ДИНАМІКА ІНВАЛІДНОСТІ ВНАСЛІДОК РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ В УКРАЇНІ ЗА 2013-2024 рр. КОНТРОЛЬ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ТА СОЦІАЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ДІЇ ЯК КРИТЕРІЇ ІНВАЛІДНОСТІ

Ключові слова: інвалідність і здоров'я, розлади психіки, порушення поведінки, соціально небезпечна поведінка

Key words: disability and health, mental disorders, behavioral disorders, socially dangerous behavior

Реферат

За визначенням ВООЗ, пси­хічне здоров’я – це стан благополуччя. Щорічно показник, який характеризує роки втраченої працездатності через ментальне здоров’я та розлади психіки, підвищується. При цьому показник користування послугами корекції ментального здоров’я підвищився за період 2020-2023 років на 80%. Поведінка людини є зовнішнім проявом і результатом взаємодії в першу чергу психічних функцій. Для осіб з розладами психіки характерним є психопатологічний тип поведінки, який ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, що є проявами психічних захворювань. Під час оцінювання функціонування і визначення групи інвалідності визначення ступеня порушень функціонування при розладах психіки є основним питанням. Але визначення ступеня тяжкості порушення контролю за своєю поведінкою викликає певні труднощі в лікарів через необхідність урахування численних чинників, що визначають цю здатність. У зв’язку з цим метою роботи було – дослідити динаміку інвалідності внаслідок розладів психіки в Україні і Дніпропетровській області та запропонувати опи­совий підхід ступенів порушень контролю за своєю поведінкою осіб з розладами психіки відповідно до частоти виявлення соціально неприйнятної поведінки та соціально небезпечних дій як критерію інвалідності при проведенні оцінювання повсякденного функціонування особи. За результатами проведеного дослідження в Україні та Дніпропетровській області визначено певні особливості показників первинної інвалідності внаслідок розладів психіки: у 2013-2019 рр. визначено певне зниження цих показників; у 2019-2021 рр. відбулася певна стабілізація. У період воєнного стану 2022-2024 рр. відбулося підвищення показників первинної інвалідності практично у 2 рази порівняно з довоєнними показниками. У дослідженні соціально небезпечні дії було визначено практично в 70% осіб з інвалідністю внаслідок розладів психіки. У зв’язку з цим наявність таких ознак може вважатися об’єктивним критерієм тяжкості стану пацієнта з розладами психіки і використовуватися в процесі оцінювання повсякденного функціонування, що підкреслює важливість саме соціальних ознак особли­востей функціонального стану пацієнтів при встановленні інвалідності.

Abstract

Dynamics of disability due to mental disorders in Ukraine for the period 2013-2024. Control over behavior and socially dangerous actions as criteria for disability. Borysova I.S. According to the WHO definition, mental health is a state of well-being. Every year, the indicator characterizing the years of lost working capacity due to mental health and mental disorders increases. At the same time, the indicator of use of mental health correction services increased by 80% in the period 2020-2023. Human behavior is primarily an external manifestation and result of the interaction of mental functions. People with mental disorders typically exhibit psychopathological behavior based on psychopathological symptoms and syndromes that are manifestations of mental illness. In assessment of functioning and establishing the disability group, determining the degree of functional impairment in mental disorders is a key issue. However, determining the severity of impaired control over one's behavior poses certain difficulties for doctors, due to the need to take into account numerous factors that determine this ability. In this regard, the aim of the study was to study the dynamics of disability due to mental disorders in Ukraine and the Dnipropetrovsk region and to propose a descriptive approach to the degrees of dyscontrol behavioral igs control in individuals with mental disorders according to the frequency of socially unacceptable behavior and socially dangerous actions as a criterion for disability when assessing an individual's daily functioning. The results of a study conducted in Ukraine and the Dnipropetrovsk region have identified certain characteristics of primary disability rates due to mental disorders: in 2013-2019, a certain decrease in these rates was observed; in 2019-2021, a certain stabilization occurred. During the period of martial law in 2022-2024, there was an increase in primary disability rates by almost 2 times compared to pre-war rates. The study identified socially dangerous behavior in almost 70% of people with disabilities due to mental disorders. In this regard, the presence of such signs can be considered an objective criterion for the severity of a patient's mental disorder and used in the process of assessing daily functioning, which emphasizes the importance of social signs of patients' functional status when establishing disability.

