ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗАХОДІВ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З УРАЖЕННЯМИ ШКІРИ ТЕРМОБАРИЧНОЮ ТА ЗАПАЛЮВАЛЬНОЮ ЗБРОЄЮ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕКОНСТРУКТИВНИХ ПЛАСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Ключові слова: реабілітація, відновлення, військовослужбовці, ураження шкіри, термобарична та запалювальна зброя, реконструктивна хірургія, пластичні операції, оцінювання заходів

Key words: rehabilitation, recovery, military personnel, skin damage, thermobaric and incendiary weapons, reconstructive surgery, plastic operations, assessment of measures

Реферат

Відновлення військовослужбовців Збройних Сил України після уражень шкіри, спричинених боєприпасами, що містять запалювальні та термобаричні суміші (білий фосфор, терміт, на основі етилену, пропілену та інші), є складним процесом, який вимагає комплексного підходу. Такі ураження викликають глибокі опіки, що призводять до значних пошкоджень тканин, навіть до втрати функціональності уражених частин тіла. Хірургічне втручання – це лише перший етап на шляху до відновлення. Післяопераційна реабілітація, що включає комплекс медичних, фізіотерапевтичних та психологічних заходів, є ключовою для досягнення функціонального, есте­тичного результату та повноцінного повернення військовослужбовця до виконання службових обов’язків. Оцінювання ефективності цих заходів є багатогранним процесом, що потребує аналізу різноманітних по­казників: фізіологічних, психологічних, функціональних та соціальних. Незважаючи на широке застосування методів багатовимірного порівняльного аналізу для оцінювання таких складних систем, більшість з них має суттєвий недолік – припущення про однакову важливість кожного показника. Це обмежує точність та об’єктивність вибору найкращої програми реабілітації, оскільки різні аспекти стану пацієнта мають неоднаковий вплив на його загальну боєздатність. Мета статті – обґрунтування та викладення порядку оцінювання заходів реабілітації військовослужбовців з ураженнями шкіри термобаричною та запалювальною зброєю після проведення реконструктивних пластичних операцій. У дослідженні проаналізовано результати застосування реабілітаційних програм у 122 військовослужбовців Збройних Сил України (чоловіки віком від 25 до 58 років), які перенесли реконструктивні та пластичні операції після уражень шкіри, спричинених термо­баричною та запалювальною зброєю. Запропоновано алгоритм оцінювання заходів реабілітації військово­службовців з ураженнями шкіри термобаричною та запалювальною зброєю після проведення реконструктивних пластичних операцій за методом мінімуму відстаней. Цей алгоритм включає відбір показників, формування об’єкта-еталону, стандартизацію даних та обчислення інтегральної відстані, модифікованої шляхом інтеграції вагових коефіцієнтів. Ваги відображають відносну значущість кожного показника, що дозволяє надати пріоритет тим аспектам, які є найбільш критичними для відновлення боєздатності. Дослідження проведено з дотриманням принципів біоетики та з використанням стандартних програмних засобів для статистичного опрацювання даних. Аналіз результатів реабілітації 122 військовослужбовців підтвердив, що між порівнюваними програмами реабілітації існують статистично значущі відмінності за ключовими клініко-функціональними показниками, такими як час, естетичний результат (p<0,001) та функціональна віднов­люваність (p<0,001). Застосування удосконаленого методу багатовимірного порівняльного аналізу з інте­грацією вагових коефіцієнтів дозволило отримати більш точне ранжування ефективності програм порівняно з традиційним підходом. Це обґрунтування є ключовим для об’єктивного вибору оптимальних реабілітаційних методик. Запропонований удосконалений метод багато­вимірного порівняльного аналізу є дієвим інструментом для об’єктивного оцінювання та порівняння реабілітаційних програм. На прикладі трьох програм було встановлено їх ранжування за зваженою відстанню до еталону: програма В визнана найкращою (R_B^ваг=0), програма С - проміжною (R_C^ваг=0,254) , а програма А - найгіршою (R_A^ваг=0,34). Упровадження методу дозво­лить оптимізувати протоколи реабілітації та при­швидшити відновлення функціональної спроможності військовослужбовців, забезпечуючи їх повноцінне повернення до виконання службових обов’язків.

