https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260051

Directed search for diuretics among 6-substituted pteridine-2,4,7(1H,3H,8H)-triones

Ключові слова: 6-заміщені птеридин-2,4,7(1H,3H,8H)-тріони, діуретики, молекулярний докінг, SAR-аналіз, механізм дії

Реферат. Спрямований пошук діуретиків серед 6-заміщених птеридин-2,4,7(1H,3H,8H)-тріонів. Соколова К.В., Ставицький В.В., Коваленко С.І., Подплетня O.A. Спрямований пошук біологічно активних сполук серед гетероциклів і на сьогодні залишається актуальним напрямом медичної хімії. Серед значної кількості гетероциклічних сполук певної уваги заслуговують птеридини. Серед них відомі лікарські засоби з протипухлинною, протимікробною, противірусною, діуретичною та іншими видами біологічної дії. Незважаючи на це, цікавими об’єктами для пошуку діуретичних засобів є 6-заміщені птеридин-2,4,7(1H,3H,8H)-тріонів, які за структурою подібні до тріамтерену (6-phenylpteridine-2,4,7-triamine) – діуретика з калійзберігаючою дією. Тим більше, що для них характерна прототропна таутомерія, вони здатні до утворення водневих та донорно-акцепторних зв’язків з різноманітними лігандами, і вірогідно, що саме зазначені особливості будови й будуть забезпечувати їхню діуретичну дію. Метою роботи став спрямований пошук діуретичних засобів серед 6-заміщених птеридин-2,4,7(1H,3H,8H)-тріонів з використанням методології методами in silico й in vіvо та з’ясування ймовірного механізму дії. Для дослідження впливу на видільну функцію нирок були відібрані 1-methyl-3-R-6-(2-oxo-2-aryl-(hetaryl-)ethyl)pteridine-2,4,7(1H,3H,8H)-triones and 1-methyl-3-R-6-(2-hydroxy-2-aryl-(hetaryl-)ethyl)pteridine-2,4,7(1H,3H,8H)-triones. Спрямований пошук сполук, що впливають на видільну функцію нирок щурів, проводили за загальноприйнятою методикою Є.Б. Берхіна з водним навантаженням. У плазмі крові та сечі біохімічними методами визначали вміст креатиніну, натрію, калію та хлоридів за допомогою стандартних тест-наборів НПВ «Філісіт-Діагностика» (Україна) та проводили розрахунки згідно із загальноприйнятими методиками. Дослідження ймовірного механізму проводилося за допомогою гнучкого молекулярного докінгу, як підходу пошуку молекул, які мають спорідненість до певної біологічної мішені. Макромолекулярні дані були завантажені з банку білкових даних (PDB), а саме: кристалічні структури карбоангідрази II людини (PDB ID - 3HS4) та епітеліального натрієвого каналу (ENaC) (PDB ID – 4NTX). Дослідження впливу синтезованих сполук на видільну функцію нирок щурів показали, що 1-methyl-3-R-6-(2-oxo-2-aryl-(hetaryl-)ethyl)pteridine-2,4,7(1H,3H,8H)-triones, які містять у молекулі 4-фторфенільний, 2,4-диф­торфенільний, 4-хлорфенільний фрагменти, посилюють діурез на другу годину на 27,3-70,1% порівняно з контрольною групою. За результатами впливу на добовий діурез установлено, що найбільш активним виявився 1-methyl-6-(2-oxo-2-phenyl)ethyl)pteridine-2,4,7(1H,3H,8H)-triones, який підвищував добовий діурез на 168,1%, перевищуючи при цьому ефект Hydrochlorothiazide (41,8%) та Triamterene (49,1%). У той же час заміщені 1-methyl-3-R-6-(2-hydroxy-2-aryl-(hetaryl-)ethyl)pteridine-2,4,7(1H,3H,8H)-triones малоактивні сполуки. Проведені поглиблені дослідження з використанням біологічних тестів та молекулярного докінгу надали змогу припустити, що для 1-methyl-6-(2-oxo-2-aryl)ethyl)pteridine-2,4,7(1H,3H,8H)-triones (2.1, 2.5 та 2.6) імовірними механізмами діуретичної дії є порушення транспорту натрію в дистальних звивистих канальцях, що викликає виведення натрію та втрату води організмом та, ймовірно, інгібування епітеліальних натрієвих каналів, що сприяють поглинанню натрію та секреції калію, у дистальних звивистих канальцях і збиральних трубочках, що реалізує калійзберігаючу дію. Обґрунтована та розроблена стратегія пошуку діуретиків серед 6-заміщених птеридин-2,4,7(1H,3H,8H)-тріонів дозволила виділити ряд ефективних сполук, які за діуретичною дією перевищують референс-препарати «Гідрохлоротіазид» та «Тріамтерен». Важливо, що результати молекулярного докінгу дали змогу припустити механізм дії досліджуваних сполук, подібний до тіазидних діуретиків. Зазначена дія може бути пов'язана з таутомерією цих сполук і, як наслідок, їх здатністю утворювати координаційні зв’язки з катіоном цинку та додатковою взаємодією галогенів в активній ділянці СА II. Також вдалось виявити наявність калійзберігаючої дії, певно, за рахунок здатності інгібувати епітеліальні натрієві канали (ENaC). Отримані результати обґрунтовують подальший цілеспрямований пошук потенційних діуретиків серед цього класу сполук.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260058

Mineral density and chemical composition of the rats’ mandibles in experimental models of generalized periodontitis

Ключові слова: генералізований пародонтит, експеримент, комп’ютерна томографія, атомно-емісійна спектрометрія, стронцію ранелат

Реферат. Минеральная плотность и химический состав нижнечелюстных костей крыс в экспериментальных моделях генерализованного пародонтита. Матвеенко Л.Н. Наиболее тяжелыми и трудно поддающимися лечению симптомами генерализованного пародонтита на фоне сахарного диабета являются изменения в костной ткани. Цель исследования – провести сравнительное изучение минеральной плотности и химического состава костной ткани нижних челюстей крыс при моделировании генерализованного пародонтита, развивающегося на фоне метаболических нарушений при сахарном диабете 2 типа, а также при дополни­тельном применении стронция ранелата. Работа проведена на 24 белых крысах-самцах линии Вистар массой 230-250 г, разделенных на три группы по 8 животных (в І группе вводили стрептозоцин и никотинамид, во ІІ – дополнительно пеницилламин, в ІІІ – дополнительно стронция ранелат), а также 6 интактных крысах в качестве контроля. По данным компьютерной томографии установлено, что в контрольной группе средние значения показателя минеральной плотности составляют 1450,0±125,0 HU, в І группе – 1320,0±120,0 HU (p>0,05), во ІІ –1100,0±110,0 HU (р˂0,05), в ІІІ –1400,0±137,0 HU (p>0,05). Таким образом, наиболее выраженное снижение минеральной плотности наблюдается при комплексном использовании никотинамида, стрептозотоцина и пеницилламина, тогда как стронция ранелат способствует нормализации данного показателя. По данным атомно-эмиссионной спектрометрии показатель минерализации – соотношение каль­ций/фосфор – в контрольной группе составил 1,14, в І – 1,05, во ІІ – 1,0 и в ІІІ – 1,26. Содержание стронция в образцах ІІІ группы превышало значения контроля почти в два раза (р˂0,001) в сравнении со значительным его уменьшением в образцах І и ІІ групп (р˂0,05). Увеличение содержания стронция приводило к уменьшению уровня остальных элементов, что объясняется конкурентным замещением в кристаллах апатитов. Таким образом, стронция ранелат активирует реминерализацию костной составляющей пародонта.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260060

Blood erythrocyte indices in rats under conditions of acetaminophen-induced toxic injury against the background of alimentary protein deficiency

Ключові слова: еритроцити, гемоглобін, гематокрит, аліментарна депривація протеїну, токсичне ураження, ацетамінофен