За визначенням ВООЗ, психічне здоров’я – це стан благополуччя, коли людина може реалі­зувати власний потенціал, упоратися з життєвими проблемами, продуктивно та плідно працювати, а також робити свій продуктивний внесок у життя суспільства [1]. Саме це твердження є основою розуміння того, що психічне здоров’я є чи не найважливішим чинником економічного добро­буту як особи, так і держави.

На жаль, щорічно у світі показник, що характеризує роки втраченої працездатності через ментальне здоров’я та розлади психіки, підви­щується за рахунок депресій і тривожності, при­ріст яких становить 25% щорічно, а тяжких роз­ладів – близько 50%. При цьому показник корис­тування послугами корекції ментального здоров’я підвищився за період 2020-2023 років на 80% [2].

Умови воєнного стану України проявляються колективною травматизацією населення. Так, до 2022 року 7% громадян мали безпосередній досвід «дотику» до війни, зараз – мінімум 50%. За прогно­зами спеціалістів 40-50% населення України потребуватиме психологічної підтримки різного ступеня інтенсивності через зростання чисельності громадян з ризиком формування тяжких ментальних розладів до 3-5 млн осіб (+70%) [3].

Поведінка людини є зовнішнім проявом і результатом взаємодії в першу чергу психічних функцій: відчуття, сприйняття, емоції, волі, па­м’яті, інтелекту, мислення, свідомості, і реалі­зується вона в різних сферах життя особи. Ва­ріанти нормальної поведінки та її порушень зумовлюються різноманітними біологічними, осо­бистісними та соціальними чинниками. Для осіб з розладами психіки характерним є психо­патологічний тип поведінки, який ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, що є проявами психічних захворювань. Як правило, мотиви поведінки осіб з розладами психіки зали­шаються незрозумілими доти, доки не будуть виявлені основні ознаки психічних розладів. У практиці оцінювання функціонування осіб з розладами психіки та встановлення статусу «особа з інвалідністю» здатність контролювати свою поведінку є чи найважливішою з категорій життєдіяльності людини. Подібні висновки ми отримали в попередніх дослідженнях [4]. Але виз­начення ступеня тяжкості порушення контролю за своєю поведінкою викликає певні труднощі в лікарів через необхідність урахування численних чинників, що визначають цю здатність.

Отже, актуальність проблеми розладів психіки та визначення ступеня порушень їх функціо­нуван­ня є незаперечною. Актуальною на сьогодні є розробка методичних підходів до визначення кри­теріїв інвалідності таких осіб на основі біопсихосо­ціального підходу до цієї проблеми. У 2022 р. в Україні затверджено новий класифі­катор – Між­народну класифікацію функціону­вання, обмежен­ня життєдіяльності та здоров'я (МКФ) (англ. Interna­tional Classification of Functio­ning, Disability and Health, ICF) [5], яка пропонує використання певних ступенів порушень функ­ціонування, що можна використовувати в процесі оцінювання функціону­вання осіб для визначення інвалідності.