Abstract

Procedure for assessing rehabilitation measures for military personnel with skin injuries caused by thermobaric and incendiary weapons after reconstructive plastic surgery. Hutchenko K.S., Shevchuk O.S., Kozachuk V.L., Hutchenko O.A., Savitska A.O., Movchan O.M., Bulgakov A.A. The recovery of Ukrainian Armed Forces servicemen after skin injuries caused by ammunition containing incendiary and thermobaric mixtures (white phosphorus, thermite, ethylene-based, propylene-based, and others) is a complex process that requires a comprehensive approach. Such injuries cause deep burns, leading to significant tissue damage and even loss of functionality in the affected parts of the body. Surgical intervention is only the first step on the road to recovery. Postoperative rehabilitation, which includes a complex of medical, physiotherapeutic and psychological measures, is key to achieving functional and aesthetic results and the full return of the serviceman to his duties. Assessing the effectiveness of these measures is a multifaceted process that requires the analysis of various indicators: physiological, psychological, functional and social. Despite the widespread use of multidimensional comparative analysis methods to evaluate such complex systems, most of them have a significant drawback – the assumption that each indicator is equally important. This limits the accuracy and objectivity of selecting the best rehabilitation programme, as different aspects of the patient's condition have unequal effects on their overall combat capability. The purpose of the article is to justify and describe the procedure for evaluating rehabilitation measures for military personnel with skin injuries caused by thermobaric and incendiary weapons after reconstructive plastic surgery. The study analysed the results of the application of rehabilitation programmes in 122 servicemen of the Ukrainian Armed Forces (men aged 25 to 58) who underwent reconstructive and plastic surgery after skin injuries caused by thermobaric and incendiary weapons. An algorithm for evaluation using the minimum distance method is proposed. This algorithm includes the selection of indicators, the formation of a reference object, data standardisation, and the calculation of the integral distance, modified by integrating weight coefficients. The weights reflect the relative importance of each indicator, allowing priority to be given to those aspects that are most critical for restoring combat capability. The study was conducted in accordance with the principles of bioethics and using standard software for statistical data processing. Analysis of the rehabilitation results of 122 servicemen confirmed that there are statistically significant differences between the compared rehabilitation programmes in terms of key clinical and functional indicators, such as time, aesthetic outcome (p<0.001) and functional recovery (p<0.001). The use of an improved method of multidimensional comparative analysis with the integration of weighting coefficients allowed for a more accurate ranking of programme effectiveness compared to the traditional approach. This justification is key to the objective selection of optimal rehabilitation techniques. The proposed improved method of multidimensional comparative analysis is an effective tool for the objective evaluation and comparison of rehabilitation programmes. Using three programmes as examples, their ranking was established based on the weighted distance to the benchmark: programme B was recognised as the best (R_B^w=0), programme C as intermediate (R_C^w=0.254), and programme A as the worst (R_A^w=0.34). The implementation of this method will optimize rehabilitation protocols and accelerate the restoration of military personnel's functional capacity, ensuring their full return to duty.

Відновлення військовослужбовців Збройних Сил (ЗС) України після уражень шкіри, спричи­нених боєприпасами, що містять запалювальні та термобаричні суміші (білий фосфор, терміт, на основі етилену, пропілену та інші), є складним процесом, який вимагає комплексного підходу [1]. Такі ураження викликають глибокі опіки, що призводять до значних пошкоджень тканин, навіть до втрати функціональності уражених частин тіла [2]. Хірургічне втручання – це лише перший етап на шляху до відновлення. Після­операційна реабілітація, що включає комплекс медичних, фізіотерапевтичних та психологічних заходів, є ключовою для досягнення функціо­нального, естетичного результату та повноцін­ного повернення військовослужбовця до ви­конання службових обов’язків [3].

