Ключові слова: Фламідез, диклофенак, люмбаго, люмбоішіалгія, ефективність, безпека, обсерваційне дослідження

Key words: Flamidase, diclofenac, lumbago, lumbosciatica, efficacy, safety, observational study

Реферат

Біль у поперековій ділянці (люмбалгія) посідає одне з провідних місць серед причин тимчасової непрацездатності в економічно активного населення в усьому світі, включаючи Україну. Нестероїдні протизапальні препарати на сьогодні залишаються препаратами першої лінії при лікуванні вертеброгенних больових синдромів, забезпечуючи анальгетичну та протизапальну дію, проте їх призначення обмежено гастропатіями. Фламідез – комбінований препарат на основі диклофенаку калію та парацетамолу, що містить також ензим серратіопептидазу. Така комбінація дозволяє досягати синергічного ефекту: парацетамол посилює анальгезивну дію диклофенаку калію, зменшуючи потребу в підвищенні дози нестероїдного протизапального препарату, а серратіопептидаза додатково чинить протизапальний та протинабряковий ефект. Метою роботи було оцінити ефективність та безпеку комбінованого лікарського засобу Фламідез (диклофенак калію, парацетамол, серратіопептидаза) порівняно з диклофенаком натрію при лікуванні гострого болю в нижній частині спини (люмбаго, люмбоішіалгія). Проведено порівняльне проспективне багатоцентрове обсерваційне дослідження за участі 157 пацієнтів з 15 регіонів України. Учасників було розподілено на 4 групи залежно від нозології та застосованого препарату: люмбаго-диклофенак (n=29), люмбоішіалгія-диклофенак (n=49), люмбаго-Фламідез (n=25), люмбоішіалгія-Фламідез (n=54). Ефективність оцінювали за динамікою больового синдрому з 1 до 7 дня лікування, безпеку – за активністю ферментів-трансаміназ (АЛТ, АСТ) у плазмі крові, а також суб’єктивними проявами побічних реакцій (нудота, біль у животі тощо). Як диклофенак натрію, так і Фламідез демонструють ефективність у зниженні інтенсивності болю в попереку, при цьому Фламідез значуще перевершує диклофенак за вираженістю та швидкістю розвитку анальгезивного ефекту (особливо при ноцицептивному компоненті). Середнє зменшення інтенсивності болю (ΔВАШ) за 7 днів лікування становило 5,76 бала в групі Фламідезу проти 4,12 бала в групі диклофенаку натрію, що є статистично значущим (p<0,05). У пацієнтів з люмбаго ΔВАШ становив 6,12 бала (Фламідез) проти 4,48 бала (диклофенак). У пацієнтів з люмбоішіалгією – 5,39 бала (Фламідез) проти 3,76 бала (диклофенак). Медіана ВАШ на 7-й день лікування: 0 балів у групі Фламідезу проти 2 балів у групі диклофенаку. У плані безпеки диклофенак натрію також дещо поступається Фламідезу, вірогідно (проте клінічно незначуще) збільшуючи активність АЛТ та АСТ, при цьому не було верифіковано статистично значущої різниці між препаратами за впливом на шлунок: побічні реакції з боку ШКТ спостерігались у 15% пацієнтів, які приймали диклофенак, і в 11%, які приймали Фламідез. Фламідез демонструє кращу за диклофенак натрію ефективність і безпеку при лікуванні гострого поперекового болю, особливо за наявності ноцицептивного компонента. Комбінована дія диклофенаку калію, парацетамолу та серратіопептидази забезпечує виражену анальгезивну дію, не створюючи при цьому додаткових гастральних та гепатобіліарних ризиків для пацієнта. Отримані результати свідчать, що комбінований препарат Фламідез може бути ефективним варіантом фармакотерапії гострого поперекового болю. Подальші рандомізовані контрольовані дослідження з більшим періодом спостереження необхідні для підтвердження цих результатів.

Abstract

Clinical efficacy and safety of Flamidase in the treatment of lumbar pain: results of a multicenter observational comparative study in Ukraine. Kononenko N.M., Tsyvunin V.V., Briukhanova T.O., co-authors (20)4. Pain in the lumbar region (lumbalgia) is one of the leading causes of temporary disability among the economically active population worldwide, including Ukraine. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs remain the first-line treatment for vertebrogenic pain syndromes, providing analgesic and anti-inflammatory effects, but their use is limited by gastrointestinal disorders. Flamidase is a combination drug based on potassium diclofenac and paracetamol, which also contains the enzyme serratiopeptidase. This combination achieves a synergistic effect: paracetamol enhances the analgesic effect of potassium diclofenac, reducing the need to increase the dose of the nonsteroidal anti-inflammatory drug, while serratiopeptidase provides additional anti-inflammatory and anti-edema effects. The aim of the study was to evaluate the efficacy and safety of the combination drug Flamidase (potassium diclofenac, paracetamol, serratiopep­tidase) compared to sodium diclofenac in the treatment of acute lower back pain (lumbago, lumbosciatica). A comparative prospective multicenter observational study was conducted involving 157 patients from 15 regions of Ukraine. Participants were divided into 4 groups depending on the nosology and the drug used: lumbago-Diclofenac (n=29), lumbosciatica-Diclofenac (n=49), lumbago-Flamidase (n=25), lumbosciatica-Flamidase (n=54). Efficacy was assessed based on the dynamics of pain syndrome from days 1 to 7 of treatment, safety was assessed based on the activity of transaminase enzymes (ALT, AST) in blood plasma, as well as subjective manifestations of side effects (nausea, abdominal pain, etc.). Both diclofenac sodium and Flamidase are effective in reducing the intensity of low back pain, with Flamidase significantly superior to diclofenac in terms of the severity and speed of the analgesic effect (especially in the nociceptive component). The average reduction in pain intensity (ΔVAS) over 7 days of treatment was 5.76 points in the Flamidase group versus 4.12 points in the diclofenac sodium group, which is statistically significant (p<0.05). In patients with lumbago, ΔVAS was 6.12 points (Flamidase) versus 4,48 points (diclofenac). In patients with lumbosciatica, it was 5.39 points (Flamidase) versus 3.76 points (diclofenac). The median VAS on the 7th day of treatment was 0 points in the Flamidase group versus 2 points in the diclofenac group. In terms of safety, diclofenac sodium is also slightly inferior to Flamidase, reliably (but clinically insignificantly) increasing ALT and AST activity, while no statistically significant difference between the drugs in terms of their effect on the stomach was verified: gastrointestinal side effects were observed in 15% of patients on diclofenac and 11% on Flamidase. Flamidase demonstrates better efficacy and safety compared to diclofenac sodium in the treatment of acute low back pain, especially in the presence of a nociceptive component. The combined action of potassium diclofenac, paracetamol, and seratopeptidase provides a pronounced analgesic effect without creating additional gastric and hepatobiliary risks for the patient. The results obtained indicate that the combination drug Flamidase may be an effective option for pharmacotherapy of acute low back pain. Further randomized controlled trials with a longer follow-up period are needed to confirm these results.

Біль у поперековій ділянці (люмбалгія) посідає одне з провідних місць серед причин тимчасової непрацездатності в економічно активного насе­лення в усьому світі, включаючи Україну [1]. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 80% людей хоча б раз у житті переживають епізод вираженого болю в попереку, що може мати як механічну, так і нейропатичну природу. Часті рецидиви, хронізація болю та пов’язане з цим зниження якості життя роблять проблему медико-соціальною та економічно значущою.

Найбільш поширеними клінічними формами гострого вертеброгенного болю є люмбаго (рап­товий, гострий м’язово-зв’язковий біль у попе­реку, без іррадіації) та люмбоішіалгія (компре­сійно-нейропатичний біль з іррадіацією по ходу сідничного нерва), які часто асоціюються з міофасціальним синдромом, дегенеративно-дис­трофічними змінами хребта, міжхребцевими гри­жами, фасетковим синдромом, спондилоартро­патією та компресією корінців.