Мета роботи – дослідити динаміку інвалід­ності внаслідок розладів психіки в Україні і Дніпро­петровській області та запропонувати опи­совий підхід ступенів порушень контролю за своєю поведінкою осіб з розладами психіки відповідно до частоти виявлення соціально не­прийнятної поведінки та соціально небезпечних дій як критерію інвалідності при проведенні оціню­вання повсякденного функціонування особи.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилось на базі Комуналь­ного закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської облас­ної ради» (КЗ «ОКЦ «МСЕ ДОР») і є фрагментом науково-дослідної роботи (НДР) Дніпровського державного медичного університету (ДДМУ) «Удосконалення науково-методичних підходів до визначення критеріїв обмеження життєдіяльності при наслідках травм і захворювань (у системі медико-соціальної експертизи)», 0121U100080, 2021-2024 рр. (протокол комісії з питань біоме­дичної етики ДДМУ № 2 від 26 жовтня 2021 р.) та «Удосконалення науково-методичних підходів до визначення критеріїв визначення ознак стійкої непрацездатності, оптимізації програм реабілі­тації хворих та осіб з інвалідністю» 0124U005028, 2025-2028 рр. і дозволено комісією з питань біо­медичної етики ДДМУ (протокол № 32 від 11 лис­топада 2025 р.). Дослідження за своїм видом було одноцентровим, когортним і викону­валося у два етапи. На першому етапі ретро­спективно аналізували показники первинної інвалідності внаслідок розладів психіки в Україні та Дніпропетровській області впродовж 2013-2024 рр. за звітами обласних медико-соціальних центрів держави [6]. Порушення функцій та статус інвалідності визначалися згідно з чинними на 2024 р. нормативними документами [7]. На другому проспективному етапі виділено групу дослідження – 167 пацієнтів, яким було встанов­лено та/або підтверджено групу інвалідності у 2024 р. Критеріями включення були: працездат­ний вік; установлення або підтвердження інва­лідності у 2024 р.; інформована згода пацієнта; критеріями виключення – пенсійний вік; не­дієздатність особи, доведена судом. Стан па­цієнтів деталізували через соціальні ознаки порушення функціонування та кваліфікували їх відповідно до Національного класифікатора НК 030:2022 «Міжнародна класифікація функціо­нування, порушень життєдіяльності і здоров'я» [8] за даними медико-соціальних справ та направ­лень на медико-соціальну експертизу (форма 088/о). Статистична обробка проводилась метода­ми параметричної та непараметричної статис­тики, реалізованими в пакетах програмних про­дуктів STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., серійний № AGAR909E415822FA) з розрахунком показ­ника поширеності первинної інвалідності вна­слідок розладів психіки.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За результатами дослідження визначено, що у 2013 р. в Україні особами з інвалідністю вна­слідок розладів психіки в абсолютних цифрах було визнано 9622 хворих; у Дніпропетровській області 665 з них; у 2014 р. – 7498 і 650 осіб відповідно; у 2015 р. – 7719 і 612 осіб; у 2026 р. – 7571 і 662 особи; у 2017 р. – 6950 і 513 осіб; у 2018 р. – 6958 і 502 осіб; у 2019 р. – 5796 і 406 осіб; у 2020 р. – 5161 і 389 осіб; у 2021 р. – 5815 і 406 осіб; у 2022 р. – 5177 і 584 особи; у 2023 р. – 6 460 і 518 осіб; у 2024 р. – 10 863 і 676 осіб відповідно, що наведено на рисунку 1.

Показник поширеності первинної інвалідності становив по Україні 2,6 на 10 тис. населення, у Дні­пропетровській області – 2,4 на 10 тис. насе­лення у 2013 р.; 2,5 і 2,4 на 10 тис. у 2014 р. відпо­відно; 2,6 і 2,3 на 10 тис. у 2015 р.; 2,4 і 2,3 на 10 тис. у 2016 р.; 2,2 і 2,5 на 10 тис. у 2017 р.; 2,2 і. 2,7 на 10 тис. у 1018 р.; 2,6 і 2,1 на 10 тис. у 2019 р.; 2,3 і 2,1 на 10 тис. у 2020 р.; 1,9 і 1,6 на 10 тис. у 2021 р.; 2,4 і 2,2 на 10 тис. у 2022 р.; 3,3 і 2,9 на 10 тис. у 2023 р.; 3,6 і 2,7 на 10 тис. у 2024 р. відповідно.

Показники поширеності первинної інвалід­ності осіб з розладами психіки за період 2013-2024 рр. по Україні та Дніпропетровській області наведено на рисунку 2.

Рис. 1. Кількість пацієнтів з розладами психіки, яким було встановлено інвалідність в Україні і Дніпропетровській області за період 2013-2024 рр. ↓

Рис. 2. Поширеність первинної інвалідності пацієнтів з розладами психіки в Україні і Дніпропетровській області за період 2013-2024 рр. ↓

 

Отже, за період 2013-2019 рр. серед пацієнтів з розладами психіки визначено певне зниження кількісних показників та показників первинної інвалідності як в Україні, так і в Дніпро­пет­ровській області. У період 2019-2021 рр. визна­чено певну стабільність щодо показників первин­ної інвалідності. Період воєнного стану 2022-2024 років охарактеризувався підвищенням кіль­кісних показників в Україні у 2 рази, у Дніпро­петровській області в 1,7 раза порівняно з періодом стабілізації. При цьому показник пер­винної інвалідності у 2024 р. збільшився в Україні в 1,9 раза; у Дніпропетровській області – в 1,8 раза порівняно з періодом 2013-2021 років.

