Медичні перспективи. - 2018. - Т. 23, № 2
Титульный лист (Title of the issue)
2018 Том XXIII № 2
Опубликовано
19-06-2018
ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА
Родинський О.Г., Басиста К.І., Гузь Л.В. Нейрохімічні та поведінкові процеси в геронтогенезі за умов експериментальної гіперглікемії
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133691
Ключевые слова: экспериментальный сахарный диабет, экспериментальная гипергликемия, аллоксан, диабетическая энцефалопатия, глиальный фибриллярный кислый белок
Реферат. Нейрохимические и поведенческие процессы в геронтогенезе в условиях экспериментальной гипергликемии. Родинский А.Г., Басистая Е.И., Гузь Л.В. Исследователи все больше заинтересованы в изучении взаимоотношения диабета и диабетической энцефалопатии. На данный момент проводятся различные эксперименты, где рассматривается данный вопрос. Но, несмотря на длительное изучение, до конца изучить этот вопрос так и не удаётся. Когнитивный дефицит при гипергликемии обусловлен и старением. При процессах старения, как и при гипергликемии, в процессе старения мозга играют роль те же патогенетические факторы. Также необходимо все больше углубляться в нейрохимические процессы, происходящие в головном мозге при СД, потому что высокая частота осложнений при гипергликемии обусловлена нарушением тканевого метаболизма. Исследование нейрохимических основ деятельности мозга является одним из ведущих и перспективных направлений в современной нейропатологии. Ученые разных стран ведут поиск нейроспецифических маркеров повреждения вещества головного мозга при гипергликемии.
Пославська О.В., Шпонька І.С. Плоскоклітинний рак невідомої первинної локалізації: ізольоване ураження лімфатичних вузлів шиї
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133692
Ключевые слова: раки без первичной локализации, плоскоклеточный рак, лимфатические узлы шеи, ImageJ
Реферат. Плоскоклеточный рак неизвестной первичной локализации: изолированное поражение лимфатических узлов шеи. Пославская А.В., Шпонька И.С. Раки с неизвестной первичной локализацией (РНПЛ) представляют собой гетерогенную группу метастатических неоплазий, для которых стандартизированное диагностическое обследование не определило первичную локализацию происхождения. В 5% гистологической формой РНПЛ является плоскоклеточный рак, который в случае изолированного поражения лимфатических узлов шеи трактуется как «благоприятный фенотип». Тактика лечения такого РНПЛ предлагается как при первичном локальном плоскоклеточном раке (ПР) головы и шеи с поражением регионарных лимфатических узлов (T1-3N1-3M0) и у 25% - 30% пациентов приводит к 5-летней выживаемости. Это вызывает необходимость использования иммуногистохимического метода для точной верификации гистологической формы изолированного метастаза лимфатических узлов шеи и применения целесообразной терапии. В работе исследованы 62 образца изолированного поражения лимфатических узлов шеи карциномами без другой установленной первичной локализации за период 2015-2017 гг. Контрольную группу составили 12 образцов ПР головы и шеи известных локализаций. Иммуногистохимическая панель маркеров включала Сytokeratin, Рan, Vimentin, CD45, S100, Сytokeratin НMW, Сytokeratin 7, Сytokeratin 20 p63, TTF1. Показатели площадей, периметров и «круглости» ядер определялись в программе ImageJ. Целью работы было исследовать комплекс морфологических, морфометрических и иммуногистохимических характеристик ПР без первичной локализации с изолированным поражением лимфатических узлов шеи, в сравнении с другими гистологическими формами и контрольной группой ПР головы и шеи известных локализаций, для улучшения диагностических алгоритмов. Определено отличие в распределении гистологических форм РНПЛ с изолированным поражением лимфатических узлов шеи, в преобладании ПР, по сравнению с общим распределением гистологических форм для всех РНПЛ. Найдено сходство морфометрических показателей метастатических ПР подгруппы 1 (фенотип Сytokeratin, Рan АЕ1 / АЕ3 (+) / Сytokeratin HMW (+) / p63 (+) / Сytokeratin 20 (-) / TTF1 (-) / Vimentin (- / +) / Сytokeratin 7 (- / +)), с образцами контрольной группы ПР головы и шеи известных локализаций. Установленное уменьшение размеров и «коэффициента круглости» ядер клеток ПР является отражением утяжеления клеточной атипии и коррелирует с полиморфизмом ядер и снижением степени дифференцировки ПР.