Оцінювання результатів цих заходів є багато­вимірним процесом, який базується на аналізі різноманітних показників: фізіологічних (швид­кість загоєння, діапазон рухів), психологічних (рівень тривожності), функціональних (здатність виконувати повсякденні та професійні дії) та соціальних [4]. На сьогодні для порівняльного аналізу таких складних систем широко засто­совуються методи багатовимірного порів­няльного аналізу (БПА) [5]. Більшість сучасних підходів до багатокритеріального аналізу перед­бачає оцінювання альтернатив на основі набору показників, які розглядаються як рівнозначні. Такий підхід спрощує процедуру розрахунку, однак у ряді випадків може не повною мірою відображати реальну значущість окремих кри­теріїв. Водночас ефективність реабілітаційних програм у практиці зазвичай оцінюється за сукуп­ністю клінічних, функціональних та соціальних показників, які аналізуються за допомогою медико-статистичних методів, експертних оцінок або стандартизованих шкал. За таких умов доцільним є використання удосконалених методів багатокритеріального прийняття рішень, що дають змогу враховувати вагові коефіцієнти кри­теріїв, визначені експертним або статистичним шляхом, з метою підвищення обґрунтованості та точності вибору оптимальних реабілітаційних програм і правил їх застосування.

З цієї точки зору, визначення методу зва­женого та коректного оцінювання результатів заходів реабілітації військовослужбовців ЗС України з опіками шкіри після проведення рекон­структивних пластичних операцій є актуальним питанням.

Метою цієї статті є обґрунтування та викла­дення порядку оцінювання заходів реабілітації військово­службовців з ураженнями шкіри термо­баричною та запалювальною зброєю після проведення рекон­структивних пластичних операцій.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

У дослідженні проаналізовано результати реабілітаційних програм у 122 військово­служ­бовців ЗС України (чоловіки віком 35-58 років), які перенесли реконструктивні та пластичні операції після уражень шкіри, спричинених тер­мобаричною та запалювальною зброєю. Пацієнти були розподілені на три клінічно та функціо­нально однорідні групи, що проходили різні комплекси відновних заходів: програма А (40 осіб) – базовий стандартний комплекс реабілі­тації; програма В (42 особи) – інтенсивна розши­рена програма з використанням високотехноло­гічних процедур; програма С (40 осіб) – моди­фікована цільова програма, орієнтована на покра­щення функціональних можливостей.

Розподіл у групи здійснювали з урахуванням локалізації та площі ураження, характеру пер­вин­ного оперативного втручання, стадії репара­тивного процесу та відсутності супутніх станів, що можуть впливати на відновлення. Аналіз вихідних клініко-функціональних показників не виявив статистично значущих відмінностей між групами (p>0,05), що підтверджує їх однорідність на початку реабілітації.

За віковими показниками групи не мали статистично значущих відмінностей: імовірність p=0,062, що дозволяє вважати групи однорідними та придатними для подальшого порівняння.

Усі кількісні дані були проаналізовані із застосуванням описової статистики (середні зна­чення, дисперсії, стандартні відхилення). Нор­мальність розподілу перевіряли за критерієм Шапіро-Вілка. Для оцінювання початкової одно­рідності груп використовували однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA.

Протягом року всі пацієнти перебували під ам­булаторним наглядом і проходили ком­плексні програми реабілітації, спрямовані на відновлення функ­ціональності, естетичного вигляду та боєздатності.

Реабілітація військовослужбовців здійсню­валась за трьома програмами.

Програма А включала стандартні післяопера­ційні заходи, а саме: медикаментозну підтримку репаративних процесів, базову фізіотерапію (уль­тразвукова терапія, низькоінтенсивна лазеро­терапія), стандартні комплекси лікувальної фіз­культури, профілактику патологічного рубцю­вання (силіконові гелі, компресійні вироби) та психологічне консультування за потреби.

Програма В передбачала застосування високо­технологічних процедур: лазер високої інтен­сив­ності, радіочастотну та ударно-хвильову тера­пію, індивідуалізовану кінезіотерапію з функціо­наль­ним навантаженням, апаратну корекцію руб­цевих змін (фракційні лазерні технології, мікро­голкова радіочастотна терапія), психоло­гіч­ну під_­тримку та елементи соціально-професійної реадаптації.

Програма С включала: інтенсивні тренування з використанням функціональних тренажерів, ма­нуальну терапію, ін’єкційну терапію (гіалуронова кислота, полінуклеотиди, плазмотерапія) у зонах рубцевих змін, неінвазивні апаратні методи корекції рубцювання та психологічний супровід.

