https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206260

Ключові слова: пандемія коронавірусу, дистанційне навчання, навчальні комунікації, логістика навчання, методологія навчання

Реферат. Дистанционное обучение: возможности и проблемы в условиях карантина. Завизион В.Ф., Бондаренко И.Н., Аверин Д.И., Ходжуж М.И., Давлетова Н.А., Чередниченко Н.А., Прохач А.В., Машталер В.Е., Дмитренко Е.А., Логвиненко В.В., Кислицина В.С., Суховерша А.А., Хворостенко Ю.М., Эльхажж М.Х., Суздалев П.Л., Миронюк Т.Ф., Кихтенко И.Н., Грабовский Ю.В., Смолина Е.В., Баранов И.В.  Срочное внедрение дистанционного образования в учебный процесс в связи с пандемией COVID-19 превратилось в спонтанный эксперимент, потребовавший принятия экстренных решений, поиска эф­фективных механизмов реализации учебного процесса и анализа происходящего. Возможности современных цифровых технологий позволили быстро настроить информационную составляющую обучения и контроль знаний студентов. Проведен детальный анализ коммуникаций профессорско-преподавательского состава кафедры между собой и анализ особенностей обучения и самообразования студентов при изучении меди­цинской радиологии и онкологии на основании ответов и комментариев с использованием платформ Google classroom, Socrative, месенджера Telegram и т.п.. Детально изложены вопросы коммуникативных отношений между преподавателями, между преподавателями и студентами, между студентами, психологические аспекты дистанционных отношений, вопросы языка обучения, логистика дистанционного образования и методологические проблемы. Выдвинуто предположение, что дистанционное образование может быть равноэффективным очному для теоретических предметов, но при изучении клинических дисциплин приори­тетными должны быть традиционные методы обучения, предполагающие работу студента у постели больного. С учётом технических возможностей и высокого риска развития экстремальных и чрезвычайных ситуаций, предложено внедрить постоянную готовность к дистанционному образованию, создать украинский дистанционный имитационный сервис курации больных. Указано на важность использования государствен­ного языка в обучении как основы овладения профессиональным украинским языком и английского языка как базы для освоения международного медицинского опыта.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206324

Ключові слова: первинна медична допомога, паліативна та хоспісна допомога, навчання лікарів-слухачів за фахом ЗПСМ

Реферат. Формат подготовки семейных врачей по вопросам паллиативной помощи в Днепропетровском регионе. Высочина И.Л., Вальчук С.И., Василевская И.В. Первая в истории глобальная резолюция по паллиативной медицинской помощи WHA 67.19 была разработана совсем недавно, в 2014 году, где впервые задекларирована необходимость улучшения доступа к паллиативной медицинской помощи во всем мире. В статье авторами проанализированы тенденции изменения и состояние системы медицинской помощи неизлечимым пациентам в мире и Украине. Показано, что сегодня интегральной составляющей развития и реформирования различных систем здравоохранения на всех уровнях оказания медицинской помощи стало прогрессивное развитие системы паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению во многих странах. Поскольку по уровню предоставления ПХД в сегодняшнем мире оценивают цивилизованность государства и гуманность общества в целом, эта проблема привлекла внимание центральных (Украина) и региональных (город Днепр) органов государственной власти, что нашло отражение в поиске новых медицинских и образовательных инициатив. Потребностью времени стала необходимость сосредоточить внимание семейных врачей на вопросе, что паллиативная помощь является квалификационной составляющей их повседневной работы, что позволит вывести помощь неизлечимым больным с периферии внимания их многокомпонентной работы, а также позволит четко выстроить взаимодействие между первичным и вторичным звеном, в частности, с хосписными отделениями специализированных больниц. Описан опыт реализации совместного проекта нового формата подготовки семейных врачей по вопросам паллиативной помощи, реализованный кафедрой семейной медицины ФПО ГУ «ДМА» и КНП "Городская клиническая больни­ца № 2" Днепровского городского совета. Расширить границы возможностей преподавания проблемных вопросов паллиативной медицины, которые в существующей программе подготовки семейных врачей вторичной специализации составляют всего лишь 0,6% учебного времени, помогают инновационные формы проведения занятий, а многокомпонентный формат изучения вопросов паллиативной помощи, реализованный, в том числе, с поддержкой директора КНП "Городская клиническая больница № 2" Днепровского городского совета (посещение хосписных и паллиативных отделений вторичного уровня оказания медицинской помощи, структурированный нормативный блок по оказанию ПХП в Украине, отработка вопросов маршрутизации пациентов, интерактивные методики преподавания и т.д.) оставляет в памяти врачей-слушателей не только сущностное наполнение, но и глубокий эмоциональный след, что позволяет повысить мотивацию врачей-слушателей, улучшить координацию работы между первичным и вторичным звеном по оказанию пал­лиативной помощи и повысить качество преподавания.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206336

Ключові слова: фармацевтична освіта, магістр фармації, модель професійної фармацевтичної освіти, якість освіти

Реферат. Состояние и перспективы развития национального высшего фармацевтического образования. Рева Т.Д., Ниженковская И.В., Стучинська Н.В., Чхало О.Н. В статье рассмотрены материалы съезда фармацевтов и международных конгрессов по фармации, а именно вопрос достижения качественного фармацевтического образования. Приведены соображения относительно процесса надлежащей подготовки специалиста фармацевтического сектора в соответствии с актуальными запросами государства и общества, предложена модель профессионального фармацевтического образования. По мнению авторов статьи, реализация качества образования в Украине требует, во-первых, профессионально образованных работников фарма­цевтического сектора отрасли здравоохранения; во-вторых, надлежащей академической и университетской инфра­структуры по подготовке будущих специалистов в системе высшего фарма­цевтического образования; в-третьих, обеспечения высокого качества высшего фармацевтического обра­зования на основе внедрения компетентностного подхода и учета международного опыта развития фармации. Усиление значимости фармацевтической отрасли в Украине напрямую связано с качеством подготовки специалистов по фармации, непрерывным совершенствованием содержания их образования, введением новых образовательных техно­логий, адаптацией высшего фармацевтического образования к европейским стандартам. Важным условием, по мнению авторов, является обеспечение эффективности профессиональной подготовки будущих фарма­цевтов в отечественной системе высшего фармацевтического образования, что заключается в ниже­следующем: во-первых, учет запросов общества к уровню пре­доставления услуг в сфере здравоохранения, профилактики заболеваний; во-вторых, имплементация про­дуктивного мирового опыта по вопросам внедрения стандартов обслуживания клиентов. Определены перспективы развития национального высшего фармацевтического образования, а именно: 1) утверждение этических основ подготовки магистров фармации в системе высшего фармацевтического образования; 2) ориентированность на европейские стандарты фармации, основой которых являются высокие стандарты обслуживания клиентов; 3) совершенствование содержания образования фармацевтов с учетом развития отечественного фармацевтического производства; 4) обеспечение развития клинического направления в системе подготовки фармацевтов общего профиля.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206342

Ключові слова: професійні компетенції, самостійна робота,  вища медична освіта

Реферат. Роль самостійної роботи студентів у формуванні професійних компетенцій у майбутніх лікарів. Курята О.В., Карапетян К.Г., Фролова Є.О., Кушнір Ю.С. Сучасні вимоги до підготовки висококваліфі­кованих спеціалістів потребують впровадження в освітньо-інтегративний процес міжнародних медичних та освітніх стандартів. Формування пізнавальної активності, прагнення до професійного розвитку, необхідність відповідності отриманих знань світовим стандартам у студентів-медиків є надзвичайно актуальними. Самостійна робота студентів має особливе значення в навчанні студентів-медиків, допомагає системати­зувати та використовувати знання, отримані на практичних заняттях. Мета роботи – проаналізувати форми самостійної роботи студентів, які використовуються на кафедрі внутрішньої медицини 2 і фти­зіатрії, для вдосконалення навчального процесу та формування у майбутніх лікарів клінічного мислення, здатності до самовдосконалення і самоосвіти. Рекомендований обсяг СРС при викладанні модулю «Внутрішні хвороби» для студентів 5-го курсу на кафедрі внутрішньої медицини 2 і фтизіатрії становить 90 годин із загальних 240 годин, виділених на дисципліну. Одним з головних завдань професійного навчання студентів-медиків при вивченні дисципліни «Внутрішні хвороби» на 5-му курсі є формування здатності самостійно засвоювати, знаходити та оновлювати знання та надалі ефективно їх використовувати в майбутній професійній діяльності. Відмінність СРС полягає в тому, що студенти можуть працювати на добровільних засадах, обираючи необхідний вид позааудиторної роботи згідно зі своїми інтересами. Окрім цього, відсутність суворого оцінювання з боку викладача є більш виграшною порівняно з практичними аудиторними заняттями, проте не менш відповідальною. Зміст СРС визначається навчальною програмою, завданнями викладача і методичними матеріалами. У статті представлено три основні напрямки індивідуальної роботи студентів з викладання дисципліни "Внутрішні хвороби" для студентів 5 курсу: cамостійна робота студентів на аудиторних заняттях, позааудиторна самостійна робота студентів, самостійна позааудиторна робота під контролем викладача. При обговоренні результатів самостійної роботи студенти навчаються критично мислити, спілкуватися між собою та приймати власні продумані рішення. Правильно організований процес самостійної роботи заохочує студентів-медиків до її якісного виконання та є вагомим мотивуючим фактором  до подальшого професійного розвитку. Самостійну роботу студентів-медиків необхідно розглядати як один з необхідних етапів підготовки сучасного лікаря. Впровадження в освітній процес новітніх інформаційних технологій та самостійних наукових проектів приводить до покращення  результативності та формує нові професійні компетенції в майбутніх лікарів.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206348

