- та гіпоехогенних включень, а також повноцінна гемодинаміка в судинному басейні малого таза.

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221399

Ключові слова: діти, бронхіальна астма, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, фактори ризику

Реферат. Вплив факторів ризику на формування бронхіальної астми, поєднаної з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, у дітей. Уманець Т.Р., Буратинська А.А., Толкач С.І., Степанова Л.С., Матвєєва С.Ю., Кондратенкова Т.В., Смірнова О.А., Гаращенко Т.А., Лапшин В.Ф., Антипкін Ю.Г. Метою роботи було вивчення факторів ризику, що впливають на розвиток бронхіальної астми (БА), поєднаної з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Обстежено 70 дітей віком 6-17 років з БА, які методом рандомізації були розподілені на дві групи: 1 група – 50 дітей з БА і з ГЕРХ, і 2 група – 20 дітей з ізольованою БА. Анамнестичні дані було зібрано шляхом анкетування батьків з використанням розробленого опитувальника. Установлено, що серед перинатальних факторів ризику, що вірогідно впливали на формування коморбідної БА з ГЕРХ, були: загроза переривання вагітності (OR=6,65; 95% CI, 1,7-25,6, p=0,003), гострі респіраторні захворювання під час вагітності (OR=6,52; 95% CI, 1,4-31,2, p=0,008), багатоводдя (p=0,039) та слабкість пологової діяльності (р=0,0003). Наявність в анамнезі реакцій  гіперчутливості на їжу на першому році життя,  тяжкість перебігу БА в обстежених дітей підвищувало ризик формування БА, поєднаної з ГЕРХ (OR=4,83; 95% CI, 1,3-18,6, p=0,013 та OR=4,45; 95% CI, 1,2-17,1, р=0,019 відповідно).

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221408 

Ключові слова: поперековий остеохондроз, міотонічні реакції, рухові патерни, ударно-хвильова терапія

Реферат. Эффективность программы реабилитации больных поясничным остеохондрозом с нарушениями двигательного стереотипа с использованием ударно-волновой терапии. Гресько И.В., Колесниченко В.А. В исследование были включены 80 больных поясничным остеохондрозом с нарушением двигательного стереотипа и миотоническими реакциями мышц пояснично-тазовой области, мужского пола, в возрасте 22 - 44 (31,7±4,4) года. Пациенты были разделены с помощью случайной выборки на две однородные группы в зависимости от программы физической реабилитации: в основной группе применяли сочетание УВТ-аппарат для экстракорпоральной ударно-волновой терапии Masterplus MP200 (5 процедур с частотой удара 11 Гц, силой удара 3,8-4,0 bar, периодичностью проведения 5-7 дней) с программой релаксационных упраж­нений по методике К. Левита; в контрольной группе - только комплекс упражнений. Разработанная програм­ма физической реабилитации доказала свою эффективность значимым снижением показателей интен­сивности боли по VAS (p<0,001), уровней дисабилитации ODI (p<0,001) и кинезиофобии SKT (p<0,01), увеличением подвижности позвоночника (p<0,05) и его поясничного отдела (p<0,05), амплитуды сгибания в тазобедренных суставах (p<0,05). Объем движений при разгибании, приведении и отведении тазобедренных суставов также увеличился, но недостоверно. Нормализация тонуса мышц-разгибателей поясничного отдела позвоночника отмечена в 87,5% наблюдений, ягодичной мышцы – в 30,0%, грушевидной мышцы – в 27,5%. Частота регистрации ложных паттернов при активном совместном движении поясничных сегментов и таза в целом уменьшилась до 37,5% случаев. Разработанная программа физической реабилитации доказала свою эффективность по сравнению с результатами изолированного применения релаксационных упражнений значимым улучшением показателей VAS (p<0,05), ODI (p<0,05), SKT (p<0,05); нормализация тонуса пояснич­ных мышц-разгибателей и восстановление контроля активных движений в пояснично-тазовой области отмечены более чем у трети больных.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221409

Ключові слова: швидкопрогресуючий генералізований пародонтит, інфекційно-запальний процес, лікарсько-резистентна мікрофлора, імунітет

