КЛІНІКО-ДЕРМАТОСКОПІЧНІ ТА ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯЦІЇ ДОБРОЯКІСНИХ МЕЛАНОЦИТАРНИХ НЕВУСІВ ШКІРИ ЯК ОСНОВА ВИБОРУ МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ РЕЦИДИВУ (огляд літератури)

Ключові слова: меланоцитарний невус, дерматоскопія, патоморфологія, зворотний невус, рецидив, методи лікування

Key words: melanocytic nevus, dermoscopy, histopathology, recurrent nevus, recurrence, treatment methods

Реферат

Доброякісні меланоцитарні невуси є одними з найпоширеніших новоутворень шкіри та часто потребують діагностичних і лікувальних втручань у практиці лікаря-дерматолога. Незважаючи на широке впровадження дерматоскопії, зберігаються труднощі диференційної діагностики різних клініко-морфологічних форм невусів і вибору оптимальної лікувальної тактики. Неповне видалення пігментних утворень асоціюється з розвитком зворотного (рецидивного) невуса, формуванням рубців і появою діагностично складних пігментних змін, що зумовлює необхідність узагальнення сучасних наукових даних щодо клініко-дерматоскопічних і пато­морфологічних кореляцій. Метою дослідження було проаналізувати та обґрунтувати сучасні наукові дані щодо клінічних, дерматоскопічних і патоморфологічних особливостей різних клініко-морфологічних форм доброякісних меланоцитарних невусів шкіри для обґрунтування індивідуалізованого вибору методу лікування, спрямованого на зниження частоти розвитку зворотного невуса, мінімізацію післяопераційних ускладнень і досягнення опти­мального косметичного результату. Огляд виконано у форматі наративного аналітичного огляду з елементами систематизованого пошуку відповідно до рекомендацій PRISMA. У роботі застосовано бібліографічний, аналі­тичний, синтетичний, порівняльний методи, а також методи систематизації та узагальнення даних. Аналіз літератури проведено в базах даних PubMed/MEDLINE та PubMed Central у часовому інтервалі 2009-2025 років. У ході первинного пошуку ідентифіковано 312 публікацій, після виключення дублікатів проаналізовано 268 джерел, за результатами скринінгу назв й анотацій відібрано 97 статей, з яких 54 публікації включено до фінального якісного аналізу. Критеріями включення були оглядові, клінічні та клініко-морфологічні дослідження, а також міжнародні консенсусні рекомендації, що містили дані щодо дерматоскопічних і патоморфологічних харак­теристик доброякісних меланоцитарних невусів та методів їх лікування. Критеріями виключення були ізольовані клінічні випадки без аналітичного узагальнення, публікації, присвячені виключно меланомі, а також роботи без доступу до повного тексту. Як ключові слова використовували такі: «мела­ноцитарні невуси», «дерматоскопія», «патоморфологічні кореляції», «рецидивний невус», «методи лікування». За результатами аналізу встановлено, що дерматоскопічні патерни доброякісних меланоцитарних невусів відображають особливості їх патоморфологічної організації та змінюються залежно від віку пацієнта, три­валості існування й анатомічної локалізації утворення. Виявлено тісний зв’язок між дерматоскопічними ознаками та глибиною розташування меланоцитарних компонентів, що має принципове значення для вибору методу лікування. Часткові методи видалення, зокрема shave-ексцизія та аблятивні методики, асоційовані з вищою частотою репігментації та розвитку рецидивного невуса, тоді як повне хірургічне висічення забезпечує найвищу діагностичну безпеку за рахунок можливості первинної гістологічної верифікації, хоча може супроводжуватися більш вираженим рубцюванням. Отримані результати свідчать про доцільність індивідуалізованого підходу до лікування доброякісних меланоцитарних невусів на основі інтеграції клінічних, дерматоскопічних і пато­морфо­логічних даних з метою зниження частоти рецидивів, мінімізації діагностичних труднощів і покращення косметичних результатів.

Abstract

Clinico-dermoscopic and histopathological correlations of benign melanocytic nevi of the skin as a basis for the choice of treatment and recurrence prevention (literature review). Torbenko Ye.L., Litus V.I. Benign melanocytic nevi are among the most common skin lesions and frequently require diagnostic and therapeutic interventions in dermatological practice. Despite the widespread implementation of dermoscopy, difficulties in the differential diagnosis of various clinico-morphological types of nevi and in the selection of optimal treatment strategies persist. Incomplete removal of pigmented lesions is associated with the development of the recurrent nevus phenomenon, scar formation, and diagnostically challenging pigmentation changes, highlighting the need for a comprehensive synthesis of current evidence on clinico-dermoscopic and histopathological correlations. The aim of the study was to analyze and substantiate current scientific data on the clinical, dermatoscopic, and pathomorphological features of various clinical and morphological forms of benign melanocytic skin nevi to justify the individualized choice of treatment method aimed at reducing the frequency of inverse nevus development, minimizing postoperative complications, and achieving optimal cosmetic results. The review was conducted as a narrative analytical with elements of a one structured search in accordance with PRISMA recommendations. Bibliographic, analytical, synthetic, and comparative methods, as well as data systematization and generalization techniques, were applied. The literature search was performed in the PubMed/MEDLINE and PubMed Central databases, covering the period from 2009 to 2025. A total of 312 publications were identified during the initial search. After duplicates removal, 268 records were screened, and 97 articles were selected based on title and abstract evaluation. Following full-text assessment, 54 publications were included in the final qualitative analysis. Inclusion criteria comprised review articles, clinical and clinico-morphological studies, as well as international consensus recommendations that reported data on dermoscopic and histopathological characteristics of benign melanocytic nevi and treatment methods. Exclusion criteria included isolated case reports without analytical synthesis, publications focused exclusively on melanoma, and studies without full-text availability. The keywords used were “melanocytic nevi,” “dermoscopy,” “histopathological correlations,” “recurrent nevus,” and “treat­ment methods.” The analysis demonstrated that dermoscopic patterns of benign melanocytic nevi reflect their un­derlying histopathological architecture and vary depending on patient age, lesion duration, and anatomical localization. A strong association was identified between specific dermoscopic features and the depth of melanocytic components, which is of critical importance for treatment selection. Partial removal techniques, including shave excision and ablative procedures, were associated with a higher risk of repigmentation and recurrent nevus development, whereas complete surgical excision provided the highest diagnostic reliability due to the possibility of primary histopathological verification, but it may be accompanied by a more pronounced scarring. The findings support the rationale for an individualized management strategy for benign melanocytic nevi based on the integration of clinical, dermoscopic, and histopathological data, aiming to reduce recurrence rates, minimize diagnostic uncertainty, and improve cosmetic outcomes.

Доброякісні меланоцитарні невуси шкіри є одними з найпоширеніших пігментних ново­утворень у загальній популяції та становлять значну частку об’єктів клінічного оцінювання в дерматологічній практиці. За даними епідеміо­логічних досліджень, понад 80% дорослого населення мають принаймні один мелано­цитар­ний невус, а у 20-30% осіб виявляються множинні утворення, кількість і розподіл яких залежать від віку, фототипу шкіри, генетичних чинників та рівня ультрафіолетового опромінення [1, 2]. Клінічна значущість меланоцитарних неву­сів виходить за межі їх поширеності, оскільки вони розглядаються як фенотипічний маркер підви­щеного ризику розвитку меланоми – однієї з най­більш агресивних злоякісних пухлин шкіри [3].

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародного агентства з вивчення раку (IARC, GLOBOCAN), захворю­ваність на меланому шкіри у світі демонструє стійку тенденцію до зростання, особливо в ре­гіонах із переважанням світлого фототипу населення [4]. У країнах Європи стандартизовані показники захворюваності в окремих регіонах перевищують 20-30 випадків на 100 000 насе­лення, що зумовлює підвищену увагу до пігментних утворень як потенційних маркерів онкологічного ризику [5]. Хоча більшість меланом не розвивається безпосередньо з наявних невусів, численні та атипові меланоцитарні утворення розглядаються як незалежні фактори підвищеного ризику, що обґрунтовує необхід­ність їх ретельного оцінювання та обґрунтованого лікування [6].