За даними Міністерства охорони здоров’я України та профільних інститутів, вертеброгенні больові синдроми посідають друге місце серед причин звернень до лікарів-неврологів, посту­паючись лише судинним захворюванням мозку. Щороку понад 1,5 млн пацієнтів звертаються до медичних закладів із симптомами люмбалгії чи люмбоішіалгії [2].

Серед дорослого населення працездатного віку понад 40% осіб віком від 30 до 60 років по­відомляють про епізоди болю в поперековій ділянці тривалістю понад 7 днів, а в 15-20% ви­падків цей біль рецидивує або хронізується [3]. Особливо тривожною є тенденція до зростання частоти первинної інвалідизації, спричиненої саме вертеброгенними ураженнями – до 5-6% щорічно.

За інформацією Національної служби здоров’я України (НСЗУ), у 2022 році понад 200 тисяч випадків було зареєстровано за кодами М54.3 (ішіас) та М54.5 (люмбалгія) згідно з МКХ-10. Ці показники значно зросли після пандемії COVID-19, що пов’язується з гіподинамією, порушенням постави при дистанційній роботі, зниженням фізичної активності населення.

Ураховуючи поліморфізм патогенезу, терапія потребує ретельного підбору фармакологічних засобів з урахуванням типу болю, тривалості та індивідуальних факторів ризику. У гострому періоді лікування основними завданнями є швидке та ефективне гальмування болю, зменшення запального процесу, нормалізація функціональ­ного стану хребта, а також мінімізація ризику розвитку побічних реакцій фармакотерапії [4].

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) на сьогодні залишаються препаратами першої лінії при лікуванні вертеброгенних больових синдромів, забезпечуючи анальгетичну та проти­запальну дію [5]. Диклофенак натрію залишається одним з най­більш поширених засобів цього фармакологічного класу завдяки доведеній ефек­тивності в зменшенні інтенсивності болю та набряку [6]. Проте його призначення обмежене побічними діями, зокрема гастропатіями й гепатоксичністю [7, 8, 9, 10].

Останніми роками значну увагу привертають комбіновані препарати, зокрема Фламідез – комбінований препарат на основі диклофенаку калію та парацетамолу, що містить також ензим серратіопептидазу. Така комбінація дозволяє досягати синергічного ефекту: парацетамол по­силює анальгезивну дію диклофенаку калію, змен­шуючи потребу в підвищенні дози НПЗП, а сер­ратіопептидаза додатково чинить протизапальний та протинабряковий ефект. Також диклофенак калію, що входить до складу Фламідезу, має до­ведені переваги над натрієвою сіллю дикло­фенаку у швидкості та вираженості ефекту. Існують також окремі дані щодо кращого про­філю безпеки калієвої солі диклофенаку порів­няно з натрієвою [11]. Серратіопептидаза при цьому є цінним ад’ювантом, що не лише вірогідно посилює знеболювальні та протизапальні власти­вості НПЗП, але й має потенціал до корекції можливих побічних ефектів диклофенаку [12, 13].

Фламідез продемонстрував високу клінічну ефективність при болю в спині, остеоартриті, міозитах, а також у лікуванні післяопераційного болю. За даними окремих досліджень, у пацієнтів, які отримували Фламідез, спостерігали не лише швидший знеболювальний ефект, але й також рідшу частоту виникнення побічних реакцій (у першу чергу диспептичних) [14].

Таким чином, комбіновані засоби на основі диклофенаку калію, такі як Фламідез, можуть становити альтернативу монотерапії класичними НПЗП, дозволяючи зменшити медикаментозне навантаження, особливо в пацієнтів із супутніми факторами ризику ураження шлунка та печінки.

Проте, незважаючи на широке застосування в клінічній практиці як монопрепаратів дикло­фенаку натрію, так і Фламідезу, порівняльна оцінка їхньої ефективності та безпеки для пацієнтів з гострим поперековим болем – як у контексті гастроінтестинальних ризиків, так і з урахуванням негативних впливів на функції печінки за змінами біохімічних маркерів  аланіна­мінотрансферази (АЛТ) й аспартатамінотранс­ферази (АСТ) – залишається недостатньо дослід­женою в українській популяції. Більшість наяв­них даних зосереджені на загальній ефективності знеболювання, тоді як фармакобезпека вивчена переважно на обмежених вибірках.

Зважаючи на вищезазначене, проведення багатоцентрового дослідження, спрямованого на порівняння ефективності та безпеки лікування Фламідезом та монотерапії диклофенаком натрію в пацієнтів з люмбаго та люмбоішіалгією, є актуальною, науково обґрунтованою та прак­тично значущою задачею, що має важливе зна­чення для оптимізації терапевтичних підходів у лікуванні вертеброгенних уражень та дозволить сформувати сучасні протоколи ефективної та безпечної терапії.

Сьогодні поняття «якість життя» є не­від’єм­ною частиною системи охорони здоров’я, а також клінічних та медико-соціальних дослід­жень. У 1982 році Kaplan і Bush запровадили термін health-related quality of life (HRQoL – «якість життя, пов’язана зі здоров’ям»), що дозволило виділити параметри, які описують стан здоров’я, турботу про нього та якість медичної допомоги відповідно до загальної концепції якості життя [15].

Простота й легкість визначення методів ві­зуально-аналогової шкали болю (ВАШ) дозволяє широко їх використовувати в багатьох різних ситуаціях. Надійність, валідність і можливість використання методів прямого рейтингу були продемонстровані в літературі [16]. Переваги ВАШ включають швидку адаптацію як у до­слідницьких, так і в клінічних умовах. Також можна включити визначення балів за шкалою ВАШ для кожної з основних областей здоров’я, включаючи фізичне, соціальне та психічне здо­ров’я. Було встановлено, що лінія довжиною 10 см (100 мм) має найменшу похибку оцінюван­ня порівняно з довжиною лінії 5 і 20 см. З точки зору психофізичного вимірювання, ВАШ вважається методом прямого оцінювання шкали та формою кросмодальності, у якій довжина лінії регулюється відповідно до інтенсивності болю [17].

Мета – оцінити ефективність та безпеку комбі­нованого лікарського засобу Фламідез (дикло­фенак калію, парацетамол, серратіопептидаза) порівняно з диклофенаком натрію при лікуванні гострого болю в нижній частині спини (люмбаго, люмбоішіалгія).

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження мало дизайн проспективного обсерваційного багатоцентрового порівняльного дослідження, спрямованого на оцінювання ефективності та безпеки комбінованого лікарсь­кого засобу Фламідез порівняно з диклофенаком натрію в пацієнтів з гострим поперековим больовим синдромом.

Дослідження проводилося в період з березня до липня 2025 року за участю лікарів первинної ланки (сімейних лікарів та терапевтів), а також лікарів-неврологів з 15 регіонів України. У до­слідження було включено 157 пацієнтів з клініч­ними діагнозами «люмбаго» або «люмбоішіалгія».

Пацієнти розподілялися на групи лікування відповідно до призначеної терапії в межах ру­тинної клінічної практики. Було сформовано чотири підгрупи залежно від клінічного діагнозу та застосованого препарату: люмбаго – дикло­фенак натрію (n=29), люмбоішіалгія – диклофе­нак натрію (n=49), люмбаго – Фламідез (n=25), люмбоішіалгія – Фламідез (n=54).

Фламідез призначали у формі таблеток у стандартній дозі 2 таблетки на добу (еквівалентно 100 мг диклофенаку калію). Диклофенак натрію (Ортофен-Форте) застосовували в дозі 100 мг на добу відповідно до інструкції для медичного застосування.