Для оцінювання результативності різноманіт­них реабілітаційних програм застосовували удо­сконалений метод БПА, виконаний за алгоритмом мінімуму відстаней, який реалізується шляхом послідовного виконання низки етапів.

Етап 1. Визначення об’єктів порівняння, від­бір показників і формування матриці показників X

Проводиться ідентифікація сукупності дослід­жуваних об’єктів N. Ці об’єкти можуть бути такими:

– окремі військовослужбовці: аналіз динаміки стану конкретних осіб до, під час та після проходження реабілітаційної програми;

– групи військовослужбовців: порівняння ре­зультатів реабілітації груп, які пройшли різні програми, застосовували різні методики або проходили реабілітацію в різних центрах;

– реабілітаційні програми/методики: безпосе­реднє порівняння різних програм медико-пси­хологічної реабілітації, що використовуються у військових формуваннях;

– реабілітаційні центри/підрозділи: оціню­ван­ня функціонування різних реабілітаційних закла­дів або підрозділів за їхніми інтегральними показниками.

Після визначення об’єктів здійснюється відбір показників x_s, які найбільш повно та адекватно характеризують досліджуваний об’єкт n_i, зокрема:

Фізіологічні показники:

– показники рухливості суглобів ураженої кінцівки (кут згинання/розгинання) [6];

– рівень функціональної сили та витривалості уражених м’язів [4];

– оцінка здатності до виконання повсякденних та службових завдань [7].

Медико-фізіологічні показники:

– індекс вираженості рубцювання за стандар­тизованими шкалами (Ванкуверська шкала рубців [8]);

– рівень больового синдрому (за візуально-аналоговою шкалою [9]);

– швидкість регенерації тканин [10].

Соціально-адаптивні та психологічні показники:

– суб’єктивна оцінка естетичного результату та задоволеності власним зовнішнім виглядом [11];

– рівень соціальної взаємодії та підтримки [12];

– здатність до реінтеграції у військове сере­довище.

Після визначення об’єктів та відбору показників формується вихідна матриця показників X. У цій матриці стовпці представляють досліджувані об’єкти n_k (k=1, 2,…, K), а рядки – показники x_s (s=1, 2,…, S), що характеризують досліджувані об’єкти.

Приклад структури матриці X:

де x_sk – значення s-показника для k-досліджуваного об’єкта.

Етап 2. Розділення показників на стиму­лятори і дестимулятори та приведення до одного виду

Стимулятор – це показник, збільшення кіль­кісного значення якого позитивно впливає на результат або підвищує рейтинг досліджуваного об’єкта. Для реабілітації стимулятори – це рівень естетичного результату, функціональна рухли­вість, швидкість загоєння.

Дестимулятор – це показник, зменшення кіль­кісного значення якого позитивно впливає на результат або підвищує рейтинг досліджуваного об’єкта. Для реабілітації дестимулятори: індекс вираженості рубцювання, рівень больового синдрому, час реабілітації.

Після класифікації всі показники-дестиму­лятори необхідно математично перетворити (при­вести) до вигляду стимуляторів. Якщо y_sk є дестимулятором для s-показника та k-об’єкта, то його еквівалент у вигляді стимулятора x_sk′ обчислюється за формулою:

x_sk′=1/y_sk

Таке перетворення використовується у ви­падках, коли необхідно забезпечити обернену залежність між значенням показника та його впливом на інтегральну оцінку, зокрема для показників, зростання яких свідчить про погір­шення результату (тривалість реабілітації, рівень больового синдрому тощо). У такому випадку перетворення 1/y дозволяє інтерпретувати показ­ник у вигляді стимулятора: чим менше початкове значення дестимулятора, тим більшим буде значення відповідного стимулятора.

Етап 3. Формування об’єкта-еталону

Об’єкт-еталон – це умовна, гіпотетична точка-об’єкт у багатовимірному просторі показників, яка характеризується найкращими значеннями для кожного з відібраних показників. Найкра­щими вважаються:

– найбільші значення для показників-стиму­ляторів;

– найменші значення для показників-дести­муляторів (до їхнього перетворення).

