Смородська О.M., Москаленко Ю.B., Винниченко І.O., Винниченко О.I., Костюченко В.B. Сучасний вектор у лікуванні пацієнтів, хворих на рак легенів: інгібітори тирозин кінази при EGFR мутаціях (огляд літератури)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234379

Ключевые слова: EGFR, рак легких, эрлотиниб, гефитиниб, афатиниб, осимертиниб

Реферат. Сучасний вектор у лікуванні пацієнтів, хворих на рак легенів: інгібітори тирозин кінази при EGFR мутаціях (огляд літератури). Смородська О.M., Москаленко Ю.B., Винниченко І.O., Винниченко О.I., Костюченко В.B. Молекулярне дослідження пухлин у пацієнтів з недрібноклітинним раком легень (НДРЛ) використовується для визначення драйверних мутацій, що призводять до раннього канцерогенезу в більше ніж 80% випадках аденокарценоми, включаючи мутацію рецептора епідермального фактора росту (EGFR). Визначення специфічних соматичних мутацій дозволяє лікувати хворих персо­налізовано, що приводить до значного покращення результатів лікування НДРЛ. Метою роботи було вивчення проблеми таргетної терапії НДРЛ шляхом аналізу відповідної наукової літератури. В якості досліджуваного матеріалу було використано дані закордонних джерел, які досліджують проблематику лікування раку легень. Науковий пошук, аналіз та узагальнення були обрані в якості методів. Інгібітори тирозин кінази (TKIs) використовують в якості стандартної терапії першої лінії для лікування пацієнтів з недрібноклітинним раком легень, у яких наявна мутація EGFR. До першого покоління інгібіторів тирозин кінази відносять гефітиніб, ерлотиніб, афатиніб. Їх використання показало високі терапевтичні результати. У більшості пацієнтів із мутаціями EGFR та метастатичним недрібноклітинним раком легенів приблизно через 9-13 місяців терапії ерлотинібом, гефітинібом або афтатинібом спостерігається прогресія захворювання. Першим і єдиним комерційно доступним інгібітором рецепторів EGFR третього покоління є осимертиніб. Осимертиніб – оральний, незворотний EGFR-інгібітор третього покоління, який вибірково інгібує як EGFR, так і мутації стійкості до EGFR ‒ T790M. Наразі вчені активно досліджують механізми набутої резистентності до інгібіторів тирозин кінази, проте багато питань досі залишаються невирішеними. Перше покоління інгібіторів EGFR  показало клінічний успіх серед пацієнтів, у яких наявна EGFR мутація. Наявність мутації EGFR T790M пов’язують з набутою резистентністю до терапії інгібіторами тирозин кінази. Було показано, що в 60% випадків виявлення вказаних мутацій було зафіксовано після прогресії захворювання за умови початкової відповіді на терапію ерлотинібом, гефітинібом чи афатинібом. Інгібітори тирозин кіназ третього покоління демонстують високу ефективність та не сприяють розвитку набутої резистентності. Мало відомо про механізми розвитку резистентності, тому дослідження в цьому напрямку тривають.

Копчак О.В., Яковенко Л.Ф., Марченко Н.С., Ковач І.В., Павленко Е.М., Німенко О.А., Крупська І.В., Філоненко В.В. Рівні Hsp60 у тканинах пародонта щурів: вплив ін'єкцій гіалуронової кислоти