Реферат. Обгрунтування диференційованого підходу в корекції деяких змін імунологічних розладів у хворих на швидкопрогресуючий генералізований пародонтит з різною лікарською чутливістю пародонтальних бактерій. Гудар’ян О.О., Мащенко І.С., Дорогіна О.С., Ширiнкiн С.В. Швидкопрогре­суючий генералізований пародонтит, як і раніше, залишається надзвичайно важливою медичною проблемою, незважаючи на певні досягнення у вирішенні більшості питань етіології, патогенезу та лікування. У дослідження було включено 102 хворих на швидкопрогресуючий генералізований пародонтит I-II і II-III ступенів тяжкості, з малоефективними і нестійкими результатами проведеного раніше лікування, які перебували на обстеженні та лікуванні в клініці кафедри хірургічної стоматології, імплантології та пародонтології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України». На підставі проведених діагностичних і лікувальних заходів встановлено, що у хворих формування різної лікарської чутливості в пародонтопатогенних мікро­організмів до протокольної антибактеріальної терапії тісно пов'язане з імунологічними захворюваннями. Наявність у тканинах пародонта лікарсько-резистентних бактерій поєднується з більш вираженим імунодефіцитом у механізмах системного й локального захисту, ніж при заселенні осередків ураження лікарсько-чутливими пародонтальними мікроорганізмами. Виявлені особливості порушень імунітету у хворих на швидкопрогресуючий генералізований пародонтит з лікарсько-резистентною інфекцією до загально­прийнятої антибактеріальної терапії проявляються зниженням СD₃+ лімфоцитів, клітин з цитостатичною активністю (СD₄+, СD₁₆+), що експресують рецептори активації лімфоцитів СD₂₅+, HLA-DR і апоптозу СD₉₅+), на тлі деякого підвищення СD₂₀+, СD₁₁₆+, СD₅₄+, значним пригніченням синтезу SIgA, IgM, α-ІНФ, γ-ІНФ; вираженим підвищенням продукції прозапальних цитокінів ІЛ-1β і ФНП-α. Наочно доведена необхідність диференційованого підходу в корекції імунологічних розладів у хворих на швидкопрогресуючий генералізований пародонтит залежно від виявлення чутливості і резистентності пародонтопатогенних бактерій до протокольної загальноприйнятої антибактеріальної терапії, що забезпечує більш швидке переривання інфекційно-запального процесу (в середньому на 3,6±0,2 дня) більше ніж у 90% випадків, нормалізацію параметрів імунологічної реактивності в 93,3% спостережуваних і стійку клінічну ремісію захворювання.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221411 

Ключові слова: повна адентія, нижня щелепа, зубне протезування, дентальна імплантація, кінцево-елементний аналіз

Реферат. Результаты исследования напряженно-деформированных состояний при протезировании разных типов атрофии нижней беззубой челюсти. Фастовец Е.А., Сапалёв С.А., Штепа В.А. Полные съемные протезы остаются по-прежнему востребованными благодаря экономической составляющей такого лечения. Однако дополнительная фиксация на внутрикостные имплантаты обеспечивает большую клинико-функциональную эффективность и больший уровень удовлетворенности результатами протезирования у пациентов с полным отсутствием зубов. На данный момент не до конца изучены биомеханические аспекты зубного протезирования беззубых челюстей полными съёмными конструкциями и протезами с опорой на имплантатах, с учетом степени атрофии альвеолярных отростков. Подобные исследования позволят составить рекомендации по выбору тактики ортопедического лечения больных с полным отсутствием зубов. Цель исследования – изучить распределение напряженно-деформированных состояний (НДС) при протезировании беззубой нижней челюсти полными съёмными протезами, а также конструкциями с опорой на внутрикостные имплантаты, с учетом типа её атрофии. Проведено компьютерное моделирование 8 виртуальных конечно-элементных моделей нижних челюстей с разными типами атрофии по Келлеру: 4 – с имитацией биомеханической системы «полный съемный протез – нижняя челюсть» и 4 – «съемный протез – внутрикостные имплантаты – нижняя челюсть». В каждой из моделей имитировали жевательную нагрузку силой 100 Н (симметрично и асимметрично). Для определения НДС в описанных расчетных системах использовали конечно-элементный анализ ANSIS 12.1. Изучали распределение эквивалентных по Мизесу напряжений в кортикальной кости протезного ложа, а также перемещения конструкции протеза. При протезировании полными съемными протезами максимальные величины напряжений в костной ткани протезного ложа наблюдались при третьем типе атрофии нижней челюсти при всех вариантах силовой нагрузки, наименьшие – при четвертом. Дополнительная фиксация съемных протезов в имитационных моделях биомеханических систем «съемный протез – внутрикостный имплантат – нижняя челюсть» привела к существенному росту напряжений в альвеолярной кости. Максимальные напряжения наблюдались в области маргинальных участков, при этом наибольшие значения были получены для хорошо выраженной альвеолярной части нижней челюсти (первый и третий типы по Келлеру). Установлены незначительные перемещения базисов полных съемных протезов, колеблющиеся в пределах сотых долей миллиметра при всех типах атрофии. Применение внутрикостных имплантатов для фиксации протезов приводит к многократному увеличению перемещений. При этом характерны поля перемещений: при полном съемном протезировании они равномерные, а при применении имплантатов – нет. Выраженный альвеолярный отросток при первом и третьем типах атрофии нижней беззубой челюсти явился причиной увеличения перемещений дистальных участков покровных протезов с обеих сторон при симметричной силовой нагрузке и с одной стороны – при асимметричной. Можно предположить, что такое распределение НДС способствует ускорению атрофии тканей протезного ложа. При протезировании полных дефектов зубного ряда нижней челюсти, как традиционными конструкциями, так и с дополнительной опорой на имплантаты, в разные фазы жева­тельного акта в костной основе протезного ложа происходит различное распределение НДС, характер которого определяется формой альвеолярной части, описываемой классификацией Келлера. Полученные результаты позволят разработать алгоритм выбора вида протезирования больных с полным отсутствием зубов на нижней челюсти в зависимости от типа ее атрофии.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221660 