Об’єкт-еталон відображає максимально мож­ливий потенційний рівень значень показників ба­жаного стану (наприклад, повного відновлення функціональності та естетики). Він слугує базою для порівняння всіх досліджуваних об’єктів, дозво­ляючи кількісно оцінити їхнє відхилення від ідеалу.

Формування еталонної програми реабілітації може здійснюватися за двома варіантами. Пер­ший полягає в тому, що еталонна програма формується шляхом відбору найкращих значень показників, з яких складаються альтернативні програми в межах досліджуваної сукупності. Другий варіант полягає у формуванні еталонної програми на основі ідеальних (цільових) значень, визначених експертами. Такий підхід дає можли­вість порівняти результативність альтернативних програм у межах досліджуваної сукупності. Водночас для підвищення методичної обґрун­тованості результатів доцільно проводити аналіз чутливості отриманих оцінок до зміни складу вибірки, а також, за можливості, зіставляти сфор­мований еталон із зовнішніми клінічними стан­дартами або нормативними орієнтирами ефектив­ності реабілітаційних заходів.

Етап 4. Стандартизація показників (приве­дення до безрозмірного вигляду) і перехід до допоміжної матриці Z

Стандартизація показників є обов’язковим кроком для усунення впливу різних одиниць вимірювання та приведення всіх даних до єдиного, безрозмірного масштабу, зазвичай в інтервалі [0, 1]. Це дозволяє коректно порівню­вати показники, які мають різні розмірності, наприклад, бали за естетичною шкалою, відсотки відновлення рухли­вості. Стандартизація ви­конується шляхом ділен­ня значення x_sk для s-показника k-об’єкта на відповідне значення x_s^ет еталонного об'єкта для того ж показника:

z_sk= x_sk/x_s^ет

У результаті цього перетворення для всіх стимуляторів, уже перетворених з дести­муляторів, значення z_sk буде належати інтервалу [0, 1], причому значення, близькі до 1, свідчи­тимуть про наближення до еталону. Для самого еталонного об’єкта всі стандартизовані значення z_s^ет будуть дорівнювати 1.

Після стандартизації формується допоміжна матриця Z стандартизованих показників:

Етап 5. Розрахунок відстаней між усіма об’єктами та об’єктом-еталоном і формування метрики відстаней

На цьому етапі обчислюються індивідуальні відстані кожного показника від еталону для всіх досліджуваних об’єктів. Ця відстань відображає відхилення значення конкретного показника для певного об’єкта від ідеального еталонного зна­чення. Розрахунок відстані w_sk здійснюється шля­хом віднімання стандартизованого значення z_sk k-об’єкта від стандартизованого еталонного зна­чення z_s^ет (яке завжди дорівнює 1 після стан­дартизації, якщо еталон сформований з най­кращих значень):

w_sk=z_s^ет−z_sk=1−z_sk

Результатом цього етапу є формування метрики відстаней W:

Етап 6. Визначення ступеня подібності кожного досліджуваного об’єкта з еталоном (інтегральна відстань)

Для визначення загального ступеня подібності кожного досліджуваного об’єкта з еталоном обчислюється інтегральна відстань R_k. Ця від­стань являє собою суму всіх індивідуальних відстаней за показниками для кожного об’єкта. Формула для розрахунку R_k має вигляд:

Чим менше значення R_k, тим ближче дослід­жуваний об’єкт до еталонного стану, тобто тим вищий ступінь його подібності з ідеальним або бажаним станом. І навпаки, велике значення R_k свідчить про значну віддаленість від еталону. Мінімальне значення R_k вказуватиме на найліпшу реабілітаційну програму для досліджуваного військовослужбовця або групи.

Етап 7. Удосконалення методу БПА: дода­вання ваг показникам досліджуваних об’єктів

Цей етап дозволяє подолати обмеження тра­диційних БПА, які припускають рівнозначність усіх показників. Під час реабілітації після пластичних операцій різні показники мають різний ступінь впливу на досягнення кінцевої мети – відновлення. Наприклад, рівень функціо­нальної рухливості або естетичний результат можуть бути більш кри­тичними для повернення до служби, ніж незначні відхилення у швидкості загоєння.