Критерії включення

До дослідження включали пацієнтів за наяв­ності таких критеріїв:

1. Вік ≥18 років.

2. Наявність гострого поперекового болю три­валістю до 14 днів.

3. Клінічно встановлений діагноз люмбаго або люмбоішіалгія.

4. Підписана інформована згода на участь у дослідженні.

Критерії невключення

Пацієнти не включалися до дослідження за наявності:

  • гіперчутливості до диклофенаку або компонентів досліджуваного препарату;
  • застосування інших системних НПЗП протягом 48 годин до включення;
  • застосування ацетилсаліцилової кислоти в кардіологічних дозах;
  • тяжких порушень функції печінки або нирок;
  • виразкової хвороби шлунка або дванад­цятипалої кишки;
  • тяжкої серцевої недостатності;
  • вагітності або лактації;
  • тяжких супутніх захворювань, що могли вплинути на результати оцінювання ефективності або безпеки терапії.

Пацієнтам дозволялося застосування базової терапії, включаючи місцеві форми нестероїдних протизапальних препаратів. Такий підхід відпо­відав умовам реальної клінічної практики, проте потенційно міг впливати на інтенсивність больо­вого синдрому та швидкість його регресу, що враховувалося під час інтерпретації резуль­татів дослідження.

Тривалість спостереження становила 7 днів для кожного пацієнта, що відповідає типовій три­валості лікування гострого поперекового болю.

Передбачалося два візити:

Початковий візит (1-й день) включав:

  • перевірку відповідності критеріям вклю­чення/невключення;
  • реєстрацію демографічних даних;
  • клінічну оцінку інтенсивності болю за ві­зуально-аналоговою шкалою (ВАШ, 0-10 балів);
  • визначення рівнів печінкових ферментів (АЛТ, АСТ);
  • підписання інформованої згоди;
  • призначення терапії.

Пацієнтам видавали індивідуальну картку для щоденного самостійного оцінювання інтенсив­ності болю за шкалою ВАШ у період з 2-го до 6-го дня лікування.

Заключний візит (7-й день) включав:

  • повторне оцінювання інтенсивності болю за ВАШ;
  • збір щоденників самооцінки;
  • повторне визначення рівнів АЛТ і АСТ;
  • реєстрацію побічних реакцій, зокрема з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, печія, біль або дискомфорт у животі).

Кінцеві точки дослідження

Первинною кінцевою точкою була зміна інтенсивності болю за візуально-аналоговою шка­лою (ΔВАШ) між 1-м і 7-м днем лікування.

Вторинні кінцеві точки включали:

  • щоденну динаміку інтенсивності болю за шкалою ВАШ;
  • зміни рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ);
  • частоту та характер побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Для оцінювання клінічної значущості змін використовували мінімально клінічно важливу різницю (MCID) для шкали ВАШ, що становить приблизно 1,5-2 бали.

Дослідження проводилося відповідно до принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації. Усі учасники перед вклю­ченням підписали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Протокол дослідження був схвалений комісією з питань біоетики Національного фармацевтичного університету (протокол № 5 від 25.03.2025 р.).

Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення Statistica (версія 12), серійний номер ААА 12334567. Кіль­кісні змінні наведено у вигляді медіани та міжквартильного розмаху (Me [Q1; Q3]). Кате­горіальні змінні наведені як абсолютна кількість та відсоток. Нормальність розподілу перевіряли за допомогою критерію Шапіро-Вілка. Для по­рівняння показників до та після лікування вико­ристовували парний t-критерій Стьюдента або критерій Вілкоксона залежно від характеру роз­поділу. Для міжгрупових порівнянь застосо­вували однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) або критерій Краскела-Уолліса з відпо­відними post-hoc тестами (Тьюкі або Данна). Результати пред­ставлені з розрахунком 95% до­вірчих інтервалів (95% CI). Аналіз проводили за принципом per-protocol, оскільки всі включені пацієнти завершили період спостереження. Через відсутність втрат пацієнтів під час спостереження аналіз intention-to-treat не проводився. Ста­тис­тично значущими вважали відмінності при p<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Демографічна характеристика учасників дослідження

За період проведення дослідження було залу­чено 157 пацієнтів з різних регіонів України, що забезпечило репрезентативність вибірки та можли­вість екстраполяції отриманих результатів на всю популяцію країни. Географічне охоплення було досить широким і включало 15 областей України: Дніпропетровську (n=19), Одеську (n=34), Пол­тавську (n=12), Київську (n=12), Тернопільську (n=9), Хмельницьку (n=10), Черкаську (n=9), Львівську (n=13), Харківську (n=9), Запорізьку (n=7), Миколаївську (n=6), Чернігівську (n=5), Він­ницьку (n=4), Сумську (n=4) та Волинську (n=4).

Середній вік пацієнтів становив 51,4±14,2 ро­ку, що відповідає активній працездатній групі насе­лення, для якої особливо важливим є швидке усунення больового синдрому. Розподіл пацієнтів за віковими групами показав, що найбільшу частку становили особи віком 43-59 років, що є типовим для захворювань опорно-рухового апарату.

Оцінка ефективності терапії

Динаміка больового синдрому в пацієнтів з різними формами болю в нижній частині спини наведена в таблиці 1.

Аналізуючи дані всіх пацієнтів, встановлено, що в початковий день лікування (1-й день) інтенсивність больового синдрому за ВАШ була високою та приблизно однаковою в обох групах (медіана 7 балів).

Таблиця 1. Динаміка больового синдрому в пацієнтів (n=157) ↓

Препарат, кількість пацієнтів (n)

ВАШ, бали

1-й день

2-й день

3-й день

4-й день

5-й день

6-й день

7-й день

Усі пацієнти

Диклофенак (n=78)

7 (5; 8)

6 (5; 8)

5 (4; 7) #

5 (3; 6) #

4 (3; 6) #

3 (2; 5) #

2 (1; 4) #

Фламідез (n=79)

7 (6; 8)

6 (4; 7) #

4 (3; 6) #*

3 (2; 5) #*

2 (1; 4) #*

1 (1; 3) #*

0 (0; 1) #*

Пацієнти з люмбаго

Диклофенак (n=29)

6 (5; 8)

6 (5; 7)

5 (5; 7)

5 (4; 6) #

4 (3; 5) #

3 (2; 4) #

2 (1; 3) #

Фламідез (n=25)

6 (6; 9)

5 (4; 7) #

4 (4; 5) #*

3 (2; 4) #*

2 (1; 3) #*

1 (0; 2) #*

0 (0; 1) #*

Пацієнти з люмбоішіалгією

Диклофенак (n=49)

7 (5; 8)

7 (4; 8)

6 (4; 7) #

5 (3; 7) #

4 (2; 6) #

3 (2; 5) #

2 (1; 4) #

Фламідез (n=54)

7 (5; 8)

6 (4; 7) #

4 (3; 6) #*

3 (2; 5) #*

2 (2; 4) #*

1 (1; 3) #*

0 (0; 2) #*

Примітки: n – кількість пацієнтів; # – достовірні відмінності порівняно з показником на 1-й день, р<0,05; * – достовірні відмінності порівняно з групою диклофенаку, р<0,05.