В Україні проблема діагностики та лікування пігментних утворень шкіри, зокрема доброякіс­них меланоцитарних невусів, набуває особливої ак­туальності у зв’язку з нерівномірним упро­ваджен­ням дерматоскопічних методів, обме­женим доступом до спеціалізованої допомоги та відсут­ністю уніфікованих національних рекомен­дацій щодо вибору методу лікування. За даними віт­чизняних авторів, у клінічній практиці досі широко застосовуються деструктивні та часткові методи видалення пігментних утворень, зокрема shave-ексцизія та коагуляційні методики, нерідко без подальшої патоморфологічної верифікації, що підвищує ризик розвитку зворотного невуса та ускладнює подальшу диференційну діагностику пігментних змін у зоні рубця [13, 14]. Окремі українські дослідження також підкреслюють не­достатню інтеграцію дерматоскопічних даних з патоморфологічними висновками та значну варіа­бельність клінічних підходів залежно від спеціаль­ності лікаря й рівня закладу охорони здоров’я [15].

У сучасній дерматології дерматоскопія ви­знана стандартним неінвазивним методом пер­вин­ного оцінювання пігментних утворень шкіри, що суттєво підвищує точність диференційної діаг­ностики порівняно з клінічним оглядом неозброє­ним оком завдяки візуалізації підепі­дер­мальних структур і патернів росту [7]. Водночас її діагностична ефективність значною мірою за­лежить від коректної інтерпретації ознак та розуміння їх патоморфологічних корелятів, що стало підґрунтям для розробки міжнародних консенсусів й уніфікованої дерматоскопічної термінології [8].

Попри прогрес у діагностиці, вибір оптималь­ного методу лікування доброякісних мелано­цитарних невусів залишається предметом наукової дискусії. Часткові методи видалення, хоча й привабливі з косметичної точки зору, асоційовані з підвищеним ризиком неповного видалення меланоцитарної тканини та розвитку зворотного (recurrent) невуса [9]. За даними клініко-патологічних досліджень, частота непов­них висічень меланоцитарних утворень навіть при первинному намірі радикального втручання може сягати 8-12%, тоді як після часткових методів видалення ризик репігментації та форму­вання зворотного невуса зростає в кілька разів [10]. Відсутність первинної патоморфологічної верифікації після косметичного або часткового видалення суттєво ускладнює подальшу діагнос­тичну тактику та часто зумовлює необхідність повторних або більш агресивних втручань [11, 12].

Таким чином, проблема лікування доброякіс­них меланоцитарних невусів має міждисциплі­нарний характер і потребує інтеграції клінічних, дерматоскопічних і патоморфологічних даних. Відсутність уніфікованого підходу до вибору методу лікування зумовлює варіабельність клінічних рішень і неоднозначність результатів, що визначає актуальність систематизації сучас­них доказів та формування індивідуалізованої, алгоритмізованої моделі ведення пацієнтів.

Мета дослідження – проаналізувати та обгрун­тувати сучасні наукові дані щодо клінічних, дерматоскопічних і патоморфологічних особли­востей різних клініко-морфологічних форм доброякісних меланоцитарних невусів шкіри для обґрунтування індивідуалізованого вибору ме­тоду лікування, спрямованого на зниження частоти розвитку зворотного невуса, мінімізацію післяопераційних ускладнень і досягнення опти­мального косметичного результату.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Цей огляд виконано у форматі система­тизо­ваного огляду літератури з елементами нара­тивного аналізу відповідно до принципів доказо­вої медицини та рекомендацій PRISMA (Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-Analyses). Процес відбору джерел відповідав ос­новним етапам рекомендацій PRISMA; форму­вання повноцінної PRISMA-діаграми не здій­сню­валося у зв’язку з оглядовим характером до­слідження та відсутністю кількісного метааналізу.

Методологія дослідження була спрямована на всебічний і відтворюваний пошук, відбір та критичний аналіз наукових джерел, присвячених клінічним, дерматоскопічним і патоморфоло­гічним особливостям доброякісних меланоци­тарних невусів шкіри, а також результатам застосування різних методів їх лікування.

Для досягнення поставленої мети в процесі проведення дослідження застосовано такі методи: бібліографічний (систематизований пошук і від­бір наукових джерел), аналітичний (критичний аналіз й оцінювання отриманих даних), синтетич­ний (узагальнення результатів окремих дослід­жень), порівняльний (зіставлення клінічних, дерматоскопічних і патоморфологічних характе­ристик, а також результатів різних методів лікування), системно-структурний та формально-логічний методи, а також методи систематизації та узагальнення наукової інформації.

Електронний пошук наукових публікацій здій­снювали в міжнародних біомедичних базах даних PubMed/MEDLINE, Google Scholar та Scopus у часо­вому інтервалі 2009-2025 років. Пошукову страте­гію формували з використанням комбінацій ключо­вих слів і MeSH-термінів англійською мовою, зо­крема: melanocytic nevi, benign melanocytic nevi, der­moscopy, clinico-dermoscopic correlation, histo­patho­logical correla­tion, recurrent nevus phenomenon, shave excision, surgical excision, treatment outcomes. Пошу­кові запити комбінувалися за допомогою ло­гічних операторів AND та OR, що дозволяло розши­рювати або звужувати вибірку відповідно до зав­дань огляду. Додатково здійснювався ручний пере­гляд бібліографічних списків ключових огля­дових ста­тей, міжнародних консенсусних докумен­тів і реко­мендацій професійних дермато­логічних асоціацій.

Відбір публікацій проводився в кілька етапів. На етапі первинного пошуку ідентифіковано 312 пуб­лікацій. Після виключення дублікатів проана­лізовано 268 джерел. За результатами скринінгу назв і анотацій відібрано 97 статей, з яких після повнотекстового аналізу 54 публікації включено до фінального якісного огляду відповідно до реко­мендацій PRISMA.

Критеріями включення були оглядові та систе­матичні статті, міжнародні консенсусні рекомен­дації, клінічні, клініко-дерматоскопічні та клі­ніко-патоморфологічні дослідження, у яких аналі­зувалися дерматоскопічні ознаки доброякісних меланоцитарних невусів, їх патоморфологічні кореляції та результати різних методів лікування з оцінкою частоти розвитку зворотного невуса і косметичних наслідків. Критеріями виключення були ізольовані клінічні випадки без аналітичного узагальнення, публікації, присвячені виключно злоякісним меланоцитарним новоутворенням без аналізу доброякісних невусів, експериментальні дослідження без клінічної верифікації, а також роботи без доступу до повного тексту або опублі­ковані в нерецензованих джерелах.

Оцінювання відібраних публікацій здійсню­вали шляхом якісного критичного аналізу з ура­хуванням дизайну досліджень, характеристик вибірок, клінічного контексту, застосованих діагностичних методів і терапевтичних підходів. Отримані результати систематизували за тема­тичними напрямами, що дало змогу провести порівняльний аналіз, виявити узгоджені та супе­речливі положення літератури й сформулювати обґрунтовані висновки, релевантні для клінічної практики та подальших наукових досліджень.

Дослідження виконано з дотриманням прин­ципів біоетики, викладених у Гельсінській декла­рації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та «Загальній декларації про біое­тику та права людини» (ЮНЕСКО). Проведення дослідження схвалено локальною комісією з питань біоетики (протокол № 9 від 24.12.2025, Національ­ний університет охорони здоров’я України).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Доброякісні меланоцитарні невуси шкіри є гетерогенною групою новоутворень, що демон­струють значну варіабельність клінічних проявів і морфологічної структури. У фундаментальних роботах, присвячених біології невусів, показано, що їх формування відбувається за принципом послідовної міграції меланоцитів від дермо-епі­дермального з’єднання (dermo-epidermal junc­tion, DEJ) до дерми з подальшим клітинним дозрі­ван­ням, що лягло в основу класичної клініко-морфо­логічної класифікації [24, 25]. Саме ця концепція пояснює існування пограничних, складних і інтрадермальних форм невусів та їх відмінності в клінічній і дерматоскопічній картині.