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234382

Ключевые слова: белок теплового шока 60, пародонтит, гиалуроновая кислота

Реферат. Рівні Hsp60 у тканинах пародонта щурів: вплив ін'єкцій гіалуронової кислоти. Копчак О.В., Яковенко Л.Ф., Марченко Н.С., Ковач І.В., Павленко Е.М., Німенко О.А., Крупська І.В., Філоненко В.В. Білок теплового шоку 60 (Heat shock protein 60, Hsp60) вважається одним із можливих аутоантигенів, які залучено в патогенез хронічних захворювань, зокрема захворювань тканин пародонта. У науковій літературі представлено результати використання гіалуронової кислоти або гіалурону (НА) у лікуванні пародонтиту, проте вплив гіалурону на рівень білка теплового шоку 60 у м’яких тканинах пародонта не вивчено. Метою цієї роботи було дослідження впливу ін’єкцій НА на рівні Hsp60 у тканинах пародонта щурів. Досліджували зразки тканин пародонта нижньощелепних різців дорослих щурів Wistar (вік 10-12 місяців). Щурів було розподілено на дві групи: контрольна група та група пародонтиту. Візуальні прояви гіперемії ясен навколо різців були критерієм відбору тварин до групи пародонтиту. У контрольній групі було дві підгрупи: інтактні щури (I); інтактні щури, яким вводили HA “hyaDENT BG” 1.0 MDa (BioScience GmbH, Germany), (І+”G-1.0”). У групі паро­донтиту було чотири підгрупи: щури з пародонтитом (Р); щури з пародонтитом, яким вводили HA “hyaDENT BG” 1.0 MDa (BioScience GmbH, Germany), (Р+”G-1.0”); щури з пародонтитом, яким вводили HA “SERTOBEC” 2.4 MDa (S.C. Rompharm Company S.R.L, Romania), (Р+”S-2.4”); щури з пародонтитом, яким вводили HA “SERTOBEC Tendon” 2.4 MDa (S.C. Rompharm Company S.R.L., Romania), (Р+”ST-2.4”). У кожній підгрупі було по три тварини. Щурам вводили по 0,05 мл HA у ділянку центральних різців альвеолярного відростка один раз на тиждень, три рази. Рівні Hsp60 визначали в тотальних лізатах тканин пародонта методом Вестерн-блотингу до та після закінчення лікування (через один місяць після останньої ін’єкції). Не виявлено статистично достовірної різниці між рівнями Hsp60 у тотальних лізатах тканин пародонта інтактних щурів та щурів з парадонтитом до лікування (р>0,05). У тварин з пародонтитом установлено зменшення запалення тканин  пародонта після лікування НА різної молекулярної маси. В інтактних щурів та щурів з парадонтитом через місяць після останнього введення НА “hyaDENT BG” 1.0 MDa спостерігалось зниження рівнів Hsp60 у тотальних лізатах тканин пародонта порівняно з рівнями Hsp60 до початку лікування (у 15,4 та 10,7 раза відповідно, р<0,001). У щурів з пародонтитом, яким вводили НА “SERTOBEC” 2.4 MDa або НА “SERTOBEC Tendon” 2.4 Мdа, також спостерігалось зниження рівнів Hsp60 у тотальних лізатах тканин пародонта порівняно з рівнями Hsp60 до початку лікування (у 21,3 та 16,4 раза відповідно, p<0,001). У щурів з пародонтитом установлено зменшення запалення в тканинах пародонта після лікування НА різної молекулярної маси. Введення HA супроводжувалося зниженням рівнів Hsp60 у тканинах пародонта інтактних щурів та щурів з пародонтитом.

Штриголь С.Ю., Капелька І.Г., Міщенко М.В., Міщенко О.Я. Неочевидні ефекти блокатора лейкотрієнових рецепторів монтелукасту: фригопротекторні та протисудомні властивості

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234486

Ключевые слова: монтелукаст, воспаление, лейкотриены, холодовая травма, эпилепсия