Для врахування цієї диференційної важливості вводяться вагові коефіцієнти p_s для кожного
s-показника. Ці ваги відображають відносну значущість кожного показника в загальній оцінці. Вагові коефіцієнти визначені за допомогою експертних оцінок.

Сума всіх вагових коефіцієнтів зазвичай нормується до одиниці:

Модифікована формула для розрахунку інте­гральної відстані R_k з урахуванням ваг матиме вигляд:

За допомогою цієї формули експерти надали більшої ваги тим показникам, які вони вважають важливими для відновлення боєздатності, і, від­повідно, меншої ваги менш значущим показникам.

Дослідження проведено відповідно до прин­ци­пів біоетики, викладених у Гельсінській декла­рації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та «Загальній декларації про біоети­ку та права людини (ЮНЕСКО)». Дослід­ження схвалено експертною комісією з питань академічної добро­чесності Центрального нау­ково-дослідного інсти­ту­ту Збройних Сил України (протокол засідан­ня № 9 від 23.09.2025 року). Усіма обстеженими були під­писані інформовані згоди на участь у дослідженні.

Статистичне опрацювання матеріалів вико­нано на персональному комп’ютері з викорис­танням стандартних програмних засобів Libre Office Community (версія 7.3.7.2) та програми Microsoft Excel (Product ID 00414-50000-00000-AA978).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Для наочної демонстрації застосування запро­понованого удосконаленого методу розглянемо ілюстративний приклад порівняння трьох про­грам реабілітації, які впроваджуються для відновлення боєздатності військовослужбовців після рекон­структивних пластичних операцій, – програма А, програма В, програма С. Кожна програма оці­нюється за чотирма ключовими показниками, що характеризують важливі аспек­ти стану військово­службовців після її проходження:

– естетичний результат (умовні бали, шкала від 0 до 20);

– індекс вираженості рубцювання (за стан­дартизованою шкалою, бали від 0 до 10);

– функціональна відновлюваність (умовні бали, шкала від 0 до 15);

– тривалість курсу реабілітації (роки).

Значення показників для кожної програми наведено в таблиці 1.

Дані наведено у вигляді середнього значення та стандартного відхилення (M±SD). Для оціню­вання статистично значущих відмінностей між програмами застосовано однофакторний диспер­сійний аналіз (ANOVA). Попарні відмінності між програмами визначали за допомогою post-hoc тесту Tukey. Статистично значущими вважали відмінності при p<0,05.

За результатами post-hoc аналізу (тест Tukey) встановлено, що програма В перевершує про­грами А та С за всіма досліджуваними показни­ками (p<0,01).

1. Розділення показників на стимулятори та дестимулятори:

Стимулятори: «Естетичний результат», «Фун­кціональна відновлюваність» (збільшення зна­чення позитивно впливає на результат).

Дестимулятори: «Індекс вираженості рубцю­вання», «Тривалість курсу реабілітації» (змен­шення значення позитивно впливає на результат).

2. Формування еталонної програми:

Еталонна програма формується шляхом вибору найкращих значень для кожного показ- ника серед усіх порівнюваних програм (табл. 2).

3. Приведення показників-дестимуляторів до виду стимуляторів:

Дестимулятори трансформуються шляхом оберненого перетворення (1/значення) (табл. 3).

4. Приведення показників до безрозмірного виду (стандартизація):

Кожне значення ділиться на відповідне ета­лонне значення (z_sk=x_sk/x_s^ет) (табл. 4).

5. Обчислення метрики відстаней від еталону (табл. 5). Відстань w_sk=1−z_sk.

6. Розрахунок загальної відстані (R_k) для кож­ної програми без урахування ваг:

Програма А: R_A=0,2+0,5+0,2+0,4=1,3

Програма В: R_B=0+0+0+0=0

Програма С: R_C=0,07+0,34+0,2+0,57=1,18.

Отже, програма В є найкращою (нульова від­стань від еталону), на другому місці – програма С (1,18), на третьому – програма А (1,3).