Ключові слова: COVID-19, умови праці, професійна захворюваність медичних працівників, ризик зараження

Реферат. Проблемы безопасности, гигиены труда и инфекционного контроля в борьбе с профессиональными заболеваниями медицинских работников на COVID-19 в лечебных учреждениях Украины. Яворовский А.П., Скалецкий Ю.Н., Брухно Р.П., Шкурба А.В., Киричук И.Н., Рыган М.М. Цель публикации состояла в оценке безопасности, гигиены труда и инфекционного контроля в лечебных учреждениях Киева, Житомира и Житомирской области для улучшения управления рисками заражения медицинского персонала вирусом SARS-CoV-2 и снижения профессиональной заболеваемости и смертности медицинских работников от COVID-19. При проведении исследования были использованы библиосемантичний, гигиенический, анкетно-опросный, статистические методы и методы сравнительного и системного анализа. Работа медиков, занятых преодолением пандемии COVID-19, отнесена к опасной (экстремальной). Кроме вируса SARS-CoV-2, на формирование условий труда медицинских работников влияют сопутствующие физические, химические факторы и высокое физическое и нервно-эмоциональное напряжение. Среди медицинских работников Житомирской области, которым поставлен диагноз острого профессионального заболевания COVID-19, преобладали медицинские сестры (38,57%). Второе ранговое место по уровню заболеваемости COVID-19 занимали младшие медицинские сестры (26,1%), третье – фельдшеры (5,31%). Заболеваемость врачей ран­жировались в такой последовательности: врачи ОПСМ – 4,85%, врачи-хирурги – 4,16%, врачи-анестезиологи – 2,54%, врачи-инфекционисты – 2,08%, врачи-рентгенологи – 1,85%. Такое распределение по медицинским профессиям в целом наблюдается по всем областям Украины. Риск заразиться SARS CoV 2 для медицинских работников по состоянию на начало октября был выше в 3,8 раза, чем среди общего населения. Риск умереть от COVID 19 у работников здравоохранения выше в 1,5 раза, чем среди общего населения. Главными причинами высоких уровней профессиональной заболеваемости медицинского персонала на COVID-19 в Украине следует определить работу в очаге заболевания, личную неосторожность пострадавших, не полную обеспеченность ЛУ кадрами, медицинских работников СИЗ; неиспользование СИЗ при их наличии, отсутствие или некачественное проведение инструктажа по охране труда; дефицит врачей-эпидемиологов, гигиенистов и профпатологов.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221663