Реферат. Неочевидные эффекты блокатора лейкотриеновых рецепторов монтелукаста: фригопротекторные и противосудорожные свойства. Штрыголь С.Ю., Капелька И.Г., Мищенко М. В., Мищенко О.Я. Участие продуктов метаболизма арахидоновой кислоты – простагландинов и лейкотриенов – в процессе воспаления является общим патогенетическим звеном холодовой травмы и эпилепсии. Мон­телукаст как блокатор лейкотриеновых рецепторов широко применяется для лечения бронхиальной астмы и аллергических ринитов. Однако механизм действия препарата дает основания предположить более широкий спектр его фармакологических свойств и соответствующую область применения. Целью работы стало выяснение эффективности монтелукаста как потенциального фригопротекторного и противосудорожного препарата. Эксперименты проведены на 73 белых мышах массой 20-22 г на моделях острого общего охлаждения и пентилентетразоловых судорог. Фригопротекторные свойства изучали при температуре ‑18°С, регистрируя время жизни. Монтелукаст («Сингуляр», 2 мг/кг), ацетилсалициловую кислоту («Аспирин», 50 мг/кг), целекоксиб («Целебрекс», 74 мг/кг), диклофенак натрия («Вольтарен», 14 мг/кг) вводили внутри­желудочно в виде суспензии в профилактическом режиме за 30 мин. до холодовой травмы. При изучении противосудорожной активности монтелукаст («Сингуляр», 4 мг/кг) и вальпроат натрия («Депакин», 300 мг/кг) вводили внутрижелудочно за 30 мин. до моделирования судорог подкожным введением пенти­лентетразола (90 мг/кг). На протяжении часа регистрировали латентный период судорог, количество судорог на 1 животное, % мышей с клоническими и тоническими пароксизмами, тяжесть судорог в баллах, про­должительность судорожного периода, время жизни животных и летальность. На модели острого общего охлаждения монтелукаст проявил дозозависимый фригопротекторный ефект, превосходя в дозе 2 мг/кг препараты с доказанными фригопротекторными свойствами – ацетилсалициловую кислоту и целекоксиб. На модели пентилентетразоловых судорог монтелукаст статистически достоверно снижал в 2,57 раза интегральный показатель противосудорожной активности – летальность. Таким образом, в эксперименте доказана значительная роль лейкотриенов в патогенезе холодовой травмы и эпилепсии и обоснована целесообразность дальнейшего изучения фригопротекторных и антиконвульсантных свойств блокатора лейкотриеновых рецепторов монтелукаста как средства адъювантной терапии, особенно при сочетании указанных патологий с бронхиальной астмой и аллергическим ринитом.

Демкович А.Є., Бондаренко Ю.І., Фастовець О.О., Град А.О., Гасюк П.А., Денефіль О.В. Стан колагенолізу при експериментальному пародонтиті бактеріально-імунного ґенезу та корекція його флавонолом

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234488

Ключевые слова: пародонтит, воспаление, коллагенолиз, оксипролин, кверцетин

Реферат. Стан колагенолізу при експериментальному пародонтиті бактеріально-імунного ґенезу та корекція його флавонолом. Демкович А.Є., Бондаренко Ю.І., Фастовець О.О., Град А.О., Гасюк П.А., Денефіль О.В. У статті показана оцінка динаміки змін вмісту показника маркера колагенолізу – вільного оксипроліну в гомогенаті м’яких тканин та кістки при експериментальному бактеріально-імунному пародонтиті та з'ясування впливу флавонолу кверцетину на ці показники. Метою цього дослідження було визначення ролі цитокіногенезу та ефекту на нього флавонолу в патогенезі, розвитку та перебігу експериментального періодонтиту. Під час експерименту для дослідження відбирали у тварин фрагмент нижньої щелепи, від якого ретельно відокремлювали м’які тканини та кістку. Стан колагену визначали за вмістом у м’яких і кістковій тканинах вільного оксипроліну. Концентрацію визначали за калібрувальним графіком і виражали в мкмоль/г. Наведені результати досліджень показників стану біополімерів сполучнотканинних структур пародонта на 7-у, 14-у та 30-у добу експериментального бактеріально-імунного пародонтиту і після корекції його флавонолом (з 7-ї по 14-у добу досліду). При цьому наводяться дані про характер змін вмісту мономерів колагену в процесі формування запального вогнища в пародонтальному комплексі. У щурів у період гострої фази запального процесу виявлено незначне підвищення в крові вмісту вільного оксипроліну в кістковому гомогенаті та гомогенаті м’яких тканин пародонта, на 14-у добу динаміка продовжувала зростати, на пізнішій стадії експерименту, а саме на 30-у добу дослідження продовжилося збільшення резорбції кісткової тканини порівняно з показниками на 7-у та 14-у добу. При корекції порушень у результаті розвитку цього патологічного процесу відбувалось зниження рівня вільного оксипроліну в кістковому гомогенаті та гомогенаті м’яких тканин пародонта нижньої щелепи, порівняно з такими показниками на 14-у добу, які не отримували кверцетину. Застосування флавонолу кверцетину, який, впливаючи на імунні процеси, обмежував запальну реакцію в тканинах пародонта і призводив до стабілізації процесів колагенолізу в тканинах пародонтального комплексу, що приводило до зниження вільного оксипроліну в гомогенаті кістки та м’яких тканин піддослідних тварин.