Відповідно до нормативних державних доку­ментів, інвалідність установлюється при наяв­ності різного (1-3) ступеня порушень життєдіяль­ності [9], зокрема й здатності до контролю за своєю поведінкою. У пацієнтів з порушеннями психіки найчастіше саме це порушення стає підґрунтям для встановлення групи інвалідності. Здатність контролювати свою поведінку відпо­відно до рекомендацій ВООЗ – це здатність до усвідомлення себе і навколишнього світу та підтримка адекватної поведінки з урахуванням морально-етичних і соціально-правових норм суспільства. Контроль за своєю поведінкою може порушуватися в разі розладів систем організму на таких її рівнях: позаособистісний (інстинктивний, рівень темпераменту); системний рівень (нейро­вегетативний, нейрометаболічний, нейроендо­кринний, нервово-психічний та ін.); характероло­гічний (астенічний, психастенічний, істеричний, експлозивний) та особистісний рівні реагування. Порушення зазначеної діяльності відбувається за інтелектуальних та особистісних змін, розладів у сфері мислення, зниження критики. Під час визначення цих параметрів оцінюють патологічне посилення, ослаблення, порушення рухливості й адекватності емоцій; порушення смислового змісту й утворення понять, темпу мислення, зв'язності й адекватності змісту асоціацій; роз­лади сенсорного сприйняття; ступінь інтелек­туальних порушень; ступінь самооцінки хвороб­ливого стану й поведінки загалом та оцінки інших осіб.

Відповідно до нормативних документів України, усі критерії життєдіяльності поді­ляються на 4 ступені: нормальна функція, легкі, помірні, виражені й значні порушення [7]. При цьому описи цих порушень чітко відпові­дають порушенням функцій осіб, які мають соматичну патологію, та не завжди є прийнят­ними для опису стану пацієнтів з розладами психіки. Під час оцінювання здатності контролю­вати свою поведінку пацієнтів з розладами психіки потрібно звертати увагу на структуру і глибину дефіцитної симптоматики та особистіс­них змін; стан критичних здібностей (щодо влас­ної хвороби, ситуації, оточення в цілому, зни­ження критики); можливість самокорекції або корекції (часткової або повної) поведінкових відхилень за допомогою інших осіб або терапев­тичного впливу. Загальні підходи до порушень здатності контролювати свою поведінку відповід­но до цих критеріїв і розподілу за ступенем тяжкості ми пропонуємо описати таким чином.

Легкі порушення: час від часу пацієнт втрачає контроль над поведінкою, що виявляється в конфліктах, неадекватній поведінці, але в до­помозі інших не має потреби. Поведінка в побуті в основному адекватна та відповідає основним соціокультурними нормам, прийнятним у сус­пільстві. Пацієнт не є небезпечним для оточення, однак вимагає підвищеної уваги.

Помірні порушення: пацієнт зберігає можли­вість щодо контролю за своєю поведінкою, орієнтований у просторі й часі, але в пересуванні потребує періодичної допомоги, як і в нових умовах перебування. У пацієнта виникають труд­нощі в особистих стосунках з близькими, без серйозних конфліктів, тому він не сприймається ними як загроза. Часто в побуті має неадекватну поведінку, яка має відмінності від загально­прийнятих норм. На фоні такої поведінки пацієнт стає небезпечним для незнайомих, тому вимагає підвищеної уваги і спостереження.

Виражені порушення: у пацієнта виникає періодична втрата контролю над своєю поведін­кою. Конфлікти, неадекватна та/або агресивна поведінка зумовлюють втручання офіційних організацій. Це можуть бути медичні, соціальні або юридичні органи. При цьому пацієнта цілком не виключають з громадського життя, але він має потребу в періодичній сторонній допомозі для корекції поведінки. При виражених порушеннях можуть часто виникати більш серйозні кон­фліктні ситуації, які стають бар’єрами щодо спіл­кування і сприйняття пацієнта як незнайомим, так і близьким оточенням. Пацієнт може вороже ставитись до них, стаючи схильним до конфлікт­ної поведінки, у зв’язку з цим оточення нама­гається уникати спілкування з пацієнтом. Проб­леми в спілкуванні виникають через виражену конфліктність з іншими людьми або навіть з відкритим насильством стосовно когось. Коло спілкування значно звужене, пацієнт періодично виключається із суспільного життя. Поведінка в побуті неадекватна, становить небезпеку для оточення, вимагає спеціального спостереження. Проблеми, що виникають, часто вирішуються із залученням офіційних організацій (соціальних, медичних, правових).