Ключові слова: розсіяний склероз, пухлина мозку, демієлінізуючі захворювання, гліома, гліобластома, астроцитома, олігодендрогліома

Реферат. Співіснування розсіяного склерозу та пухлин головного мозку: огляд літератури. Сірко А.Г., Дзяк Л.А., Чеха К.В. Паралельне виникнення первинних пухлин головного мозку і розсіяного склерозу зустрі­чається досить рідко. У літературі описано всього декілька десятків випадків подібної коморбідності. Однак, з огляду на той факт, що такі патології характеризуються схожими клінічними проявами і подібними нейровізуалізаційними знахідками, часто виникають питання про діагностику і диференціальну діагностику таких станів, що робить проблему актуальною. Проведено огляд літератури за допомогою бази даних Pubmed, вибрано статті, присвячені поєднанню розсіяного склерозу і пухлин головного мозку, зокрема пухлин гліального походження, за останні 20 років (з 1989 по 2019 рік). Пошук виконувався англійською, російською, українською мовою з використанням таких пошукових слів і термінів: коморбідність, поєднання, розсіяний склероз, пухлина головного мозку, гліома, астроцитома, гліобластома. В аналіз були включені всі статті з інформацією про етіологію, патогенез, клініку, діагностику, диференціальну діагностику, нейровізуалізаційну і патоморфологічну оцінку. Після ідентифікації всіх статей, які задовольняли критеріям включення і видалення повторюваних даних було відібрано 35 джерел літератури, що стосуються поєднання первинних пухлин головного мозку і розсіяного склерозу. Тривають дискусії з приводу того, чи є поєднання первинних пухлин головного мозку і розсіяного склерозу випадковим або має спільні патофізіологічні механізми. Факторами, залученими в патогенез обох захворювань, можуть бути вірусна інфекція, хронічне запалення, неопластична трансформація і участь нейротропних факторів судинних та клітинних факторів росту. Ніколи не слід недооцінювати ймовірність того, що два процеси, демієлінізуючий і пухлинний, можуть розвиватися пара­лельно. У подібних випадках атипова клінічна картина у вигляді агресивної і швидко наростаючої неврологічної симптоматики, такої, як афазія, спастичний геміпарез, епілептичні напади, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії зумовлюють високий рівень клінічної настороженості. При МРТ-діагностиці виявлення нетипових даних у вигляді одиночного вогнища, площею понад 2 см; мас-ефекту, наявність набряку, посилення сигналу у вигляді «кільцеподібної тіні» також є приводами для більш ретельного обстеження і підключення інших методів діагностики: КТ, МР-спектроскопії, ПЕТ, дослідження ліквору на наявність олігоклональних антитіл й інших маркерів, а також церебральної біопсії. За даними літератури, поєднання первинних пухлин головного мозку і розсіяного склерозу є рідкісною, але описаною патологією. Допомогою для точної діагностики в такому випадку є атипові клінічні прояви, нейровізуалізаційні дані, а також церебральна біопсія, яка на цей момент є єдиним методом для встановлення точного діагнозу.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206350

Ключові слова: реімбурсація, лікарські засоби, програма «Доступні ліки»

Реферат. Сприйняття українцями урядової програми «Доступні ліки». Шевченко М.В., Юрочко Т.П., Скрипнікова О.С. Забезпечення доступу місцевого населення до лікарських засобів є однією з функцій сучасної демократичної держави та важливим елементом соціальної політики. Питання доступності лікарських за­собів для населення залишається надзвичайно важливим. Це також пов’язано з тим, що, на відміну від європейських країн, в Україні не було системи відшкодування лікарських засобів. На сьогодні Програма «До­ступні ліки» діє з квітня 2017 року і застосовується для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою та діабетом II типу. Загалом до Програми включено 258 лікарських засобів, 64 з яких можна отримати безкоштовно, а інші з невеликою доплатою. Сприйняття респондентами Програми про­водилось за допомогою вторинного аналізу даних третьої хвилі загальнонаціонального опитування «Індекс здоров’я. Україна», яку провели у 2018 р. Міжнародний фонд «Відродження», Школа громадського здоров’я На­ціонального університету «Києво-Могилянська академія» та Київський міжнародний інститут соціології. Це дослідження має на меті представити результати вивчення ставлення українців до урядової програми. За­гальна кількість респондентів цього опитування становила понад 10 тисяч представників домогосподарств. Результати дослідження свідчать про позитивну оцінку респондентів, які брали участь в опитуванні (76% у 2018 році), що підтверджується іншими дослідженнями, зокрема Київського міжнародного інституту соціології та міжнародними експертами. Результати опитування не дозволяють зробити жодних офіційних висновків щодо впливу Програми на здоров'я українців, проте під час інтерв'ю 60,6% респондентів указали, що Програма «допомогла покращити здоров'я»; окрім того, позитивні зміни в здоров’ї зазначили найбільш фінансово незахищені категорії населення. Також зазначається, що вартість 80-82% виписаних рецептів було відшкодовано учасникам Програми.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206351

Ключові слова: лецитини сої та соняшника, когнітивні функції, тетрахлорметан

Реферат. Влияние лецитинов на ростройство когнитивных функций животных, вызванное тетрахлорметаном. Свиргун И.С., Мухаммед Адаб, Кошелев О.С., Дроздов О.Л.  В наше время актуальным является изучение влияния лецитина сои и особенно лецитина подсолнечника, как одной из естественных монополий Украины, на состояние когнитивных функций. Указанная нейротропная активность лецитина  характеризуется препятствием развития поведенческих проявлений нейротоксического действия четыреххлористого углерода, предотвращением угнетения подвижности, исследовательской, безусловно-рефлекторной активности. В данной статье определение влияния лецитина (Л) сои и лецитина подсолнечника на состояние когнитивных процессов у крыс показало, что между ними не имеется существенных различий. Об изменениях памяти судили по условной пассивно-защитной реакции. Условную реакцию пассивного избегания (УРПИ) производили на основе одноразового электрокожного подкрепления. Нами предложен модифицированный метод оценки соотношения наличия индивидуально приобретенного памятного следа (УРПИ) и групповой генетически закрепленной формы памяти. Установление этого факта позволяет провести сравнительный анализ изменений, вызванных двумя лецитинами в воспроизведении индивидуально приобретенного памятного следа. Лецитин, полученный из обоих растений, в условиях интоксикации четыреххлористым углеродом предотвращает и улучшает воспроизведение условной реакции пассивного избегания. Лецитин сои и лецитин подсолнечника препятствуют развитию поведенческих проявлений нейротоксического действия четыреххлористого углерода, предотвращая угнетение подвижности, ис­следовательской, безусловно-рефлекторной активности, оказывает выразительный антиамнестический эффект и способствует течению защитного инстинктивного поведения по распознаванию новых обстоятельств в качестве безопасных. Оба лецитина растительного происхождения проявляют улучшающее влияние на ход когнитивных процессов и их нейро-гормональные механизмы в условиях отравления тетрахлорметаном. Лецитин подсолнечника обладает больше антидепрессивным, ноотропным эффектом, тогда как лецитин сои продемонстрировал более значимый антиамнестический эффект.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206352

Ключові слова: діти, захворюваність, розлади психіки та поведінки, Чорнобильска катастрофа, довкілля