Реферат. Еритроцитарні індекси крові щурів за умов токсичного ураження ацетамінофеном на тлі аліментарної нестачі протеїну. Копильчук Г.П., Николайчук І.М. Попри наявні відомості про варіації в еритроцитарній ланці гомеостазу за умов токсичного ураження медикаментозними ксенобіотиками, питання дослідження біохімічних характеристик еритроцитів при надходженні токсичних доз парацетамолу на тлі незбалансованості харчового раціону протеїном залишається відкритим. Для проведення досліджень нами використано 96 білих нелінійних щурів. Упродовж експерименту тварини споживали напівсинтетичний раціон AIN-93 відповідно до рекомендацій Американського інституту нутрієнтології за принципом парного харчування з урахуванням кількості харчового протеїну на кілограм дієти. Моделювання гострого токсичного ураження проводили шляхом введення per os дослідним тваринам ацетамінофену з розрахунку 1250 мг/кг маси тварини. Нами встановлено, що токсичне ураження ацетамінофеном виступає ключовим фактором зниження рівня загального гемоглобіну в крові тварин (на 40% порівняно з контролем) з одночасним зменшенням його середньої концентрації (на 18%) та вмісту в одному еритроциті (на 35%), що вказує на розвиток гіпохромії, яка є показником дефіциту заліза в організмі (залізодефіцитна анемія). При цьому синергічна дія аліментарної нестачі протеїну та надходження токсичних доз ацетамінофену супроводжується зниженням загальної кількості еритроцитів (на 50% порівняно з контролем) внаслідок їх посиленого гемолізу (до 32% у 0,9% розчині NaCl) з одночасним зменшенням рівня гематокриту до 16% та середнього об’єму еритроцитів (у 1,4 раза порівняно з контролем). Водночас установлені зміни зниження оксигемоглобіну на тлі підвищення вмісту фетального гемоглобіну за умов токсичного ураження при аліментарній нестачі протеїну можуть служити додатковим критерієм для комплексної оцінки в діагностиці анемічного синдрому за умов запальних захворювань різного ґенезу на тлі нутрієнтоасоційованих станів. Отже, дослідження змін еритроцитарних індексів при розвитку ацетамінофен-індукованих уражень на тлі аліментарної депривації нутрієнтів може дозволити підвищити ефективність спостереження за перебігом цих патологій та підходами щодо їх корекції.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260061

Pleiotropic effects of statins in treatment of generalized periodontitis in patients with coronary artery disease: clinical and experimental study (literature review)

Ключові слова: пародонтит, ішемічна хвороба серця, статини, лікування

Реферат. Плейотропные эффекты статинов при лечении генерализованного пародонтита у пациентов с ишемической болезнью сердца: клинические и экспериментальные исследования (обзор литературы). Мартовлос (Годована) О.И., Скибчик О.В., Соломенчук Т.М. Высокая распространенность генерализован­ного пародонтита у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) диктует необходимость совершенствования су­ществующих методик и поиска новых путей пародонтологического лечения данной категории кардиоло­гических больных. Статины - группа гиполипидемических препаратов, которые широко применяются в качестве лекарствен­ных средств первичной и вторичной профилактики сердечно-сосудистых заболеваний, в основе которых есть атеро­склеротическое повреждение сосудов. Кроме функции снижения холестерина, статинам присущ целый ряд плейотропных эффектов, в том числе и противовоспалительных, им­муностимулирующих, антибактериальных, антиоксидантных, а также остеотропных эффектов. В результа­те анализа научных работ отечественных и зарубежных авторов, посвященных изучению влияния плейотропных эффектов статинов на состояние тканей пародонта, установлено улучшение пародонтоло­гических показателей, в частности структуры десен, уменьшение глубины пародонтальных карманов, крово­точивости десен и подвижности зубов у пациентов, принимавших ста­тины. Экспериментальные исследования in vitro и in vivo демонстрируют снижение уровня провоспалительных цито­кинов (IL-6, IL-8, IL-1β, TNF-a и др.), которые играют ключевую роль в развитии генерализованного пародон­ти­та, а также ускорение репаративных процессов в костной ткани альвеолярного отростка с участием статинов мест­ного применения. Несмотря на перспективность использования статинов в качестве основного или дополни­тельного медикаментозного средства при лечении заболеваний пародонта, вопрос дозировки и способ местного вве­дения пре­парата во избежание нежелательных побочных эффектов остается спорным и требует дальнейших исследований.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260063

Assessing survival and prescription of injury establishment in forensic medical practice (literature review)

Ключові слова: судово-медична оцінка, зажиттєвість ушкодження, тривалість вмирання, смерть

Реферат. Установлення зажиттєвості та давності травмування в судово-медичній практиці (огляд літератури). Ергард Н.М., Біляков А.М., Волобуєв О.Є. Визначення давності ушкоджень органів та тканин у судово-медичній практиці має ключове значення для встановлення об’єктивної картини обставин подій. У наш час, коли з’являються новітні методи дослідження та сучасне лабораторно-інструментальне обладнання, виникає необхідність у покращенні судово-медичної діагностики встановлення давності заподіяння ушкоджень. Хоча експерти та науковці й намагаються винайти нові методи та методики діагностики давності травмування, цей напрямок наукових досліджень не втратить актуальності, зважаючи на складність вирішення питань. Метою роботи є аналіз літератури, присвяченої застосуванню різних методів діагностики в судово-медичній практиці для встановлення давності та зажиттєвості ушкоджень. У якості досліджуваного матеріалу було використано дані закордонних джерел, які досліджують проблематику діагностики давності та зажиттєвості ушкоджень. Науковий пошук, аналіз та узагальнення були вибрані як методи дослідження. Автори наводять публікації, у яких викладено методики та критерії, що дозволяють вирішити ці питання. Зокрема, показано перспективні напрямки застосування імуногістохімічного методу, посмертної комп’ютерної томографії. Розглядаються питання встановлення давності черепно-мозкових травм. Також показана роль проявів системної реакції організму на травму, зокрема нейроендокринної системи. Наведені приклади використання неішемічних уражень серця для діагностики тривалості вмирання. Показана роль тропопніну І, креатинкінази, мозкового натрійуретичного пептиду (NT-pro BNP) у діагностиці тривалості перебігу травматичного процесу. На підставі огляду літератури автори роблять висновок про перспективність та необхідність розробки нових методів та критеріїв для визначення зажиттєвості та давності ушкоджень у судово-медичній практиці з метою уніфікації результатів дослідження та уникнення діагностичних помилок.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260065

Respiratory support in severe traumatic brain injury (literature review)

Ключові слова: респіраторна підтримка, черепно-мозкова травма, механічна вентиляція легень, штучна вентиляція легень, відлучення від респіратора, газовий склад крові

Реферат. Респіраторна підтримка при тяжкій черепно-мозковій травмі (огляд літератури). Кріштафор Д.А., Клигуненко О.М., Кравець О.В., Єхалов В.В., Кріштафор А.А. Пацієнти з черепно-мозковою травмою (ЧМТ) є найбільшою групою постраждалих у відділеннях невідкладної допомоги. До 20% з них потребують ендотрахеальної інтубації та тривалої механічної вентиляції легень. При виборі параметрів вентиляції орієнтуватися слід на нормальний газовий склад артеріальної крові, щоб уникнути вторинного пошкодження мозкової тканини. Для синхронізації з респіратором пацієнти з ЧМТ нерідко потребують седації. Препаратами вибору є пропофол та мідазолам. Рутинне застосування міорелаксантів не рекомендоване. Початковий режим вентиляції має забезпечувати певну частоту дихання для досягнення нормокапнії, у той же час дозволяючи пацієнту робити самостійні вдихи. Допоміжні режими використовуються при відлученні від респіратора. Перспективною щодо прогнозування успіху екстубації є шкала VISAGE, яка включає стеження поглядом, ковтальний рефлекс, вік та оцінку за шкалою ком Глазго. Сучасні принципи респіраторної підтримки при тяжкій ЧМТ включають: інтубацію трахеї при оцінці за шкалою ком Глазго ≤8 балів; ранню механічну вентиляцію; PaO₂ 80-120 мм рт. ст. (SaO₂ ≥95%); PaCO₂ 35-45 мм рт. ст.; дихальний об’єм ≤8 мл/кг; ЧД≈20/хв; PEEP≥5 см H₂O; припіднятий на 30° головний кінець ліжка; седацію при поганій синхронізації з респіратором; відлучення від респіратора через допоміжні режими вентиляції; екстубацію при досягненні 3 балів за шкалою VISAGE; ранню (до 4 діб) трахеотомію при прогнозованих труднощах з екстубацією. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260100

Relevance of research of the pharmacological properties of salvia (Salvia officinalis) (literature review)

Ключові слова: шавлія лікарська, фітотерапія, аналіз ринку, фітобальзам, COVID-19