Значні порушення і нездатність до самостій­ного контролю над поведінкою. Порушення контролю над поведінкою призводить до необхід­ності не тільки постійної сторонньої допомоги й догляду, але й нагляду. Виникають серйозні і тривалі конфлікти з оточенням. Може виникати відкрите насильство стосовно одного або кількох людей. Для контролю за поведінкою пацієнта необхідно втручання офіційних юридичних орга­нізацій, що призводить до виключення хворого з громадського життя. Поведінка в побуті неадек­ватна, становить небезпеку для оточуючих, вимагає спеціального спостереження. Проблеми вирішуються із залученням офіційних організацій (соціальних, медичних, правових). Часто постає питання юридичної дієздатності.

Безумовно, при оцінюванні функціонування особи з розладами психіки лікар оцінює всі прояви контролю за поведінкою пацієнта. Водночас ми розуміємо, що саме патологічні прояви зміненої особистості, які спрямовані на оточення, стаючи причиною соціально неприй­нятної поведінки (СНП) і соціально небезпечних дій (СНД), зумов­люють значні ступені зниження контролю за своєю поведінкою і встановлення інвалідності.

Детальну характеристику пацієнтів групи дослідження в розрізі наявних відхилень, зокрема щодо виявлення в них соціально небезпечних дій, наведено в таблиці. Ми не виокремили в пацієнтів групи дослідження проявів соціально неприйнят­ної поведінки, тому що, на жаль, на це мало звер­тали увагу лікарі при направленні для встановлен­ня інвалідності. Проте крайні форми зниження контролю за поведінкою у вигляді СНД були задокументовані.

Хворих групи дослідження було розподілено на підгрупи І – первинні хворі та ІІ – хворі, що оглядалися повторно. Серед І підгрупи І групу інвалідності було встановлено 9 хворим, що становило 18,4%; при цьому СНД у цих хворих було визначено у 2 хворих, що становило 22,2%. ІІ групу інвалідності в цій підгрупі було встанов­лено 32 хворим, що становило 65,3%; при цьому СНД у цих хворих було визначено у 22 хворих, що становило 68,7%. ІІІ групу інвалідності в цій підгрупі було встановлено 8 хворим, що стано­вило 16,3% без СНД в анамнезі. Серед ІІ підгрупи хворих, які оглядалися повторно, І групу інвалід­ності було встановлено 11 хворим, що становило 9,3%; при цьому СНД у цих хворих було визна­чено у 3 хворих, що становило 27,3%. ІІ групу інвалідності в цій підгрупі було встановлено 80 хворим, що становило 67,8%; при цьому СНД у цих хворих було визначено у 22 хворих, що становило 68,7%. ІІІ групу інвалідності в цій підгрупі було встановлено 18 хворим, що ста­новило 15,3%; при цьому СНД у цих хворих було визначено у 5 хворих, що становило 4,2%.

Отже, серед 167 хворих групи дослідження мали задокументовані СНД в 67% випадках. При цьому найбільшу кількість СНД мали пацієнти ІІ групи інвалідності (близько 70% і в І, і у ІІ під­групах), що може свідчити про наростаючу со­ціальну неприйнятну й небезпечну поведінку у зв’язку з наростаючою психопатологічною клі­ніч­ною картиною захворювання. Таким чином, СНД чітко відбиває тяжкість клінічних проявів основ­ного клінічного дефекту. У зв’язку з цим СНД можуть вважатися об’єктивним критерієм тяж­кості стану пацієнта з розладами психіки для вико­ристання в процесі оцінювання функціону­вання. Водночас при направленні на оцінювання функціо­нування потрібно звертати увагу й на прояви СНП, які можуть стати додатковим кри­терієм при встановленні статусу «особа з інвалідністю».

Прояви зниження контролю за поведінкою можуть набувати рис кримінальності. Такі прояви дуже важливо виокремлювати в соціальній поведінці пацієнтів, бо саме вони, їх частота може стати причиною утримання в спеціалізованих установах або визнання особи недієздатності. У таких випадках потрібно враховувати притяг­нення пацієнта до адміністративної відповідаль­ності, штрафу, притягнення до кримінальної від­повідальності або примусових лікувань та крат­ність подібних подій за життя. Прояви СНД відповідно до тяжкості порушень можливо описати таким чином.