Ключові слова: інсектицид, токсикологія, розрахункові моделі, рівняння регресії

Реферат. Гігієнічне обґрунтування розрахункових моделей прогнозування токсичності інсектицидів різних класів (друга частина). Вавріневич О.П., Шпак Б.І., Антоненко А.М., Омельчук С.Т., Зінченко Т.І. Ця робота є другою частиною нашого дослідження щодо розробки альтернативних експериментальних математичних моделей прогнозування токсичності інсектицидів, де ми провели статистичний аналіз та порівняльну оцінку токсикометричних параметрів, отриманих експериментально та обчислених згідно із запропонованими рівняннями. На першому етапі були проведені розрахунки та запропоновані достовірні моделі. Метою дослідження було наукове обґрунтування та статистичний аналіз розрахункових моделей прогнозування токсичності інсектицидів різних класів. Для дослідження ми взяли обрані інсектициди таких хімічних класів: неонікотиноїди, піретроїди, фосфорорганічні сполуки. Ми провели статистичний аналіз лінійних та нелінійних рівнянь регресії, отриманих для інсектицидів. У рівняннях описано залежність підпорогових доз у хронічному експерименті всіх інсектицидів, середніх летальних доз при пероральному надходженні піритоїдів та неонікотиноїдів від молекулярної маси; параметрів токсикометрії всіх інсектицидів та їх окремих груп (піритоїди, неонікотиноїди, фосфорорганічні сполуки) і температури плавлення та коефіцієнту розподілу октанол-вода. На основі порівняння параметрів токсикометрії, отриманих експериментально (фактичні параметри), та розрахованих за запропонованими рівняннями здійснено перевірку можливості використання розрахункових моделей для прогнозування небезпеки досліджуваних груп інсектицидів. Для обґрунтованих пар результуючих та факторіальних змінних для піретроїдів, неонікотиноїдів та фосфорорганічних пестицидів було встановлено достовірну кореляцію. Виявлено добрий і дуже добрий зв’язок характеристик, вибраних для розрахунків, за альфою Кронбаха (індекс коливався від 0,8 і вище). Розроблений алгоритм дозволяє значно спростити проведення токсикологічних досліджень інсектицидів досліджуваних класів.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221680 

Ключові слова: діти, захворюваність, смертність, пневмонія

Реферат. Динамика показателя заболеваемости пневмонией детей Украины за последние 20 лет. Волосовець А.П., Больбот Ю.К., Абатуров А.Е., Кривопустов С.П., Беш Л.В., Стоева Т.В., Хоменко В.Е., Ковальчук О.Л. В Украине пневмония занимает третье место в структуре госпитальной летальности младенцев после перинатальной патологии и врожденных аномалий развития. За последние 20 лет в Украине наблюдается рост на 33,7% заболеваемости детей пневмонией (р˂0,01) с преимущественным выявлением этой патологии у детей из областей страны, имеющих проблемные вопросы в надлежащем обеспечении педиатрической службы. Наибольший уровень заболеваемости пневмонией во всех возрастных группах наблюдался у детей Ивано-Франковской, Ровенской, Киевской и Винницкой областей. Благодаря прогрессивному развитию отечественной педиатрии и внедрению современных лечебно-диагностических технологий, в частности вакцинопрофилактики, за последние 20 лет смертность детей от острых инфекций верхних дыхательных путей, пневмонии и гриппа снизилась почти в 5 раз. Изменения за последние годы в заболеваемости детей пневмонией соответствуют динамике распространения гриппа и ОРВИ, особенно во время эпидемий 2009-2010 гг. и 2015-2016 гг. Оценка в динамике этого показателя в последующие периоды крайне важна в контексте пандемии COVID-19, которая продолжается.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221687

Ключові слова: новоутворення, злоякісні новоутворення, доросле та працездатне населення, рівень, структура, тенденції змін рівня первинної інвалідності, потреба в реабілітаційних заходах