Клініко-морфологічні форми доброякісних меланоцитарних невусів шкіри та їх клінічне значення

Клініко-морфологічна класифікація добро­якісних меланоцитарних невусів є фундамен­тальною складовою сучасної дерматології, оскільки безпосередньо визначає особливості клінічного перебігу, дерматоскопічної картини та тактику лікування. Сучасні багатоцентрові до­слідження та узагальнені огляди підтверджують, що різні морфологічні типи невусів демон­струють характерні дерматоскопічні патерни, які корелюють з глибиною та архітектурою мелано­цитарних компонентів [24, 25].

Установлено, що дерматоскопічні патерни доброякісних меланоцитарних невусів коре­люють з глибиною та архітектурою меланоци­тарного компонента, що має принципове зна­чення для прогнозування ризику неповного видалення та вибору методу лікування (рис. 1).

За даними систематизованого аналізу дермато­скопічних патернів, пограничні меланоцитарні невуси частіше виявляються в молодих пацієнтів і зазвичай характеризуються регулярною пігмент­ною сіткою та симетричною архітектурою [21]. Водночас сучасні дослідження свідчать, що в 15-25% таких утворень можуть бути наявні дермато­скопічні ознаки атипії, зокрема фокальна аси­метрія або варіабельність товщини сітки, що істотно ускладнює їх диференціацію з ранніми формами меланоми, особливо за відсутності ди­намічного дерматоскопічного спостереження [22].

Комбіновані (складні) меланоцитарні невуси, за даними сучасних оглядів, демонструють значно більшу дерматоскопічну гетерогенність. У таких утвореннях часто поєднуються мереживні, глобулярні та безструктурні елементи, що відображає наявність меланоцитарних компо­нентів як на рівні дермо-епідермального з’єднан­ня, так і в дермі [25, 33]. Саме ця морфологічна та дерматоскопічна неоднорідність зумовлює підви­щену варіабельність діагностики і різні клінічні рішення лікарів щодо тактики ведення, зокрема у випадках косметичного видалення [24].

Інтрадермальні невуси залишаються найбільш поширеною клініко-морфологічною формою в дорослій популяції. За даними сучасних клініч­них серій, вони становлять до 50-60% усіх меланоцитарних невусів, що підлягають видален­ню в дерматологічній практиці [13]. Дерматоско­пічно ці утворення переважно представлені глобулярними або однорідними безструктурними патернами з мінімальною архітектурною атипією, що загалом відповідає їх доброякісному морфо­логічному перебігу. Водночас саме інтрадер­мальні та комбіновані невуси найчастіше під­даються частковому видаленню з косметичною метою, що має суттєві клінічні наслідки [13, 30].

Окрему клінічну та прогностичну проблему становлять диспластичні (атипові) меланоцитарні невуси. Згідно із сучасними систематичними оглядами та метааналізами, наявність множинних диспластичних невусів асоціюється зі статис­тично значущим підвищенням ризику розвитку меланоми, однак абсолютний ризик транс­формації окремого невуса залишається низьким [19, 20]. Саме диспластичні невуси найчастіше створюють складні діагностичні ситуації та є причиною як надмірних хірургічних втручань, так і недостатнього клінічного контролю.

Клініко-морфологічна форма невуса має безпосередній вплив не лише на діагностику, а й на результати лікування. За даними сучасних досліджень, ризик неповного видалення та розвитку зворотного невуса є статистично зна­чуще вищим при поверхневих і комбінованих формах у разі застосування часткових методів, зокрема shave-ексцизії, порівняно з повним хірургічним висіченням [6, 13, 26]. Частота репіг­ментації в зоні рубця в таких випадках може досягати 20-30%, що підтверджує необхідність урахування морфологічної структури утворення при виборі методу лікування [26].

Таким чином, дані сучасних досліджень пере­конливо свідчать, що клініко-морфологічна кла­сифікація меланоцитарних невусів має не лише описовий, а й прогностичний характер. Вона визначає особливості дерматоскопічної картини, ризик діагностичних помилок і ймовірність розвитку зворотного невуса після лікування. Інтеграція морфологічних уявлень із сучасними дерматоскопічними критеріями є ключовою передумовою персоналізованого вибору тактики ведення пацієнтів з доброякісними меланоцитар­ними невусами шкіри [24, 30].

Узагальнення клініко-дерматоскопічних і па­томорфологічних характеристик основних форм меланоцитарних невусів та їх значення для вибору методу лікування наведено в таблиці 1.

У вітчизняному контексті проблема ведення пігментних утворень шкіри має додаткові детер­мінанти, пов’язані з нерівномірною доступністю дерматоскопії, відсутністю уніфікованих націо­нальних алгоритмів тактики та зростанням навантаження на систему охорони здоров’я в умовах воєнного часу. Українські автори під­креслюють актуальність дерматоонкологічних за­хворювань і потребу в організаційно-діагнос­тич­них рішеннях для зменшення частоти пізньої вери­фікації та тактичних помилок, що без­посередньо стосується і «сірої зони» пігментних утворень, де косметичні втручання нерідко виконуються без морфологічного підтвердження [49, 50].

Окремим практичним наслідком є під­ви­щення частоти ситуацій, коли репігментація в рубці після часткового видалення потребує повторної діагностичної тактики (до повного висічення), оскільки первинної гістологічної верифікації не було [49]. У цьому аспекті ук­раїнські оглядові роботи з біопсії шкіри наго­лошують на ключовій ролі морфологічного під­твердження в дермато­онкології, що має бути враховано при виборі методу видалення меланоцитарних утворень, особливо за наявності атипових ознак [51, 53, 54].

Додатково, українські хірургічні публікації, при­свячені пігментним пухлинам у дитячій популяції, акцентують на необхідності методик, які забез­печують мінімізацію рецидивів і діагнос­тичну визначеність, що логічно підтримує кон­цепцію обґрунтованого вибору між косметич­ни­ми част­ковими методами та повним висіченням з контро­лем країв/морфологічною верифікацією [51, 52].

Дерматоскопічні патерни доброякісних ме­ланоцитарних невусів та їх патоморфологічні кореляції

Дерматоскопія суттєво розширила можливості неінвазивної диференційної діагностики пігмент­них утворень завдяки візуалізації структур, які мають морфологічний субстрат. Проте практична цінність дерматоскопії прямо залежить від уніфікованої мови опису. У межах третьої кон­сенсус-конференції International Society of Dermo­scopy (IDS) запропоновано стандартизовану рамку термінів (аналітичних/описових і метафо­ричних), а також продемонстровано, що серед учасників 23,5% переважно використовують опи­сову термінологію, 20,1% – метафоричну, а 56,5% ком­бінують обидві; водночас значна частина нових термінів залишалася маловідомою для більшості респондентів [31]. Це підкреслює мето­дологічну проблему: без стандартизації термінів зростає варіабельність діагностики, а отже – ризик різних клінічних рішень щодо того самого невуса.

З позицій доказовості, алгоритмізація дермато­скопічного оцінювання дозволила кількісно оцінювати діагностичну ефективність. Класичний приклад – ABCD-правило дерматоскопії, перс­пективно протестоване на 172 меланоцитарних пігментних утвореннях: за порогового значення Total Dermoscopic Score >5,45 як злоякісні класи­фікувалися 64/69 меланом (92,8%), тоді як серед утворень з нижчим балом як доброякісні класи­фікувалися 93/103 невуси (90,3%) [32]. Отже, навіть ранні алгоритми демонстрували високу інформативність в сумнівних клінічних си­туаціях, але їх обмеженням залишалася залеж­ність від коректного визначення структури та кольорів і, відповідно, від навченості лікаря.