Протягом 7-денного курсу терапії в обох групах відзначалося поступове зниження болю, однак швидкість і вираженість цього зниження були різними для диклофенаку та Фламідезу. У групі диклофенаку зменшення вираженості болю набуло статистичної значущості порівняно з початковим рівнем лише на 3-й день, коли медіана ВАШ у цій групі знизилася до 5 балів (з 7 на початку; p<0,05 проти 1-го дня). Надалі по­казники болю в групі диклофенаку продовжу­вали зменшуватися: медіана ВАШ становила 5 балів на 4-й день, 4 бали на 5-й день, 3 бали на 6-й день і 2 бали на 7-й день. Усі ці зміни були достовір­ними порівняно з початковим рівнем (p<0,05). Таким чином, за тиждень терапії диклофенаком інтенсивність болю зменшилася в середньому приблизно на 5 балів, до 2 балів на 7-й день, що вказує на суттєве по­легшення больового синд­рому, хоча в частини пацієнтів все ж зберігався помірний біль.

У цьому дослідженні комбінована терапія асоціювалася з більш швидким зниженням інтен­сивності болю. Уже на 2-й день лікування інтен­сивність болю достовірно знизилася порівняно з 1-м днем (p<0,05), тоді як у групі диклофенаку подібного достовірного поліпшення на 2-й день не спостерігалось. На 3-й день медіана болю в пацієнтів, які отримували Фламідез, становила 4 бали, що достовірно менше як вихідного рівня (p<0,05), так і показника групи диклофенаку на той самий день (p<0,05 між групами). З 3-го дня і до кінця спостереження різниця між групами зберігалася: показники ВАШ у групі Фламідезу були статистично нижчими, ніж у групі дикло­фенаку на кожному вимірюванні (p<0,05). Дина­міка інтенсивності болю показувала щоденний регрес: на 4-й день медіана становила 3 бали, на 5-й – 2 бали, на 6-й – 1 бал. До кінця 7-го дня лікування в групі Фламідезу досягнуто майже повного регресу болю – медіана ВАШ становила 0 балів. Отже, за тиждень терапії комбінованим препаратом Фламідез інтенсивність болю зни­зилася приблизно на 7 балів (з 7 до 0), що свідчить про майже повне купірування больового синдро­му в більшості пацієнтів.

Аналіз підгруп показав аналогічну тенденцію. Так, у пацієнтів з ізольованим люмбаго (попере­ковий біль без ішіасу, n=54) медіана початкового рівня болю становила 6 балів. У підгрупі дикло­фенаку достовірне зменшення болю настало лише на 4-й день лікування (p<0,05 проти початкового рівня); раніше (дні 2-3) різниця з базовим рівнем не досягала значущості. Натомість у підгрупі Фламідезу зниження болю при люмбаго досягло статистичної значущості вже на 2-й день (p<0,05). На 3-й день у цій підгрупі медіана ВАШ стано­вила 4 бали, що достовірно нижче, ніж у групі диклофенаку (p<0,05 між групами). До 7-го дня лікування пацієнти з люмбаго, які отримували Фламідез, мали мінімальний залишковий біль (медіана 0 балів), тоді як у групі диклофенаку медіана становила 2 бали (p<0,05 між групами). Схожа картина спостерігалась і в пацієнтів з люмбаго, ускладненим ішіасом (n=103). У цій підгрупі диклофенак забезпечив достовірне по­легшення болю з 3-го дня (p<0,05 проти 1-го дня), тоді як Фламідез знову ж таки спрацював швидше – вже на 2-й день відзначалось значуще зниження болю (p<0,05). Надалі різниця між препаратами виявилась ще більш вираженою: на 3-й день при застосуванні Фламідезу медіана ВАШ становила 4 бали проти 6 балів у групі диклофенаку (p<0,05), на 5-й день – 2 бали проти 4 балів відповідно (p<0,05). До кінця 7-го дня в підгрупі люмбоішіалгії медіана болю на фоні Фламідезу знизилась до 0 (міжквартильний роз­мах 0-2), що вказує на практично повне усунення болю, тоді як при лікуванні диклофенаком ме­діана становила 2 бали (міжквартильний розмах 1-4; p<0,05 між групами). Отже, в обох клінічних підгрупах комбінований препарат продемонстру­вав більш швидке настання анальгетичного ефекту та більш повне купірування болю порівняно з монотерапією диклофенаком натрію.

Середній показник зменшення болю Δ ВАШ (рис.), що його розраховували за різницею балів на початку та наприкінці лікування, становив 5,76 ба­ла в групі Фламідезу проти 4,12 бала в групі дикло­фенаку (p<0,05) – для усіх пацієнтів. Аналогічно, у підгрупі пацієнтів з люмбаго зни­ження болю було більш вираженим при засто­суванні Фламідезу (Δ ВАШ 6,12 бала проти 4,48 бала на тлі диклофе­наку, p<0,05). У пацієнтів з люмбоішіалгією ком­бінована терапія також забезпечила кращий аналь­гезивний ефект: середній показник Δ ВАШ досягав 5,39 бала порівняно з 3,76 бала в групі дикло­фенаку (p<0,05). Таким чином, у всіх аналізованих категоріях пацієнтів комбінований препарат Фла­мідез забезпечив статистично достовірно більш виражену редук­цію болю, аніж традиційна НПЗП-терапія диклофенаком натрію.

Важливо, що перевага Фламідезу спостері­га­лася як при ізольованому поперековому болю (люмбаго), так і при люмбоішіалгії, яка характе­ризується залученням корінцевого компонента болю. У хворих з люмбоішіалгією монотерапія диклофенаком виявилася менш ефективною (се­реднє зниження ВАШ становило 3,76 бала), ймо­вірно через більш інтенсивний запальний набряк та нейропатичний компонент болю. Застосування ж Фламідезу в якості фармакотерапевтичного агента дозволило суттєво посилити знеболювання в цій підгрупі пацієнтів (Δ ВАШ 5,39 бала), практично зрівнявши ступінь полегшення болю з таким у пацієнтів з люмбаго. Це свідчить, що комбінована дія диклофенаку калію, парацетамолу та серратіо­пептидази ефективно усуває як ноцицептивний, так і запально-компресійний (корінцевий) біль. Для пацієнтів з люмбаго ж отримані результати (Δ ВАШ 6,12 проти 4,48) вказують, що навіть при суто м’язово-скелетному болю в попереку мульти­модальна анальгезія перевершує монотерапію: комбінований препарат зменшує біль майже на 40% ефективніше, ніж диклофенак натрію.

Рисунок. Вираженість зменшення болю (Δ ВАШ) у балах при лікуванні диклофенаком і Фламідезом ↓

 

* – достовірні відмінності порівняно з групою диклофенаку, р<0,05

З погляду клінічної значущості, виявлені розбіжності між препаратами мають важливе практичне значення. Різниця приблизно в 1,6 бала за шкалою ВАШ на користь Фламідезу означає помітніше полегшення болю для пацієнта. Додат­кова анальгезія, досягнута з Фламідезом, набли­жається до цього порогу або навіть перевищує його. Фактично пацієнти, які отримували Фла­мідез, у середньому відчули більше ніж на третину вираженіше полегшення болю порівняно з тими, хто отримував лише диклофенак. Така додана ефективність може означати перехід від помірного болю до легкого, що суттєво покращує здатність хворих до повсякденної активності та підвищує якість життя. У підгрупі з люмбо­ішіалгією, де початковий біль часто інтенсив­ніший і складніший для лікування, перевага комбінованої терапії (43% додаткового зниження болю на тлі Фламідезу проти диклофенаку) особ­ливо під­креслює її клінічну цінність. Це вказує на те, що застосування мультимодального підходу дозволяє більш ефективно контролювати больо­вий синдром навіть за наявності корінцевого ураження.

Аналіз активності печінкових трансаміназ у пацієнтів

З метою оціювання безпечності терапії було проаналізовано зміни рівнів печінкових фермен­тів АЛТ та АСТ з 1-го до 7-го дня лікування (табл. 2).