Реферат. Динамика заболеваемости детей Украины расстройствами психики и поведения: 25-летний опыт наблюдения. Волосовец А.П., Больбот Ю.К., Волосовец А.А., Трачук Л.Е., Кривопустов С.П., Бекетова Г.В., Кузьменко А.Я. Расстройства психики и поведения у детей являются актуальной проблемой современной педиатрической науки и практики. Высокие уровни распространенности этой патологии – своеобразный маркер неблагоприятного морально-психологического состояния общества и влияния стресса в семье на неустойчивую психику ребенка. Нельзя также исключать и отрицательное влияние информационной среды, а также окружающей среды, в том числе радиационных факторов на организм ребенка. Целью исследования было изучение 25-летних трендов заболеваемости расстройствами психики и поведения детского населения страны Украины с целью определения влияния на их развитие факторов окружающей среды, в частности радиационного фактора, после аварии на ЧАЭС в 1986 году. Проведен анализ заболе­ваемости и распространенности расстройств психики и поведения (РПП) у детей из разных областей Украины, в том числе загрязненных в результате аварии на ЧАЭС. Применялись методы статистического оценивания, эпидемиологического анализа данных Центра медицинской статистики МЗ Украины по состоянию психического здоровья детского населения страны. Установлено, что в течение последних 25 лет наблюдалась достоверная динамика по уменьшению распространенности и заболеваемости расстройствами психики и поведения у детей Украины до 3,81 случаев на 1000 детей (p<0,01) с преимущественным выявлением этой патологии у детей из крупных промышленных и аграрных областей страны, где наблюдается значительное экотоксичное давление факторов внешней среды на детский организм. У детей, постоянно проживающих в областях страны, которые были загрязнены в результате аварии на ЧАЭС в 1986 году, особенно в Черниговской и Житомирской областях, показатели заболеваемости расстройствами психики и поведения в течение последних 25 лет превышали общегосударственные показатели и показатели за­болеваемости РПП у детей из областей, не имевших территорий радиологического контроля. У детей, имеющих статус пострадавших вследствие аварии на ЧАЭС, показатель заболеваемости расстройствами психики и поведения был высоким в начале 90-х годов, но в течение последних 25 лет уровень заболеваемости РПП стал снижаться, и сейчас он меньше аналогичного показателя у детей, постоянно проживающих в областях страны, которые были загрязнены в результате аварии на ЧАЭС в 1986 году, и общегосударственного показателя заболеваемости детей РПП. Результаты наших 25-летних наблюдений заболеваемости детей Украины расстройствами психики и поведения свидетельствуют о том, что у детей, которые испытывают  удлиненное во времени воздействие экотоксичных факторов, в том числе радиационного, наблюдаются более высокие уровни распространенности и заболеваемости расстройствами психики и поведения по сравнению с общегосударственными показателями, что требует проведения соответствующих психокоррекционных программ и особого внимания к этой категории детей.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206355

Ключові слова: оксид азоту, FeNO, забруднення повітря, еозинофільне запалення, діти, астма

Реферат. Вимірювання оксиду азоту в повітрі, що видихається, у дітей початкової школи в Ружомбероці. Чубай-Коваль М., Фрідігер Т., Худакова З., Соколовський М., Вальчак-Каполька Е., Астарьова І., Лещакова А. У наш час існує низка респіраторних захворювань, які безпосередньо уражають дітей. Вимірю­вання оксиду азоту (FeNO) - один із сучасних методів дослідження, який застосовується для діагностики та контролю алергічного запалення еозинофільних дихальних шляхів. Це простий, безболісний і економний для часу пацієнта метод. Через свою неінвазивність та простоту він є цінним методом діагностики, особливо в дітей молодшого віку. Вимірювання FeNO є визнаним біомаркером і точним кількісним показником при виявленні, оцінці та моніторингу запалення дихальних шляхів, включаючи астму. Однак лише деякі дослідження оцінюють взаємозв'язок між FeNO та рівнем забруднення повітря. Метою нашого дослідження є визначення взаємозв’язку між FeNO у дітей третього класу початкових шкіл та рівнем забруднення повітря в Ружомбероку. У дослідженні взяли участь 146 дітей віком 8-10 років. Це перший етап більш широкого дослідницького проекту, що передбачає вимірювання FeNO у дітей у різний час року. Метою дослідження є визначення концентрації FeNO у досліджуваній групі дітей восени, коли забруднення повітря нижче, ніж на другій стадії, що забезпечується взимку. Дослідження показало підвищені значення FeNO>20 ppb в 11% тестованих дітей та правильні значення <20 ppb у 89% з них. Рівень середнього забруднення повітря за спостережувані дні для PM10 коливався від 23 до 40 мкг/м³, а для NO₂ – від 28 до 44 мкг/м³. Дослідження показує, що значна частина дітей має нормальний рівень оксиду азоту в повітрі, що видихається, коли забруд­нення повітря низьке. Аналіз другої фази вимірювань FeNO взимку, коли забруднення повітря було вищим, дозволить порівняти результати та оцінити співвідношення між значенням FeNO та забрудненням повітря.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206360

Ключові слова: довга некодуюча РНК, ANRIL, генетичний поліморфізм, рак нирки

Реферат. Аналіз зв’язку поліморфізму rs4977574 гена ANRIL із розвитком раку нирки в українській популяції. Волкогон А.Д., Гарбузова В.Ю., Атаман О.В. ANRIL (антисмислова некодуюча РНК в локусі INK4, також відома як CDKN2B-AS1) – довга некодуюча РНК довжиною 3,8 кб, що транскрибується з анти­смислового ланцюга генного кластеру INK4b-ARF-INK4a. Відомо, що надмірна експресія ANRIL пов'язана із розвитком онкологічних патологій різної локалізації. Крім того, існує ряд досліджень, присвячених ролі генетичного поліморфізму ANRIL у виникненні та прогресії злоякісних пухлин, включаючи пухлини сечо­статевої системи. Метою дослідження було встановлення можливого зв’язку між rs4977574-поліморфізмом гена ANRIL та розвитком раку нирок у представників українського населення. У дослідженні було використано цільну венозну кров 101 пацієнта зі світлоклітинним нирково-клітинним раком (СКНКР) (42 жінки та 59 чоловіків) та 100 пацієнтів без онкологічного анамнезу (34 жінки та 66 чоловіків). ДНК з лейкоцитів крові виділяли за допомогою наборів GeneJET Whole Blood Genomic DNA Purification Mini Kit (Thermo Fisher Scientific, США). Генотипування за поліморфним локусом rs4977574 гена ANRIL проводили за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (real-time PCR) у присутності TaqMan assay C_31720978_30. Математичні дані обробляли за допомогою програмного пакету SPSS (версія 17.0). Значення P<0,05 вважали за статистично значущі. Було встановлено, що в загальній групі немає різниці в розподілі rs4977574-генотипів між пацієнтами з СКНКР та представниками контролю (P=0,216). При цьому статистичний аналіз, стратифікований за статтю, показав, що як у жінок, так і в чоловіків частота rs4977574-генотипів також суттєво не відрізнялась між групами порівняння (P=0,526 та P=0,160 відповідно). Однак після поправки на вік, індекс маси тіла, наявність звички курити статистично значущий зв'язок між поліморфізмом rs4977574 гена ANRIL та ризиком розвитку раку нирок був виявлений в осіб чоловічої статі в рамках супердомінантної моделі успадкування (P=0,049). Було встановлено, що гетерозиготи (AG-генотип) мають у 2,17 раза більший ризик розвитку СКНКР (95% CI=1,005-4,695) порівняно з пацієнтами з генотипами AA та GG. Таким чином, це перше повідомлення про асоціацію генетичного поліморфізму ANRIL з раком нирок. Отримані результати показали, що rs4977574-локус пов'язаний із ризиком раку нирки лише в українських чоловіків. Особи чоловічої статі з генотипом AG мають більш високий ризик розвитку СКНКР порівняно з носіями AA- та GG-генотипів.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206363

Ключові слова: вагітність, прееклампсія, акушерські та перинатальні ускладнення, поліморфізм генів