Савченко О.А., Шпонька І.С. Аналіз рівня експресії панцитокератинів в епітеліальних та гранульозоклітинних пухлинах яєчників
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133693
Ключевые слова: эпителиальные опухоли яичников, гранулезоклеточные опухоли, иммуногистохимия
Реферат. Анализ уровня экспрессии панцитокератинов в эпителиальных и гранулёзоклеточных опухолях яичников. Савченко О.А., Шпонька И.С. Дифференциальная диагностика новообразований яичников проводится среди групп эпителиальных и гранулёзоклеточных опухолей и остаётся актуальной проблемой онкогинекологии. В основном встречаются эпителиальные опухоли (до 60%), но на долю гранулёзоклеточных опухолей приходится до 5% из всех неоплазий яичника. Материалы и методы. В работе было проведено ретроспективное исследование 43 наблюдений опухолевых поражений яичников за период январь-декабрь 2017 г. Целью исследования было проанализировать комплекс морфологических и иммуногистохимических характеристик Cytokeratin, Pan АЕ1/АЕ3 – негативних фенотипов и Cytokeratin, Pan АЕ1/АЕ3 – позитивних фенотипов неоплазий яичников, для совершенствования алгоритмов диагностики. Результаты. Фенотип эпителиальных опухолей яичников в 100% наблюдений соответствует панцитокератину Cytokeratin, Pan АЕ1/АЕ3 «+», в свою очередь фенотип гранулезоклеточных опухолей в основном отвечал экспрессии маркера Cytokeratin, Pan АЕ1 / АЕ3 "-" в 62,5%; а вариант в части клеток «+»/«-» Cytokeratin, Pan АЕ1/АЕ3 обнаружен в 37,5% гранулезоклеточных опухолей, независимо от потенциала их злокачественности. Таким образом, гранулезоклеточные опухоли имеют вариабельную экспрессию маркера Cytokeratin, Pan АЕ1/АЕ3 и требуют включения в первичную панель других диагностических ИГХ маркеров.
КЛИНИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА
Курята А.В., Мухаммад Мухаммад, Митрохина О.С. Изменения уровня галектина-3, β-2-микроглобулина, альбуминурии и продуктов конечного гликирования у больных с хронической сердечной недостаточностью и фибрилляцией предсердий под влиянием лечения
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133695
Ключевые слова: хроническая сердечная недостаточность, фибрилляция предсердий, галектин-3, β-2-микроглобулин, альбуминурия, продукты конечного гликирования
Реферат. Зміни рівня галектину-3, β-2-мікроглобуліну, альбумінурії та продуктів кінцевого глікірування у хворих з хронічною серцевою недостатністю і фібриляцією передсердь під впливом лікування. Курята О.В., Мухаммад Мухаммад, Митрохіна О.С. Поєднання хронічної серцевої недостатності і фібриляції передсердь вважається одним з найбільш прогностично несприятливих поєднань серед серцево-судинних захворювань. Зараз активно обговорюється потреба в нових маркерах як потенційних мішенях для терапевтичного впливу. На сьогоднішній день продовжується активне вивчення кардіоренального синдрому, що в свою чергу веде до активного пошуку препаратів, що зменшують нефрологічний ризик, особливо в категорії осіб, що має комбіновану серцево-судинну патологію. Метою дослідження було порівняти вплив ірбесартану й інгібіторів АПФ на рівень галектину-3, β-2-мікроглобуліну, альбумінурії і продуктів кінцевого глікірування (AGE) у хворих з хронічною серцевою недостатністю з фібриляцією передсердь і порушенням функції нирок. Представлені і проаналізовані результати впливу препаратів у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з фібриляцією передсердь. Дані свідчать про необхідність більш ретельної уваги до цієї групи хворих, а саме про необхідність діагностики функціонального стану нирок, що має дуже важливе значення для розробки ефективних заходів, спрямованих на запобігання прогресування цих захворювань.
Ханюков О.О., Васильєва Л.І., Єгудіна Є.Д., Калашникова О.С. Сучасна тактика ведення пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, асоційованою із системними захворюваннями сполучної тканини
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133696
Ключевые слова: легочная артериальная гипертензия, системные заболевания соединительной ткани, системная склеродермия
Реферат. Современная тактика ведения пациентов с легочной артериальной гипертензией, ассоциированной с системными заболеваниями соединительной ткани. Ханюков А.А., Васильева Л.И., Егудина Е.Д., Калашникова О.С. Представлен обзор литературы по проблеме одного из редких проявлений системных заболеваний – легочной артериальной гипертензии. Обосновывается необходимость ранней и тщательной дифференциальной диагностики, верификации диагноза с применением инвазивных способов оценки центральной гемодинамики. Предложена модель скрининга больных с системной склеродермией, упрощающая определение показаний для назначения методов исследования, позволяющих верифицировать диагноз. Описаны современные подходы к лекарственной терапии, обсуждаются вопросы улучшения выживаемости пациентов с этой прогностически неблагоприятной патологией.