Загалом по групах помітна різниця у впливі препаратів на ці показники. Аналізуючи дані всіх пацієнтів, визначено, що на тлі диклофенаку спо­стерігалося помірне підвищення рівнів АЛТ і АСТ за тиждень терапії, яке було статистично досто­вірним. Медіана АЛТ зросла з 26 Од/л (між­квар­тильний розмах 20,5-35) на 1-й день до 32 Од/л (25-41,5) на 7-й день (p<0,05 порівняно з початковим рівнем). Аналогічно, медіана АСТ підвищилася з 25 Од/л (20-32) до 30 Од/л (24-39) (p<0,05). Таким чином, монотерапія диклофе­наком натрію була пов’язана з клінічно незна­чущою, але статистично вірогідною ескалацією рівня печінкових трансамі­наз, що може вказувати на підвищене наванта­ження на печінку протягом лікування.

У групі Фламідезу змін показників печінкових ферментів майже не відбулося. Рівні АЛТ та АСТ залишалися близькими до початкових значень, і статистично значущого зростання не відзначено. Медіана АЛТ у групі Фламідезу становила 24 Од/л (19-34) на початку та 27 Од/л (21-34) на 7-й день, різниця статистично невірогідна (p>0,05). Медіана АСТ змінилася з 25 Од/л (18-31) до 27 Од/л (20-32) відповідно – різниця також ста­тистично невірогідна. Важливо, що порівняння між групами в кінці дослідження продемон­струвало достовірно нижчі значення трансаміназ у пацієнтів, які отримували Фламідез: на 7-й день рівні АЛТ та АСТ були вірогідно меншими в групі Фламідезу, ніж у групі диклофенаку (p<0,05). Іншими словами, диклофенак натрію спричиняв більш виражений вплив на печінкові показники, аніж комбінований препарат з калієвою сіллю диклофенаку.

Таблиця 2. Динаміка АЛТ та АСТ на тлі лікування пацієнтів (n=157) ↓

Понял, добавил жирность текста (font-weight: bold;) ко всем ячейкам этого блока. Теперь и границы, и текст будут отображаться максимально «строго» и заметно. Вот готовый код: HTML

Препарат, кількість пацієнтів (n)

АЛТ, Од/л

АСТ, Од/л

1-й день

7-й день

1-й день

7-й день

Усі пацієнти

Диклофенак (n=78)

26 (20,5; 35)

32 (25; 41,5) #

25 (20; 32)

30 (24; 39) #

Фламідез (n=79)

24 (19; 34)

27 (21; 34) *

25 (18; 31)

27 (20; 32) *

Пацієнти з люмбаго

Диклофенак (n=29)

25 (21; 39)

31 (25; 41) #

25 (20; 31)

30 (23; 37) #

Фламідез (n=25)

22,5 (19; 39)

26 (21; 36) *

25 (18; 29)

24,5 (20; 30) *

Пацієнти з люмбоішіалгією

Диклофенак (n=49)

26,5 (21; 31)

33,5 (25; 42) #

25 (17; 32)

32 (25; 39) #

Фламідез (n=54)

25,5 (19; 33)

27 (20; 33) *

24,5 (19,5; 31)

27,5 (21; 32) *

Примітки: n – кількість пацієнтів; # – достовірні відмінності порівняно з показником на 1-й день, р<0,05; * – достовірні відмінності порівняно з групою диклофенаку, р<0,05.

Подібні відмінності зафіксовано і при роз­дільному аналізі підгруп. У пацієнтів з люмбаго монотерапія диклофенаком натрію супроводжу­валась зростанням АЛТ з медіани 25 до 31 Од/л за 7 днів (p<0,05) та АСТ з 25 до 30 Од/л (p<0,05). Натомість у підгрупі Фламідезу при люмбаго зміни АЛТ/АСТ були мінімальні та недостовірні (медіани АЛТ 22,5 → 26 Од/л; АСТ 25 → 24,5 Од/л; p>0,05), причому кінцеві рівні знову були нижчими, ніж на тлі диклофенаку (p<0,05 між групами). У пацієн­тів з люмбоішіалгією спостерігали аналогічну ситуацію: у групі диклофенаку АЛТ зріс з 26,5 до 33,5 Од/л (p<0,05), АСТ – з 25 до 32 Од/л (p<0,05); тоді як при застосуванні Фламідезу зміни були несуттєвими (АЛТ 25,5 → 27 Од/л, АСТ 24,5 → 27,5 Од/л; p>0,05), причому медіанні рівні фер­ментів на 7-й день виявились достовірно ниж­чими, аніж у групі диклофенаку (p<0,05).

Отже, комбінований препарат Фламідез про­демонстрував більш сприятливу динаміку показ­ників печінкових трансаміназ протягом періоду спостереження. Водночас ці результати слід інтер­претувати обережно, оскільки спостере­ження тривало лише 7 днів і відображає пере­важно короткострокову реакцію організму на терапію. Для більш повної оцінки можливого впливу лікування на функціональний стан печін­ки необхідні дослід­ження з тривалішим періодом спостереження.

Оцінка частоти побічних реакцій з боку ШКТ

Оцінювання побічних ефектів з боку шлун­ково-кишкового тракту (ШКТ) виявило, що обидва препарати загалом добре переносились, проте частота шлунково-кишкових розладів була трохи вищою в групі диклофенаку натрію (табл. 3). За час спостереження мінімум одну побічну реакцію з боку ШКТ відзначили 12 із 78 пацієнтів, які отримували диклофенак (15%), у той час як у групі Фламідезу таких пацієнтів було 9 із 79 (11%). Різниця в загальній частоті шлун­ково-кишкових побічних явищ між групами не досягла статистичної значущості (p>0,05), але демонструвала тенденцію до кращої переноси­мості Фламідезу. Подібна картина спостерігалася і в підгрупах: при люмбаго частота гастроінтести­нальних побічних реакцій становила 14% (4/29) у групі диклофенаку проти 12% (3/25) на тлі Фламідезу; при люмбоішіалгії – 16% (8/49) проти 11% (6/54) відповідно. Таким чином, у всіх аналізованих категоріях комбінований препарат мав номінально дещо нижчу частоту шлунково-кишкових ускладнень, хоча різниця не була статистично значущою.

Таблиця 3. Кількість пацієнтів, що мали побічні реакції з боку ШКТ на тлі лікування (n=157) ↓

Група

Препарат

Кількість пацієнтів, що мали мінімум одну побічну реакцію

Усі пацієнти

Диклофенак

12/78 (15%)

Фламідез

9/79 (11%)

Пацієнти з люмбаго

Диклофенак

4/29 (14%)

Фламідез

3/25 (12%)

Пацієнти з люмбоішіалгією

Диклофенак

8/49 (16%)

Фламідез

6/54 (11%)

Характер побічних реакцій з боку ШКТ був переважно легким та передбачуваним для не­стероїдних протизапальних засобів (табл. 4). Найбільш частими симптомами були біль або дискомфорт у животі, нудота та печія. Аналі­зуючи дані усіх пацієнтів, установлено, що на тлі диклофенаку 11,5% пацієнтів (9/78) скаржились на нудоту, 6% (5/78) – на печію, 14% (11/78) – на біль/дискомфорт у животі. У групі Фламідезу відповідні показники були дещо нижчими: нудота спостерігалась у 9% пацієнтів (7/79), печія – у 4% (3/79), біль або дискомфорт у животі – в 11% (9/79) пацієнтів. Відмінності за окремими реак­ціями між групами не були статистично значу­щими, проте відмічається тенденція до меншої частоти й вираженості цих симптомів при застосуванні Фламідезу. Важливо підкреслити, що в більшості випадків один і той самий пацієнт повідомляв про більше ніж один симптом (наприклад, абдомінальний дискомфорт часто поєднувався з нудотою або печією), тому сумарна частота окремих скарг перевищує відсоток па­цієнтів із хоча б однією побічною реакцією. Серйозних ускладнень з боку ШКТ (таких як шлунково-кишкові кровотечі або виразки) протягом короткого 7-денного курсу терапії не спостерігалося в жодній групі.