Реферат. Полиморфизм генов факторов свертывания крови и эндотелиальной дисфункции при ранней и поздней преэклампсии беременных. Лоскутова Т.А., Демченко Т.В., Крячкова Н.В. Целью нашего иссле­дования было выяснить роль генных полиморфизмов факторов коагуляции, эндотелиальной дисфункции и регулятора артериального давления на возникновение ранней (РПЭ) и поздней преэклампсии (ППЭ) бере­менных. Проводилось определение генетических полиморфизмов факторов свертывания крови и фибринолиза (1691 G/A фактор V Лейден (FVL), 20210 G/A протромбин, -675 5G/4G PAI-1, 455 G/A фибриноген β), эндо­телиальной дисфункции (192 Q → R параоксоназа 1, 677 C/T MTHFR), регулятора артериального давления (235 M/T ангиотензиноген II (AGT II)) с использованием ПЦР. Проспективное когортное исследование вклю­чало 39 женщин с РПЭ, 93 – с ППЭ и 44 беременных с физиологической беременностью (контрольная группа). Средний гестационный возраст на момент родов в группе РПЭ был ниже, чем в группе ППЭ и в контрольной группе (р<0,001). Также в группе с РПЭ новорожденные имели более низкие массо-ростовые характеристики, более низкую оценку по шкале Апгар, дистресс плода (38,5% против 9,7%, р<0,05). Роды путем кесарева сечения наблюдались в 2,25 раза чаще, чем в контрольной группе, и в 2,13 раза, чем в группе с ППЭ (р<0,05). Было обнаружено, что количество носителей гетерозиготы 1691 GA FVL в группе с РПЭ было значительно выше, чем в группе ППЭ (p<0,05, OR=3,65, 95% CI 1,5-8,9) и в группе контроля (6,04, 1,7-21,6). Количество носителей гомозигот 20210 GG и гетерозигот 20210 GA гена протромбина было значительно ниже в группе с  РПЭ по сравнению с ППЭ и контролем (0,03, 0,002-0,49 и 0,18, 0,06-0,53 соответственно). Было также установлено преобладание носителей генотипа 677 ТТ MTHFR в группе с РПЭ по сравнению с группой контроля (17,27; 0,9-317). Определено, что носители аллеля 235T гена AGT II имеют повышенный риск развития как РПЭ (2,25, 1,2-4,2) так и ППЭ (1,9, 1,1-3,3). Аллель -455A гена фибриногена β увеличивает вероятность развития РПЭ в 4,4 раза (2,0-9,5), а ППЭ в 3,5 раза (1,7-7,1). Таким образом, нами были установлены факторы риска, значительно повышающие шансы на развитие ранней преэклампсии: аллель 1691 A FV Leiden (5,96, 1,5-8,9), аллель 20210 A гена протромбина (39,8, 2,3-679), 677T гена MTHFR (2,5, 1,18-5,3). Доказано, что другие исследуемые полиморфизмы между группами с ПЭ существенно не различались и не имели достоверного влияния на время развития преэклампсии.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206365

Ключові слова: хронічна попереково-крижова радикулопатія, остеопенія, кістково-м’язова система та сполучна тканина, есенційні елементи

Реферат. Роль эссенциальних элементов в патогенезе развития хронической пояснично-крестцовой радикулопатии профессионального генеза у шахтеров. Басанець А.В., Андрусишина И.Н., Лашко О.Н. Проблема диагностики на ранних и доклинических стадиях занимает особое место в вопросе профилактики профессиональных заболеваний и их осложнений, ведь это является залогом своевременно начатого лечения, применения профилактических мероприятий. Хроническая пояснично-крестцовая радикулопатия (ХПКР) является одним из наиболее распространенных заболеваний в структуре профессиональной патологии в Украине, диагностируется обычно у работающих профессий, и связана с выполнением тяжелой физической работы, пребыванием в вынужденной рабочей позе, действием высоких уровней общей вибрации, неблагоприятного микроклимата и тому подобное. Самые высокие уровни профессиональной заболеваемости регистрируются в угольной промышленности, которая формирует около 85% профессиональной патологии в Украине. Ежегодно в стране диагностируется около 1600 случаев профессиональной ХПКР. Кроме опасных факторов производства, которые являются этиологическими факторами развития ХПКР, фактором риска развития заболевания является остеопения, которая возникает вследствие нарушения количественной и качественной характеристик костной ткани и характеризуется снижением ее прочности, нарушением микроархитектоники с последующим увеличением риска возникновения переломов. Одним из современных методов оценки состояния костной ткани является определение содержания макро- и микроэлементов (МаЭ и МЭ) в биологических средах пациентов. Ca, Al, Mg, B, P имеют наиболее значимымый вес в формировании и развитии костной и соединительной ткани. До этого времени исследования состояния костной ткани у больных ХПКР профессиональной этиологии не проводились (малочисленные). Цель – определить роль эссенциальных элементов Ca, Al, Mg, B, P в сыворотке крови и мочи в формировании хронической ХПКР про­фессиональной этиологии шахтеров. Исследования проведены в группе 20 шахтеров основных профессий (забойщик, горный рабочий очистного забоя (ГРОЗ), проходчик) угледобывающей промышленности Донбасса и Львовско-Волынского бассейнов, страдающих ХПКР. Анализ результатов проводился в двух стажевых группах: I группу составили пациенты со стажем работы от 10 до 15 лет (n=10), II – от 16 до 32 лет (n=10). В контрольную группу вошли 22 пациента без патологии костно-мышечной системы и соединительной ткани. Для определения концентрации МаЭ и МЭ использовался метод атомно-эмиссионной спектроскопии с индуктивно связанной плазмой (АЭС-ИСП). Концентрация бора в сыворотке крови в обоих стажевых группах (25,90 мкмоль/л и 19,43 мкмоль/л соответственно) была ниже по сравнению с показателем контрольной (62,90 мкмоль/л), (p<0,05). Установлено превышение концентрации алюминия в моче больных ХПКР в обеих стажевых группах (1,26 мкмоль/л и 1,334 мкмоль/л соответственно) по сравнению с контрольной (0,85 мкмоль/л), (p<0,05). Показатель средней концентрации кальция в сыворотке крови у больных ХПКР профессиональной этиологии (2,82 ммоль/л) в 1,3 раза превышал аналогичный показатель в контрольной группе (2,16 ммоль/л), при этом установлена достоверная разница между показателями обоих стажевых групп (p<0,05). В исследовании установлено, что средняя концентрация алюминия в сыворотке крови шахтеров, больных ХПКР (115,07 мкмоль/л), превышала показатель в контрольной группе (3,3 мкмоль/л) почти в 30 раз (p<0,05). Установлено, что средний уровень фосфора в моче больных ХПКР (19,0 ммоль/л) достоверно превышал его содержание у пациентов контрольной группы (11,96 ммоль/л) (p<0,05). Выявлено снижение концентрации бора в крови шахтеров с хронической радикулопатией профессиональной патологии по сравнению с контрольной группой. Установлено снижение уровня Ca и Mg в сыворотке крови шахтеров при увеличении стажа работы во вредных условиях труда, превышение средней концентрации алюминия в крови пациентов в сравнении с нормативным значением и показателями контрольной группы.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206368

Ключові слова: постійна форма фібриляції передсердь, хронічна серцева недостатність з помірно зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, клінічний перебіг, прогноз

Реферат. Клиническое течение и прогнозирование риска развития постоянной формы фибрилляции предсердий у пациентов с хронической сердечной недостаточностью и умеренно сниженной фракцией выброса левого желудочка. Ханюков А.А., Яловенко М.И., Калашникова О.С., Кравченко А.И. Целью исследования было установить особенности клинического течения постоянной формы фибрилляции пред­сердий (ФП) у пациентов с хронической сердечной недостаточностью с умеренно сниженной фракцией выброса левого желудочка (ХСНусФВ) и разработать математическую модель прогнозирования риска раз­вития этой аритмии. В исследование было включено 42 пациента с ишемической болезнью сердца (ИБС), артериальной гипертензией (АГ), постоянной формой  ФП и ХСНусФВ (21 мужчина и 21 женщина, средний возраст – 68,0±1,2 года) и 36 больных с ИБС, АГ и ХСНусФВ без ФП (22 мужчины и 14 женщин, средний возраст – 67,5±0,7 года). В результате проведенного исследования установлено, что  у пациентов с постоян­ной формой ФП и ХСНусФВ выявлены более высокие цифры диастолического артериального давления (АД), значения холестерина липопротеидов низкой плотности (ХС ЛПНП), индекса конечно-систолического объема (иКСО) левого желудочка (ЛЖ) и толщины межжелудочковой перегородки (ТМЖП) в сравнении с больными без ФП. У пациентов с постоянной формой ФП и ХСНусФВ определено достоверное (в сравнении с больными без ФП) возрастание уровней высокочувствительного С-реактивного белка (вч-СРБ), интерлейкина-1β (ИЛ-1β), интерлейкина-6 (ИЛ-6) и интерлейкина-10 (ИЛ-10) в плазме крови, что свидетельствует о наличии более выраженного хронического системного воспаления. Разработана математическая модель, которая включает в себя уровни вч-СРБ, ИЛ-1β, значения индекса массы миокарда левого желудочка (ИММЛЖ), ХС ЛПНП, холестерина липопротеидов высокой плотности (ХС ЛПВП) у пациентов с ХСНусФВ, и позволяет по суммарной балльной оценке этих показателей прогнозировать риск развития постоянной формы ФП с точ­ностью 85,9%, чувствительностью – 85,7%, специфичностью – 86,1%.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206371