Маньковский Г.Б. Диагностика нарушений углеводного обмена у больных с ишемической болезнью сердца
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133698
Ключевые слова: сахарный диабет, предиабет, гликемия натощак, гликозилированный гемоглобин, тест на толерантность к глюкозе, ишемическая болезнь сердца, коронарография
Реферат. Діагностика порушень вуглеводного обміну у хворих з ішемічною хворобою серця. Маньковський Г.Б. Мета роботи − вивчення частоти зустріваності раніше недіагностованого цукрового діабету 2 типу та предіабету за допомогою різних діагностичних підходів у хворих з ангіографічно підтвердженою ішемічною хворобою серця. Матеріали та методи. Обстежено 89 хворих з ішемічною хворобою серця. Середній вік пацієнтів становив 62+3,6 року. Усі пацієнти мали атеросклероз коронарних судин, що був ангіографічно підтверджений. У жодного із включених в обстеження пацієнтів не було вказано в анамнезі цукровий діабет або епізоди гіперглікемії. Хворим було проведено обстеження з метою виявлення прихованого цукрового діабету або предіабету, які раніше не діагностувались: визначення вмісту глюкози в плазмі крові натще, рівня глікозильованого гемоглобіну, стандартний тест на толерантність до глюкози. Результати та обговорення. На підставі визначення глюкози в плазмі венозної крові натще і при проведенні тесту на толерантність до глюкози цукровий діабет був встановлений у 14 (16%) обстежених осіб, визначення рівня глікозильованого гемоглобіну дозволило діагностувати цукровий діабет в 11 (12%) хворих. Кожен із трьох використаних методів діагностики цукрового діабету дозволяв виявити осіб із раніше недіагностованим цукровим діабетом 2 типу; при цьому нами не знайдено статистично достовірних відмінностей між показниками наявності цукрового діабету при використанні різних підходів, р>0,05. Виявлено значно вищі показники частоти виникнення предіабету − у 47 (53%) хворих при використанні визначення глікозильованого гемоглобіну, у 43 (48%) на підставі визначення глікемії натщесерце і в 28 (31%) пацієнтів на підставі визначення глікемії через 2 години після прийому глюкози. Висновки. Отримані дані дозволяють говорити про високу частоту зустріваності прихованого, раніше недіагностованого цукрового діабету і предіабету в пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Визначення рівня глюкози в плазмі венозної крові натще, через 2 години при проведенні тесту на толерантність до глюкози і рівня глікозильованого гемоглобіну є взаємодоповнюючими діагностичними тестами, що дозволяють виявити цукровий діабет і предіабет у більшої кількості пацієнтів.
Перцева Н.О., Хрустальова Л.О. Оцінка динаміки депресивних розладів у хворих на ішемічну хворобу серця залежно від методу відновлення кровопостачання серця
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133699
Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, реваскуляризация миокарда, депрессия
Реферат. Оценка динамики депрессивных расстройств у больных ишемической болезнью сердца в зависимости от метода восстановления кровоснабжения сердца. Перцева Н.О., Хрусталева Л.О. Целью работы была оценка симптомов депрессии в течение 1-летнего наблюдения у пациентов с ишемической болезнью сердца в зависимости от метода восстановления кровоснабжения сердца. Исследованием было охвачено 215 больных ишемической болезнью сердца, которые в течение 2010-2016 гг. находились на лечении в отделениях кардиологии, интервенционной кардиологии и кардиохирургии КУ «Днепропетровский областной клинический центр кардиологии и кардиохирургии ДОР». Всем больным проводилась инвазивная коронарография и назначалось консервативное или хирургическое лечение – аортокоронарное шунтирование или стентирование коронарных артерий. Уровень депрессии определяли по методике В. Зунге трижды: на начальном этапе лечения, через три месяца и через 1 год после лечения. Определено, что у больных ИБС частота депрессивных состояний и состояний, близких к ним, колеблется от 81,97% (95% ДИ 70, 53 - 89,62) у больных, которым назначено аортокоронарное шунтирование, до 98,55% (95% ДИ 92,24-99,74) у пациентов с консервативным лечением. Подавляющая часть больных всех групп представлена пациентами с легкой или маскированной депрессией. Выявлено 4,71% случаев истинной депрессии в группе стентирования коронарных артерий и 5,8% в группе консервативного лечения. По данным корреляционного анализа выявлена зависимость среднего уровня депрессии от выбранного метода лечения (ρ=0,19; р=0,027). Выбор хирургического или консервативного метода лечения может повлиять на общий уровень настроения больных и опосредованно на их качество жизни в долгосрочном периоде.
Кріштафор Д.А., Клигуненко О.М. Порівняльна характеристика ліберального та рестриктивного типу поповнення крововтрати при політравмі
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133939
Ключевые слова: политравма, кровопотеря, восполнение кровопотери, либеральная инфузионная терапия, рестриктивная инфузионная терапия
Реферат. Сравнительная характеристика либерального и рестриктивного типа восполнения кровопотери при политравме. Криштафор Д.А., Клигуненко Е.Н. Целью исследования было проанализировать состав инфузионной терапии при либеральном и рестриктивном восполнении кровопотери, а также их эффективность. Обследовано 90 пострадавших с политравмой, разделенных на две группы в зависимости от типа восполнения кровопотери (либеральный или рестриктивный). Исследовались состав ИТ за 1 сутки, объем интраоперационной кровопотери, длительность пребывания в ОИТ и в стационаре, количество осложнений и летальность. Рестриктивный тип восполнения кровопотери характеризовался уменьшением общего объема инфузии в мл/кг за 1 сутки на 34,8%, в том числе кристаллоидов – на 34,2%, коллоидов – на 71,4%, при неизменном объеме СЗП и эритроцитов. Возросла доля сбалансированных кристаллоидных растворов, прекратилось использование растворов калия и магния аспарагината и глюкозы, высокомолекулярных ГЭК и декстранов. Введение компонентов крови начиналось раньше. При этом объем интраоперационной кровопотери уменьшился на 34,0%, частота осложнений – в 1,6 раза, летальность – в 2 раза.