Таблиця 4. Характеристика побічних реакцій з боку ШКТ за суб’єктивним відчуттям пацієнтів ↓

Препарат, кількість пацієнтів (n)

Нудота

Печія

Біль / дискомфорт у животі

Усі пацієнти

Диклофенак (n=78)

9/78 (11,5%)

5/78 (6%)

11/78 (14%)

Фламідез (n=79)

7/79 (9%)

3/79 (4%)

9/79 (11%)

Пацієнти з люмбаго

Диклофенак (n=29)

3/29 (10%)

1/29 (3%)

3/29 (10%)

Фламідез (n=25)

2/25 (8%)

1/25 (4%)

3/25 (12%)

Пацієнти з люмбоішіалгією

Диклофенак (n=49)

6/49 (12%)

4/49 (8%)

8/49 (16%)

Фламідез (n=54)

5/54 (9%)

2/54 (4%)

6/54 (11%)

Примітки: у переважній більшості випадків окремі пацієнти відмічали більше ніж одну побічну реакцію (наприклад, біль/дискомфорт у животі супроводжувався нудотою).

Отримані результати демонструють переваги комбінованої терапії з використанням калієвої солі диклофенаку (Фламідез) над монотерапією диклофенаком натрію в аспекті як клінічної ефективності, так і переносимості. З точки зору знеболювальної дії Фламідез забезпечує більш швидке настання та більш виражене полегшення болю в пацієнтів з гострим люмбаго та ішіасом. Уже на другий день лікування біль у групі Фламідезу достовірно зменшується, тоді як диклофенак натрію потребує більше часу для досягнення помітного ефекту. Різниця в показ­никах ВАШ між групами на користь Фламідезу проявилася з 3-го дня і зберігалася надалі, що свідчить про більш сильний та швидкий анальге­тичний ефект комбінованого препарату. До кінця тижневого курсу в більшості пацієнтів, які отри­мували Фламідез, біль практично зник (медіана 0 балів), тоді як при застосуванні лише диклофе­наку натрію в частини пацієнтів залишався по­мірний больовий синдром. Така динаміка є клінічно значущою, оскільки швидке купірування болю покращує якість життя пацієнтів і може сприяти швидшому відновленню активності.

Переваги Фламідезу можуть пояснюватися, у першу чергу, його складом: комбінація дикло­фенаку калію з парацетамолом та ферментом серратіопептидазою забезпечує мультифактор­ний вплив на больовий синдром. Диклофенак калію як НПЗП зменшує запалення і біль через інгібіцію синтезу простагландинів, парацетамол додає центральний анальгетичний ефект, а сер­ратіопептидаза має протинабрякові та проти­запальні властивості, що можуть покращувати мікроциркуляцію і зменшувати набряк у місці ураження нервових корінців. Синергічна дія цих компонентів, ймовірно, підсилює знеболювання без необхідності підвищувати дозу НПЗП, що пояснює швидше зниження болю та більшу кінцеву ефективність Фламідезу [19].

Отримані результати узгоджуються з даними інших клінічних досліджень, у яких комбіновані анальгетичні препарати демонстрували більш швидке зменшення больового синдрому порів­няно з монотерапією НПЗП. Зокрема, у ряді ран­домізованих досліджень показано, що мульти­модальна анальгезія із застосуванням НПЗП у комбінації з іншими анальгетиками дозволяє підвищити ефективність контролю болю та зменшити потребу у високих дозах НПЗП.

Окремо варто зазначити можливі переваги калієвої солі диклофенаку. Диклофенак калію є швидкорозчинною формою, що забезпечує швид­ше всмоктування та, як наслідок, швидший та інтенсивніший анальгезивний ефект. Кокрей­нівський метааналіз свідчить, що одноразова доза диклофенаку калію (50 мг) забезпечує значуще полегшення болю в значно більшої кількості пацієнтів, аніж аналогічна доза натрієвої солі диклофенаку [20]. Отже, калієва сіль забезпечує швидший і сильніший анальгетичний ефект при гострому болю, при цьому натрієва сіль діє повільніше й менш ефективна в таких ситуаціях.

Щодо безпечності, комбінований препарат Фламідез також продемонстрував кращий про­філь. Незважаючи на те, що обидва досліджувані режими загалом добре переносилися протягом 7 днів, у групі диклофенаку натрію виявлено дещо більшу частоту побічних реакцій з боку ШКТ і помітніші зміни лабораторних показників. Підвищення рівнів АЛТ та АСТ при застосуванні диклофенаку натрію хоч і було відносно неве­ликим та клінічно незначущим, але статистично підтверджує наявність фармакологічного наван­таження на печінку. У половини пацієнтів ме­діани трансаміназ наблизилися до верхньої межі норми вже за тиждень лікування. Навпаки, на тлі Фламідезу таких змін не спостерігалося, що свід­чить про те, що навіть додавання парацетамолу не посилює гепатотоксичної дії, а можливо, дозволяє зменшити ефективну дозу диклофенаку калію в складі комбінації. При цьому варто зазначити можливий захисний вплив третього компонента Фламідезу – серратіопептидази, яка здатна не лише посилювати протизапальний та знеболю­вальний потенціал НПЗП [21], але й завдяки своїм мультимодальним позитивним властивостям теоретично запобігати негативному впливу на печінку [22], що потребує окремих досліджень.

В аспекті шлунково-кишкової переносимості відмінності між групами були менш виражені, проте загальна тенденція все ж складається на користь Фламідезу, на тлі якого спостерігали дещо меншу частоту розвитку нудоти, печії, абдомінального дискомфорту та взагалі нижчу сумарну кількість пацієнтів з гастроін­тести­нальними побічними реакціями. Це може бути пов’язано з тим, що комбінована терапія дозволяє досягти знеболювання при нижчому наванта­женні на шлунково-кишковий тракт від НПЗП, а також з потенційними цитопротективними ефек­тами серратіопептидази. У деяких експеримен­тальних і клінічних роботах повідомляється про потенційні протизапальні та протинабрякові властивості серратіопептидази, які можуть по­силювати анальгетичний ефект НПЗП. Однак доказова база щодо її гастро- або гепатопро­текторних властивостей залишається обмеженою і потребує подальших досліджень [23]. При цьому не можна виключати й можливі переваги калієвої солі диклофенаку. Визначено, що диклофенак калію в значно більшій дозі мав порівняну пере­носимість з диклофенаком натрію (150 мг/добу проти 100 мг/добу) [24]. Такі властивості калієвої солі можуть бути опосередковано пов’язані з фармакокінетичними особливостями, коли швид­ше всмоктування диклофенаку калію обмежує час його безпосереднього контакту зі слизовою ШКТ та, як наслідок, подразнювальну дію [25].

Важливо, що побічні реакції, які фіксували пацієнти, мали легкий перебіг та не призводили до відмови від лікування. При цьому жодного випадку серйозного ураження ШКТ (наприклад, виразки чи кровотечі) в обох групах не було, що підкреслює безпечність короткого курсу як
моно-, так і комбінованої терапії.