Реферат. Актуальность исследования фармакологических свойств шалфея лекарственного (Salvia officinalis) (обзор литературы). Залыгина Е.В. Внимание привлекает шалфей лекарственный, широко культивируемый на территории Украины. Известно, что он издавна использовался в традиционной медицине, поскольку содержит большое количество борнеола, камфоры, кариофиллена, цинеола, элемена, гумулена, ледена, пенена и туйона. Целью данного обзора является сбор и анализ информации об актуальности использования лекарственных свойств сырья шалфея лекарственного, поскольку он проявляет онкопротекторное, анти­мутагенное, антиоксидантное, гепатопротекторное, противовоспалительное, противомикробное, противо­грибковое действие, нормализует метаболические процессы, успешно зарекомендовал себя в составе косме­цевтики. С учетом текущей COVID-19 пандемической ситуации в мире, а также противовоспалительных, антимикробных, противовирусных свойств шалфея лекарственного, его положительного воздействия на нормализацию уровня перекисного окисления липидов, антиоксидантных ферментов (супероксиддисмутазы и каталазы), а также значительного воздействия на снижение фиброза легких, лекарственные формы на основе Salvia officinalis могут использоваться для профилактики, комплексного лечения и реабилитации после перенесенной COVID-19 инфекции. Анализ фармацевтического рынка показал, что в Украине применяются лекарственные средства на основе Salvia officinalis в терапии заболеваний верхних дыхательных путей, а также при климактерическом синдроме и психоэмоциональной нагрузке, в комплексной терапии хронических заболе­ваний желудочно-кишечного тракта и мочеполовой системы. Собранная и систематизированная информация свидетельствует о том, что лекарственное растительное сырье шалфея лекарственного может применяться более разнопланово. Поэтому мы считаем целесообразным дальнейшее исследование фармакологических свойств Salvia officinalis и разработку технологии изготовления новых лекарственных форм для внутреннего применения на его основе. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260220

Ventilation function of the lungs in patients after pneumonia associated with coronavirus disease (COVID-19): diagnostic significance of indicators

Ключові слова: короновірусна хвороба, COVID-19, пневмонія на тлі COVID-19, постковідний період, вентиляційна функція легень, спірометрія

Реферат. Вентиляционная функция легких у лиц, перенесших пневмонию на фоне коронавирусной болезни (COVID-19): диагностическая значимость показателей. Конопкина Л.И., Ботвиникова Л.А., Белослудцева К.О., Щудро О.А. Целью этого исследования было оценить вентиляционную функцию легких (ВФЛ) у лиц, перенесших пневмонию на фоне коронавирусной болезни (COVID-19) в регионе Приднепровья в январе–апреле 2021 года, а при наличии изменений – определить типы вентиляционных нарушений и их выраженность. Было обследовано 41 человека, перенесшего пневмонию на фоне COVID-19, не раньше чем через 4 недели от появления клинической симптоматики (медиана показателя – 48 (40; 68) дней). Все они составили основную группу (средний возраст – 55,8±5,6 года, мужчин – 21 (51,2%), женщин – 20 (48,8%)), которая была разделена на две подгруппы в зависимости от тяжести перенесенной коронавирусной болезни в остром периоде: в подгруппу 1 вошло 26 человек (средний возраст – 56,1±4,2 года; мужчин – 12 (42,2%), женщин – 14 (53,8%)), которые имели нетяжелое течение острого периода болезни; в подгруппу 2 – 15 человек (средний возраст – 55,2±5,3 года, мужчин – 9 (60,0%), женщин – 6 (40,0%)), которые имели тяжелое течение острого периода COVID-19. Всем респондентам были проведены общеклинические методы обсле­дования, включая оценку одышки по Модифицированной шкале одышки Медицинского исследовательского совета, кашля и мокроты – по шкалам Савченко В.М.; пульсоксиметрию; спирометрию с бронходи­лята­ционным тестом. Почти у половины (48,8%) обследованных, перенесших пневмонию на фоне коронавирусной болезни (COVID-19), имелись различные нарушения ВФЛ. У пациентов с нетяжелым течением острого периода COVID-19 достоверно чаще встречались обструктивные изменения (р=0,035), а у пациентов с тяжелым течением острого периода COVID-19 – рестриктивные нарушения (p=0,002). Бронхо­обструк­тивные изменения в постковидном периоде чаще всего обусловлены снижением не уровня объёма форсированного выдоха за 1 секунду (ОФВ₁), а соотношения ОФВ₁/форсированной жизненной емкости легких (ниже 0,7) и/или наличием визуализационных изменений кривой «поток-объём».

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260228

Doppler and clinical characteristic of cephalgia in patients with arterial hypertension during intermittent fasting

Ключові слова: інтервальне харчування, доплерографія магістральних судин голови та шиї, транскраніальна доплерографія, артеріальна гіпертензія, головний біль, цефалгії

Реферат. Допплерографическая и клиническая характеристика цефалгий у пациентов с артериальной гипертензией при интервальном питании. Чунь Лю, Погорелов А.В., Бараненко А.Н. Проведено обсле­дование 142 пациентов с периодической головной болью и артериальной гипертензией, средний возраст 49,26±1,33 года, из них 69 мужчин и 73 женщины, которые добровольно применяли интервальное питание (пациенты проводили 24 часа без еды, 1 раз в неделю, четыре повтора). Контрольная группа состояла из 32 персон сопоставимого возраста без головной боли (n=32, средний возраст 51,0±1,99 года). Целью работы было повышение эффективности допплерографических и лечебных методов у пациентов с артериальной гипер­тензией и головной болью путем установления значения и характера влияния интервального питания на клинические характеристики цефалгий, магистральный и интракраниальный кровоток. Пациентов в возрасте 25-44 года было 51 (35,9%±4,03); в возрасте 45-59 лет – 42 (29,58%±3,83); в возрасте 60-75 лет – 49 (34,51%±3,99). Установлено, что структурная патология магистральных артерий головы представляла преимущественно утолщение структуры интима-медиа от 0,8 до 1,4 мм у 62,7% в возрасте 25-44 лет; у 71,4% в возрасте 45-59 и у 51% в возрасте 60-75 лет. Локальные утолщения в зоне бифуркации от 1,5 мм без гемодинамически значимых стенозов обнаружены у 9,8% в возрасте 24-44 года, у 28,6% в возрасте 45-59 лет и у 49% в возрасте 60-75 лет. Статистические отличия показателей линейной скорости кровотока между контролем и группой больных были достоверными уже в возрасте 25-44 года, для пиковой систолической скорости по внутренней сонной артерии (78,03±4,67 против 61,0±2,54 в контроле, p<0,05). В возрасте 45-59 лет отличия ЛСК касались всех магистральных артерий, как и в группе 60-75 лет. Влияние интервального питания на гемодинамику заключалось преимущественно в изменениях линейной скорости кровотока в магистральных артериях головы и шеи с большей отчетливостью у пациентов более молодого возраста. Установлено изменение тонических свойств магистральных артерий головы по индексу резистивности, который составлял для общей сонной артерии 0,72±0,01 до и 0,63±0,01 после интервального питания у пациентов в возрасте 25-44 года; 0,78±0,01 до и 0,67±0,01 после такого питания в возрасте 60-75 лет. Применение метода интервального питания вызывало преимущественно рост диастолической скорости потока в магистральных артериях (с возрастными зависимостями) и снижение систолической скорости в возрастной группе 25-44 года. Патофизиологическая трактовка таких изменений заключается в уменьшении показателей резистивности магистральных артерий головы. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260233

Calcification of heart structures in patients with suspected coronary heart disease depending on renal function

Ключові слова: індекс кальцифікації коронарних артерій, швидкість клубочкової фільтрації, ішемічна хвороба серця