Ключові слова: поєднані атеросклеротичні ураження церебральних і коронарних артерій, каротидна ендартеректомія

Реферат. Результати лікування хворих з поєднаними атеросклеротичними ураженнями церебральних та коронарних артерій, яким виконана каротидна ендартеректомія в різні строки перед аорто-коронарним шунтуванням. Григорук С.П., Зорін М.О., Дудукіна С.О. Якість життя пацієнтів після проведених оперативних втручань у пацієнтів з поєднаними атеросклеротичними ураженнями церебральних і коронарних артерій залишається актуальним питанням сучасної медицини. Мета дослідження: проаналізувати в часовому аспекті результати лікування пацієнтів з поєднаними атеросклеротичними ураженнями церебральних і коронарних артерій, яким першим етапом лікування виконано каротидну ендартеректомію. Проаналізовано результати лікування 112 пацієнтів. Усім хворим проведена одномоментна церебральна і коронарографія. Після операції при появі нових неврологічних симптомів або прогресуванні кардіологічної патології ангіографічне дослідження виконували повторно, за результатами якого приймалося рішення про подальшу тактику. Результати лікування оцінювали через 30 діб, 5 і 10 років після АКШ. При виявлених показаннях до АКШ гемодинамічно значущі стенози оперированої сонної артерії зустрічалися в 10,7% хворих. Стенози інших церебральних судин, які вимагали хірургічної корекції (протилежна ВСА, ПА), у 7,1%. Цим пацієнтам перед АКШ провели стентування церебральних артерій. У 9,8% пацієнтів виявлені показання для стентування церебральних і коронарних артерій, які були виконанні в одну сесію. У 5,4% проведено тільки стентування коронарних артерій. Решті 75 пацієнтам, у яких не було показань до хірургічної корекції церебральних артерій, виконували АКШ. Так, через 3-5 років після КЕЕ АКШ виконано 35 хворим, пізніше, ніж через 5 років – 40 пацієнтам. У післяопераційному періоді АКШ ТІА зареєстрована лише в 4%, ішемічний інсульт у 5,3%. Загальна летальність 4%. 10-річна виживаність після реваскуляризації міокарда становила 46% [ДІ 95% 58%; 34%], найбільш інтенсивне зниження функції виживання зареєстровано протягом перших 5 років спостереження (5-річна виживаність 60% [71%; 48%]. Каротидна ендартеректомія є ефективним методом лікування атеросклеротичних стенозів ВСА і методом попередження неврологічних ускладнень у пацієнтів з поєднаними атеросклеротичними ураженнями церебральних і коронарних артерій при прогресуванні кардіологічної патології.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206372

Ключові слова: синдром сухого ока, засоби замісної терапії, етіопатогенетичне лікування

Реферат. Обґрунтування етіопатогенетичного вибору засобів замісної терапії синдрому сухого ока. Кривов’яз О.В., Томашевська Ю.О., Макаренко О.В., Кудря В.В. Метою роботи стало обґрунтування індивідуалізованого вибору засобів замісної терапії з урахуванням патогенезу розвитку синдрому сухого ока в кожного окремого пацієнта. Для досягнення поставленої мети було здійснено контент-аналіз інформації з номенклатури активних інгредієнтів та механізмів дії засобів замісної терапії, наведеної в інструкціях для медичного застосування лікарського засобу, інструкціях з використання медичного виробу та інструкціях із застосування. Наступним етапом роботи було здійснене патогенетичне ранжування ЗЗТ залежно від їх впливу на  певну ланку порушення процесу оновлення слізної плівки при синдромі сухого ока. Отримана в резуль­таті проведеного дослідження інформація дає можливість лікарю-офтальмологу, базуючись на результатах порушення кількісного та якісного співвідношення шарів слізної плівки, отриманих за допомогою новітніх засобів діагностики, прицільно здійснювати лікування синдрому сухого ока з урахуванням необхідної точки прикладання дії засобів замісної терапії, зважаючи на вміст та механізм дії активних інгредієнтів у них.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206377

Ключові слова: паралічі гортані, центральна нервова система, біоелектричена активність головного мозку

Реферат. Количественные показатели электроэнцефалографии у пациентов с двусторонними периферическими параличами гортани. Шидловская Т.А., Земляк Т.Б. Лечение больных с двусторонними параличами гортани остается сложной задачей. Изучение центральных механизмов реализации функций гортани при наличии стеноза представляет интерес. Методом электроэнцефалографии (ЭЭГ) обследованы пациенты с двусторонними параличами гортани: 55 без хирургического лечения (I группа) и 51 пациент после односторонней эндоскопической хордоаритеноидотомии (II группа).  У всех исследуемых выявлены изменения процентного содержания α- и β-, а также Δ- и θ-ритмов в сравнении с контролем, более выраженные во II группе. Так, в I группе доля Δ- ритма в лобных и теменных отведениях при фоновой записи была увеличена до 28,2±2,3 и 29,2±2,4%, у пациентов II группы увеличение доли Δ-активности достигало 32,2±2,8 и 35,4±2,9% соответственно. Во II группе определялась достоверно повышенная β-активность во всех отведениях, а также увеличение содержания θ-ритма в височных и теменных отведениях.  При этом во II группе повышение θ-ритма в височных отведениях до 21,4±2,2% было достоверно выше показателей в группе I – 16,5±1,3%. Также в обеих группах выявлено снижение амплитуды α- ритма. Таким образом, уменьшение доли колебаний α-диапазона и увеличение медленноволновой активности (θ- и Δ- волны), а также снижение амплитуды α-ритма ЭЭГ у пациентов с двигательными расстройствами гортани свидетельствует о преобладании влияния под­корковых структур и явлениях истощения нервных процессов в головном мозге, в т.ч. на фоне хронической гипоксии.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206378

Ключові слова: аргінін, цитрулін, орнітиндекарбоксилаза, аргіназа, гостра мієлобластна лейкемія, ожиріння

Реферат. Влияние химиотерапии на показатели аргинин/цитруллинового цикла у больных острой миелобластной лейкемией с сопутствующим ожирением. Маслова А.С., Скрыпник И.Н. Целью работы явилось исследование изменения показателей аргинин/цитруллинового цикла у больных острой миелобластной лейкемией (ОМЛ) с сопутствующим ожирением в динамике химиотерапии (ХТ). В исследование было включено 20 пациентов с впервые установленным диагнозом ОМЛ, которые имели индекс массы тела (ИМТ) выше 25. Среднее значение ИМТ составило 29,35±0,93 кг/м². Пациентам был проведен курс индукции ремиссии «7+3» или «5+2». Обследование проведено дважды: до ХТ и на 28-й день. Оценивали показатели общего анализа крови. В сыворотке крови определяли содержание аргинина, цитруллина, активность аргиназы, орнитин-декарбок­силазы (ОДК). По результатам исследования в сыворотке крови пациентов с ОМЛ выявлено снижение содержания аргинина в 3 раза, а также – увеличение активности аргиназы в 3,9 раза, ОДК – в 1,9 раза, концентрации цитруллина – в 7,6 раза в сравнении с контролем (р<0,05). После проведения ХТ на фоне нормализации показателей общего анализа крови у больных ОМЛ с сопутствующим ожирением наблюдалось снижение концентрации аргинина в 1,3 раза, активности аргиназы – в 2,2 раза, ОДК – в 1,8 раза, содержания цитруллина – в 2,4 раза (р<0,05). После ХТ выявлено наличие высокой прямой корреляционной связи между ИМТ и концентрацией аргинина у пациентов с ОМЛ с сопутствующим ожирением (r=+0,63; р<0,05), а также между активностью ОДК и содержанием аргинина (r=+0,55; р<0,05). Таким образом, у больных ОМЛ с сопутствующим ожирением до ХТ имело место наличие нарушений в аргинин/цитруллиновом цикле, которые обусловлены онкогематологическим заболеванием. Наличие избыточного веса и ожирения влияет на пока­затели сывороточного уровня аргинина, что может способствовать формированию резистентности к ХТ.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206381

Ключові слова: хронічна хвороба нирок, постійний амбулаторний перитонеальний діаліз, прозапальні цитокіни, коморбідність, смертність