Подальший розвиток отримали чек-листки, які поєднують структурний аналіз із сумарною оцінкою ознак. У класичному порівняльному дослідженні Argenziano et al. 7-пунктовий чек-листок продемонстрував чутливість 95% і специфічність 75%, тоді як ABCD-правило 85% і 66% відповідно (у загальному порівнянні методик на навчальній/тестовій вибірках), що дало під­стави розглядати 7-пунктовий підхід як більш чутливий інструмент для виявлення меланоми в сумнівних випадках [33]. Важливо, що автори також показали різницю між підходами залежно від досвіду лікаря, що напряму пов’язує ре­зультати дерматоскопії з питанням стандартизації навчання та інтерпретації.

Надалі ці алгоритми були переоцінені в умовах сучасної клініки, коли лікар частіше бачить ранні меланоми та множинні атипові невуси, а не лише «класичні» форми. У дослідженні «Seven-point checklist revisited» (8 експертів; набори: 100 висі­чених меланом, 100 висічених невусів, 100 не­вусів під спостереженням) показано, що за pattern analysis 82% меланом були правильно оцінені як такі, що підлягають висіченню, а 87,5% моні­торованих невусів як доброякісні [34]. Для 7-пунктового чек-листка перехід до зниженого порогу (revised threshold) підвищував частку реко­мендацій щодо висічення в групі меланом із 77,9% до 87,8%, але зменшував частку рекомен­дацій «не висікати» у групі моніторингу з 85,6% до 74,5% [34]. Ці цифри добре ілюструють прин­ципову дилему: підвищення чутливості в реальній практиці часто супроводжується «ціною» у ви­гляді більшої кількості втручань у доброякісних випадках, що особливо важливо при плануванні тактики для невусів з урахуванням косметичних очікувань пацієнта.

Окреме практичне значення має 2-кроковий підхід, де першим завданням є класифікація утво­рення як меланоцитарного або немеланоцитарного. У дослідженні Tschandl et al. (707 послідовних випадків) чутливість першого кроку становила 97,1% в пацієнтів з Австралії та 96,8% в пацієнтів з Центральної Європи, однак специфічність була низькою й різнилася між популяціями (33,6% та 67,9% відповідно) [35]. Автори деталізували при­чини помилок: зокрема, пігментна сітка в неме­ланоцитарних ураженнях була причиною помил­кової класифікації в 68 випадках (25,2%), а відсут­ність характерних дерматоскопічних ознак – у 69 випадках (25,6%) немеланоцитарних утво­рень [35]. Для клінічної практики це означає, що високочутливий скринінговий перший крок може навмисно «перестраховуватися», але без другого кроку (оцінки патернів/ознаки атипії) він не забез­печує достатньої точності рішень щодо лікування.

Ключовим підґрунтям для побудови дермато­скопічних критеріїв лікувальної тактики є саме клініко-дерматоскопічно-патоморфологічні кореляції. У роботі Woltsche et al. запропоновано узагальнений погляд на доброякісні невуси, які підкреслюють, що дерматоскопічні патерни відображають конкретні гістологічні субстрати, формуючи міст між клінічною оцінкою та морфологічною верифікацією [36]. У практич­ному сенсі це підтримує концепцію, що вибір методу видалення (повне висічення з верифі­кацією країв vs часткові косметичні методи) має ґрунтуватися не лише на зовнішньому вигляді, а й на прогнозованій глибині/архітектурі меланоци­тарного компонента, яку частково можна оцінити через патерн-аналіз та узгоджені дерматоскопічні критерії [31, 36].

Дерматоскопічні ознаки, що визначають вибір методу лікування та ризик розвитку зворотного невуса

Одним з ключових практичних завдань сучас­ної дерматології є трансляція дерматоскопічних даних в обґрунтоване клінічне рішення щодо вибору методу лікування меланоцитарного не­вуса. На відміну від діагностичних алгоритмів, спрямованих передусім на виявлення меланоми, лікувальна тактика потребує оцінювання не лише ступеня дерматоскопічної атипії, а й прогнозо­ваної морфологічної структури утворення, глиби­ни залягання меланоцитарного компонента та ризику його неповного видалення.

Сучасні дослідження підтверджують, що певні дерматоскопічні патерни мають тісний зв’язок з гістологічною архітектурою невусів. Регулярна пігментна сітка частіше корелює з поверхневим (пограничним) розташуванням меланоцитів, тоді як глобулярні та однорідні безструктурні патерни асоціюються з інтрадермальними або комбіно­ваними формами [21, 25]. З клінічної точки зору це має принципове значення, оскільки поверхневі та комбіновані утворення при застосуванні част­кових методів видалення частіше залишають ре­зидуаль­ну меланоцитарну тканину, що створює умови для розвитку зворотного (recurrent) невуса [6, 13].

За даними сучасних клінічних серій і ретро­спективних аналізів, частота репігментації в зоні рубця після shave-ексцизії меланоцитарних неву­сів коливається в межах 20-30% залежно від морфо­логічного типу утворення та анатомічної лока­лізації, тоді як після повного хірургічного висі­чення цей показник є статистично значуще ниж­чим [13, 26]. В інших дослідженнях також показа­но, що поєднання поверхневого дермато­скопіч­ного патерна з косметичними методами видалення є одним з найважливіших предикторів розвитку зворотного невуса та повторних втручань [6, 11].

Особливої клінічної уваги потребує дермато­скопічна оцінка рубцевих змін після попередніх втручань. Сучасні дослідження демонструють, що репігментація в межах рубця після неповного видалення невуса може мати асиметричний характер і включати безструктурні зони, сіро-коричневі ділянки або нерівномірні глобули, що морфологічно відповідає залишковій або реак­тивній меланоцитарній проліферації [8, 9]. Водночас ключовим диференційно-діагностич­ним критерієм між зворотним невусом і реци­дивом меланоми вважається поширення пігмен­тації за межі рубця, що підтверджено як дермато­скопічними, так і гістологічними даними [9, 26].

У дослідженнях, присвячених аналізу діагнос­тичних помилок, показано, що відсутність пер­винного гістологічного висновку після косме­тичного або часткового видалення істотно підвищує діагностичну невизначеність при появі пігментації в рубці. У таких клінічних ситуаціях більшість сучасних рекомендацій розглядають повне хірургічне висічення як метод вибору незалежно від початкової дерматоскопічної оцінки [6, 14, 26]. Це підкреслює важливий практичний аспект: дерматоскопічні ознаки не можуть інтерпретуватися ізольовано від анамнес­тичних і морфологічних даних, а первинний вибір методу лікування має довготривалі діагностичні наслідки.

Косметичний аспект лікування меланоци­тар­них невусів, хоча й не є первинним з онкологічної точки зору, суттєво впливає на клінічні рішення. Порівняльні сучасні дослідження свідчать, що shave-ексцизія асоціюється з менш вираженим первинним рубцем і швидшим загоєнням, однак ці переваги часто нівелюються в разі розвитку рецидиву, який потребує повторного, більш радикального та травматичного втручання [13]. Таким чином, короткостроковий косметичний виграш може трансформуватися в гірший довго­строковий клінічний та естетичний результат.

Порівняльні характеристики основних методів видалення меланоцитарних невусів з ураху­ванням ризику рецидиву та косметичних резуль­татів узагальнено в таблиці 2.

Системний аналіз літератури також демон­струє, що ризик неповного видалення та рецидиву залежить не лише від вибраного методу, а й від анатомічної локалізації утворення. У ділянці голови та шиї, а також на тулубі частота маргі­нальних або неповних резекцій є вищою, що пов’язано як з анатомічними особливостями, так і з прагненням мінімізувати косметичний дефект [6, 11]. Це додатково підкреслює необхідність індивідуалізованого підходу до вибору методу лікування з урахуванням дерматоскопічних, клінічних і морфологічних характеристик невуса.