Реферат. Кальцификация структур сердца у пациентов с подозрением на ишемическую болезнь сердца в зависимости от функции почек. Курята А.В., Караванская И.Л., Семенов В.В., Никутова А.Н. Сердечно-сосудистые заболевания являются основной причиной смерти в мире. Использование индекса кальцификации коронарных артерий (ИККА) позволяет определить риск ишемической болезни сердца (ИБС). Хроническая болезнь почек является одним из основных факторов риска развития ИБС. При снижении функции почек нарушение фосфорно-кальциевого обмена приводит к чрезмерной кальцификации тканей. Одним из самых доступных и значимых методов исследования для скринингового клинического использования является мультиспиральная компьютерная томография с неинвазивной оценкой коронарного кальция (количественный анализ кальциевого индекса). Для его оценки используется методика А. Agatston, что позволяет измерить кальций в баллах (БА). Нашей целью было исследовать паттерн кальцификации структур сердца в зависимости от функции почек у пациентов с подозрением на ишемическую болезнь сердца. Пациенты в представленном исследовании имели высокую частоту сахарного диабета (49,4%) и артериальной гипертонии (83,1%). У пациентов с подозрением на ИБС выявлено пограничные показатели систолического и диастолического артериального давления, общего холестерина. ИККА у большинства пациентов составлял 1-100 БА. После распределения пациентов на группы в зависимости от скорости клубочковой фильтрации (СКФ) выявлено, что в группах пациентов с более низкой СКФ наблюдался старший возраст. Доля пациентов с общим ИККА >100 БА была самой высокой в группе пациентов со СКФ 30-59 мл/мин. Существенных различий в структуре общего и сосудистого ИККА между пациентами со СКФ 90-120 мл/мин и СКФ 60-89 мл/мин не обнаружено. Клапанный ИККА был достоверно выше у пациентов с СКФ <60 мл/мин. Во всех случаях визуального сравнения ИККА в зависимости от СКФ отличались существенно более высокие показатели ИККА у пациентов с СКФ <60 мл/мин по сравнению с пациентами с СКФ ≥60 мл/мин. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260237

Specifics of using thoracic bandage after cardiac surgery via sternotomy and its impact on reducing pain during therapeutic exercises

Ключові слова: фізична терапія, стернальні застереження, кардіореабілітація, підтримуючі пристрої

Реферат. Особливості використання торакального бандажа після операцій на серці зі стернотомією та його роль у зменшенні болю при виконанні терапевтичних вправ. Вітомський В.В., Вітомська М.В., Лазарєва О.Б. Мета – дослідити особливості використання торакального бандажа після операцій на серці зі стернотомією та його роль у зменшенні болю при виконанні терапевтичних вправ. З метою дослідження особливостей використання післяопераційного торакального бандажа, на сьомий післяопераційний день пацієнтам (n=252) ставилися два запитання щодо сили стискання бандажем грудної клітки. Ступінь натягу торакального бандажа оцінювався також фізичним терапевтом після надання пацієнтом відповідей на запитання. Після цього частка пацієнтів (n=44; не приймали знеболюючих впродовж 12 годин до обстеження) брала участь в оцінці болю за числовою шкалою (10 балів – максимальний біль, 0 балів – біль відсутній) за таким алгоритмом: у стані спокою, при кашлі та при рухах верхніми кінцівками (руки вперед, у сторони, вгору) при вдягненому бандажі без та з навантаженням (гантелі 1 та 2 кг для кожної руки); повторення всіх пунктів оцінки без використання торакольного бандажа. Більшість пацієнтів відзначила, що бандаж здійснює легке стискання (184 пацієнти) і не обмежує глибокий вдих (220 пацієнтів). Оцінювання, котре проводилося фізичним терапевтом, установило, що в більшості пацієнтів торакальний бандаж має лише легкий ступінь натягу (194 пацієнти, чи 76,98%), оскільки між спиною пацієнта та бандажем можна було легко просунути долоню й відповідно розтягти бандаж з мінімальними зусиллями. Використання торакального бандажа не вплинуло на біль при виконанні рухів верхніми кінцівками. Отримані показники болю були дуже низькими. Найбільші показники отримано при виконанні кашлю. При виконанні рухів руками рівень болю статистично не змінювався порівняно зі станом спокою. Положення рук і збільшення навантаження у вказаних межах не впливало на рівень болю. Використання післяопераційного торакального бандажа характеризується легким ступенем його натягу, котрий не обмежує глибокий вдих і, відповідно, не зможе обмежити збільшення окружності грудної клітки при дегісценції. Оцінка сили натягу фізичними терапевтами узгоджувалася з відповідями пацієнтів. Використання бандажа не зменшило рівень болю при рухах верхніми кінцівками та кашлі.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260241

The effect of yoga practice on lipid profiles in patients with chronic heart failure

Ключові слова: серцева недостатність, дисліпідемія, йога, повне йогівське дихання

Реферат. Вплив йоги на ліпідні профілі в пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Бабкіна Т.М., Смирнова Г.С., Михайленко Л.А., Козаренко Т.М., Глоба М.В., Кундіна В.В. Мета дослідження – оцінити ефективність йоги в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (СН) та дисліпідемією. Сто два пацієнти з хронічною СН та дисліпідемією були розподілені в контрольну групу (КГ) з 54 пацієнтів та групу йоги (ЙГ) із 48 пацієнтів. КГ було призначено стандартну терапію хронічної СН (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, β-адреноблокатори, антагоністи альдостерону, дигоксин, петльові діуретики, статини, антиагреганти) та дисліпідемії. У ЙГ додатково проводили модифікацію способу життя у вигляді 1 години щоденної практики йоги протягом 3 місяців. Усі пацієнти заповнювали анкету, повідомляючи про свій вік, стать, історію хвороби та лікування. Пацієнтам аналізували рівні загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-Х), холестерину ліпопротеїнів високої щільності, С-реактивного білка, інтерлейкіну-8 та фактора некрозу пухлини -α при надходженні у відділення та через 3 місяці лікування. Нами було обстежено 168 пацієнтів, з них 42 – не відповідали критеріям включення в дослідження, 24 – відмовились брати участь у дослідженні. Усього розподілено 102 пацієнти, з них 54 були включені до КГ та 48 до ЙГ. На початку дослідження не було виявлено значущих (p>0,05) відмінностей між групами за клінічними характеристиками пацієнтів. Під час госпіталізації пацієнти обох груп отримували стандартну терапію в порівняних дозах. Наприкінці дослідження в обох групах спостерігалось значне (p<0,05) зниження рівня ЗХ, ТГ та ЛПНЩ-Х з тенденцією до більш значних змін у ЙГ. Кореляційний аналіз виявив позитивний взаємозв'язок між рівнем ЗХ, ЛПНЩ-Х та концентрацією цитокінів. Результати нашого дослідження продемонстрували, що додавання йоги до стандартної терапії в пацієнтів із хронічною СН та дисліпідемією може асоціюватися  з поліпшенням ліпідного профілю. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260256

Adding dexamethasone to intrathecal bupivacaine 0.5%; comparing the anesthetic ability with bupivacaine 0.5% alone among cesarean section patients

Ключові слова: дексаметазон, бупівакаїн, анестезія, кесарів розтин

Реферат. Додавання дексаметазону до інтратекального бупівакаїну 0,5%; порівняння анестезуючої здатності тільки бупівакаїну 0,5% у пацієнтів із кесаревим розтином. Сейєд Мохаммад Насіродін Табатабаї, Аліреза Рахат-Дахмарде, Джамшид Ордоні Аввал, Хоссейн Алі Хазаі. Досконала техніка анестезії – це та, при якій анестезію можна зробити в найкоротші терміни з мінімальними гемодинамічними змінами та побічними ефектами. Метою цього дослідження було дослідити вплив одночасного введення дексаметазону та бупівакаїну на тривалість анестезії та її якість у пацієнтів, яким зроблено кесарів розтин. Це квазіекспериментальне дослідження, проведене на пацієнтах, яким робили кесарів розтин за допомогою спинномозкової анестезії. Усім пацієнтам після надходження в стационар було проведено стандартний моніторинг, потім їм уведено сироватку Рінгера. Пацієнтам робили інтратекальну анестезію, в положенні сидячи, з доступом посередині в просторі L3-L4. Пацієнти були порівняні за вихідним станом. Після запису вихідної інформації (анамнезу) тип і дозування застосовуваних препаратів, кров’яний тиск, частота серцевих скорочень, кількість і частота нудоти та блювоти були внесені в контрольний список, а дані були проаналізовані за допомогою програмного забезпечення SPSS. У це дослідження було включено 70 вагітних жінок, які були кандидатами на кесарів розтин. Усі вивчені нами параметри, включаючи середній час до початку аналгезії, середній час тривалості знеболювання, тривалість аналгезії (знеболювання), середній час до першого запиту на анальгетики, були значно покращені серед групи втручання. Застосування дексаметазону та бупівакаїну для проведення спінальної анестезії під час кесаревого розтину може значно скоротити час початку знеболювання та зменшити післяопераційну нудоту та блювоту. Дексаметазон можна використовувати як ефективний препарат при кесаревому розтині.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260257

Clinical-psychopathological and psychometric features of maladaptive disorders which are a characteristic of students who have experienced psycho-emotional stress

Ключові слова: студенти, внутрішньо переміщені особи, психометрія, розлади адаптації, стрес, родичі учасників бойових дій