Кондратюк В.А. Паренхиматозно-стволовая посегментная эмболизация ветвей воротной вены как этап подготовки пациентов со злокачественными опухолями печени к хирургическому лечению
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133940
Ключевые слова: эмболизация воротной вены, резекция печени
Реферат. Паренхіматозно-стовбурова посегментна емболізація гілок воротної вени як етап підготовки пацієнтів зі злоякісними пухлинами печінки до хірургічного лікування. Кондратюк В.А. У статті представлені результати вивчення ефективності запропонованої нами паренхіматозно-стовбурової посегментної методики емболізації воротної вени (ЕВВ), що виконується в якості передопераційної підготовки в пацієнтів з розповсюдженими злоякісними пухлинами печінки і гранично малим печінковим залишком. Порівнювали технічну ефективність ЕВВ у 218 пацієнтів, яким виконували паренхіматозно-стовбурову посегментну модифікацію ЕВВ (основна група), і в 124 пацієнтів, яким застосовували інші методики ЕВР (група порівняння). Відзначено, що в основній групі ЕВР супроводжувалося меншим на 6,1% відсотком ускладнень (6,0% в основній групі проти 12,1% у групі порівняння), що дозволило виконати технічно успішну ЕВР у 205 (94,0%) пацієнтів основної групи і 124 (83,9%) групи порівняння. Радикальну резекцію печінки виконали 286 (83,6%) досліджуваних пацієнтам, з них в основній групі - 192 (88,1%), у групі порівняння - 94 (75,8%). Таким чином, впровадження паренхіматозно-стовбурової посегментної емболізації ворітної вени дозволило розширити діапазон операбельності пацієнтів з розповсюдженими злоякісними пухлинами печінки на 12,3% (з 75,8% до 88,1%).
Литвин К.Ю. Діагностична значущість визначення основного білка мієліну в спинномозковій рідині при ВІЛ-асоційованих неврологічних захворюваннях
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133941
Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, ВИЧ-ассоциированные неврологические заболевания, основной белок миелина, спинномозговая жидкость, ROC-анализ
Реферат. Диагностическая значимость определения основного белка миелина в спинномозговой жидкости при ВИЧ-ассоциированных неврологических заболеваниях. Литвин Е.Ю. Обследовано 48 пациентов от 21 до 54 лет, инфицированных вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ) и наличием заболеваний центральной нервной системы, которые включали церебральний туберкулез, вирусные энцефалиты (вызванные вирусом Эпштейна-Барр (EBV), цитомегаловирусом (CMV) и вирусом простого герпеса (HSV)), энцефалиты неуточненной этиологии, церебральный токсоплазмоз, грибковые менингиты. 29 (60,4%) пациентов были выписаны из больницы с клиническим улучшением состояния, а 19 (39,6%) пациентов умерли в результате заболевания центральной нервной системы (ЦНС). Определены существенные различия содержания основного белка миелина (ОБМ) в спинномозговой жидкости в зависимости от исхода заболевания. Медиана основного белка миелина у умерших пациентов была в 2,9 раза выше, чем у выживших - 4,00 (1,90-7,70) нг/мл против 1,40 (0,99-2,00) нг/мл (р=0,002 U). Выявлена обратная корреляция между содержанием ОБМ в ликворе и временем от определения ВИЧ-статуса до манифестации неврологических симптомов (rs=-0,30; p<0,05). По результатам ROC-анализа, высокий риск неблагоприятного течения ВИЧ-ассоциированных заболеваний ЦНС прогнозируется при повышении концентрации ОБМ в спинномозговой жидкости более 2 нг/мл (чувствительность теста 68,4%, специфичность - 75,9%, точность - 72,9%). Наиболее высокое содержание этого белка наблюдалось у пациентов с грибковыми поражениями ЦНС (6,6 (1,9-7,8) нг/мл), а наименьший показатель ОБМ - в группе пациентов с неуточненными энцефалитами (0,99 (0,9-1,1) нг/мл), что соответствовало большему количеству благоприятных исходов заболевания. Основной белок миелина в спинномозговой жидкости может быть важным диагностическим и прогностическим маркером ВИЧ-ассоциированных неврологических заболеваний.
Зозуля І.С., Несукай В.Г. Клінічні варіанти транзиторного неврологічного дефіциту у хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133942
Ключевые слова: вертебро-базилярная система, транзиторные ишемические атаки, шейный остеохондроз, клинические синдромы
Реферат. Клинические варианты транзиторного неврологического дефицита у больных с остеохондрозом шейного отдела позвоночника. Зозуля И.С., Несукай В.Г. С целью изучения частоты и вариабельности клинических симптомов обследовано 130 больных, перенесших транзиторную ишемическую атаку в вертебрально-базиллярном бассейне (ВББ) на фоне остеохондроза шейного отдела позвоночника, верифицированного по данным МРТ, КТ или рентгенографии шейного отдела позвоночника с функциональными пробами. В анализ не включали больных с признаками острого или перенесших хроническое нарушение мозгового кровообращения. Выделено четыре основных клинических синдрома: офтальмический (ОФС), вестибулоатактический (ВАС), кохлеовестибулярный (КВС) и очаговых неврологических симптомов (ОНС), среди которых ВАС и КВС возникали соответственно у 27,9 и 31,2% пациентов молодого возраста и у 33,3 и 27,3% старшего возраста. У больных с ОФС чаще выявлялось нарушение зрения (у 63,6% больных), и преимущественно у женщин с частотой 62,5%, у больных с ВАС – головокружение, которое возникало у 74,2% женщин и 90,0% мужчин, с КВС - шум в ухе (у 68,4%), без гендерной разницы, у больных с ОНС частота гемипареза/гемиплегии составила 34,5% и превалировала у больных старшей возрастной группы (50,0 против 15,4% у больных младшего возраста).