Реферат. Первинна інвалідність внаслідок новоутворень в Україні: структура, тенденції, фактори впливу. Іпатов А.В., Ханюкова І.Я., Мороз О.М., Саніна Н.А. З метою аналізу стану та структури первинної інвалідності дорослого населення регіонів України внаслідок новоутворень за період 2010-2019 роки, виявлення причин, які впливають на показники первинної інвалідності, та регіональних особливостей проведено суцільне дослідження із використанням статистичного методу дослідження. Аналізувалась розширена статистична інформація щодо стану інвалідності в Україні за офіційною формою Державного комітету статистики України «Звіт про причини інвалідності, показання до медичної, професійної і соціальної реабілітації» (ф. № 14, затверджена наказом МОЗ України за погодженням з Держкомстатом України 10.07.2007 р. № 378) за відповідні десять років з 24 областей України та м. Києва. Також проводили кореляційний аналіз за допомогою програми Excel для встановлення зв’язків між показниками первинної інвалідності внаслідок новоутворень та низкою медичних та соціальних факторів за допомогою коефіцієнта Браве Пірсона (r). За останні десять років показники первинної інвалідності внаслідок новоутворень та злоякісних новоутворень як дорослого, так і працездатного населення поступово зростали. Вони завжди входили в першу трійку причин інвалідності населення України. Проте перше місце останні 27 років займали серцево-судинні захворювання. У 2019 році новоутворення посіли перше місце. Коливання показників первинної інвалідності внаслідок новоутворень пов’язані з низкою медичних та немедичних причин. Основними з них є: захворюваність, розповсюдженість новоутворень, кількість ліжок в онкодиспансерах та наявність спеціалізованих онкологічних медико-експертних комісій в регіоні, зміни законодавства щодо критеріїв установлення груп інвалідності. У структурі первинної інвалідності внаслідок новоутворень переважають особи працездатного віку (40-60 років), їх кількість коливається по роках, проте тенденція до переваги зберігається. За групами інвалідності переважає тяжка ІІ група інвалідності, що говорить про пізню діагностику внаслідок несвоєчасного звернення такого контингенту за медичною допомогою та перевагою так званих «запущених» форм захворювання. Ця тенденція також притаманна усім десяти рокам спостереження. Найбільші показники первинної інвалідності внаслідок новоутворень також стабільно протягом усього десятирічного періоду спостереження відзначаються в областях, які вважаються найбільше постраждалими від Чорнобильської катастрофи: Київська область, м. Київ, Житомирська, Чернігівська, Волинська, Рівненська. Проте спостерігається й не зовсім мотивоване зростання зазначеного показника в Полтавській області останні три роки. Отримані результати стануть підставою для розробки загальноукраїнських та регіональних заходів щодо реабілітації осіб з інвалідністю внаслідок новоутворень, будуть сприяти збереженню державних коштів внаслідок їх цілеспрямованого розподілу по регіонах та збереженню трудових ресурсів.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221711

Ключові слова: захворювання, що піддаються амбулаторному лікуванню (ЗПАЛ), госпіталізації, пов’язані із ЗПАЛ, потенційно запобіжні госпіталізації, первинна медична допомога, Україна

Реферат. Оцінка потенційно запобіжних госпіталізацій при захворюваннях, що піддаються амбулаторному лікуванню в Україні. Лехан В.М., Крячкова Л.В., Дорошенко О.О., Гриценко Л.О. Мета – виявлення найбільш релевантних захворювань, що піддаються амбулаторному лікуванню (ЗПАЛ), та визначення потенційних обсягів запобіжних госпіталізацій, пов’язаних зі ЗПАЛ, для дорослого населення (старше 18-ти років) України при підвищенні ефективності первинної медичної допомоги (ПМД). Дослідження проведено в 4 етапи на підставі адаптованого до національного контексту керівництва ВООЗ щодо оцінки ЗПАЛ та обсягів запобіжності їх госпіталізацій в Європейському регіоні із використанням офіційної статистичної інформації, із залученням 104 стейкхолдерів, серед яких виділялася група найбільш обізнаних респондентів – 6 експертів та 61 лікар загальної практики-сімейної медицини (ЛЗП). Найбільші популяційні показники обсягів ймовірного попередження госпіталізацій реєструються при артеріальній гіпертензії, пневмонії, стенокардії, ХОЗЛ і діабеті, що збігається зі списком найбільш значущих для дорослого населення України ЗПАЛ. Загальний рівень потенційної запобіжності госпіталізації дорослого населення від ЗПАЛ, визначений для популяції, в Україні становить за оцінками лікарів – 28,2 %, за експертними оцінками – 32,9 %, що може дозволити зменшити загальний обсяг госпіталізації при амбулаторно-чутливих станах (у % від числа хворих із ЗПАЛ) з 8,2 % до 6,1 % (за оцінками ЛЗП) або до 5,7 % (за оцінками експертів). Дослідження показало важливість поліпшення  управління ЗПАЛ у дорослих українців. Отримані результати можуть бути використані для обґрунтування  продовження трансформації системи охорони здоров’я, зокрема  при розробці заходів щодо попередження госпіталізації при амбулаторно чутливих станах в Україні, що сприятиме  оптимізації використання ресурсів та подальшому зміцненню систем ПМД.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221777 