Узагальнюючи наведені дані, можна стверд­жувати, що дерматоскопія відіграє ключову роль не лише в диференційній діагностиці добро­якісних меланоцитарних невусів, а й у стра­тифікації ризику їх неповного видалення та розвитку зворотного невуса. Проте її ефек­тивність як інструменту вибору лікувальної тактики реалізується лише за умови інтеграції з клінічними параметрами, морфологічними уяв­леннями та чітким усвідомленням обмежень часткових методів втручання. Саме такий ін­тегрований підхід розглядається в сучасній літературі як основа персоналізованого ведення пацієнтів з доброякісними меланоцитарними невусами шкіри [21, 36].

Перспективи індивідуалізованого підходу до лікування доброякісних меланоцитарних невусів шкіри

Актуальність удосконалення підходів до ведення меланоцитарних невусів посилюється глобальними онкоепідеміологічними трендами. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, надмірна експозиція ультрафіолетового випромінювання у 2020 році була асоційована приблизно з 325 000 випадків меланоми шкіри та 57 000 смертей у світі [3]. Додатково, за даними Міжнародного агентства з вивчення раку (IARC), у 2022 році у світі було зареєстровано близько 331 700 нових випадків і 58 700 смертей від мела­номи, причому понад 80% випадків були атрибутовані ультрафіолетовому опроміненню (267 тис. із 332 тис.) [4]. Хоча меланома не є безпосереднім об’єктом цього огляду, ці дані формують важливий контекст: точна оцінка пігментних утворень й обґрунтований вибір тактики щодо меланоцитарних невусів є скла­довою ширшої системи раннього виявлення та профілактики злоякісних новоутворень шкіри. Прогностичні розрахунки свідчать про суттєве зростання глобального тягаря меланоми в найближчі десятиліття. Очікується, що до 2040 року кількість уперше виявлених випадків цього захворювання може перевищити пів­мільйона, що відповідає приросту більше ніж на 50% порівняно з показниками 2020 року. Пара­лельно прогнозується істотне збільшення леталь­ності: орієнтовна кількість смертей від меланоми може зрости майже на дві третини з приблизно 57 тис. у 2020 році до близько 96 тис. у 2040 році, за умови відсутності змін у поточних вікових показниках ризику. Важливо зазначити, що наве­дені прогнози базуються виключно на демо­гра­фічних чинниках, зокрема зростанні чисель­ності населення та його старінні, і не враховують можли­вих змін у віковоспецифічній захворю­ваності на рівні окремих країн або регіонів. За таких умов лише стійке глобальне зниження показників захво­рюваності та смертності більше ніж на 2% могло б запобігти абсолютному зрос­танню кількості випадків меланоми у 2040 році (рис. 2) [1].

Незважаючи на стандартизацію дерматоско­пічної «мови», реальна клінічна практика де­монструє суттєву варіабельність у використанні термінології та існування різних «шкіл» опису. У консенсусі International Society of Dermoscopy щодо стандартизації термінології показано, що 23,5% фахівців переважно використовують опи­сову термінологію, 20,1% – метафоричну, тоді як 56,5% комбінують обидві; при цьому значна частина нових термінів після попереднього кон­сенсусу залишалася маловідомою для біль­шості учасників [31]. Це має прямі практичні наслідки: різне «кодування» однакових дермато­скопічних струк­тур може призводити до різної оцінки ризику та, відповідно, до різних клінічних рішень щодо спостереження або вибору методу видалення.

З позицій доказової медицини дерматоскопія, порівняно з оглядом неозброєним оком, де­мон­струє значно вищу діагностичну інформатив­ність у клінічних умовах. У метааналізі Vestergaard et al. відносне діагностичне відношення шансів для виявлення меланоми при використанні дермато­скопії становило 15,6 (95% ДІ 2,9-83,7), а після корекції на викиди – 9,0 (95% ДІ 1,5-54,6) [32]. Для теми цього огляду принципово важливо, що ця перевага стосується саме підозрілих утворень тієї зони клінічної невизначеності, де виникає найбільше тактичних помилок при веденні меланоцитарних невусів.

Водночас ключова прогалина полягає в тому, що більшість дерматоскопічних алгоритмів роз­роблялися для виявлення меланоми, а не для прогнозування ризику неповного видалення або рецидиву доброякісних невусів. Навіть перший крок двокрокового алгоритму – класифікація «меланоцитарне/немеланоцитарне» – характери­зується дуже високою чутливістю (97,1% в Австралії та 96,8% в Центральній Європі), але демонструє істотну варіабельність специфічності (33,6% і 67,9 % відповідно) [35]. Аналіз структури помилок показав, що наявність пігментної сітки в немеланоцитарних ураженнях зумовлювала хибну класифікацію у 25,2% випадків, а від­сутність характерних ознак – у 25,6 % [35]. Це свідчить про те, що навіть високочутливий інструмент первинної ідентифікації не гарантує оптимального вибору лікувальної тактики без інтеграції з прогнозуванням морфологічної структури утворення.

Найбільш значущою практичною проблемою залишається неповне видалення меланоцитарних утворень і пов’язані з цим рецидиви або феномен зворотного невуса. У великому дослідженні Berglund et al. (2782 послідовні висічення) 9,7% меланоцитарних уражень були видалені неповно; серед факторів ризику виділялися локалізація в ділянці голови та шиї, а також організаційні й технічні чинники [6]. Це підтверджує системний характер проблеми: навіть за наміру ради­кального лікування в реальній практиці збері­гається суттєва частка маргінальних резекцій, що створює передумови для рецидивів і повторних втручань.

Водночас частота клінічно помітного повер­нення невуса після часткового видалення може бути відносно низькою, але стабільно асоціюється саме з технікою shave. У дослідженні Goodson et al. рецидив був зафіксований у 3,6% дис­пластичних і 3,3% звичайних невусів, причому статистично значуща асоціація спостерігалася саме з shave-технікою, а не зі ступенем дисплазії чи позитивними краями резекції [33].

Порівняльні дослідження методів видалення також демонструють різницю не лише в косме­тичних результатах, а й у частоті рецидивів. У роботі Camini et al. рецидиви (11,7%) виникали виключно після shave-ексцизії, причому в 94,1% випадків уже на 3-місячному контролі; при цьому shave-метод асоціювався з частішим залученням латеральних і глибоких країв, тоді як еліптичне висічення формувало більші рубці [13].

Окрему групу доказів становлять дані щодо ведення диспластичних невусів з позитивними краями. У дослідженні Fleming et al. частота рецидиву в групі спостереження становила 3,3%, тоді як у групі реексцизії 0% при середній тривалості спостереження 5,5 року (p=0,02) [34]. Це підкреслює, що навіть відносно невелика частка рецидивів має накопичувальний клінічний ефект, оскільки кожна репігментація в рубці перетворюється на діагностичну подію з потен­ційною потребою повторного втручання.

У сукупності наведені дані свідчать, що ключова прогалина сучасної практики полягає не у відсутності дерматоскопічних алгоритмів як таких, а в нестачі валідованих дерматоскопічних критеріїв лікувального вибору, які б інтегрували прогнозовану морфологію і глибину невуса, анатомічну локалізацію, техніку видалення та ризик рецидиву або формування рубця в єдину практичну модель [6, 13, 31, 35]. Саме розробка й впровадження таких критеріїв дозволяє перейти від емпіричної тактики до прогнозованого, від­творюваного та персоналізованого підходу, що мінімізує повторні втручання та забезпечує оптимальний косметичний результат.

Доброякісні меланоцитарні невуси шкіри є біологічно та морфологічно гетерогенною групою новоутворень, що відображається в значній варіабельності їх клінічних проявів, дермато­ско­пічних патернів і результатів лікування. Отримані в ході цього огляду результати підтверджують положення класичної концепції поетапної мігра­ції меланоцитів від дермо-епідермального з’єд­нання до дерми з подальшим клітинним дозріван­ням, яка лежить в основі поділу невусів на пограничні, комбіновані та інтрадермальні форми (Yélamos et al., 2019) [9], (Wang et al., 2022) [28].