Реферат. Активация хронического воспаления и коморбидность у пациентов с хронической болезнью почек VД ст., которые лечатся постоянным амбулаторным перитонеальным диализом. Шифрис И.М., Дударь И.А., Дриянская В.Е., Шимова А.Ю. Целью работы было определение сывороточных профилей провоспалительных цитокинов и изучение их связи с коморбидностью и смертностью больных с хронической болезнью почек (ХБП) VД ст., которые лечатся постоянным амбулаторным перитонеальным диализом (ПАПД). В когортное проспективное открытое исследование было включено 93 пациента с ХБП VД ст., которые лечились ПАПД на протяжении 2012-2019. Исследование проведено в два этапа. На первом – проведено определение уровней ФНО-α и ИЛ-6 и изучение коморбидных заболеваний, количественной оценки коморбидности, основных клинико-лабораторных показателей на момент включения в исследование. Для количественной оценки коморбидности вычислялся модифицированный индекс полиморбидности (МИП) – количество заболеваний на одного больного, без учета ХБП VД ст. и ее причины. На втором этапе, с учетом определенных в начале исследования значений исследуемых цитокинов, проведено проспективное исследование динамики распространенности коморбидной патологии, значения МИП и уровня смертности. Средняя продолжительность проспективного наблюдения составила 26,4±6,8 месяца. Определение содержания цитокинов (ФНО-α, ИЛ-6) в сыворотке крови проводили методом иммуноферментного анализа (ELISA). Статистическая обработка полученных результатов проведена с помощью программы «MedCalc», версия 19.1.7. Сывороточные уровни ФНО-α и ИЛ-6 были достоверно выше у ПД пациентов с 5-тью и более коморбидными заболеваниями. Уровни ФНО-α> 13,0 пг/мл негативно влияют на динамику распространен­ности сердечной недостаточности и ИБС, способствуют увеличению количества коморбидных состояний у пациентов, которые лечатся ПАПД. Удельный вес умерших пациентов с уровнем ФНО-α>13,0 пг/мл в три раза выше, а умерших от сердечно-сосудистых событий выше почти в 10 раз, чем пациентов с уровнем ФНО-α ≤13,0 пг/мл. Сывороточные уровни ИЛ-6>23,4 пг/мл ассоциируются с достоверным увеличением количества коморбидных состояний, удельного веса бактериальных инфекций, общей и инфекционной смертности. Независимыми предикторами коморбидности и общей смертности у больных с ХБП Д ст., которые лечатся ПАПД, являются сывороточные уровни ФНО-α, ИЛ-6 и альбумина, предикторами фатальных сердечно-сосудистых событий - сывороточные уровни ФНО-α и альбумина, инфекционных - сывороточные уровни ИЛ-6.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206383

Ключові слова: абсцес селезінки, діагностика, мініінвазивні втручання, хірургічне лікування

Реферат. Особливості діагностики і лікування абсцесів селезінки. Кутовий О.Б. Клішин О.А., Косульников С.О., Кравченко К.В., Тарнопольський С.О., Логвиненко М.В. Мета дослідження - уточнити причини, особливості клінічних проявів, оцінити результати діагностики і хірургічного лікування пацієнтів з абсцесами селезінки. У статті представлені дані результатів діагностики і лікування 19 пацієнтів з абсцесами селезінки, які перебували на лікуванні у відділенні хірургії Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова, за період з 2006 по 2018 рік. Проведено порівняльний аналіз етіологічних факторів абсцесів селезінки серед обраної групи пацієнтів. Установлено, що серед причин абсцесів селезінки, за нашими даними, були: бактеріальний ендокардит, гнійні захворювання підшлункової залози, травма, прості кісти, тромбоз ворітної вени. При аналізі результатів посівів вмісту абсцесів було визначено, що найчастіше зустрічаються E.Coli (26,3%), St.Epidermalis (21,1%), Ac.Baumani (10,5%) і P.Aeruginosa (21,1%). Для діагнос­тики абсцесів селезінки використовували загальноклінічні, біохімічні й апаратні методи дослідження (ком­п'ютерна томографія, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини). Лікування абсцесів селезінки було комплексним і включало консервативну терапію та хірургічні методи. В якості хірургічного лікування використовували мініінвазивні, лапароскопічні та відкриті методики. Основним хірургічним методом лікування було черезшкірне дренування під ультразвуковим контролем (42,1%). Рецидив абсцесу при такому варіанті лікування, у віддаленому періоді, виявлено в 1 (5,6%) хворого. У 5 (26,3%) випадках пацієнтам з абсце­сами селезінки виконувалася лапаротомія, спленектомія. Лапароскопію проводили у 2 (10,5%) пацієнтів з абсцесами селезінки, операції були завершені розкриттям, санацією та дренуванням порожнини абсцесу і черевної порожнини. Летальних випадків при лікуванні абсцесів селезінки не спостерігали. Комбінація консервативної терапії (використання етіотропної антибактеріальної терапії) і хірургічного лікування (в комбінації мініінвазивних та лапароскопічних методик) дозволила досягти хороших результатів лікування. При цьому кількість ускладнень становила 15,8%.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206384

Ключові слова: гострий панкреатит, малоінвазивні втручання, етапний підхід

Реферат. Этапный подход в хирургическом лечении острого панкреатита. Колосович И.В., Безродный Б.Г., Ганоль И.В., Черепенко И.В. Статья посвящена проблеме диагностики и лечения острого панкреатита, который остается одним из самых распространенных хирургических заболеваний органов брюшной полости с высоким риском развития осложнений, летальность при которых достигает 5,5%, а при остром панкреатите тяжелой степени - варьирует в пределах 40-70%. Целью работы является улучшение результатов хирур­гического лечения больных острым панкреатитом. Проанализированы результаты лечения 112 больных острым панкреатитом, которые были госпитализированы в порядке скорой помощи в клинику кафедры хирургии № 2 Национального медицинского университета имени А.А. Богомольца в период с 2009 по 2019 год. Тяжелое течение заболевания наблюдался у 83 (74,1%) пациентов, средней тяжести у 29 (25,9%) пациента. В ранней фазе заболевания у 44 (39,3%) были выполнены эндоскопические операции, у 12 (10,7%) больных на фоне распространенного гнойного перитонита были выполнена лапаротомия. В поздней фазе – у 15 (13,4%) па­циентов была выполнена лапаротомия, некрсеквестректомия, абдоминизация поджелудочной железы, дренирование брюшной полости и забрюшинного пространства, у 5 (4,5%) пациентов – лапароскопическое раскрытие сальниковой сумки, некрсеквестректомия, дренирование брюшной полости, у 36 (32,1%) пациентов применялись пункционные методы лечения под УЗИ контролем с различных доступов. В случае про­грессирования заболевания и неэффективности дренирования под УЗИ контролем, у 5 (4,5%) пациентов была применена ретроперитонеоскопично – ассистированная некрсеквестректомия, комбинированная лапаро­скопическая и ретроперитонеоскопично – ассистированная некрсеквестректомия у 3 (2,7%) пациентов, и у 2 (1,8%) пациентов открытая лапаротомия, абдоминизация, некрсеквестректомия, дренирование брюшной полости и забрюшинного пространства. Срок выполнения оперативных вмешательств в поздней фазе заболевания составлял 21±4,2 суток от начала заболевания. Этапный подход в лечении острого панкреатита был применен у 80 (71,4%) пациентов, вошедших в основную группу. Группу сравнения составили 32 (28,6%) больных, которым выполнялись лапаратомные и лапароскопические вмешательства в раннем и позднем периодах заболевания без предварительного применения эндоскопических вмешательств или дренирующих операций под УЗИ контролем. Так, в основной группе длительность пребывания в стационаре составляла 21,3±4,2 дня, соответственно в группе сравнения – 48,2±5,3 дня. У 42 (95,5%) больных, которым были выполнены эндоскопические операции, достигнуто клинического эффекта, быстрого регресса симптомов острого панкреатита. У двух (4,5%) пациентов, которым были выполнены эндоскопические вмешательства, заболевание прогрессировало с развитием абсцесса сальниковой сумки, им было выполнено пункционное дренирование под УЗИ контролем. При применении пункционных дренирующих операций под УЗИ контролем у 26 (72,2%) пациентов достигнут положительный результат, полость абсцесса уменьшалась на 63±6,2% в течение 7 дней. У 10 (27,8%) пациентов в связи с прогрессированием заболевания, как следующий этап лечения, было выполнено: ретроперитонеоскопично-ассистированная некрсеквестректомия (у 5 (13,9%) пациентов), комбинированная лапароскопическая и ретроперитонеоскопично-ассистированная некрсеквестректомия (у 3 (8,3%) пациентов) и открытая лапаротомия, абдоминизация, некрсеквестректомия, дренирование брюшной полости и забрюшинного пространства (у 2 (5,6%) пациентов). Осложнения в основной группе возникли у двух (2,5%) пациентов, показатель летальности составил 2,5% (двое пациентов). В группе сравнения осложнения возникли у 8 (25%) пациентов, показатель летальности составил 18,8% (6 пациентов). Использование малоинвазивных эндоскопических вмешательств, дренирующих операций под УЗИ контролем с последующим применением комбинированной лапароскопической и ретроперитонеоскопично – ассистированной некр­секвестректомии или открытой лапаротомии уменьшает продолжительность пребывания пациентов в стационаре с 48,2±5,3 дня (группа сравнения) до 21,3±4,2 дня (основная группа) (р<0,0001, t=28.346) и количество возникновения осложнений на 22,5% (р=0,0002, χ²=14.104, ДІ 9.2333-39.7022). Применение этапного подхода в хирургическом лечении острого панкреатита уменьшает летальность на 16,3% (р=0,0026, χ² =9.058, ДІ 4.6571-32.9639).