Ключові слова: якість життя, пов'язана зі здоров'ям, клінічна практика, педіатрія, діти, медичні послуги

Реферат. Реферат. Якість життя дітей трудових мігрантів. Горбунова Г.Д. Метою цієї роботи було визначення якості життя (ЯЖ) дітей трудових мігрантів у різних аспектах їхнього життя: фізичне функціонування (ФФ); емоційне функціонування (ЕФ); соціальне функціонування (СФ); шкільне / рольове функціонування (ШФ). У дослідженні брали участь 150 дітей Республіки Молдова, різних вікових груп (5-7, 8-12, 13-18 років), з них 75 дітей трудових мігрантів і їх батьки / опікуни, що залишилися в країні, та 75 дітей і їх батьки без досвіду трудової міграції. Інструментом дослідження був використаний опитувальник Pediatric Quality of Life Inventory (PedsQL ™ 4.0). У ході дослідження виділяли ЯЖ дітей на високому рівні – при 91-100 балах, на середньому – при 81-90 балах, низькому – при 71-80 балах, дуже низькому менше 70 балів. За результатами дослідження встановлено, що діти мігрантів усіх вікових груп, в усіх досліджуваних аспектах мали дуже низький рівень ЯЖ (менше 70 балів). У всіх вікових групах дітей мігрантів ЯЖ в аспекті фізичного функціонування має достовірно (р<0,001) нижчий рівень показників порівняно з дітьми з контрольної групи. Найвищий рівень ЯЖ був у дітей 5-7 років, а найнижчий – у дітей у віці 13-18 років. Був виявлений дуже низький рівень ЯЖ дітей мігрантів (від 42,0±25,32 до 43,7±25,94), який достовірно відрізнявся (р<0,001) від середнього рівня ЯЖ дітей з контрольної групи (від 85,0±19, 83 до 89,0±20,82). Найнижчі показники ЯЖ в емоційному аспекті в дітей мігрантів 13-18 років (42,0±25,32) демонструють особливий емоційний, стресовий стан цих дітей. Діти мігрантів мають показники дуже низького рівня ЯЖ в аспекті соціального функціонування, які достовірно відрізнялися від середнього рівня ЯЖ дітей з контрольної групи, що демонструє низьку здатність до соціальної адаптації дітей після міграції батьків. Найнижчі показники ЯЖ в аспекті шкільного / рольового функціонування продемонстрували діти мігрантів у віці 13-18 років (44,4±19,28 бала)  порівняно з показниками дітей у віці 5-7 років (54,0±26,29 бала). Ці результати достовірно відрізнялися (р<0,001) від показників дітей з контрольної групи (78,6±20,01 бала в віці 13-18 років і відповідно 83,2±25,83 бала у віці 5-7 років). Дуже низький рівень загального бала ЯЖ дітей мігрантів достовірно відрізнявся від середнього рівня загального бала дітей контрольної групи як за опитуваннями дітей, так і їхніх батьків. Найнижчі показники загального бала ЯЖ були виявлені у віці 13-18 років, як у групі дітей мігрантів (46,8±24,19), так і в контрольній групі дітей (82,7±19,57). У той же час найвищі показники загального бала ЯЖ були виявлені у віці 5-7 років, як у групі дітей мігрантів (55,9±30,85), так і в групі дітей контрольної групи (85,9±23,70). Представлені результати є переконливим фактом того, що діти трудових мігрантів порівняно з їх однолітками із сімей без досвіду трудової міграції мали достовірно низькі показники за всіма шкалами й інтегральної характеристики якості життя.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221778 

Ключові слова: первинна медична допомога, опитувальник EUROPEP, задоволеність первинною медичною допомогою, Україна