Бочаров В.А., Бочарова В.В., Лебедюк М.М., Сарайрех A.A.С., Куц Л.В. Феномен розацеа-приливів (теоретичні аспекти)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234490

Ключевые слова: розацеа, женщины, приливы, центры репродуктивной регуляции

Реферат. Феномен розацеа-приливов (теоретические аспекты). Бочаров В.А., Бочарова В.В., Лебедюк М.Н., Сарайрех А.А.С., Куц Л.В. Проблема феноменов розацеа (розовых угрей), распространенного в мире дерматоза с невыясненными многочисленными аспектами этиопатогенеза, согласно решениям меж­ду­народных научных форумов, является перспективным направлением современных медицинских исследований. Целью работы стало теоретическое обоснование существенных особенностей механизмов возникновения, развития и клинических проявлений первых признаков розацеа у женщин репродуктивного возраста. Использование системного аналитического методологического и методического подхода оценки данных клинических и лабораторных обследований женщин, больных розацеа, проведенных в различных регионах мира, позволило установить первичность такого проявления дерматоза, как появление неожиданного ощущения приливов крови к ограниченным зонам лица, которые сопровождаются локальным покраснением и местным жаром соответствующего участка кожи и существенно отличаются от подобных приливов при других заболеваниях или синдромах (климакс, мигрень и др.). Установлено, что особенность взаимосвязи указанных клинических характеристик (от англ.: rush – прилив, ruddy – покраснение, rosacea – розовые угри, reproduce – репродуктивный возраст женщин, reaction – реакция) позволяет отметить первые признаки дерматоза, как присущий этому заболеванию феномен (Rush-Ruddy-Rosacea-Reproduce-Reaction, сокращенно – «5-R»), клю­чевой патофизиологической мишенью которого (как и заболевания в целом) является нарушение комплекса иерархически зависимых механизмов реализации эволюционно детерминированной мотивационной потреб­ности обеспечения репродуктивной функции женского организма (как на уровне клеточных и экстра­целлюлярных структур яичников, так и на разных уровнях подкорковых образований и центров коры больших полушарий головного мозга). Феномен розацеа-приливов тесно связан с другими феноменами этого дер­матоза – гиперчувствительностью брадикининових рецепторов, актиническим эластозом, развитием послеэритемных телеангиэктазий. Перспективой дальнейших исследований проблемы розацеа является изучение взаимосвязей нарушений в функциональных системах молекул сигнальных соединений различных классов (гормонов, эйкозаноидов, нейропептидов, кининов, цитокинов и других) в патогенезе заболевания.

Федосєєва О.В. Імуногістохімічні показники морфо-функціонального стану щитоподібної залози в нормі та після пренатального антигенного навантаження

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234498

Ключевые слова: тироглобулин, щитовидная железа, крысы, антиген

Реферат. Иммуногистохимические показатели морфофункционального состояния щитовидной железы в норме и после пренатальной антигенной нагрузки. Федосеева О.В. В ходе индивидуального развития и влияния инфекционных агентов на организм структурные компоненты щитовидной железы могут существенно меняться. В современных исследованиях большое значение придается изучению механизмов под­держания морфологического гомеостаза щитовидной железы и представлений о ее структурно-функ­циональной перестройке в условиях реакции иммунной системы организма на различные инфекции. Экспе­риментально установлены морфофункциональные особенности щитовидной железы новорожденных животных после пренатального действия тиреоид-неспецифического антигена (стафилококкового ана­токсина). У антиген-премированных крыс изменяются сроки фолликулогенеза, а также размеры, рас­пределение и иммуногистохимическая экспрессия антител к тироглобулину, функциональное состояние тиро­цитов и фолликулов по сравнению с нормой. Обнаруженные иммуногистохимические изменения свиде­тельствуют о признаках морфофункциональной незрелости органа с элементами гипоактивности.