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206387

Ключові слова: хронічний вірусний гепатит С, мікроРНК-196a, противірусна терапія

Реферат. Рівень експресії мікроРНК-196a у хворих на хронічний вірусний гепатит С з першим генотипом HCV, залежно від попереднього досвіду противірусної терапії. Шостакович-Корецька Л.Р., Шевченко-Макаренко О.П., Лапикова-Бригинська Т.Ю. Авторами представлено вивчення рівня експресії мікроРНК-196a у 74 хворих на хронічний вірусний гепатит С з 1-м генотипом HCV. Хворих було розподілено на дві групи залежно від попереднього досвіду противірусної терапії схемами, що містять інтерферон – 21 хворий, які мали невдачу після проведення противірусної терапії (група 1) та група порівняння (група 2) – 53 наївних пацієнти. Для вивчення рівня експресії мікроРНК-196a (miR-196a) використовувалося двоетапне дослідження згідно з протоколом виробника. Спочатку тотальну РНК виділяли з плазми крові методом фенол-хло­роформної екстракції. Потім виконували зворотну транскрипцію з використанням набору для зворотної транскрипції мікроРНК TaqMan® (Applied Biosystems, США), специфічних петльових праймерів до зрілої мікроРНК-196a та snRNA U6 (як ендогенного контрольного гена) і 10 нг загальної РНК. Кількісну ПЛР у реальному часі проводили з використанням аналізу мікроРНК TaqMan®. З метою оптимізації прогнозування відповіді на ПВТ та призначення оптимальних схем терапії для проблемних хворих з невдачами терапії схемами, що містять інтерферон, використано аналіз за допомогою ROC-кривих. Оцінено середній рівень експресії мікроРНК-196a у хворих на ХВГС (Me). Так, у 1-й групі пацієнтів він становив 0,011 (IQR: 0,002; 0,310) і в групі порівняння – 0,346 (IQR: 0,054; 1,239) при p=0,012 за критерієм U. Проведений ROC-аналіз показав, що досліджувана мікроРНК-196a може диференціювати пацієнтів з ХВГС з 1-м генотипом HCV, залежно від попереднього досвіду противірусної терапії, а саме, у хворих з невдачами терапії схемами, що містять інтерферон, та наївних пацієнтів - AUC=0,688 (95% CI 0,570–0,791; p=0,017), J=0,40, Se=57,14%, Sp=83,02%, ДЕ=70,08 пов'язаний критерій експресії miR-196a становив ≤0,0178 ум. од. та для Log₁₀ miR-196a був <-1,75 ум. од., що в подальшому може бути використано для скринінгу і дає додаткові можливості для корекції лікувальної тактики хворим. Високоспецифічний критерій класифікатора експресії miR-196a становив ≤0,0017 ум. од. (Se=28,57%, Sp=98,11%, ДЕ=63,34%), що дає додаткові можливості для корекції лікувальної тактики хворим. Таким чином, рівень експресії мікроРНК-196a може бути додатковим біомаркером у патогенезі ХВГС, що в подальшому може бути застосовано при моніторингу і лікуванні хворих. Низький рівень експресії мікроРНК-196a, а саме ≤0,0017 ум. од. (Log₁₀ <-2,78 ум. од.), може бути підґрунтям для призначення хворим більш ефективних схем терапії із застосуванням противірусних препаратів прямої дії та дозволить персоніфікувати лікувальну тактику у хворих на ХВГС.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206789

Ключові слова: ретенція, перикоронарит, треті моляри, запальні ускладнення

Реферат. Ефективність застосування морфогенетичного білка кістки rhBMP-2 при атиповому видаленні третіх молярів нижньої щелепи. Гудар'ян О.О., Ідашкіна Н.Г., Неханевич Ж.М. Мета роботи – підвищення ефективності лікування хворих з ретенцією і дистопією третіх молярів нижньої щелепи при їх горизонтальному або інверсному положенні за допомогою розробки комплексного підходу з використанням фотодинамічної терапії та препаратів, що підсилюють остеогенез (тромбоцитарної аутоплазми, збагаченої фібрином i-PRF і рекомбінантного морфогенетичного білка (rhBMP-2). У дослідження включено 82 пацієнти у віці від 19 до 37 років. Серед них 40 (48,8%) чоловіків і 42 (51,2%) жінки. У всіх пацієнтів були встановлені ознаки утрудненого прорізування третіх молярів нижньої щелепи (перикоронарит, флегмона, лімфаденіт), дистопія, дефіцит місця. Стандартний підхід у проведенні операцій атипового видалення ретинованих третіх молярів зумовлює значну кількість ускладнень (великі кісткові дефекти, запальні зміни, контрактури жувальних м’язів та суглобів, посттравматичний неврит, інфекційні ускладнення). Лікування проводилося в два етапи. На першому етапі (передопераційному) здійснювалася санація оперативної зони, спрямована на ліквідацію або купірування гострого інфекційно - запального процесу в ділянці ретинованого третього моляра. Другий етап передбачав видалення причинного зуба, санацію рани і заповнення утвореного дефекту остеоіндуктивними препаратами під колагенову мембрану й ушивання рани наглухо. Розроблений хірургічний метод лікування ретенції і дистопії нижніх третіх молярів із застосуванням біоматеріалу на основі демінерализованого кісткового матриксу (BCP), насиченого рекомбінантним морфогенетичним білком кістки rhBMP-2, дозволяє знизити виникнення післяопераційних запальних ускладнень на 35,4%, а також скоротити терміни їх ліквідації.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206792

Ключові слова: кісткова тканина, остеопенія, забруднення навколишнього середовища

Реферат. Клинико-гигиеническая оценка минеральной плотности костной ткани у населения экологически контрастных территорий. Лоскутов А.Е., Белецкая Э.Н., Калиничева В.В., Онул Н.М., Синегубов Д.А. Нарушение взаимоотношений между биотическими и абиотическими элементами на фоне антропогенной нагрузки на организм человека влияет на ход костного ремоделирования. Именно костная ткань в организме человека имеет наибольшие кумулятивные свойства по отношению ко многим ксенобиотикам, в частности к свинцу. Накопление свинца в кости приводит к замене ионов кальция на ионы абиотического элемента, вызывает дальнейшие изменения структуры кости: угнетение ростовых процессов, снижение плотности, развитие остеопении и остеопороза. В статье проведен сравнительный гигиенический анализ уровней минеральной плотности кости (по T-критерию) у жителей промышленной (n=68) и контрольной (n=70) территорий. Использовали автоматически рассчитанный на уровне LI-LIV Т-критерий, полученный методом двуэнергетической рентгеновской абсорбциометрии и оценивали его в соответствии с рекомендациями ВОЗ. Формирование однородной выборки лиц для исследования проводилось согласно месту жительства, возрасту, полу, отсутствию заболеваний и регулярного приема лекарственных средств, ведущих к снижению костной массы. Суммируя полученные результаты, следует отметить, что население г. Днепр имеет более отрицательное и существенное снижение уровня минеральной плотности костной ткани (по T-критерию) по сравнению с аналогичными значениями контрольных территорий – в 2,15-4,6 раза и Украины – в 1,39-4,21 раза. Согласно рекомендациям ВОЗ, показатели T-критериев для жителей промышленной территории свидетельствуют о наличии у них остеопеннии, в то время как среди жителей контрольной территории отмечается норма по данному показателю. Следовательно, имеет место влияние техногенного, и в т.ч. свинцового, загрязнения окружающей среды на уровень минеральной плотности кости жителей промышленного города, что способствует развитию остеопорозных изменений среди населения.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206793

Ключові слова: маса внутрішніх органів, щитоподібна залоза, надниркові залози, печінка, гіпертиреоз