Россоха З.І., Кир’яченко С.П., Горовенко Н.Г. Порівняльна оцінка моделей генетичного ризику репродуктивних розладів, зумовлених поліморфізмом генів MTHFR, MTRR, MTR1
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133943
Ключевые слова: модели наследования, репродуктивные расстройства, полиморфные варианты, MTHFR, MTRR, MTR1, гены
Реферат. Сравнительная оценка моделей генетического риска репродуктивных расстройств, обусловленных полиморфизмом генов MTHFR, MTRR, MTR1. Россоха З.И., Кирьяченко С.П., Горовенко Н.Г. В научной литературе представлены противоречивые данные о влиянии полиморфизма генов фолатного обмена на риск развития репродуктивных расстройств. Цель исследования - определение роли полиморфизма генов MTHFR, MTRR, MTR1 в развитии репродуктивных расстройств путем оценки генетических моделей наследования. Было обследовано 658 пациентов с репродуктивными расстройствами из всех регионов Украины. Группой сравнения служили данные из популяционных исследований, представленные в online ресурсе (1000 genomes). Достоверных моделей риска по полиморфным вариантам гена MTHFR выявлено не было. Для генов MTRR и MTR1 нами было определено 3 и 4 значимые модели наследования соответственно. Наилучшими были доминантная модель наследования для гена MTRR и аддитивная модель наследования для гена MTR1. Частоты полиморфных вариантов исследованных генов не различались среди мужчин и женщин. Необходим дальнейший анализ для оценки влияния генетического полиморфизма и межгенных взаимодействий на риск репродуктивных расстройств с учетом показателей фолатного обмена и экзогенных факторов.
Банахевич Р.М., Акимова К.Б., Парієнко К.О. Профілактика ускладнень після хірургічного лікування цистоцеле
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133944
Ключевые слова: цистоцеле, операция, осложнения, профилактика, реабилитация
Реферат. Профилактика осложнений после хирургического лечения цистоцеле. Банахевич Р.М., Акимова К.Б., Париенко Е.А. Проведено обследование 78 женщин с диагнозом цистоцеле. Средний возраст обследованных женщин 61,5±9,3 года, возраст женщин группы контроля 56,7±1,8 года (р>0,05). Оценены результаты послеоперационного лечения у женщин в период постменопаузы. После проведенного лечения на 33 сутки после операции цитологический аспират из полости влагалища свидетельствовал о завершения процесса заживления поверхности стенки влагалища в физиологическом режиме у 93,8% женщин основной группы и у 63,3% женщин группы сравнения. Воспалительный тип мазка установлен у 5,8% женщин основной группы и у 32,0% женщин группы сравнения (р<0,05). Развитие гнойного процесса в зоне оперативного вмешательства наблюдалось у 1 (2,1%) пациентки основной группы и у 3 (10,0%) женщин группы сравнения (р<0,05). Активация репаративных процессов наблюдалась на фоне лечения препаратами, содержащими проместриен.
Грек Л.П. Патогенетичні аспекти терапії синдрому хронічного тазового болю в пацієнток з генітальним ендометріозом у поєднанні з «проліферативним синдромом» геніталій
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133945
Ключевые слова: генитальный эндометриоз, «пролиферативный синдром», хроническая тазовая боль, ER, PGR, Ki - 67, VEGF, COX - 2, лечение
Реферат. Патогенетические аспекты терапии хронической тазовой боли у пациенток с генитальным эндометриозом в сочетании с «пролиферативным синдромом» гениталий. Грек Л.П. Целью работы явилось установление эффективности патогенетической тактики лечения синдрома хронической тазовой боли (СХТБ) у пациенток с генитальным эндометриозом и сочетанными доброкачественными заболеваниями гениталий. Дифференцированный подход к лечению и анализ его эффективности проводился среди пациенток 1-й и 2-й групп исследования (85 пациенток) с тяжелым и умеренным болевым синдромом по визуально-аналоговой шкале (ВАШ). На основании анализа иммуногистохимических маркеров (ИГМ): рецепторов эстрогенов (ER), прогестерона (PGR), индекса пролиферации (Кі-67), васкулоэндотелиального фактора роста (VEGF), циклооксигеназы-2 (COX-2) в железах и строме эутопического эндометрия разработана патогенетическая лечебная тактика. Предложенный способ лечения способствовал устранению выраженного болевого синдрома у всех больных через 3 месяца. Умеренный уровень боли отмечен у 77,65%, через 12 месяцев наблюдения у 16,47% женщин, остальные 83,53% отмечали слабый уровень боли по ВАШ (р<0,05). Снижение уровня депрессии по шкале Гамильтона (11,22±0,5 от исходного уровня до 5,98±0,24 через год; р<0,001) отмечено во всех группах, что свидетельствует об эффективности проведеного лечения.