Реферат. Клініко-психопатологічні та психометричні особливості дезадаптивних розладів, які притаманні студентам, що перенесли психоемоційний стрес. Шарун А.І., Юр’єва Л.М. Мета цього дослідження — виявлення найбільш релевантних психопатологічних особливостей дезадаптивних розладів, що виникають під впливом психоемоційного стресу в студентській спільноті, пов’язаних із наслідками військового конфлікту, та визначення потенційних обсягів діагностичних та лікувально-реабілітаційних заходів задля майбутнього підвищення ефективності первинної, вторинної та третинної їх профілактики. Дослідження було проведено в 4 етапи на підставі адаптованої анкети та комплексу психометричних методів, із залученням 249 дорослих студентів (старше 18-ти років), серед яких виділяється група респондентів найбільшого ризику – студентів, які є внутрішньо переміщеними особами, та студентів – дітей учасників антитерористичної операції. За результатами досліджень установлено зниження рівня психологічного благополуччя, переважання серед провідних психопатологічних симптомів почуття неспокою, відсутність інтересу до життя, недостатність мотивації, втрата життєвої енергії, почуття безнадійності, думки про суїцид, соматичні симптоми у вигляді порушень функціонування кардіоваскулярної, гастроінтестинальної, респіраторної систем, вищі середні рівні вираженості астенічних проявів; гірші показники якості життя серед респондентів основної групи. Доведено зво­ротній кореляційний зв’язок між високим рівнем ситуативної тривоги (r= -0,6) й особистісної тривоги (r= -0,45) та низьким рівнем психічного благо­получчя. Отримані результати можуть бути використані для обґрунтування та продовження транс­формації системи соціально-медичного супроводу в рамках охорони здоров’я, зокрема при розробці заходів щодо попередження розвитку непсихотичних психічних розладів серед студентської молоді в Україні, що сприятиме оптимізації використання людських ресурсів та подальшому зміцненню здоров’я населення.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260259

Experience of pancreaticodigestive anastomosis performing in pancreaticoduodenectomy

Ключові слова: панкреатодуоденальна резекція, панкреатоєюноанастомоз, панкреатогастроанастомоз

Реферат. Досвід виконання панкреатодигестивних анастомозів при панкреатодуоденальних резекціях. Кутовий О.Б., Денисова К.О. Метою роботи був аналіз найближчих та віддалених результатів панкреато­дуоденальної резекції (ПДР) за умови використання різних методів формування панкреатодигестивних анастомозів. Проаналізовані результати 108 ПДР, що були виконані за період з 2008 до 2021 року в клініці хірургії № 2 на базі Дніпровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова. Панкреатоєюноанастомоз (ПЄА) був сформований у 88 (81,5%), панкреатогастроанастомоз (ПГА) – у 20 (18,5%) випадках. Залежно від поперечного розміру перешийка та тіла підшлункової залози, діаметра Вірсунгової протоки обирали методику ПЄА: телескопічний «кінець-у-кінець» (n=26); вірсунгоєюностомію (n=28), оригінальний анастомоз (n=34). У групі ПЄА щільна паренхіма підшлункової залози була в 51 (58,0%) випадку, м’яка ‒ у 37 (42,0%), а в групі ПГА щільна залоза спостерігалась у 12 (60%), м’яка ‒ у 8 (40%) пацієнтів (p>0,05). Кількість пацієнтів з ранніми після­операційними ускладненнями становила 43 (39,8±4,7%), серед них у 17 (15,7±3,5%) хворих були тяжкі ускладнення та ускладнення, що потребували додаткових втручань. Летальність становила 6,5±2,4%. Найкращі результати щодо ранніх післяопераційних ускладнень були отримані в групах ПГА та оригінального ПЄА. При цьому були виявлені статистично значущі відмінності в загальній кількості випадків ранніх післяопераційних ускладнень між групами ПГА (20,0±8,9%) та телескопічним ПЄА (50,0±9,8%, р=0,037) і вірсунгоєюноанастомозом (50,0±9,4%, р=0,034), а також при порівнянні загальної кількості хворих з ускладненнями в групах ПГА та ПЄА (44,3±5,3%, р=0,045). Серед пізніх післяопераційних ускладнень ста­тистично значущих відмінностей між групами виявлено не було (p>0,05). 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260276

Long-term results of pathogenetically-grounded methods of treatment of patients with postthrombotic syndrome of the lower extremities according to three-year follow-up

Ключові слова: посттромботичний синдром, паратибіальна фасціотомія, хронічні захворювання вен

Реферат. Віддалені результати патогенетично обґрунтованих методів лікування хворих на посттромботичний синдром нижніх кінцівок за даними трирічного спостереження. Оринчак В.А., Гудз О.І. Метою дослідження було оцінити ефективність оперативного лікування із застосуванням модифікованого методу корекції порушень венозної гемодинаміки нижніх кінцівок за станом функції м’язової помпи гомілки при довготривалому спостереженні в післяопераційному періоді хворих на посттромботичний синдром нижніх кінцівок. Під спостереженням перебувало 148 хворих на посттромботичний синдром нижніх кінцівок (С5, 6, S, Es, As, d, p, Pr, LI згідно з міжнародною класифікацією CEAP), які були розподілені на дві групи. До першої групи залучено 71 хворий, яким були проведені традиційні методи оперативного втручання (кросектомію та венекзерез). Другу групу склали 77 хворих, яким у комплексі оперативного лікування було застосовано закрите роз’єднання перфорантних вен та паратибіальну фасціотомію. Проведено вивчення функції м’язової помпи гомілок за допомогою трьох методів: 6-хвилинної маршевої проби з вимірюванням окружності кінцівок, показників амплітуди рухів у гомілково-ступневому суглобі за допомогою кутоміру, проведення електроміографії з використанням багатоканального електроміографа з нашкірним накладанням електродів. Вивчено якість життя за допомогою опитувальника CIVIQ, тяжкість венозної патології за шкалою VCSS, втрату працездатності за шкалою зниження працездатності VDS. Обстеження проведено до операції, через 1 рік та через 3 роки спостереження. В обох групах хворих відзначено зниження базальних рівнів показників 6-хвилинної маршевої проби, амплітуди рухів у гомілково-ступневому суглобі, показників електроміографії, наявність сильної кореляції між цими параметрами, що свідчить про венозну дисфункцію в нижніх кінцівках. У післяопераційному періоді (через 1 та через 3 роки) відзначено зменшення окружності гомілок при проведенні маршевої проби, збільшення амплітуди рухів у гомілково-ступневому суглобі та показників електроміографії – середньої та максимальної амплітуди коливань. У ІІ групі пацієнтів результати були достовірно кращі порівняно з пацієнтами І групи. В обох групах хворих у доопераційному періоді виявлено значне погіршення якості життя за показниками опитувальника CIVIQ, тяжкості венозної патології за шкалою VCSS та зниження працездатності за шкалою VDS. У віддаленому післяопераційному періоді спостерігалось покращення цих показників, більш виражене в пацієнтів ІІ групи. Клінічне вивчення віддалених результатів виконання операції закритого роз’єднання перфорантних вен та паратибіальної фасціотомії підтвердило високу ефективність цього методу та дозволяє вважати його патогенетично обґрунтованим методом хірургічного лікування хворих на посттромботичний синдром нижніх кінцівок. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260282

Monitoring of Enterobacteria strains with producing β-lactamases in males with infectious-inflammatory diseases of urogenital tract

Ключові слова: умовно-патогенна мікрофлора, урогенітальний тракт, ентеробактерії, β-лактамази, антибіотики, резистентність