Таким чином, у цьому дослідженні застосу­вання Фламідезу асоціювалося з більш сприят­ливим співвідношенням користі та ризику порівняно з диклофенаком натрію при лікуванні больового синдрому в нижній частині спини. Комбінація диклофенаку калію з парацетамолом і серратіопептидазою забезпечила швидше та повніше полегшення болю, не спричиняючи при цьому значного підвищення печінкових фермен­тів і з тенденційно меншою частотою побічних ефектів з боку ШКТ. Диклофенак як монотерапія, хоча й ефективно знижував біль, поступався ком­бінованому підходу за швидкістю анальгезії і мав дещо гіршу переносимість. З позицій клінічної фармакології та практичної медицини отримані дані свідчать про можливі клінічні переваги застосування комбінованого препарату Фламідез при гострому люмбаго та люмбоішіалгії, оскільки він дозволяє досягти кращого клінічного резуль­тату за коротший час і з меншою імовірністю розвитку побічних реакцій. Це особливо ак­туально для пацієнтів, яким потрібне швидке відновлення працездатності та мінімізація ризиків при знеболювальній терапії.

Обмеження дослідження.

Незважаючи на отримані клінічно значущі результати, інтерпретація даних цього дослід­ження повинна враховувати низку методологіч­них обмежень.

По-перше, дослідження мало відкритий обсер­ваційний дизайн без рандомізації та засліплення, що потенційно може впливати на порівнянність груп і створювати ризик систематичних похибок. Призначення терапії здійснювалося лікарями в умовах рутинної клінічної практики, тому розпо­діл пацієнтів між групами не був випадковим.

По-друге, тривалість спостереження стано­вила лише 7 днів, що відповідає типовій трива­лості лікування гострого поперекового болю, проте обмежує можливість оцінювання довго­строкової ефективності та безпеки терапії. Зокрема, відмінності між групами щодо змін рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ та АСТ) відображають переважно короткострокову реак­цію організму на лікування і не дозволяють повною мірою оцінити потенційний вплив терапії при більш тривалому застосуванні.

По-третє, у межах дослідження дозволялося застосування супутньої терапії відповідно до стандартної клінічної практики, зокрема місцевих форм нестероїдних протизапальних препаратів. Використання таких засобів могло певною мірою впливати на інтенсивність больового синдрому та швидкість його регресу, що потенційно могло модифікувати кінцеві результати лікування. Водночас подібний підхід відображає реальні умови амбулаторної клінічної практики.

По-четверте, оцінка ефективності терапії ґрун­тувалася переважно на суб’єктивному показнику інтенсивності болю за візуально-аналоговою шка­лою (ВАШ). Незважаючи на широку валідність і поширене використання цього інструменту в клі­нічних дослідженнях, результати можуть част­ково залежати від індивідуального сприйняття болю пацієнтами.

З огляду на зазначені обмеження отримані результати слід розглядати як дані, що відобра­жають ефективність і переносимість терапії в умовах короткострокового застосування в реальній клінічній практиці. Подальші рандомі­зовані контрольовані дослідження з більшим періодом спостереження та суворішим контролем супутньої терапії є необхідними для підтверд­ження отриманих результатів та більш повної оцінки довгострокової ефективності й безпеки застосування досліджуваних препаратів.

ВИСНОВКИ

1. У проспективному багатоцентровому обсер­ваційному дослідженні за участю 157 пацієнтів з гострим поперековим больовим синдромом (люм­баго та люмбоішіалгія) проведено порівняльне оцінювання ефективності та переносимості ком­бінованого лікарського засобу Фламідез (дикло­фенак калію, парацетамол, серратіопептидаза) та диклофенаку натрію.

2. Обидві досліджувані схеми терапії асоцію­валися зі зменшенням інтенсивності больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою про­тягом 7-денного курсу лікування.

3. У групі пацієнтів, які отримували комбіно­ваний препарат Фламідез, спостерігалася тенден­ція до більш швидкого та вираженого зниження інтенсивності болю порівняно з монотерапією диклофенаком натрію.

4. Показник середнього зниження інтенсив­ності болю (ΔВАШ) у групі Фламідезу був вищим, ніж у групі диклофенаку натрію, що може свідчити про потенційні переваги мультимодаль­ного підходу до анальгезії при гострому попе­рековому болю.

5. Профіль безпеки обох режимів лікування протягом короткотривалого застосування був загалом сприятливим. У групі диклофенаку натрію відзначалося помірне підвищення рівнів печінкових трансаміназ, тоді як у групі Фламідезу подібної тенденції не спостерігалося; водночас ці результати потребують обережної інтерпретації з огляду на короткий період спостереження.

6. Отримані результати свідчать, що комбіно­ваний препарат Фламідез може розглядатися як один з можливих варіантів фармакотерапії гострого поперекового болю, проте для остаточ­ного під­твердження його клінічних переваг необхідні по­дальші рандомізовані контрольовані дослідження з більш тривалим періодом спостереження.

Внески авторів:

Кононенко Н.М. – дослідження, методологія, формальний аналіз, написання – початковий проєкт, редагування;

Цивунін В.В. – концептуалізація, курування даних, адміністрування проєкту;

Брюханова Т.О. – дослідження, формальний аналіз, ресурси;

Співавтори (20)4 – дослідження, ресурси.

Фінансування. Дослідження не має зовнішніх джерел фінансування.

Конфлікт інтересів. Цивунін В.В. є головним медичним радником ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» – компанії, що здійснює маркетування лікарського засобу Фламідез. Інші автори заявляють про відсутність потенційного конфлікту інтересів. Автори-дослідники не отримували фінансових винагород або інших стимулів за участь у про­веденні цього дослідження. Дослідження було проведено як незалежне обсерваційне спостере­ження в умовах рутинної клінічної практики.

4 Співавтори (20) та їх внески в дослідження

ПІБМісце роботиВнесок автора в дослідженняORCID

Дзик І.М.
Dzyk I.M.

Медичний центр Garvis м. Дніпро

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0005-3516-0295

 Загранична Ю.П.
 Zahranychna Yu.P.

АЗПСМ № 6а – КНП Білоцерківської міської ради «МЦПМСД № 1»

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0002-1613-2027

 Сологуб А.Ю.
 Solohub A.Yu.

Сквирська АЗПСМ – КНП Сквирської міської ради «Сквирський МЦПМСД»

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0006-5376-6220

 Головай А.С.
 Holovai A.S.

АЗПСМ №6а – КНП Білоцерківської міської ради «МЦПМСД № 1»

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0002-1613-2027

 Гулевська К.В.
 Hulevska К.V.

КНП Усатівської сільської ради «Усатівський ЦПМСД»

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0002-4663-1570

 Панасюк І.Ф.
 Panasiuk I.F.

КНП «ЦПМСД № 18» Одеської міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0008-2836-4830

 Гончарук К.О.
 Honcharuk K.O.

КНП «ЦПМСД № 2» Одеської міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0009-0651-6458

 Бутель О.М.
 Butel O.M.

АЗПСМ № 6 КНП «ЦПМСД» Печерського району міста Києва

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0008-7997-6423

 Канська А.Я.
 Kanska A.Ya.

Амбулаторія ЗПСМ № 7 КНП «ЦПМСД № 1» Голосіївського району міста Києва

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0003-7415-8759

 Гришан М.А.
 Hryshan M.A.

Українська амбулаторія ЗПСМ Обухівського районного ЦПМСД

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0003-1860-5622

 Безбах А.І.
 Bezbakh A.I.

ФОП «Мандро»

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0009-4587-1751

 Клановець К.С.
 Klanovets K.S.

Поліклініка № 3 КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0005-1628-3572

 Сеник І.І.
 Senyk I.I.

Амбулаторія сімейної медицини № 9 Ніжинського міського ЦПМСД

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0003-4159-0107

 Титоренко В.В.
 Tytorenko V.V.

Поліклініка № 3 КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0000-4098-8234

 Іскужина А.С.
 Iskuzhyna A.S.

КНП «Павлоградська міська лікарня № 1» Павлоградської міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0004-7505-9514

 Гайченя С.В.
 Haichenia S.V.