Реферат. Сравнение удовлетворенности пациентов полученной первичной медицинской помощью в условиях реформирования отрасли: кросс-секционное исследование (на примере центра первичной медицинской помощи города Киева). Парий В.Д., Короткий А.В., Гурьянов В.Г. Цель исследования — сравнить удовлетворенность пациентов центра ПМП города Киева, которые заключили декларации с врачами и получили ПМП в 2019 году, с удовлетворенностью пациентов бывших терапевтических участков, которые получали ПМД в 2017 году. Кросс-секционное исследование проводилось в центре ПМП города Киева в два этапа. Первый этап проводился в течение 6 месяцев 2017 года. Всего для исследования были отобраны 397 человек в возрасте 18 лет и старше, которые на момент исследования обращались к врачам первичного звена в течение не менее одного года. Использован EUROPEP инструмент, который является опросником, состоящим из 23 вопросов с возможной оценкой их по пятибалльной шкале Likert, и охватывает следующие аспекты: взаимоотношения между врачом и пациентом, оценка непосредственного оказания медицинской помощи, информирование и поддержка пациента врачом, организационные аспекты оказания медицинской помощи, доступность ПМП. Второй этап исследования с использованием аналогичного опросника EUROPEP проведен в течение 6 месяцев 2019 года. В исследовании приняли участие 402 респондента. Исследованием установлено, что интегральный показатель удовлетворенности полученной ПМП в городе Киеве в течение последних двух лет в условиях реформирования отрасли вырос с 75,5±0,5 в 2017 году до 85,9±0,4 в 2019 году. Сравнение средних значений, полученных в результате проведенного исследования до и после реформирования первичного звена в городе Киеве, выявило статистически достоверное (р˂0,01) увеличение удовлетворенности пациентов полученной ПМП при анализе ответов на вопросы всех исследуемых аспектов, кроме ответов на вопросы Q1 («ощущение, что времени, которое выделено Вам врачом для консультации, достаточно») и Q23 («оказание услуг неотложной помощи»).

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221779 

Ключові слова: нейропатія лицевого нерва, хвороба Лайма, нейробореліоз, діагностика, лікування

Реферат. Нейропатия лицевого нерва как манифестация раннего нейроборелиоза (клинический случай). Пояснык И.М. Лайм-боррелиоз – это передаваемое клещами инфекционное заболевание, вызываемое спирохетой Borrelia burgdorferi sensu lato и распространяемое укусом клещей рода Ixodes. Нейроборрелиоз является клиническим проявлением болезни Лайма, которая поражает центральную и периферическую нервную систему у 15% пациентов. Нервная система поражается как в острой, так и в поздней фазе заболевания. Клиническое течение нейроборрелиоза сильно варьирует. Хотя по меньшей мере 80% европейских пациентов страдают параличом лицевого нерва и радикулитом, симптомы нейроборрелиоза могут быть совершенно неспецифичными или даже имитировать другие неврологические заболевания. Идиопатическая невропатия лицевого нерва длительное время рассматривалась как наиболее распространенная причина прозопопареза, однако современная диагностика значительно сужает круг случаев неизвестного про­исхождения. Нейроборелиоз трудно диагно­стировать, особенно когда прозопопарез является единственным клиническим проявлением, поэтому практи­кующие врачи должны помнить о возможной этиологии, чтобы избежать ошибки. В статье приведен клинический случай раннего нейроборелиоза у женщины 57 лет, который манифестировал с нейропатии лицевого нерва. Автор подробно описывает ход заболевания (появление новых симптомов на фоне стандартной меди­каментозной терапии (плохой ответ), наличие вспомогательных критериев (мигрирующая эритема, лимфоцитома (редко случается), артралгии), диагностику (специфическое иммунологическое исследование крови к Borrelia burgdorferi sensu lato), которая помогла в назначении правильного лечения пациентки. Антибиотикотерапия позволила достичь полного восстановления функции лицевого нерва и избежать будущих осложнений.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221783

Ключові слова: мовна підготовка, розвиток професійної мовної компетенції, студенти, формування всебічно розвиненого спеціаліста

Реферат. Языковая подготовка – необходимая составляющая профессиональной компетенции врача (к юбилею кафедры языковой подготовки). Филат Т.В., Сидора М.Ю., Запорожец Е.С., Сербиненко Л.Н. Одним из важнейших условий подготовки специалиста в любой отрасли является его языковая подготовка, уровень которой во многом определяет качество образования и эффективность дальнейшей профес­сиональной деятельности. Знание профессиональной терминологии позволяет успешно осваивать учебные дисциплины, владение иностранным языком расширяет доступ к информационным ресурсам, что спо­собствует профессиональному росту специалиста. В Днепропетровской медицинской академии всегда уделялось большое внимание вопросам формирования языковой компетентности студентов. В этому году кафедра языковой подготовки празднует 90-летие со дня основания, и в этой статье изложен краткий очерк истории кафедры, основные направления работы, успехи и достижения, цели и дальнейшие перспективы, представлен талантливый коллектив педагогов-филологов, меняющийся с течением времени, но всегда остающийся целеустремленным, творческим и вдохновленным.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221789 

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221790

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.4.221791