Реферат. Моніторинг штамів ентеробактерій, здатних до синтезу β-лактамаз, серед чоловіків з інфекційно-запальними захворюваннями урогенітального тракту. Скляр Т.В., Лаврентьєва К.В., Курагіна Н.В., Лихолат T.Ю., Папіашвілі М.Г., Лихолат О.А., Степанський Д.О. У статті представлено результати дослідження мікрофлори 257 чоловіків з інфекційно-запальними захворюваннями урогенітального тракту з використанням тест-системи «Андрофлор». Показано роль представників умовно-патогенної транзиторної мікрофлори як головних етіологічних агентів у виникненні інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту в чоловіків. Її склад представлено в 39,3±3,0% випадків бактеріями родини Enterobacteriaceae, у 10,9±1,9% – Enterococcus spp., у 3.1±1,1% – Haemophilus spp. і в 0,4±0,1% випадків – P. aeruginosa. Зі 101 штаму ентеробактерій здатність до синтезу β-лактамаз мали 27 представників (26,7±4,4% культур), а саме: 16 ізоля­тів E. coli, 5 – P. mirabilis і 6 – K. pneumoniae. Виділені штами ентеробактерій, що синтезують β-лактамази, виявилися стійкими до щонайменш 6 тестованих антибіотиків, що дозволило віднести їх до категорії мультирезистентних. Усі культури зі здатністю до синтезу β-лактамаз проявили резистентність до препа­ратів пеніцилінового ряду – ампіциліну та амоксиклаву. При цьому відмічено стійкість хоча б до одного з анти­біотиків групи цефалоспоринів ІІІ покоління. Окрім того, 83,3±2,1% дослідних ізолятів характеризувалися резис­тентністю до макролідів – еритроміцину та азитроміцину, а також до ко-тримоксазолу і фосфоміцину. Отри­мані дані мають практичне значення для розробки раціональних схем антибіотикотерапії інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту, викликаних штамами ентеробактерій, здатних до синтезу β-лактамаз. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260284

Triple-negative transformation of the endometrium, cervix and mammary gland on the background of immunodeficiency

Ключові слова: ендометрій, молочна залоза, шийка матки, імунодефіцит, естроген, прогестерон, гормон епідермального фактора росту, передраковий стан

Реферат. Трипл-негативна трансформація ендометрія, шийки матки та молочної залози на тлі імунодефіциту. Литвиненко М.В., Гаргін В.В. Передракові процеси жіночої статевої системи продовжують залишатися питанням, що активно вивчається, незважаючи на успіхи останніх років. Одним з ключових факторів прогнозу є характеристика рецепторного набору, насамперед молочної залози та ендометрія, а саме рецепторів до естрогену (ЕГ), прогестерону (ПГ), гормону епідермального фактора росту-2 (ГЕФР2). Мета роботи – виявлення особливостей розподілу рецепторів естрогену, прогестерону та епідермального фактора росту в ендометрії, шийці матки та молочній залозі при поєднанні ВІЛ-інфекції та зловживання алкоголем. Досліджено 50 жінок репродуктивного віку від 20 до 40 років. Після рутинного проведення та імуногісто­хімічного зафарбовування визначали експресію ЕГ та ПГ за модифікованою шкалою D. Allred. Експресію ГЕФР2 визначали напівкількісним методом. Отримані цифрові дані статистично обробляли. Проведене морфо­метричне дослідження показало, що поєднання ВІЛ-інфекції та зловживання алкоголем суттєво впливає на розподіл рецепторів в органах жіночої статевої системи. Більшою мірою загальний бал знижується за рахунок зменшення кількості клітинних елементів з експресією ЕГ та ПГ. Експресія рецепторів ГЕФР2 достовірно зменшена в ендометрії та молочній залозі. Вказаним змінам можуть сприяти атрофічні зміни вказаних органів, що відбуваються при імунодефіциті. Відповідно до шкали D. Allred, середній бал зменшується з 5,45±0,63 до 3,10±0,88 в ендометрії, з 4,68±0,65 до 2,47±0,58 у шийці матки, з 6,57±0,67 до 3,57±0,77 у молочній залозі (р<0.05). Експресія ГЕФР2 зменшується з 3,24±0,47 до 2,21±0,23 в ендометрії, з 3,43±0,66 до 2,36±0,32 у молочній залозі (р<0.05). Розвиток імунодефіциту характеризується перебудовою органів жіночої статевої системи зі зміною рецепторного набору в ендометрії, шийці матки та молочній залозі зі зниженням як якісного, так і кількісного складу рецепторів, що може бути передумовою для розвитку трипл-негативного феномену пухлин у цих органах. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260286

Severity of endothelial dysfunction manifestations in response tо thеrареutіс аnd рrорhylасtіс соmрlеx аіmеd аt рrеvеntіng рrеесlаmрsіа іn wоmеn wіth соnсоmіtаnt оbеsіty

Ключові слова: прееклампсія, ендотеліальна дисфункція, циркулюючі ендотеліальні мікрочастинки CD32⁺CD40⁺, ожиріння, лікувально-профілактичний комплекс

Реферат. Вираженість проявів ендотеліальної дисфункції за умови застосування лікувально-профілактичного комплексу, спрямованого на запобігання виникнeння прeeклампсiї у вaгiтних жiнoк iз супутнiм oжирiнням. Зелінка-Хобзей М.М., Тарасенко К.В. Зниження чaстoти виникнeння прeeклaмпсiї (ПЕ) є одним з головних завдань сучаснoгo aкушeрствa. Особливо ця проблема є гострою у вагітних iз супутнiм oжирiнням, oскiльки ці жінки складають групу високого ризику щодо виникнення ПЕ. Ендотеліальна дисфункція є провідною патогенетичною ланкою в патогенезі ПЕ. Відомо, що циркулюючі ендотеліальні мікрочастинки (ЦЕМ) виступають маркером пошкодження ендотелію. Метою роботи було проведення оцінки вираженості проявів ендотеліальної дисфункції на фоні застосування розробленого нами лікувально-профілактичного комплексу (ЛПК), який застосовувався з метою профілактики виникнeння прeeклaмпсiї у вагітних жінок при ожирінні різного ступеня тяжкості. У дoслiджeння включeнo 48 вагітних жінок у ІІІ триместрі вагітності з фiзioлoгiчною мaсoю тiла, oжирiнням I ступeня й ожирінням ІІ-ІІІ ступенів без ПЕ, аналогічні групи з ПЕ та групи вагітних з oжирiнням I ступeня й ожирінням ІІ-ІІІ ступенів, у яких все ж таки маніфестувала ПЕ на фоні застосування ЛПК. Досліджуваним жінкам проводився підрахунок ЦЕМ CD32⁺CD40⁺ у периферичній крові методом проточної цитофлуориметрії. Відповідно до показників рівня експресії циркулюючих eндoтeлiaльних мiкрoчaстинoк СD32⁺CD40⁺ у плaзмi кpoвi вaгiтних жiнoк при ожирінні різного ступеня тяжкості, в яких розвинулась прееклампсія на фоні застосування запропонованого нами лікувально-профілактичного комплексу (ацетилсаліцилова кислота, L-аргінін, препарати кальцію) та напівсинтетичного діосміну з метою профілактики виникнення прееклампсії, відмічалося зниження виpaжeнocтi eндoтeлiaльнoї диcфункцiї. Знижeння чacтoти aкушepcьких тa пepинaтaльних уcклaднeнь, пов’язаних з дисфункцією ендотелію у вaгiтних жiнoк iз cупутнiм oжиpiнням, вагітність яких проходила на фоні застосування лікувально-профілактичного комплексу, доводить свою ефективність та доцільність для використання у цієї когорти пацієнток.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260287

Clinical course of herpes virus skin diseases on the background of HIV

Ключові слова: вірус імунодефіциту людини, герпесвірусні захворювання шкіри, клінічний перебіг, мелатонін

Реферат. Клінічний перебіг герпесвірусних захворювань шкіри на тлі ВІЛ. Лядова Т.І., Дорош Д.М., Волобуєва О.В., Попов М.М., Мартиненко О.В., Кадигроб І.В., Сорокіна О.Г. Дерматологічні захворювання широко поширені серед ВІЛ-інфікованого населення. У зв’язку з невпинним зростанням захворюваності на ВІЛ, шкірні прояви зустрічаються все частіше, особливо герпесвірусні інфекції. Багато з них не є унікальними для цієї групи, проте хвороба може мати нетиповий, важкий та системний перебіг, що часто ускладнює діагностику. Багато досліджень демонструють специфіку клінічного перебігу ВІЛ, зокрема опортуністичних інфекцій, проте окремо систематизації саме герпетичних проявів ВІЛ до сьогодні не проводилось. З іншої сторони, впро­вадження високоактивної антиретровірусної терапії супроводжувалось деяким зменшенням шкірних проявів, пов'язаних з ВІЛ, але основною проблемою клініцистів все ще залишається низька ефективність ацикловіру в цій категорії хворих, а отже, вимагає пошуку нових підходів до її вирішення. Метою даної статті було дослідження та порівняння клінічного перебігу герпесвірусних захворювань шкіри на тлі ВІЛ-інфекції, враховуючи тяжкість і стадійність основного захворювання, ґрунтуючись на міжнародній класифікації ВІЛ-інфекції, прийнятою Центром по контролю захворювань (CDC). З вересня 2018 по жовтень 2020 року в 59 хворих на ВІЛ були досліджені герпетичні захворювання та встановлено, що характер дерматологічних проявів герпесвірусних інфекцій залежить від рівня клітин CD4+. Для розширення лікарського забезпечення, лікування коморбідних станів і поліпшення якості життя кожного пацієнта, у рамках дисертаційної роботи, заплановано дослідження «Клініко-імунологічне значення ІЛ-31 та терапевтична ефективність мелатоніну при герпес­вірусних захворюваннях шкіри на тлі ВІЛ-інфекції та методи їх корекції». 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260290