Аналіз сучасних публікацій свідчить, що дерматоскопічні патерни мають чіткий морфо­логічний субстрат. Регулярна пігментна сітка найчастіше корелює з поверхневим розташу­ванням меланоцитарних гнізд у межах дермо-епідермального з’єднання, тоді як глобулярні та однорідні безструктурні патерни відповідають дермальному компоненту невуса (Errichetti, Stinco, 2016) [27], (Zalaudek et al., 2019) [32]. Ці спостереження узгоджуються з результатами по­рівняльних досліджень дерматоскопії та високо­частотного ультразвуку, де було продемон­стровано, що глибина залягання меланоцитарного компонента може бути частково прогнозована за допомогою дерматоскопічного аналізу (Wang et al., 2022) [28].

Практичне значення зазначених кореляцій полягає в можливості прогнозування ризику неповного видалення невуса при застосуванні часткових методів лікування. У клінічній прак­тиці shave-ексцизія та інші косметичні методики широко використовуються з огляду на кращу короткострокову переносимість і менш виражене первинне рубцювання. Водночас результати порівняльних досліджень переконливо демон­струють, що саме ці методи асоційовані з вищою частотою репігментації та розвитку феномену зворотного невуса (Camini et al., 2021) [19]. Аналогічні висновки отримали Goodson et al. (2010) [20], які показали, що клінічні рецидиви частіше виникають після shave-біопсії незалежно від ступеня дисплазії невуса.

Системний характер проблеми неповного видалення меланоцитарних утворень під­тверд­жено у великому клініко-патологічному до­слідженні Berglund et al. (2021) [6], де частота маргінальних або неповних резекцій становила близько 10% навіть за умови первинного наміру радикального втручання. Основними факторами ризику були анатомічна локалізація (ділянка голови та шиї) та технічні обмеження, пов’язані з прагненням мінімізувати косметичний дефект. Ці дані узгоджуються з результатами Rasner et al. (2023) [32], які описали розвиток зворотного невуса навіть у складних рубцевих структурах, що підкреслює важливість первинного вибору методу лікування.

Окремої уваги заслуговує проблема диферен­ціації зворотного невуса та рецидиву меланоми в зоні рубця. За даними Heck et al. (2019) [8], дерматоскопічні ознаки репігментації після неповного видалення можуть включати аси­метрію, нерівномірні глобули та сіро-коричневі безструктурні зони, що морфологічно відповідає залишковій або реактивній меланоцитарній про­ліферації. Navarrete-Dechent et al. (2020) [18] додатково продемонстрували, що вирішальним диференційно-діагностичним критерієм між зворотним невусом і рецидивом меланоми є поширення пігментації за межі рубця, тоді як ізольована репігментація в його межах частіше має доброякісний характер.

Водночас дані щодо ведення диспластичних невусів з позитивними краями резекції зали­шаються неоднозначними. Fleming et al. (2016) [21] та Engeln et al. (2017) [22] повідомляють про відносно низьку частоту клінічних рецидивів у разі динамічного спостереження без негайної реексцизії. Водночас Fleming et al. (2020) [23] показали, що повторне хірургічне висічення практично повністю усуває ризик рецидиву, що має особливе значення в умовах діагностичної невизначеності або за відсутності повного пер­винного гістологічного висновку. Розбіжності між результатами досліджень можуть бути зумовлені різними критеріями відбору пацієнтів, тривалістю спостереження та методологічними підходами до оцінювання рецидивів.

З позицій доказової медицини дерматоскопія демонструє суттєву перевагу порівняно з оглядом неозброєним оком у діагностиці меланоцитарних утворень. Метааналізи підтверджують її високу чутливість і специфічність у клінічних умовах (Vestergaard et al., 2008) [16], (Dinnes et al., 2018) [17]. Проте більшість дерматоскопічних алго­ритмів, зокрема ABCD-правило, 7-пунктовий чек-листок та двоетапний підхід, були розроблені передусім для виявлення меланоми, а не для прогнозування ризику неповного видалення доброякісних невусів (Kittler et al., 2016) [40], (Tschandl et al., 2019) [33].

Таким чином, отримані результати та дані сучасної літератури свідчать, що ефективне ведення пацієнтів з доброякісними мелано­цитарними невусами потребує переходу від емпіричного вибору методу лікування до алгоритмізованої, індивідуалізованої моделі. Така модель повинна інтегрувати клінічні характе­ристики, дерматоскопічні патерни, прогнозовану морфологічну структуру невуса, анатомічну локалізацію та анамнестичні дані. Саме ком­плексний підхід дозволяє знизити ризик розвитку зворотного невуса, мінімізувати діагностичні помилки та досягти оптимального довгостроко­вого косметичного результату.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сучасної літератури свідчить, що доброякісні меланоцитарні невуси шкіри є надзвичайно поширеною патологією, а їх клінічне значення виходить за межі суто косметичної проблеми. З огляду на глобальні епідеміологічні тенденції меланоми та доведену роль ультра­фіолетового опромінення, підвищення точності діагностики пігментних утворень й обґрунто­ваності лікувальної тактики щодо невусів має важливе профілактичне значення.

2. Дерматоскопія є високоефективним неінва­зивним методом оцінювання меланоцитарних утворень, що достовірно перевершує огляд неоз­броєним оком за діагностичною інформатив­ністю. Водночас більшість наявних дерматоско­пічних алгоритмів і чек-листків розроблені пере­важно для виявлення меланоми та недостатньо адаптовані для прогнозування морфологічної структури доброякісних невусів і вибору оптимального методу їх лікування.

3. Дані клінічних і патоморфологічних до­сліджень переконливо демонструють, що ризик неповного видалення меланоцитарних утворень залишається суттєвим і може досягати близько 10% навіть у сучасній клінічній практиці, особли­во при локалізації в ділянці голови та шиї. Часткові методи видалення, зокрема shave-екс­цизія, асоціюються з вищою частотою репігмен­тації та розвитку зворотного невуса, що в різних дослідженнях коливається від 3% до понад 20% залежно від морфологічного типу утворення, локалізації та термінів спостереження.

4. Зворотний (recurrent) невус становить не лише косметичну, а й серйозну діагностичну проблему, оскільки його клінічні та дермато­скопічні прояви можуть імітувати рецидив меланоми. Найбільш значущими диференцій­ними ознаками визнано обмеження пігментації межами рубця, час появи репігментації та облік віку пацієнта і первинної гістологічної верифі­кації, відсутність якої суттєво ускладнює подаль­ше клінічне рішення.

5. Наявні дані свідчать, що клініко-морфо­логічна форма невуса, його дерматоскопічний патерн, анатомічна локалізація та обраний метод лікування перебувають у тісному взаємозв’язку та визначають як ризик рецидиву, так і довгостро­ковий косметичний результат. Ігнорування мор­фологічного контексту при виборі методу втручання підвищує ймовірність повторних процедур і формування косметично несприят­ливих рубців.

6. Таким чином, сучасний стан проблеми свідчить про необхідність переходу від емпі­ричного та уніфікованого підходу до лікування мелано­цитарних невусів до індивідуалізованої моделі, заснованої на інтеграції клінічних, дер­матоско­пічних і патоморфологічних даних. Роз­робка та впровадження валідованих дермато­ско­пічних критеріїв диференційної діагностики й вибору методу лікування має потенціал знизити частоту зворотного невуса, мінімізувати після­операційні ускладнення та забезпечити прогно­зований косме­тичний результат, що визначає перс­пективність подальших досліджень у цьому напрямку.

Внески авторів:

Торбенко Є.Л. – концептуалізація, дослідження, написання – початковий проєкт, написання – рецен­зування та редагування;

Літус В.І. – методологія, дослідження, написан­ня – початковий проєкт, написання – рецензування та редагування, дослідження, формальний аналіз.