7. Застосування вагових коефіцієнтів (удо­сконалення методу)

Визначення вагових коефіцієнтів здійснюється шляхом проведення експертного опитування серед спеціалістів - військових хірургів та реабі­літологів. Опитування проводиться за стандарт­ними процедурами.

За результатами опитування визначено, що показники «Індекс вираженості рубцювання» та «Естетичний результат» є найбільш кри­тич­ними для повного відновлення, «Функціональна від­новлюваність» також важлива, тоді як «Три­ва­лість курсу реабілітації» має меншу зна­чущість. Призначимо такі вагові коефі­цієнти p_s:

– Естетичний результат – p₁=0,3

– Індекс вираженості рубцювання – p₂=0,4

– Функціональна відновлюваність – p₃=0,2

– Тривалість курсу реабілітації – p₄=0,1

(Сума ваг: 0,3+0,4+0,2+0,1=1).

Розраховуємо зважену інтегральну відстань R_k^ваг для кожної програми:

Програма А:
R_A^ваг=(0,3×0,2)+(0,4×0,5)+(0,2×0,2)+(0,1×0,4)=0,06+0,2+0,04+0,04=0,34

Програма В:
R_B^ваг=(0,3×0)+(0,4×0)+(0,2×0)+(0,1×0)=0

Програма С:
R_C^ваг=(0,3×0,07)+(0,4×0,34)+(0,2×0,2)+(0,1×0,57)=0,021+0,136+0,04+0,057=0,254

Висновок з урахуванням ваг:

– Програма В залишається найкращою (0);

– Програма С займає друге місце (0,254);

– Програма А займає третє місце (0,34).

У цьому прикладі програма В є еталонною, її позиція не змінюється. Однак у випадках, коли жоден з об’єктів не є ідеальним, урахування ваг може суттєво змінити ранжування об’єктів, забезпечуючи більш точне відображення їхньої реальної ефективності з урахуванням пріоритетів. Наприклад, якщо б програма А мала дуже низь­кий індекс рубцювання (критичний показник) при інших середніх значеннях, а програма С – від­мінну функціональну відновлюваність (менш критичний), то зважений аналіз міг би віддати перевагу програмі А, тоді як незважений – про­грамі С. Це підкреслює гнучкість та більшу адекватність удосконаленого методу для ухвален­ня управлінських рішень в організації реабілітації.

Таким чином, програма В демонструє най­кращі результати: найвищий естетичний ре­зультат (p<0,001); мінімальний індекс рубцю­ван­ня (p<0,001); найкращу функціональну відновлю­ваність (p<0,001); найкоротший термін реабілі­тації (p<0,002).

Інтегральні оцінки (незважені та зважені) підтверджують перевагу програми В, яка має нульову відстань до еталону. Програма С займає стабільне друге місце, а програма А - третє.

ВИСНОВКИ

1. У статті продемонстровано доцільність ви­користання удосконаленого методу багато­вимірного порівняльного аналізу із застосу­ванням вагових коефіцієнтів для об’єктивного оцінювання реабілітаційних програм. Дослід­ження базується на аналізі результатів реабі_­літації 122 військово­службовців з ураженнями шкіри термобаричною та запалювальною зброєю після проведення ре­конструктивних пластичних операцій.

2. Запропонований алгоритм оцінювання передбачає послідовне виконання низки кроків: відбір і стандартизація показників, формування еталонного об’єкта, розрахунок відстані від еталону та інтеграція вагових коефіцієнтів, визна­чених експертним або статистичним шляхом.

3. Ілюстративний приклад з аналізом трьох реабілітаційних програм продемонстрував, що використання вагових коефіцієнтів (ps) дозволяє отримати більш точне ранжування результатив­ності програм, порівняно з традиційним під­ходом, де всі показники вважаються однаково важливими. Без вагових коефіцієнтів (за сумою відстаней Rk): найкращою визнано програму В (RB=0), найгіршою – програму А (RA=1,3). З урахуванням вагових коефіцієнтів (за зваженою сумою відстаней Rkваг): найкращою визнано програму В (RBваг=0), найгіршою – програму А (RAваг=0,34), а програма С зайняла проміжне положення (RCваг=0,254).