Легкі порушення: пацієнт притягувався до адмі­ністративної відповідальності, штрафу, за­триму­вався поліцією без порушення кримінальної справи. В анамнезі – одноразове примусове лікування. Пацієнт упродовж останніх 12 місяців конфліктував з оточенням або спостерігалася неадекватна поведінка, що задокументовано. Пацієнт може скоювати хуліганські дії, пору­шення суспільного порядку, мати неадекватну та агресивну поведінку або затримання в нетверезому стані.

Помірні порушення: пацієнт неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, штрафу, затримувався поліцією без порушення кримінальної справи. Повторно кримінальна відпо­відальність у вигляді судимості або двох примусових лікувань. Пацієнт протягом останніх 6 місяців серйозно конфліктував з оточенням або мав неадекватну поведінку, притягався до адмі­ністративної або кримінальної відповідальності, що пов’язано з наркотичними речовинами. До цього належить: значне алкогольне сп'яніння, незаконне придбання, вживання, виготовлення або збут наркотичних речовин.

Виражені порушення: пацієнт багаторазово притягувався до адміністративної відповідаль­ності, штрафу, затримувався поліцією з багато­ра­зовою кримінальною відповідальністю, зокрема три судимості або три примусових лікування. Упродовж останніх трьох місяців спосте­рігають­ся конфлікти з оточенням або неадекватна поведінка. Пацієнт притягався до кримінальної відповідальності, скоював злочини проти держав­ного або особистого майна. До них належать: крадіжки, пограбування, розкрадання.

Значні порушення і потреба в додатковому контролі оточення: пацієнт веде несоціалізований спосіб життя (зокрема жебракування), багато­разово притягувався до адміністративної відпові­дальності, штрафу, затримувався поліцією. Бага­торазова кримінальна відповідальність (чотири й більше судимостей або примусових лікувань). Протягом поточного місяця мав конфлікти з оточенням або неадекватну поведінку, за що притягався до адміністративної або кримінальної відповідальності. Поведінка пацієнта може ство­рювати ризики для безпеки самого пацієнта або інших осіб. В анамнезі – насильницькі дії, злочини проти життя і здоров’я громадян, вбивства.

При описі поширеності порушень контролю за своєю поведінкою потрібно враховувати її вплив на конкретну сферу життя – побутову, сімейну, виробничу, суспільну. Чим нижчий рівень здат­ності контролювати свою поведінку, тим ближче розлади поведінки до розладів на інстинктивному рівні, до яких відносять і виконання сексуальної ролі. При описі цієї сфери контролю за пове­дінкою потрібно враховувати статеві акти про­тягом останнього місяця, з’ясовувати оцінку пацієнтом статевих відносин з партнером та оцінку партнера статевих відносин з пацієнтом. Ураховується ступінь утрати зацікавленості й ініціативи в статевому житті або навпаки – пато­логічна зацікавленість і небезпечні дії проти особистості.

Легкі порушення: статеві відносини були протягом останнього місяця, однак або пацієнт, або партнер вважають статеві відносини незадовільними.

Помірні порушення: статева зацікавленість й ініціатива пацієнта знижена або його статеве життя на цей час відрізняється від минулого статевого життя (наприклад, потреби пацієнта стали непри­пустимі для партнера). Пацієнт загалом вважає статеві відносини незадовільними.

Виражені порушення: поведінка пацієнта характеризується відсутністю ініціативи або його відношення надзвичайно неповажне порівняно з минулим, що перешкоджає статевому життю. Статеві відносини відсутні, може спостерігатися антипатія до партнера. Навпаки, поведінка може характеризуватися невгамовними поштовхами, нав’язливою сексуальною поведінкою як до оточення, так/або і до незнайомих.

Значні порушення: повна відсутність статевої зацікавленості стосовно партнера, статеві від­носини відсутні. Або навпаки: нестримана гіпер­сексуальність як до незнайомців, так і до близьких кровних родичів. У таких випадках крайніми проявами можуть бути сексуальні правопору­шення, зокрема з тілесними ушкодженнями.