Аssociation between incidence of caries of temporary teeth and pathology of the musculoskeletal system in preschool children, considering biochemical markers of connective tissue metabolism

Ключові слова: карієс тимчасових зубів, інтенсивність карієсу, рівень інтенсивності карієсу, патологія опорно-рухового апарату, маркери сполучної тканини

Реферат. Взаимосвязь заболеваемости кариесом временных зубов детей дошкольного возраста с патологией опорно-двигательного аппарата с учетом биохимических маркеров метаболизма соединительной ткани. Боднарук Н.И., Смоляр Н.И., Чухрай Н.Л., Машкаринец О.О., Ган И.В. Цель исследования – изучение влияния нарушений опорно-двигательного аппарата на развитие и интенсивность кариозного процесса у детей с учетом биохимических маркеров метаболизма соединительной ткани. Обсле­довано 232 ребенка 5-ти лет (202 – с патологией опорно-двигательного аппарата и 30 условно здоровых детей без соматической патологии). Среди детей с патологией опорно-двигательного аппарата: у 68 (33,66%) человек было диагностировано плоскостопие, у 59 (29,21%) – нарушение осанки и у 75 (37,13%) – сочетанная патология опорно-двигательного аппарата. Для дальнейшего исследования детей разделили на три группы по 30 человек в каждой. В группу І были включены дети с патологией опорно-двигательного аппарата, кариесом зубов, в моче которых не был выявлен оксипролин; в группу ІІ – дети с патологией опорно-двигательного аппарата, кариесом зубов, в моче которых был выявлен оксипролин; в группу ІІІ – соматически здоровые дети с кариесом зубов, в моче которых не был выявлен оксипролин. Выведение с мочой гликозоаминогликанов определяли с помощью нефелометрического теста с цетилпиридиниум хлоридом. Концентрацию креатинина в моче измеряли в весовых единицах при образовании в щелочной среде хромогенного комплекса раствора пикриновой кислоты с креатинином. Стоматологический статус оценивали по показателям распространенности, интенсивности, а также по уровню интенсивности кариеса. Установлено, что среди пятилетних детей с патологией опорно-двигательного аппарата распространенность кариеса временных зубов в среднем составляла 90,6±2,05% при интенсивности 6,62±0,20 зуба, что значительно превышало показатели у детей без соматической патологии (соответственно 70,83±4,45% и 5,15±0,34 зуба, р<0,001). Оксипролин в моче был выявлен только у детей с сочетанной патологией опорно-двигательного аппарата (в среднем 3,53±0,11 единицы). У детей с сочетанной патологией опорно-двигательного аппарата и наличием оксипролина в моче (гр. ІІ) уровни экскреции гликозоаминогликанов в 2 раза превышали референтные пределы этого показателя (415,37±15,09 единицы ЦПХ / 1 г креатинина, р<0,001). При отсутствии оксипролина в моче, как у соматически здоровых детей (гр. ІІІ), так и у детей с патологией опорно-двигательного аппарата (гр. І), уровни экскреции гликозоамино­гликанов находились в референтных пределах (соответственно 198,83±10,71 и 203,87±12,52 единицы ЦПХ / 1 г креатинина). Уровни суточной экскреции креатинина были в пределах нормы у детей ІІІ группы (1,17±0,13 г/д), у детей І группы они были в 2,85 раза ниже (0,41±0,05 г/д, р<0,001), у детей ІІ группы – в 6,5 раза ниже (0,18±0,02 г/д, р<0,001). У детей ІІ группы выявлена отрицательная корреляционная связь между уровнями креатинина и оксипролина (τ= -0,68, р<0,05). Отсутствие оксипролина в моче детей І и ІІІ групп свиде­тельствует об отсутствии распада коллагена в их организме. У детей с патологией опорно-двигательного ап­парата на фоне недифференцированной дисплазии соединительной ткани (ІІ группа) выявлено сильную, положительную корреляционную связь между показателями интенсивности кариеса зубов и показателями экскреции с мочой оксипролина (τ= +0,77, р<0,05) и гликозаминогликанов (τ= +0,90, р<0,05), что свидетель­ствует о том, что развитие кариеса зубов зависит от наличия и степени выраженности патологии опорно-двигательного аппарата.  

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260291

Optimization of surgical treatment of mandibular fracture in children with a variable bite

Ключові слова: переломи нижньої щелепи, діти, остеосинтез

Реферат. Оптимизация хирургического лечения перелома нижней челюсти у детей в переменном прикусе. Ковач И.В., Зуб Г.Э., Крячкова Л.В., Кучеренко А.Н., Хотимская Ю.В., Лавренюк Я.В., Влад М.И. Период возраста детей от 6 до 12 лет характеризуется повышенной активностью и началом занятий активными видами спорта, что повышает риск травматических поражений лицевого скелета. Среди таких поражений переломы нижней челюсти занимают первое место. Традиционным методом лечения переломов нижней челюсти у детей считается использование зубодесневых шин и двучелюстного шинирования. В период пере­менного прикуса из-за физиологического изменения зубов, кариеса и его осложнений, потери зубов из-за травматических повреждений двучелюстное шинирование бывает невозможным, а при прохождении щели перелома через дистальные отделы тела нижней челюсти и за пределами зубного ряда использование зубо­десневых шин не является эффективным. Поэтому возникает необходимость в открытой репозиции и внутренней фиксации фрагментов с помощью мини-пластин. У детей при фиксации мини-пластин с помощью винтов имеется риск поражения зачатков и корней постоянных зубов или нижнечелюстного канала. На основе анализа конусно-лучевых компьютерных томограмм детей в период сменного прикуса установлены зоны безопасной фиксации винтов и их безопасная глубина погружения в костную ткань. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260293

Optimization of prevention of dental diseases in pregnant women

Ключові слова: вагітні, профілактика, карієс зубів, захворювання пародонта, індекс кровоточивості, індекс гігієни

Реферат. Оптимізація профілактики стоматологічних захворювань у вагітних. Гаджула Н.Г., Черепаха О.Л. Ефективна профілактика стоматологічних захворювань під час вагітності, а також правильна тактика лікаря-стоматолога та акушера-гінеколога є важливими факторами покращення рiвня стоматологічного здоров’я у вагітних. Метою дослідження було підвищити ефективність профілактики карієсу зубів та захворювань пародонта за допомогою впровадження комплексу профілактично-лікувальних заходів у вагітних. Упровадження схеми профілактики здійснено в 136 жінок віком 18-35 років. В основній групі (70 жінок) профілактику проводили із застосуванням розробленого нами комплексу профілактично-лікувальних заходів, який включає: проведення професійної гігієни та санації порожнини рота, корекцію харчування, призначення засобів системного та місцевого впливу, навчання правильній чистці зубів, активну санітарно-просвітницьку роботу. У контрольній групі (66 жінок) застосовувалась загальноприйнята схема профілактики. Оцінку ефективності лікувально-профілактичних заходів визначали за показниками приросту інтенсивності карієсу за період вагітності, редукції карієсу, динаміки папілярно-маргінально-альвеолярного індексу та індексу кровоточивості. Ефективність запропонованого алгоритму профілактики стоматологічних захворювань для вагітних підтверджена нижчим у 3,45 раза приростом інтенсивності карієсу зубів у вагітних основної групи порівняно з контрольною (0,44±0,06 і 1,52±0,13 зуба відповідно); достовірним зниженням (p<0,001) показників значень папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (14,01±1,17 і 49,25±1,86%), а також індексів кровоточивості (0,32±0,08 і 1,82±0,13) та Грін-Вермільйона (0,89±0,08 і 1,71±0,12 бала). Регулярні профілактично-лікувальні огляди вагітних у лікаря-стоматолога, гігієнічне навчання та виховання майбутніх матерів, активна мотивація жінок до проведення індивідуальної гігієни порожнини рота із постійним контролем її виконання, корекція харчування та мінерального обміну, вплив на карієсогенну та пародонтогенну мікробіоту порожнини рота, покращення фізіологічної мінералізації емалі та підвищення резистентності твердих тканин зубів сприяло редукції приросту карієсу на 71,05±5,42% та ефективності лікування захворювань пародонт на 88,46±3,81% в основній групі проти 36,84±5,94% у контрольній (p<0,001). 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260295