Старостіна О.А. Визначення середніх значень кількості, периметра, площі CD34-позитивних судин та оцінка експресії VEGF у біоптатах шкіри пацієнтів із судинними формами розацеа
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133946
Ключевые слова: сосудистые формы розацеа, CD34, VEGF, возрастные группы
Реферат. Определение средних значений количества, периметра и площади CD34-положительных сосудов и оценка экспрессии VEGF в биоптатах кожи пациентов с сосудистыми формами розацеа. Старостина О.А. Розацеа характеризуется поражением центральной части лица с формированием транзиторной или персистирующей эритемы, телеангиэктазий, папул, пустул и гиперплазией соединительной ткани. Формирование телеангиэктазий поверхностных и промежуточных участков дермы является важной цепью патогенеза сосудистых форм розацеа. Современные источники литературы позволяют отнести это заболевание к группе ангиопролиферативных заболеваний, которые основаны на активации воспаления и ангиогенеза. Это приводит к необходимости изучения механизмов ангиогенеза, обусловленных факторами роста сосудистых компонентов или их рецепторами при розацеа. Целью исследования было рассчитать средние значения периметров и площадей CD34-положительных сосудов, оценить интенсивность экспрессии маркера VEGF в биоптатах кожи с сосудистыми формами розацеа и определить возможную зависимость этих показателей от возраста пациентов. В работе был проведен иммуногистохимический анализ материала 11 пациенток в возрасте от 21 до 63 лет (среднее 40,0±12,49, медиана 36 лет) с клиническим диагнозом сосудистая форма розацеа. Разветвления, дилатация и уплотнение капиллярной сети были типичными изменениями дермы при сосудистых формах розацеа, которые наблюдались на всем протяжении среза, с усилением в направлении «сверху вниз», особенно вокруг сальных желез и волосяных фолликулов. Установлено, что средние значения количества, периметров и площадей CD34-положительных сосудов в биоптатах с розацеа, а также уровни интенсивности экспрессии VEGF значительно превышали таковые показатели здоровой кожи (все р<0,05).
Мащенко И.С., Кучеренко Т.А. Клинико-патогенетическое обоснование использования вобензима в комплексном лечении генерализованного пародонтита
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133947
Ключевые слова: генерализованный пародонтит, вобензим, монотерапия
Реферат. Клініко-патогенетичне обґрунтування використання вобензиму в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту. Мащенко І.С., Кучеренко Т.О. Метою цього дослідження служило визначення ефективності використання в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту вобензиму в якості загальної терапії. Обстежено 61 хворий, з I-II ступенем тяжкості, зі збереженням зубів у кількості не менше 90%, без супутньої загальної патології, що вимагає лікування на поточний момент. Порівняльна ефективність лікування була вивчена в 2-х групах, аналогічних за всіма клінічними показниками. Пацієнти основної (31 особа) групи отримували, поряд із симптоматичним лікуванням, Вобензим; контрольної (30 осіб) - полімедикаментозну терапію (імунокорегуючі, антиоксидантні, протимікробні засоби). У результаті загальноприйнятих клінічних, параклінічних, імунологічних, біохімічних досліджень, проведених у процесі лікування і у віддалені терміни спостереження, виявлено, що використання системної ензимотерапії у цієї категорії хворих забезпечує швидкий регрес основних клінічних симптомів (на 6-7 день), усунення патогенетичних ланок захворювання більше ніж у 90% пролікованих і настання ремісії протягом не менше 6-12 місяців. Характерно, що при проведенні монотерапії вобензимом досягалися позитивні результати лікування генералізованого пародонтиту, аналогічні з такими, що і при використанні комплексної стандартної терапії, що включає призначення цілого ряду медикаментозних препаратів цілеспрямованої дії на механізми патогенезу захворювання. З позиції доказової медицини обґрунтовано доцільність заміни широкого арсеналу лікарських засобів у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту на окремі фармакологічні препарати, що чинять системну дію.
Шейко С.О., Колб Н.О. Оптимізація лікування хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з ішемічною хворобою серця
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133948
Ключевые слова: артериальная гипертензия, ишемическая болезнь сердца, комбинированная терапия
Реферат: Оптимизация лечения больных артериальной гипертензией в сочетании с ишемической болезнью сердца. Шейко С.А., Колб Н.А. Артериальная гипертензия (АГ) является одним из важнейших факторов риска атеросклероза, главным образом ишемической болезни сердца (ИБС) и поражения сосудов мозга. Особенно часто встречается сочетание ИБС и АГ. Существует большая потребность в систематизации подходов к антигипертензивной терапии у пациентов с ИБС, а также особенностей лечения ИБС у пациентов с АГ. Целью работы было изучение клинической эффективности и приверженности пациентов с АГ в сочетании с ИБС к лечению с применением фиксированной комбинации β-адреноблокатора бисопролола фумарата (5 мг) и блокатора кальциевых каналов - амлодипина (5 мг) (алотендина). Применение алотендина у пациентов с АГ и ИБС высокого кардиоваскулярного риска обеспечивает существенный антиишемический эффект в сочетании с выраженным антигипертензивным действием. Нормализация показателей суточного мониторирования АД у пациентов с высоким риском является существенным положительным результатом, который влияет на отдаленный прогноз заболевания и на развитие осложнений. Фиксированная комбинация бисопролола и амлодипина обеспечивает высокую приверженность больных к лечению.