Реферат. Маса щитоподібних, надниркових залоз та печінки білих щурів в умовах гіпертиреозу: можливість застосування змін показників у якості скринінг-маркерів визначення стану організму при впливі органічного і неорганічного йоду. Рябуха О.І. Попри наявні відомості про взаємну залежність діяльності щитоподібної залози і надниркових залоз та участь печінки в метаболізмі їхніх гормонів, дослідження зв’язку, який існує між цими органами при гіпертиреозі, проведене ще в недостатньому обсязі. Вивчалися зміни показників коефіцієнтів маси щитоподібних і надниркових залоз та печінки 90 білих нелінійних щурів-самців. Впродовж 30 днів перебування в змодельованих умовах гіпертиреозу тварини отримували гістологічно визначені мінімально діючу (21 мкг/кг маси тіла), помірну (50 мкг/кг маси тіла) і значну (100 мкг/кг маси тіла) дози органічного і неорганічного йоду. Установлено, що приймання органічного і неорганічного йоду в незначній дозі наближає цифрові значення коефіцієнтів мас надниркових залоз і печінки до показників інтактних тварин. Приймання помірної дози органічного йоду супроводжується зменшенням, щодо попередньо досягнутих значень, коефіцієнта маси щитоподібних залоз на 17,28% та збільшенням коефіцієнта маси печінки на 19,66%. При споживанні помірної кількості неорганічного йоду найбільших змін щодо досягнутих  величин зазнає коефіцієнт маси печінки, який зростає на 13,76%. Споживання сполук органічного і неорганічного йоду в значній дозі супроводжується подальшими змінами досліджуваних по­казників. При прийманні органічного йоду коефіцієнт маси щитоподібних залоз зростає на 10,44%, над­ниркових залоз – на 13,33%, печінки – на 34,52%. Приймання неорганічного йоду супроводжується стрім­ким зростанням коефіцієнта маси щитоподібних залоз на 21,25%, печінки – на 34,31%. Установлене вказує на наявність функціонального зв’язку між досліджуваними органами; при цьому результат впливу залежить від хімічної природи і дози спожитого йоду. Наявна функціональна залежність дає підстави застосовувати зміни показників маси щитоподібної залози, надниркових залоз та печінки в якості скринінг-маркерів визначення стану організму при гіпертиреозі.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206797

Ключові слова: студенти, заклади вищої медичної освіти, навчальний процес, емоційне вигорання, процеси формування

Реферат. Особенности процессов формирования показателей эмоционального выгорания студентов в динамике обучения в современных учреждениях высшего медицинского образования. Сергета И.В., Мостовая О.П., Панчук А.Е., Стоян Н.В. Цель работы – установить особенности формирования пока­зателей эмоционального выгорания студентов в динамике обучения в учреждениях высшего медицинского образования. Исследования проводились на базе Винницкого национального медицинского университета им. Н. И. Пирогова, где под наблюдением находились 307 студентов, обучающихся на 1, 3 и 6 курсах. Для оценки уровня развития характеристик эмоционального выгорания использовался личностный опросник Бойко. Установлено, что высокий уровень выраженности ведущих проявлений эмоционального выгорания среди студентов, определяющий их выраженную эмоциональную неустойчивость и склонность к развитию различных нарушений со стороны характеристик психофизиологической адаптации и психической сферы, наблюдался среди девушек, и, в первую очередь, среди девушек-третьекурсниц и девушек-первокурсниц. Рассматривая особенности структурного распределения исследуемых показателей, необходимо отметить, что во всех группах сравнения ведущие компоненты эмоционального выгорания находились либо на стадии формирования (юноши, обучающиеся на 1 и 3 курсах, и девушки, обучающиеся на 1 и 6 курсах), либо были уже сформированы (юноши, обучающиеся на 6 курсе, и девушки, обучающиеся на 3 курсе). В ходе анализа осо­бенностей формирования основных фаз развития эмоционального выгорания следует отметить, что наиболее высокая степень их выраженности на протяжении периода обучения была присуща для фазы резис­тентности, далее следовали показатели, свидетельствующие об отдельных проявлениях фазы истощения и, в последнюю очередь, фазы напряжения. В структуре характеристик фазы напряжения наиболее выражен­ными и у юношей, и у девушек необходимо признать показатели тревожности, депрессии и переживания психотравмирующих обстоятельств, в структуре ведущих характеристик фазы резистентности – пока­затели неадекватного избирательного эмоционального реагирования и редукции профессионально-ориен­тированных учебных обязанностей, в структуре ведущих характеристик фазы истощения – показатели степени выраженности психосоматических и психовегетативных изменений, личностной отстраненности и эмоционального дефицита.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206890

Ключові слова: здоров’я, професійне здоров’я, економічний профіль підготовки, профілактика, формування та збереження професійного здоров’я фахівців економічної сфери

Реферат. Психологічні основи професійного здоров'я фахівців економічної сфери. Шевченко О.А., Бурлакова І.А., Шевяков О.В., Агарков О.А., Шрамко І.А. Розроблено теоретико-методологічний підхід до дослідження професійного здоров'я фахівців економічної сфери, який дозволив виділити професійно важливі якості фахівця, що впливають на його професійне здоров'я, а також прогнозувати їх трансформацію при зміні соціальних умов. Виявлено особливості динаміки формування професійного здоров'я фахівців економічної сфери (етап первинного становлення і невизначеного ставлення до професії; особистісно-діяльнісний етап - реалізація соціального статусу на рівні професійного співтовариства; професійно-етичний етап - ціннісне ставлення до професії). Визначено типи ціннісного ставлення (нейтральний; прагматично-реалі­стичний; ціннісний) до професійної діяльності та особливості їх проявів у фахівців економічної сфери, що мають різний досвід такої діяльності. Показано, що динаміка професійного становлення фахівців економічної сфери пов'язана з активізацією змін внутрішнього і зовнішнього середовища суб'єкта діяльності. Запро­поновано концептуальну модель формування та збереження професійного здоров'я фахівців економічної сфери, що реалізується як теоретико-методологічна стратегія системного і цілісного процесу в напрямку за­безпечення його результативності, представленої у вигляді образу здорової особистості, відповідально ке­руючої власним здоров'ям і такої б, що реалізує себе в соціумі, та образу фахівця, який самостійно ставить мету формування і збереження професійного здоров'я, обирає оптимальні способи і засоби її досягнення. Розроблена модель забезпечує якісно новий рівень особистісної, фізичної, професійної та соціальної готов­ності особистості до самореалізації в професійній економічній сфері діяльності й успішної інтеграції в соціум.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2020.2.206799

Ключові слова: медицина, профспілка, суспільство, лікарі, захист

Реферат. Анализ устава и первого года деятельности Львовского Общества галицких врачей («Тowаrzystwo lekarzów galicyjskich»). Берест И.Р., Берест Р.Я., Пасечник М.С., Савчук Г.Н., Олейник Н.А. На основе прин­ципа историзма, системного анализа, структурного функционализма, диалектики и синергетики в статье проанализирован устав и показано начало деятельности Львовского Общества галицийских врачей – первой профсоюзной организации медицинской сферы. Показано современное состояние и развитие историографии проблематики, исследована история медицинского и профсоюзного движения, названы фамилии и имена основателей Общества. Доказано, что главным событием в среде врачей второй половины XIX в. стали общие проблемы для всех слоев населения, в результате чего было основано новое движение по материальной и моральной защите и собственных работников. Эта организация сыграла заметную роль в становлении медицины Галичины. Деятельность Общества регламентировал устав. Каждый из членов, вступая в Общество, принимал на себя обязанность соблюдения всех положений устава и должен был заботиться о росте и славе организации. Действующие члены должны были обязательно присутствовать на научных заседаниях и предоставлять наблюдения относительно состояния лечебного дела. То есть предоставлять статистические данные относительно болезней и больных, которых они лечили, а также делиться опытом, полученным на практике. Целью создания и деятельности организации были прежде всего социально-экономические и культурно-образовательные цели. Под своим контролем Общество держало учет движения больных в львовских госпиталях (велась статистика всех вылеченных пациентов), анализировало новые методы в лечении лихорадки, различных патологий и другие вопросы. Члены Общества обязывались собираться каждую первую субботу месяца для участия в научных заседаниях. На них обсуждались основные события из жизни организации, зачитывалась корреспонденция и планировалась работа на следующий месяц. Один раз в год, в декабре, Общество галицких врачей проводило годовые собрания, где предоставлялся полный финансовый отчет годовой деятельности, обсуждались вопросы о новых членах и тех, которые покинули организацию, объявлялись имена новых почетных и совещательных членов.