Sanitary and hygienic characteristics of potassium stearate as a source of anthropogenic pollution of water reservoirs

Ключові слова: забруднення води, стеарат калію, санітарно-гігієнічна характеристика, клас небезпеки

Реферат. Санітарно-гігієнічна характеристика стеарату калію як джерела антропогенного забруднення води водойм. Лотоцька О.В., Крицька Г.А., Кучер С.В. Моніторинг якості води поверхневих водойм свідчить про погіршення її якості внаслідок антропогенного забруднення. Серед них чільне місце посідає стеарат калію (СК). Метою дослідження було обґрунтування регламенту СК  у воді водойм на підставі проведення санітарно-гігієнічної оцінки СК, вивчення його стабільності та трансформації, вплив на органолептичні властивості води, процеси самоочищення і санітарний стан водойм. Методи досліджень – бібліографічний, аналітичний, статистичний та санітарно-гігієнічні. Установлено, що середньоефективна концентрація СК за присмаком для порога відчуття (1 бал) була на рівні 6,43 мг/дм³. Інтенсивність присмаку 1-2 бали зберігалася впродовж 10 діб. Було виявлено, що СК є гідролізуючою і нехлоруючою речовиною. У результаті оцінки впливу СК на процеси самоочищення води водоймищ від органічного забруднення шляхом спостереження за динамікою окиснюваності води, концентрацією розчиненого кисню та біохімічним споживанням кисню (БСК), за процесами амоніфікації, нітро- і нітрифікації було встановлено, що лімітуючою ознакою для нормування СК у воді водойм є БСК. Порогова концентрація БСК дорівнює 0,25 мг/дм³. Максимально не діюча концентрація за токсикологічною ознакою шкідливості становить 4,0 мг/дм³. На підставі порогових і недіючих концентрацій за всіма лімітуючими ознаками шкідливості можливо рекомендувати гранично допустиму концентрацію для стеарату калію на рівні 0,25 мг/дм³. Лімітуючий показник шкідливості – зальносанітарний. Комплексна оцінка отриманих експериментальних і розрахункових даних за гігієнічним нормуванням СК у воді відкритих водоймищ дозволяє віднести його до 4-го класу небезпеки (практично нетоксичних речовин).

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260296

Strategy for the development of the public health system of Ukraine in line with modern changes in society

Ключові слова: система громадського здоровʼя, стратегія розвитку, модель управління

Реферат. Стратегия развития системы общественного здоровья Украины в русле современных изменений в обществе. Хоменко И.М., Ивахно А.П., Першегуба Я.В., Закладная Н.В. Цель данного исследо­вания – научное обоснование стратегии развития системы общественного здоровья Украины в современных условиях ее функционирования. В работе использованы аналитические, эпидемиологические, социологические, экспертные, статистические методы исследования, которые направлены на определение методических подходов к развитию компетенций специалистов общественного здоровья Украины в профилактическом блоке системы, модели обеспечения кадрами и управления отраслью. По специально разработанной авторской программе 120 экспертов - специалистов ГУ «Центр контроля и профилактики болезней Министерства здра­воохранения Украины» дали свои заключения о необходимости: закрепить на законодательном уровне сеть учреждений и кадрового обеспечения отрасли; трудоустройства специалистов общественного здоровья, получивших профильное высшее медицинское образования, на соотвествующие должности; использовать адекватные механизмы функционирования системы общественного здоровья на основе договорных отношений с Национальной службой здоровья Украины в профилактическом блоке; создания единого информационного фонда о состоянии здоровья населения и окружающей среды, реальных условий труда в разных отраслях эко­номики страны; разработки эффективной и результативной программы оздоровительных мероприятий, доступных на всех уровнях административного управления в Украине; формирования экономической заинте­ресованности всего общества в сохранении и укреплении здоровья страны; упрочить профилактическое направление деятельности системы общественного здоровья Украины. Экологическая ситуация в стране тре­бует оперативного решения вопросов по управлению рисками для здоровья населения.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260389

Study of the seasonal dynamics tendencies of sales of substitution therapy medications for dry-eye syndrome treatment in Ukraine

Ключові слова: синдром сухого ока, засоби замісної терапії, сезонні коливання, реалізація

Реферат. Дослідження сезонних тенденцій динаміки реалізації засобів замісної терапії синдрому сухого ока в Україні. Томашевська Ю.О., Кривов’яз О.В., Макаренко О.В., Коваль В.М. Метою роботи стало дослідження сезонності роздрібної реалізації засобів замісної терапії синдрому сухого ока за 5-річний термін (2016-2020 рр.) порівняно зі щорічними місячними коливаннями, зважаючи на ймовірну нетиповість показників 2020 р. внаслідок випливу пандемії. Для досягнення поставленої мети було використано ретроспективний, структурний та графічний методи; здійснено маркетинговий аналіз вітчизняного фармацевтичного ринку з огляду на наявність засобів замісної терапії синдрому сухого ока. Наступним етапом роботи було визначення сезонних коливань у рядах динаміки реалізації препаратів для усунення станів, що супроводжуються синдромом сухого ока, в Україні за 2016-2020 роки. При аналізі роздрібної реалізації засобів замісної терапії синдрому сухого ока за період 2016-2020 рр. спостерігається стала тенденція щодо наявних піків сезонності в березні, серпні та грудні. Отримана в результаті проведеного дослідження інформація є необхідною як для пацієнтів, так і для працівників фармацевтичних підприємств оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів та виробів медичного призначення. Щодо пацієнтів – є можливість застосовувати запобіжні заходи з метою перешкоджання впливу ряду досліджуваних агресивних чинників. Фармацевтичні ж підприємства, спираючись на показники сезонності попиту на засоби замісної терапії синдрому сухого ока, зможуть здій­снювати формування товарних запасів, що забезпечать фізичну доступність засобів замісної терапії для насе­лення, тим самим опосередковано позитивно впливаючи на якість лікування пацієнтів із синдромом сухого ока.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260409

Lymphatic therapy by Godoy method in the treatment of dyspnea after COVID- 19: case report

Ключові слова: задишка, наслідки, COVID-19, метод Годой

Реферат. Лімфатична терапія методом Годой у лікуванні задишки після COVID-19: випадок з практики. Хосе Марія Перейра де Годой, Лівія Марія Перейра де Годой. Незважаючи на всі зусилля, ця хвороба була основною причиною смертності, а також спричиняла наслідки після інфекції. Серед питань щодо ефективної форми лікування вірусу чимало уваги й зусиль викликають гострі прояви захворювання. Метою цього дослідження є опис першого результату спостереження за лікуванням легеневих наслідків COVID-19 з важливими проявами клінічних симптомів. Місяць тому пацієнтка захворіла на COVID-19 і проходила клінічне лікування, але хвороба прогресувала із серйозними дихальними та фізичними обмеженнями. Виникло збільшення лімфедеми, і пацієнтка звернулась за лікуванням. Пацієнтка прокидалася вночі від задишки і не могла пройти більше кількох кроків або піднятися по сходах. Запропоновано інтенсивне лікування лімфедеми за методом Годой®. Метод Годой для реверсії фіброзу був корисним для поліпшення задишки за короткий період часу в пацієнта з наслідками, спричиненими COVID-19. 

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.2.260411

Peculiarities of diagnostics of atypical course of perforated duodenal ulcer (clinical case)

Ключові слова: атиповий перебіг, ускладнення виразкової хвороби, перфоративна дуоденальна виразка

Реферат. Особенности диагностики атипичного течения перфоративной дуоденальной язвы (клинический случай). Лесной В.В., Филоненко В.А., Лесная А.С. Цель – продемонстрировать на примере клинического случая атипичное течение осложнения язвенной болезни и возможности своевременной ургентной диагностики. Материалы и методы – приведенный клинический случай атипичного течения перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки. Описанный случай демонстрирует трудности диагностики при дефиците времени, сомнительной клинической картине, неоднозначных рентгенологических данных, что требует более тщательного клинического анализа ургентной бригадой имеющейся информации. Для своевременной диагностики хирургических осложнений язвенной болезни необходимо использовать современные методы визуализации.