ВООЗ стверджує, що приблизно кожна дев'ята людина має помірний або тяжкий психічний розлад, а пацієнти з розладами психіки поми­рають на 10-20 років раніше, ніж у загальній популяції [10]. Крім того, психічні розлади вхо­дять до 10 основних причин втрачених років життя у зв’язку з передчасним виходом на інва­лідність (DALY) [11]. Стан здоров’я, зокрема особливості клінічних проявів захворювання використовуються для розуміння результатів ліку­вання, наслідків хвороби та ступеня психо­соціальної адаптації в пацієнтів з соматичними захворюваннями. Однак в галузі психічного здо­ров’я підходи до оцінювання впливу розладів психіки на соціально-трудову адаптацію особи в суспільстві є недостатньо дослідженими [12]. Істо­рично медична модель, зосереджена на ви­мірюванні симптомів та визначенні точних пси­хіатричних діагнозів, вважалася достатньою для розуміння та кількісної оцінки функціону­вання та інвалідності. Однак протягом останніх двох деся­тиліть усе більше досліджень спрямо­вані на краще розумін­ня взаємозв'язку між функціонуванням та пси­хіатричною симптома­тикою [13]. Відомо, що психічні розлади характе­ризується клінічно значущим порушенням когні­тивних функцій, емоційної регуляції та зміною поведінки людини у зв’язку з прогресивною втратою контролю. Перше використання змін поведінки при встановленні інвалідності в па­цієнтів з розладами психіки емпірично було застосовано в Північній Америці Асоціацією з питань тяжких інвалід­ностей у 80-ті роки минулого століття [14].

У дослідженні ми отримали результати, які визначають зв’язок порушень контролю за поведінкою через наявність СНД з тяжкістю груп інвалідності пацієнтів з розладами психіки.

Подібні висновки отримані і в інших дослід­женнях. Так, раніше вважалося, що оцінка функ­ціонування при встановленні інвалідності особам з розладами психіки повинна спиратися лише на визначення точних психіатричних діагнозів та оцінювання симптомів. Однак зростаюча кіль­кість емпіричних даних свідчить про те, що цей підхід є недостатнім. Так, наприклад, тільки оцінка поведінкового здоров'я помірно корелює з показниками продуктивності праці, що дає можливість до соціалізації і ресоціалізації осіб з розладами психіки [15].

Інші дослідження доводять можливість ви­користання проблеми щодо контролю за своєю поведінкою для скринінгу проявів епізодів деп­ресії, тривоги та прогнозу погіршення клінічних проявів при розладах психіки [16].

ВИСНОВКИ

1. За результатами проведеного дослідження за період останнього десятиріччя з 2013 до 2024 ро­ку в Україні та Дніпропетровській області визна­чено певні особливості показників первин­ної інвалідності внаслідок розладів психіки: у 2013-2019 рр. визначено певне зниження кіль­кісних показників та показників первинної інвалідності; у 2019-2021 рр. відбулася певна стабілізація цих показників. У період воєнного стану 2022-2024 років визначено підвищення показників пер­винної інвалідності як в Україні, так і в Дніпро­петровській області практично у 2 рази порівняно з довоєнними показниками.
2. Серед критеріїв та ознак інвалідності, які запропоновані ВООЗ і використовуються в нор­ма­тивних документах України для визначення статусу «особа з інвалідністю» щодо пацієнтів з розладами психіки, найбільш достовірно розкри­вають порушення критеріїв життєдіяльності саме порушення щодо контролю за своєю поведінкою. Соціально небезпечні дії в групі дослідження було визначено практично в 70% осіб з інвалід­ністю внаслідок розладів психіки. У зв’язку з цим наявність СНД може вважатися об’єктивним кри­терієм тяжкості стану пацієнта з розладами пси­хіки й використовуватися в процесі оцінювання повсякденного функціонування. Потрібно також підкреслити, що при направленні на оцінювання функціонування слід документувати й прояви СНП, які можуть стати додатковими критеріями при встановленні статусу «особа з інвалідністю».
3. У проведеному дослідженні відповідно до сучасних міжнародних підходів та державних нормативних документів запропоновано описові методичні підходи щодо ступенів функціональ­них порушень контролю за своєю поведінкою пацієнтів та осіб з інвалідністю на фоні розладів психіки, які підкреслюють важливість саме соціальних ознак особливостей функціонального стану пацієнтів при встановленні інвалідності.