Фінансування. Роботу виконано за рахунок власних коштів дослідників, а також за підтримки наукової діяльності здобувачів На­ціонального університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

REFERENCES

1. Arnold M, Singh D, Laversanne M, Vignat J, Vaccarella S, Meheus F, et al. Global burden of cutaneous melanoma in 2020 and projections to 2040. JAMA Dermatol. 2022;158(5):495-503. doi: https://doi.org/10.1001/jamadermatol.2022.0160 

2. Whiteman DC, Green AC, Olsen CM. The gro­wing burden of invasive melanoma: projections of incidence rates and numbers of new cases in six susceptible populations to 2031. J Invest Dermatol. 2016;136(6):1161-71. doi: https://doi.org/10.1016/j.jid.2016.01.035

3. International Agency for Research on Cancer (IARC). Global Cancer Observatory: Melanoma of skin [Internet]. Lyon: IARC; 2022 [cited 2025 Dec 15]. Available from: https://gco.iarc.fr/ 

4. World Health Organization. Ultraviolet radiation [Internet]. Geneva: WHO; 2020 [cited 2025 Dec 15]. Available from:
https://www.who.int/health-topics/ultraviolet-radiation

5. WHO Classification of Tumours Editorial Board. Skin Tumours. WHO Classification of Tumours [Internet]. 5th ed. Vol 12. Lyon: IARC; 2025 [cited 2025 Dec 15]. Available from: https://publications.iarc.who.int/Book-And-Report-Series/Who-Classification-Of-Tumours/Skin-Tumours-2025

6. Berglund S, Johansson Backman E, Baldawi Z, Horn L, Arbin Borsiin R, Marjanovic M, et al. Incomplete excisions of melanocytic lesions: rates and risk factors. Acta Derm Venereol. 2021;101(3):adv00421. doi: https://doi.org/10.2340/00015555-3784

7. Castagna RD, Stramari JM, Chemello RML. The recurrent nevus phenomenon. An Bras Dermatol. 2017;92(4):531-3.
doi: https://doi.org/10.1590/abd1806-4841.20176190

8. Heck R, Ferrari T, Cartell A, Bakos RM. Clinical and dermoscopic (in vivo and ex vivo) predictors of recurrent nevi. Eur J Dermatol. 2019;29(2):179-84. doi: https://doi.org/10.1684/ejd.2019.3530

9. Yélamos O, Braun RP, Liopyris K, Wolner ZJ, Kerl K, Gerami P, et al. Dermoscopy and dermatopatho­logy correlates of cutaneous neoplasms. J Am Acad Dermatol. 2019;80(2):341-63. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaad.2018.07.073 

10. Kittler H, Marghoob AA, Argenziano G, Car­rera C, Curiel-Lewandrowski C, Hofmann-Wellenhof R, et al. Standardization of terminology in dermoscopy/ dermatoscopy: results of the third consensus conference of the International Society of Dermoscopy. J Am Acad Dermatol. 2016;74(6):1093-106. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaad.2015.12.038 

11. Nachbar F, Stolz W, Merkle T, Cognetta AB, Vogt T, Landthaler M, et al. The ABCD rule of der­mato­scopy: high prospective value in the diagnosis of doubtful melanocytic skin lesions. J Am Acad Dermatol. 1994;30(4):551-9.
doi: https://doi.org/10.1016/S0190-9622(94)70061-3 

12. Annessi G, Bono R, Sampogna F, Faraggiana T, Abeni D. Sensitivity, specificity, and diagnostic accuracy of three dermoscopic algorithmic methods in the diagnosis of doubtful melanocytic lesions. J Am Acad Dermatol. 2007;56(5):759-67. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaad.2007.01.035 

13. Argenziano G, Fabbrocini G, Carli P, De Gior­gi V, Sammarco E, Delfino M. Epiluminescence micro­scopy for the diagnosis of doubtful melanocytic skin lesions: comparison of the ABCD rule of dermatoscopy and a new 7-point checklist. Br J Dermatol. 1998;139(6):1113-9. doi: https://doi.org/10.1046/j.1365-2133.1998.02506.x

14. Argenziano G, Zalaudek I, Corona R, Sera F, Ci­cale L, Petrillo G, et al. Seven-point checklist of dermo­scopy revisited. Br J Dermatol. 2011;164(4):785-90. doi: https://doi.org/10.1111/j.1365-2133.2010.10194.x

15. Soyer HP, Argenziano G, Chimenti S, Ruocco V. Three-point checklist of dermoscopy: a new screening method for early detection of melanoma. Dermatology. 2004;208(1):27-31. doi: https://doi.org/10.1159/000075042

16. Vestergaard ME, Macaskill P, Holt PE, Men­zies SW. Dermoscopy compared with naked eye exa­mination for the diagnosis of primary melanoma: a meta-analysis of studies performed in a clinical setting. Br J Dermatol. 2008;159(3):669-76. doi: https://doi.org/10.1111/j.1365-2133.2008.08713.x

17. Dinnes J, Deeks JJ, Chuchu N, Ferrante di Ruf­fano L, Matin RN, Thomson DR, et al. Dermoscopy, with and without visual inspection, for diagnosing melanoma in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2018;12(12):CD011902. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD011902.pub2

18. Navarrete-Dechent C, Cordova M, Liopyris K, Rishpon A, Aleissa S, Rossi AM, et al. Reflectance con­focal microscopy and dermoscopy aid in evaluating repigmentation within or adjacent to lentigo maligna melanoma surgical scars. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2020;34(1):74-81. doi: https://doi.org/10.1111/jdv.15819

19. Camini L, Manzoni APD, Weber MB, Luzzatto L, Soares AS, Bonamigo RR. Shave excision versus elliptical excision of nonpigmented intradermal melanocytic nevi: comparative assessment of recurrence and cosmetic out­comes. Dermatol Surg. 2021;47(2):e21-e25. doi: https://doi.org/10.1097/DSS.0000000000002666

20. Goodson AG, Florell SR, Boucher KM, Gros­sman D. Low rates of clinical recurrence following biopsy of benign to moderately atypical dysplastic melanocytic nevi. J Am Acad Dermatol. 2010;62(4):591-6. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaad.2009.06.044

21. Fleming NH, Egbert BM, Kim J, Swetter SM. Ree­xamining the threshold for reexcision of histologically tran­sected dysplastic nevi. JAMA Dermatol. 2016;152(12):1327-34. doi: https://doi.org/10.1001/jamadermatol.2016.2869

22. Engeln K, Peters K, Ho J, Jedrych J, Winger D, Ferris LK, et al. Dysplastic nevi with severe atypia: long-term outcomes in patients with and without re-excision. J Am Acad Dermatol. 2017;76(2):244-9. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaad.2016.08.054

23. Fleming NH, Shaub AR, Bailey E, Swetter SM. Outcomes of surgical re-excision versus observation of severely dysplastic nevi: a single-institution retrospective cohort study. J Am Acad Dermatol. 2020;82(1):238-40. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaad.2019.07.033

24. Pampena R, Kyrgidis A, Lallas A, Moscarella E, Argenziano G, Longo C. A meta-analysis of nevus-associated melanoma: prevalence and practical impli­cations. J Am Acad Dermatol. 2017;77(5):938-945.e4. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaad.2017.06.149

25. Dessinioti C, Befon A, Stratigos AJ. The associa­tion of nevus-associated melanoma with common or dysplastic melanocytic nevus: systematic review and meta-analysis. Cancers (Basel). 2023;15(3):856. doi: https://doi.org/10.3390/cancers15030856

26. Kaiser I, Pfahlberg AB, Uter W, Heppt MV, Veierød MB, Gefeller O. Risk prediction models for melanoma: systematic review on heterogeneity in model development and validation. Int J Environ Res Public Health. 2020;17(21):7919. doi: https://doi.org/10.3390/ijerph17217919

27. Errichetti E, Stinco G. Dermoscopy in general dermatology: a practical overview. Dermatol Ther (Heidelb). 2016;6(4):471-507. doi: https://doi.org/10.1007/s13555-016-0141-6