Сорокина Е.Ю., Белых Л.С., Панин А.Н., Никитина Е.В., Коврижин И.А., Страх О.П. Оценка дисфункции желудочно-кишечного тракта при выборе эффективного метода нутритивной поддержки у больных с острым панкреатитом
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133950
Ключевые слова: острый тяжелый панкреатит, внутрибрюшное давление, диспепсия, интестинальная недостаточность, методы нутритивной поддержки
Реферат. Оцінка дисфункції шлунково-кишкового тракту при виборі ефективного методу нутрітивної підтримки у хворих з гострим панкреатитом. Сорокіна О.Ю., Бєлих Л.С., Панін А.Н., Нікітіна Є.В., Коврижин І.А., Страх О.П. Потенційна смертність при гострому панкреатиті (ГП) становить 5%. Хворих на ГП відносять до ІІ типу інтенстинальної недостатності (ІН), яка виникає на тлі диспепсичного синдрому та підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ). ВЧТ – диференційований показник. При підвищенні ВЧТ більше 10 мм рт. ст. виникає інтраабдомінальна гіпертензія (ІАГ). Підвищення ВЧТ до цього рівня вважається безпечним. Контроль за рівнем ВЧТ дозволяє досягти кращих клінічних результатів. Обстежено 47 пацієнтів з гострим панкреатитом, які, залежно від розладів з боку шлунково-кишкового тракту й обраного виду стартової нутрітивної підтримки, були розподілені на 2 групи. Першу групу склали пацієнти з ІАГ І ступеня та диспепсичним синдромом, яким на 2 добу починали парентеральне харчування (ПХ) 3-х компонентними сумішами і після відновлення функції шлунково-кишкового тракту проводили пізнє ентеральне харчування (ПЕХ). У 2 групу увійшли пацієнти з ГП, в яких початково визначався підвищений рівень ВЧТ на безпечному рівні та диспепсичний синдром. Їм з 2 доби починали раннє ентеральне харчування (РЕХ) спеціалізованими сумішами. На тлі проведеної інтенсивної терапії на 2 добу відзначається достовірне зменшення больового синдрому при збереженій виразності диспепсичного синдрому й інтенстинальної недостатності (ІН), у хворих з вихідним підвищеним показником внутрішньочеревного тиску на фоні проведення раннього ентерального харчування в комплексі інтенсивної терапії відзначається більш швидкий регрес проявів диспепсичного синдрому.У хворих з ІАГ повне парентеральне харчування – ефективний метод нутрітивної підтримки, на тлі якого, після 5 діб, знижуються прояви диспепсичного синдрому та показники ВЧТ до безпечного рівня. Таким чином, своєчасне виявлення високого рівня ВЧТ у пацієнтів з ГП дозволяє раціонально обрати метод нутрітивної підтримки.
Муслин В.П., Погорелов А.В. Мелдониум и нейропротекция. Теория, эксперимент и клиническая практика
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133951
Ключевые слова: мелдониум, церебральная протекция, церебральный гликолиз, острая ишемия мозга
Реферат. Мелдоніум і нейропротекція. Теорія, експеримент і клінічна практика. Муслін В.П., Погорєлов О.В. У цьому огляді розглянуті можливості корекції метаболізму при гострій ішемії мозку (ГІМ) шляхом активації стрес-лімітуючих систем при застосуванні вірогідного полімодального метаболічного коректора мелдоніуму. Описано ефекти мелдоніуму щодо церебральних процесів з умовним розподілом на карнітин-залежні і карнітин-незалежні. Розглянута біохімічна специфічність препарату в циклі Кребса при процесах церебрального гліколізу й особливості лактат-глутаматних і глікогенових механізмів біохімічного шунта, що становлять метаболічну основу функціонування NMDA-рецепторної системи. Аналіз результатів проведених експериментальних і клінічних досліджень дає підстави вважати недоведеною ефективність існуючих препаратів з можливою нейротекторною дією в клінічній практиці, на відміну від експерименту (миші), при цьому мелдоній є препаратом з такою самою ефективністю. Чинить вплив на обмін речовин у центральній нервовій системі (ЦНС), його можливо розглядати як фармакологічний препарат, який створює умови оптимізації, економічності метаболізму ЦНС. Мельдоній проявляє вплив на метаболізм глюкози в ЦНС в експерименті, при цьому активується саме аеробний гліколіз, що створює ефект формування економічності основного обміну. При цілеспрямованому застосуванні препарату в експерименті можливий "плавний вихід" з ішемічного стану й ослаблення негативного впливу оксидативного стресу. Можливі сфери застосування та клінічно не доведену ефективність препарату при ГІМ доцільно враховувати як при плануванні терапії гострого періоду, так і на етапах пізньої реабілітації в пацієнтів з ГІМ різної етіології.
Опря Є.В. Особливості клінічного оформлення шизофренії з коморбідними соматичними розладами
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133952
Ключевые слова: шизофрения, сердечно-сосудистые заболевания, сахарный диабет 2-го типа, ожирение, клинико-психопатологические характеристики
Реферат. Особенности клинического оформления шизофрении с коморбидными соматическими расстройствами. Опря Е.В. С целью определения особенностей клинического оформления шизофрении, сочетанной с соматическими заболеваниями, обследовано 186 больных шизофренией (50 больных шизофренией с сердечно-сосудистыми заболеваниями; 42 больных шизофренией с сахарным диабетом 2-го типа; 44 больных шизофренией с ожирением и 50 больных шизофренией без хронических соматических заболеваний). Исследованы социально-демографические, клинико-динамические и клинико-психопатологические особенности шизофрении (по данным шкалы PANSS), сочетанной с соматическими заболеваниями, в сравнительном аспекте с больными шизофренией без соматической патологии. Установлено, что сочетанная с шизофренией соматическая патология усугубляет психопатологическую симптоматику, видоизменяет клинические проявления шизофрении и связана со снижением уровня социальной реализации больных, увеличением количества госпитализаций и значительной длительностью психотического процесса. Среди клинических особенностей шизофрении с соматическими расстройствами установлены: при сердечно-сосудистых заболеваниях - наличие галлюцинаторного поведения, ипохондрических идей и тревожно-депрессивной симптоматики; при сахарном диабете-2 - галлюцинаторная активность в сочетании с возбуждением, импульсивностью, ипохондрическими идеями, депрессивной симптоматикой и нарушениями внимания; при ожирении - преобладание негативной симптоматики над позитивной, выраженная социальная отгороженность, обеднение социальных контактов и наличие депрессивных переживаний.