Фінансування. Дослідження не має зовнішніх джерел фінансування.

Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

REFERENCES

1. World Health Organization, World Bank. World report on disability. WHO global disability action plan 2014-2021. Geneva: World Health Organization [Internet]. 2019 [cited 2025 May 25]. Available from: http://www.who.int/disabilities/actionplan/en
2. Richter D, Wall A, Bruen A, Whittington R. Is the global prevalence rate of adult mental illness increasing? Systematic review and meta-analysis. Acta Psychiatr Scand. 2019 Nov;140(5):393-407. doi: https://doi.org/10.1111/acps.13083
3. A New Benchmark for Mental Health Systems: Tackling the Social and Economic Costs of Mental Ill-Health, OECD. Health Policy Studies, OECD Publishing, Paris [Internet]. 2021 [cited 2025 Sept 18]. Available from: https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2021/06/a-new-benchmark-for-mental-health-systems_c0cce868/4ed890f6-en.pdf
4. Borisova IS, Ogorenko VV. Disability as a consequence of mental disorders: new methodological approaches from the standpoint of the international classification of functioning. World of Medicine and Biology.2024;3(89):032-038. doi: https://doi.org/10.26724/2079-8334-2024-3-89-32-38
5. Stojic S, Boehl G, Rubinelli S, Brach M, Jakob R, Kostanjsek N, et al. Two decades of the International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF) in health research: a bibliometric analysis. Disabil Rehabil Assist2024 Feb;20(2):444-51. doi: https://doi.org/10.1080/17483107.2024.2385051
6. Varyvonchyk DV, Khanyukova IYA, Hondulen­ko NO. [Main indicators of primary disability and the activities of medical and social expert commissions of Ukraine for 2024: Analytical and information guide]. Dnipro: Aktsent PP; 2025. 120 p. Ukrainian.
7. [Some issues of introducing assessment of daily functioning of a person. Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 1338 of 2024 Nov 15]. [Internet]. 2024 [cited 2025 Jul 14]. Available from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#Text
8. [Issues of medical and social expertise (as amen­ded in accordance with Resolutions of the Cabinet of Ministers No. 752 of 18.08.2010, No. 762 of 20.07.2011; No. 485 of 31.05.2012; No. 482 of 26.06.2015; No. 874 of 21.10.2015; No. 569 of 31.08.2016). Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 1317 of 2009 Dec 03]. [Internet]. 2009 [cited 2025 May 15]. Available from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF
9. World Health Organization. Mental health [Inter­net]. [cited 2025 Aug 12]. Available from: https://www.who.int/news-room/facts-in-pictures/detail/­mental-health
10. World Health Organization. Global health esti­mates: Leading causes of DALYs [Internet]. [cited 2023 May 06]. Available from: https://www.who.int/data/gho/data/themes/mortality-and-global-health-estimates/global-health-estimates-leading-causes-of-dalys
11. Averous P, Charbonnier E, Dany L. Assessment of illness representations in mental disorders: A mini review. L'Encéphale.2021;47(2):137-42. doi: https://doi.org/10.1016/j.encep.2020.09.011
12. A Longitudinal Examination of the Moderating Effects of Symptoms on the Relationship between Func­tional Competence and Real World Functional Performance in Schizophrenia. Schizophr Res Cogn. 2014 Jun 1;1(2):90-5. doi: https://doi.org/10.1016/j.scog.2014.03.002
13. Thakker Y, Bamidele K, Ali A, Hassiotis A. Men­tal health and challenging behaviour: an overview of research and practice. Advances in Mental Health and Intellectual Disabilities. 2012;6(5):249-58. doi: https://doi.org/10.1108/20441281211261131
14. Rogers ES, Millner UC, Brandt D, Chan L, Jet­te A, Marfeo E, et al. Concordance of assessments of clients' mental and behavioral health with in vivo asses­sment of work performance. Work. 2018;61(1):11-20. doi: https://doi.org/10.3233/WOR-182776
15. Westlake F, Hassiotis A, Unwin G, Totsika V. The role of behaviour problems in screening for mental ill-health in adults with intellectual disability. The European Journal of Psychiatry. 2021;35(2):122-5. doi: https://doi.org/10.1016/j.ejpsy.2020.11.002