Амбулаторія ЗПСМ № 3 Кам'янець-Подільської міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0009-1319-2711

 Мізіна О.А.
 Mizina O.A.

КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Запорізької міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0008-2235-9010

 Гриценко М.О.
 Gritsenko M.O.

КНП «ДЦПМСД 9» Дніпровської міської ради

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0007-7899-9853

 Краюшкіна І.А.
 Kraiushkina I.A.

ТОВ «Оксфорд Медікал» м. Кам'янське

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0008-1330-523X

 Ситнік А.В.
 Sytnik A.V.

МЦ «Лікую.юа»

дослідження, ресурси

https://orcid.org/0009-0002-5461-2208

 

REFERENCES

1. Li Y, Zou C, Guo W, et al. Global burden of low back pain and its attributable risk factors from 1990 to 2021: a comprehensive analysis from the Global Burden of Disease Study 2021. Frontiers in Public Health. 2024;12:1480779. doi: https://doi.org/10.3389/fpubh.2024.1480779

2. Low back pain and sciatica in over 16s: assessment and management. NICE guideline [NG59]. National In­stitute for Health and Care Excellence (NICE). [Internet]. 2020 [cited 2025 Dec 23]. Available from: https://www.nice.org.uk/guidance/ng59

3. Ferreira ML, March L, Croft P, Maher CG, Lin CW, Buchbinder R, et al. Global, regional, and national burden of low back pain, 1990-2020, its attri­butable risk factors, and forecasts to 2050: a systematic analysis of the Global Burden of Disease Study 2021. Lancet Rheumatol. 2023;5(6):e316-e329. doi: https://doi.org/10.1016/S2665-9913(23)00098-X

4. American College of Physicians. Noninvasive Treat­ments for Acute, Subacute, and Chronic Low Back Pain: Clinical Practice Guideline. Ann Intern Med. 2021;174(3):391-8. doi: https://doi.org/10.7326/M19-2063

5. WHO report on non-steroidal anti-inflammatory drugs safety update. World Health Organization [Internet]. 2022 [cited 2025 Dec 23]. Available from: https://www.who.int/publications/i/item/NSAIDs-safety-2022

6. Marin T. Single‑dose intravenous diclofenac for acute postoperative pain in adults: A Cochrane review summary. Int J Nurs Stud. 2021;113:103410. doi: https://doi.org/10.1016/j.ijnurstu.2019.103410

7. Diclofenac safety profile. World Health Organi­zation [Internet]. 2022 [cited 2025 Dec 23]. Available from: https://www.who.int/publications/i/item/NSAIDs-safety-2022

8. Alshargabi A, Mehta D, Elhassan GO, Singh N, Farooq U, Khan A, et al. Recent developments in diclo­fenac derivatives and drug delivery carriers: structural modification, pharmacokinetics, and toxicity reduction. Eur J Pharm Sci. 2024;192:106324. doi: https://doi.org/10.1016/j.ejps.2024.106324

9. Dammann P, Kirsch M, Bittersohl T, et al. Diclo­fenac-induced hepatotoxicity: a review of literature and recent case series. World J Hepatol. 2020;12(8):490-502. doi: https://doi.org/10.4254/wjh.v12.i8.4

10. García Rodríguez LA, Tacconelli S, Patrignani P. Role of dose potency in the risk of NSAID-induced hepa­totoxicity: a systematic review. Br J Clin Pharmacol. 2021;87(6):2345-56. doi: https://doi.org/10.1111/bcp.14582

11. Derry S, Wiffen PJ, Moore RA. Single dose oral diclofenac for acute postoperative pain in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2015;7:CD004768. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD011509

12. Opryshko VI. Perspectives for using serratiopep­tidase in systemic enzyme therapy for low-intensity chro­nic inflammation and pain syndromes: from mechanisms of action to practical implementation (literature review). Pain Joints spine. 2024;14(3):162-72. doi: https://doi.org/10.22141/pjs.14.3.2024.432

13. Bapat K, Kumar A, Katke P, Kulkarni K, Surya­wanshi S. Serratiopeptidase with diclofenac sodium for the management of post-operative pain and inflammation in a day care obstetric and gynaecological surgeries. Indian Journal of Obstetrics and Gynecology Research. 2024;11(3):442-6. doi: https://doi.org/10.18231/j.ijogr.2024.080

14. [FLAMIDEZ®: proven efficacy and high safety profile of the original combination]. Zdorovia Ukrainy 21 storichchia. [Internet]. 2025 [cited 2025 Dec 23];5(591):55-7. Ukrainian. Available from: https://health-ua.com/neurology/bolyovi-sindromi/79956-flamidez-dovedena-efektivnist-ta-visokii-profil-bezpeki-originalnoyi-kombinaciyi

15. Kaplan RM, Bush JW. Health‑related quality of life measurement for evaluation research and policy analysis. Health Psychology. 1982;1:61-80. doi: https://doi.org/10.1037/0278-6133.1.1.61

16. Saki F, Mohammadi F, Chen H, Alizadeh M, Yamamoto A, Lee SY, et al. BodyBalance as an exercise therapy trial in knee osteoarthritis: visual analogue scale (VAS) for pain severity and its reliability in outcome assessment. Trials. 2025;26(75):1025. doi: https://doi.org/10.1186/s13063-025-09036-w

17. Koo М. Visual Analogue Scale. Encyclopedia. 2025;5(4):190. doi: https://doi.org/10.3390/encyclopedia504019

18. Lee SW. Methods for testing statistical differences between groups in medical research: statistical standard and guideline of Life Cycle Committee. Life Cycle. 2022;2:e1. doi: https://doi.org/10.54724/lc.2022.e1

19. Tena-Garitaonaindia M, Rubio JM, Martínez-Pla­ta E, Martínez-Augustin O, Sánchez de Medina F. Pharma­cological bases of combining nonsteroidal antiinflamma­tory drugs and paracetamol. Biomedicine & Pharmaco­therapy. 2025;187:118069. doi: https://doi.org/10.1016/j.biopha.2025.118069

20. Derry S, Wiffen PJ, Moore RA. Single dose oral diclofenac for acute postoperative pain in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2015;7:CD004768. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD011509

21. Jadhav SB, Shah N, Rathi A, Rathi V, Rathi A. Serratiopeptidase: Insights into the therapeutic applica­tions. Biotechnol Rep (Amst). 2020;28:e00544. doi: https://doi.org/10.1016/j.btre.2020.e00544

22. Nair SR, C SD. Serratiopeptidase: An integrated View of Multifaceted Therapeutic Enzyme. Biomolecules. 2022;12:1468. doi: https://doi.org/10.3390/biom12101468

23. Narayanan KB, Park JY, Lee YS, Choi HJ, Kim EK, Seo CH, et al. Enzyme-based anti-inflammatory thera­peutics for inflammatory diseases: natural and engineered enzymes and their formulations. Pharmaceutics. 2025;17(5):606. doi: https://doi.org/10.3390/pharmaceutics17050606

24. Pellesi L, Guerzoni S, Cainazzo MM, Baraldi C, Pini LA. Pharmacological management of migraine: acute therapies including diclofenac potassium and other NSAIDs. Expert Rev Neurother. 2024;24(5):367-77. doi: https://doi.org/10.1080/14737175.2024.2349791

25. [Clinical aspects of the use of diclofenac potassium in the treatment of pain]. NeuroNews: psykhonevrolohiia ta neiropsykhiatriia. [Internet]. 2018 [cited 2025 Dec 23];2(95):36-38. Ukrainian. Available from: https://neuronews.com.ua/ua/archive/2018/2%2895%29/pages-36-38/klinichni-aspekti-zastosuvannya-diklofenaku-kaliyu-u-likuvanni-bolyu#gsc.tab=0