Сафарова С.С. Вплив метаболічних змін при діабеті 2 типу на обмінні процеси в кістці
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133953
Ключевые слова: сахарный диабет, инсулин, ремоделирование кости
Реферат. Вплив метаболічних змін при діабеті 2 типу на обмінні процеси в кістці. Сафарова С.С. У статті проведено дослідження, що допомагає виявити фактори ризику, пов'язані зі зміною метаболізму кісткової тканини, і визначити показники, інформативні щодо прогнозування ризику нізькотравматичних переломів, що спостерігаються в пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. У ході цього дослідження виявлена певна кореляція між рівнем сироваткового інсуліну, маркерами кісткового метаболізму і щільністю кісткової маси, яка визначається при поперековій DXA у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Це дозволяє вважати, що наявність цукрового діабету 2 типу в анамнезі посилює порушення кісткового ремоделювання, тим самим сприяючи розвитку остеопорозу. Мета цього дослідження полягала у виявленні складних взаємозв'язків між мінеральним, органічним компонентом кістки і ризиком розвитку переломів під впливом метаболічних змін, пов'язаних з діабетом 2 типу. Це дослідження свідчить про те, що ожиріння і гіперінсулінемія не можуть бути факторами, що захищають кістку, і це доводить зростаюча кількість доказів, що вказують на важливість вимірювання маркерів кісткового ремоделювання в поєднанні з мінеральною щільністю кістки при оцінці і прогнозуванні ризику переломів. Уточнення ролі інсуліну в оцінці стану кістки, як і раніше, залишається предметом дискусій.
Абдулазіз Абдулла Алькарні, Раді Ганем Аланазі, Ентоні Морган, Ахмед Сауд Альхарбі, Фейсал Фахад Аллюід, Абдулрахман Мохаммед Алдасарі, Фейсал Халед Алмугрін, Абдулазіз Насер Аляскар, Язід Мохаммед Альдхфян, Абдулла Абдулрахман Алькеїр. Тип травми та його взаємозв’язок зі шкалою коми Глазго, шкалою тяжкості травми та переливанням крові при ДТП
https://doi.org/10.26641/2307-0404.2018.2.133954
Ключевые слова: тип травмы, шкала комы Глазго, оценка тяжести травмы, переливание крови, ДТП
Реферат. Тип травми та його взаємозв’язок зі шкалою коми Глазго, шкалою тяжкості травми та переливанням крові при ДТП. Абдулазіз Абдулла Алькарні, Раді Ганем Аланазі, Ентоні Морган, Ахмед Сауд Альхарбі, Фейсал Фахад Аллюід, Абдулрахман Мохаммед Алдасарі, Фейсал Халед Алмугрін, Абдулазіз Насер Аляскар, Язід Мохаммед Альдхфян, Абдулла Абдулрахман Алькеїр. Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) забирають приблизно 1,2 мільйона життів та понад 10 мільйонів людей одержують травми щороку в усьому світі. Пошкодження, спричинені ДТП, можуть бути проаналізовані залежно від типу травми, шкали тяжкості травми (ШТТ), шкали коми Глазго (ШКГ) та необхідності в переливанні крові. Методологія: у це ретроспективне дослідження було включено 190 пацієнтів, які отримали травму з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2015 року. Метою дослідження було встановити співвідношення між типом травм та ШКГ, ШТТ та переливанням крові в пацієнтів, які постраждали в ДТП і які були доставлені у відділення невідкладної допомоги Лікарні Короля Халіда. Всі дані пацієнтів, які відповідають критеріям включення, були зібрані з бази даних архіва медичної документації лікарні. Результати: переважно пацієнти були дорослими саудівськими чоловіками. 68,9% хворих не мали шоку, а 75,8% пацієнтів не потребували переливання крові. Пацієнти з травмами голови, шиї, грудної клітки, черевної порожнини, внутрішніх органів, таза або хребта мали статистично значущо вищі середні показники ШТТ. Пацієнти з абдомінальними або ураженнями внутрішніх органів мали статистично значущо вищі середні показники одиниць переливання крові. Як видно, показники ШКГ були нижчими при травмах голови, шиї, грудної клітки, черевної порожнини, внутрішніх органів, хребта та інших. Висновки. Дослідження доводить є суттєву кореляцію між видом травми та ШКГ, ШТТ та переливанням крові жертв ДТП. Лікар невідкладної допомоги та медичний персонал повинні бути більш обережними щодо травм, пов'язаних з нижчим рівнем показників ШКГ. Пацієнти, які отримали травми певних частин тіла, з високими показниками ШТТ (голова, грудна клітка, черевна порожнина, внутрішні органи, таз), повинні отримувати допомогу в пріоритетному порядку.