28. Wang YK, Gao YJ, Liu J, Zhu QL, Wang JC, Qin J, et al. Comparative study of melanocytic nevi classification with dermoscopy and high-frequency ultrasound. Skin Res Technol. 2022;28(2):265-73. doi: https://doi.org/10.1111/srt.13123

29. Garbe C, Amaral T, Peris K, Hauschild A, Aren­berger P, Basset-Seguin N, et al. European consensus-based interdisciplinary guideline for melanoma. Part 1: diagnostics update 2022. Eur J Cancer. 2022;170:236-55. doi: https://doi.org/10.1016/j.ejca.2022.03.008

30. Garbe C, Peris K, Hauschild A, Amaral T, Aren­berger P, Bastholt L, et al. European consensus-based interdisciplinary guideline for melanoma. Part 2: treatment update 2022. Eur J Cancer. 2022;170:256-84. doi: https://doi.org/10.1016/j.ejca.2022.04.018

31. Aubert H, Pere M, Bellier-Waast F, Perrot P, Barbarot S; Groupe de Recherche en Dermatologie Pédiat­rique. Management of congenital melanocytic naevi in children: a French national survey. Acta Derm Venereol. 2020;100(19):adv00341. doi: https://doi.org/10.2340/00015555-3695

32. Rasner CJ, Zhou Y, Giubellino A. Recurrent ne­vus phenomenon developing within a keloid. Dermato­pathology (Basel). 2023;10(3):201-6. doi: https://doi.org/10.3390/dermatopathology10030028

33. Cappilli S, Ribero S, Cornacchia L, Catapano S, Del Regno L, Quattrini L, et al. Melanocytic lesions with peripheral globules: proposal of an integrated management algorithm. Dermatol Pract Concept. 2023;13(1):e2023010. doi: https://doi.org/10.5826/dpc.1301a10

34. Jayasinghe D, Naranpanawa N, Ashley DP, Ing­var Å, Betz-Stablein B, Soyer HP, et al. Systematic review of nevus counting and reporting methodologies in contemporary studies of the general population. Dermatol Pract Concept. 2024;14(4):e2024223. doi: https://doi.org/10.5826/dpc.1404a223

35. Posada MIM, Gutiérrez Gómez M, Vásquez-Trespalacios EM, Garces Abad MA, Londoño García AM, González Álvarez T. Dermoscopic changes in melanocytic lesions during 5-year digital follow-up in patients with atypical nevus syndrome. Actas Dermosifiliogr. 2024;115(2):e1-e8. doi: https://doi.org/oi:10.1016/j.ad.2023.11.018

36. Mihulecea CRJ, Frățilă S, Rotaru M. Clinical-dermoscopic similarities between atypical nevi and early stage melanoma. Exp Ther Med. 2021;22(2):854. doi: https://doi.org/10.3892/etm.2021.10286

37. Gonzalez Matheus G, Robins CP, Muir J. Guide to shave procedures in general practice. Aust J Gen Pract. 2024;53(6):398-402.
doi: https://doi.org/10.31128/AJGP-06-23-6872 

38. Guo Z, Ge L, Li Y, Gu Y, Wang W, Wei C, et al. History and prospect of melanocytic nevus treatment. J Dermatol Treat. 2023;34(1):2170010. doi: https://doi.org/10.1080/09546634.2022.2170010

39. Okada MAMU, Heck R, Marchiori Bakos R. Histological and immunohistochemical findings in recur­rent melanocytic nevus. An Bras Dermatol. 2025;100(6):e501241. doi: https://doi.org/10.1016/j.abd.2025.501241

40. Kittler H, Rosendahl C, Cameron A, Tschandl P. Dermatoscopy: An algorithmic method based on pattern analysis. 2nd ed. Vienna: Facultas; 2016. 394 p.

41. Lorentzen H, Weismann K, Kenet RO, Secher L, Larsen FG. The dermatoscopic ABCD rule does not improve diagnostic accuracy of malignant melanoma. Acta Derm Venereol. 1999;79(6):469-72. doi: https://doi.org/10.1080/000155599750010256

42. Zalaudek I, Argenziano G, Soyer HP, Corona R, Sera F, Blum A, et al. Three-point checklist of dermo­scopy: an open internet study. Br J Dermatol. 2006;154(3):431-7.
doi: https://doi.org/10.1111/j.1365-2133.2005.06983.x

43. Kittler H, Pehamberger H, Wolff K, Binder M. Diag­nostic accuracy of dermoscopy. Lancet Oncol. 2002;3(3):159-65. doi: https://doi.org/10.1016/S1470-2045(02)00679-4

44. Rosendahl C, Cameron A, McColl I, Wilkin­son D. Dermatoscopy in routine practice - 'chaos and clues'. [Internet]. Aust Fam Physician. 2012 [cited 2025 Dec 15];41(7):482-7. Available from: https://www.racgp.org.au/afp/2012/july/dermatoscopy-in-routine-practice

45. Tschandl P, Rinner C, Apalla Z, Argenziano G, Codella N, Halpern A, et al. Human-computer colla­boration for skin cancer recognition. Nat Med. 2020;26(8):1229-34. doi: https://doi.org/10.1038/s41591-020-0942-0

46. Dinnes J, Deeks JJ, Saleh D, Chuchu N, Bay­liss SE, Patel L, et al. Reflectance confocal microscopy for diagnosing cutaneous melanoma in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2018;12(12):CD013190. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD013190

47. Dinnes J, Deeks JJ, Grainge MJ, Chuchu N, Ferrante di Ruffano L, Matin RN, et al. Visual inspection for diagnosing cutaneous melanoma in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2018;12(12):CD013194. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD013194

48. Walsh T, Macey R, Riley P, Glenny AM, Schwen­dicke F, Worthington HV, et al. Imaging modalities to inform the detection and diagnosis of early caries. Cochrane Database Syst Rev. 2021;3(3):CD014545. doi: https://doi.org/10.1002/14651858.CD014545

49. Hryshchenko RV, Bohomolets OV, Stepanen­ko VI. [Benign and malignant (melanocytic and non-melanocytic) skin neoplasms: classification, clinical featu­res, diagnostics, treatment strategy]. Ukrainskyi zhur­nal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii. 2023;4:20-7. Uk­rainian. doi: https://doi.org/10.30978/UJDVK2023-4-20

50. Rosendahl C, Voloshynovych MS, Hirnyk HYe, et al. [Algorithmic method of dermoscopic image analysis “Prediction without pigment” and its implementation in clinical practice]. Ukrainskyi zhurnal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii. 2020;3:62-68. Ukrainian. doi: https://doi.org/10.30978/UJDVK2020-3-62

51. Teledermatoscopy Study Group. [Comparative cha­racteristics of dermoscopy and teledermoscopy in the diagnosis of pigmented skin lesions]. Ukrainskyi zhurnal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii. 2018;1:17-22. Uk­rainian. doi: https://doi.org/10.30978/UJDVK2018-1-17

52. Makurina HI, Cherneda LO. [Algorithm for the use of a topical oxidizing agent in the treatment of seborrheic keratosis based on ultrasound and patho­morphological characteristics]. Ukrainskyi zhurnal derma­tolohii, venero­lohii, kosmetolohii. 2022;1-2(84-85):41-46. Ukrainian. doi: https://doi.org/10.30978/UJDVK2022-1-2-41

53. Hortynska OM. [Combined therapy of patients with skin neoplasms: clinical material and algorithmic approach]. Ukrainskyi zhurnal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii. 2022;1-2(84-85):22-28. Ukrainian. doi: https://doi.org/10.30978/UJDVK2022-1-2-22

54. Voloshynovych MS, et al. [Skin melanoma: from almost invisible to visually indisputable. Some principles of guidance and clinical cases review]. Ukrainskyi medychnyi chasopys. 2020;3(137):45-52. Ukrainian. doi: https://doi.org/10.32471/umj.1680-3051.137.179285