Внески авторів:

Гутченко К.С. – концептуалізація, методологія, адміністрування проєкту, дослідження, написання, рецензування, редагування, ведення;

Шевчук О.С. – концептуалізація, методологія, адміністрування проєкту, дослідження, написан­ня, рецензування, редагування, ведення;

Козачук В.Л. – концептуалізація, методологія, написання – рецензування та редагування, веден­ня, ресурси, курація даних, перевірка;

Гутченко О.А. – концептуалізація, методологія, адміністрування проєкту, дослідження, рецензуван­ня, редагування, ведення;

Савицька А.О. – концептуалізація, методологія, дослідження, написання, рецензування, редагуван­ня, ведення, ресурси, курація даних;

Мовчан О.М. – адміністрування проєкту, до­слідження, написання початкового проєкту, курація даних, рецензування;

Булгаков А.А. – дослідження, написання почат­кового проєкту, перевірка, ресурси, ведення.

Фінансування. Дослідження не має зовнішніх джерел фінансування.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

REFERENCES

1. Cheran A, Gnaedinger A, Tolany A, et al. The Medical Impacts of Thermobaric Weapons: A Scoping Review. Mil Med. 2026 Mar 1;191(3-4):e548-e554. doi: https://doi.org/10.1093/milmed/usaf400

2. World Health Organization. White phosphorus [Internet]. 2024 Oct 24 [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/white-phosphorus

3. NSW Agency for Clinical Innovation. Burn phy­siotherapy and occupational therapy: Clinical practice guide. 2nd ed. [Internet]. Sydney: ACI; 2025 [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://aci.health.nsw.gov.au/__data/assets/pdf_file/0018/236151/ACI-Burn-physiotherapy-and-occupational-therapy-guide.pdf

4. [How to evaluate the effectiveness of rehabilitation exercises]. Medicasano [Internet]. 2024 [cited 2025 Sep 23]. Ukrainian. Available from: https://medicasano.com.ua/blog/iak-otsinyty-efektyvnist-reabilitatsijnykh-vprav/ 

5. Wang D, Liu Y. Medical Science Data Value Evaluation Model: Mixed Methods Study. JMIR Med Inform. 2025;13:e63544. doi: https://doi.org/10.2196/63544

6. American Burn Association. Practice Guidelines for Burn Care [Internet]. 2018 [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://ameriburn.org/wp-content/uploads/2018/02/practice-guidelines-cardiovascular-fitness.-nedelec-jbcr-2016.pdf

7. The Royal Brisbane and Women’s Hospital. Occupational Therapy: Burn Injury Recovery [Internet]. 2018 May [cited 2025 Sep 23]. Available from: https://metronorth.health.qld.gov.au/rbwh/wp-content/uploads/sites/2/2018/05/OT-Burns-Recovery.pdf

8. Knight D, Parks J. An Introductory Systematic Review of the Vancouver Scar Scale: Versions, Valida­tions and Utilizations. J Burn Care Res. 2025 Apr;46(Suppl 1):S86. doi: https://doi.org/10.1093/jbcr/iraf019.108

9. Nosanov LB, Brandt JL, Schneider DM, et al. Pain Management in Burn Patients. Curr Trauma Rep. 2020;6:161-73. doi: https://doi.org/10.1007/s40719-020-00203-9

10. Kareem N, Aijaz A, Jeschke M. Stem Cell The­rapy for Burns: Story so Far. Biol Targets Ther. 2021;15:379-97. doi: https://doi.org/10.2147/BTT.S259124

11. He M, Wang X. The Role and Challenges of Plastic Surgery in Post-burn Psychological Rehabilitation. J Contemp Med Pract. 2025;7(8):98-100. doi: https://doi.org/10.53469/jcmp.2025.07(08).19

12. Grieve B, Shapiro GD, Wibbenmeyer L, et al. Long-Term Social Reintegration Outcomes for Burn Survivors With and Without Peer Support Attendance: A Life Impact Burn Recovery Evaluation (LIBRE) Study. Arch Phys Med Rehabil. 2020;101(1 Suppl):S92-S98. doi: https://doi.org/10.1016/j.apmr.2017.10.007