Яременко О.Б., Добрянський Д.В., Тарченко І.П., Меліксетян А.В., Федьков Д.Л. Досвід впровадження новітнього інтерактивного формату проведення лекційних занять на клінічних кафедрах і ставлення до них студентів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234499

Ключевые слова: медицинское образование, технологии обучения, лекционные занятия, интерактивное обучение, активное обучение, проблемно-ориентированное обучение

Реферат. Опыт внедрения нового интерактивного формата проведения лекционных занятий на клинических кафедрах и отношение к ним студентов. Яременко О.Б., Добрянский Д.В., Тарченко И.П., Меликсетян А.В., Федьков Д.Л. Современная модель образования требует от преподавателя перехода на новые методы обучения. Преподаватель перестает быть основным источником информации, а превращается в организатора образовательной деятельности и должен реализовать компетентностный подход в обучении. С этой целью в Национальном медицинском университете имени А.А. Богомольца внедряются новейшие учебные методики и меняется формат проведения лекционных занятий. Изменение формата лекции в медицинском вузе и, в частности, использование современных лекционных учебных технологий является важным условием повышения качества подготовки будущих врачей. Как показывает опыт Национального медицинского университета имени А.А. Богомольца, они позволяют превратить традиционные лекции на интерактивные занятия с повышенной заинтересованностью в них студентов, обеспечить более активное восприятие материала, в том числе из-за возможности диалога лектора со студентами. В статье приведены результаты опросов 387 студентов, которые были проведены на кафедре внутренней медицины №3, а также обобщенная информация по Национальному медицинскому университету имени А.А. Богомольца по оценке студентами изменения формата лекционных занятий и внедрению новых методов обучения. Согласно результатам анкетирования, большинство студентов довольны качеством обновленного формата лекций на кафедрах терапевтического профиля. Отдельно проведен анализ основных характеристик лекций, на которые нужно обратить внимание преподавателям для улучшения качества лекционных занятий. По мнению студентов, лучшими характеристиками лекций являются актуальность, доступность материала, струк­турированность и лаконизм, информативность, интерактивность, использование видеоматериалов, практическая направленность материала, достаточное количество визуальных материалов, возможность вести диалог с лектором. Студенты считают, что традиционный контроль за посещением нецелесообразен, большинство респондентов были сторонниками свободного посещения лекций.

Кулікова Д.О., Сафонова І.Н., Чумак Л.І., Піддубна І.Н., Проценко О.С., Доценко Д.Г. Визначення гемодинамічної значущості відкритої артеріальної протоки з використанням прогностичних таблиць за даними ехокардіографії

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234503

Ключевые слова: открытый артериальный проток (ОАП), гемодинамическая значимость, трансторакальное эхокардиографическое исследование (ТТЕ)

Реферат. Визначення гемодинамічної значущості відкритої артеріальної протоки з використанням прогностичних таблиць за даними ехокардіографії. Кулікова Д.О., Сафонова І.Н., Чумак Л.І., Піддубна І.Н., Проценко О.С., Доценко Д.Г. У статті представлений аналіз ехокардіографічних даних пацієнтів з відкритою артеріальною протокою (ВАП), що має різну гемодинамічну значущість. На цей час поняття "ступінь гемодинамічної значущості" залишається суперечливим. Критерії визначення гемоди­намічної значущості ВАП у доношених дітей – не описані. У нашій роботі ми використовували класифікацію трьох ступенів гемодинамічної значущості: негемодинамічно значущий ВАП – незначний, помірно гемодинамічно значущий – помірно значущий та великий ВАП – гемодинамічно значущий ВАП. Мета – розробити алгоритм визначення ступеня гемодинамічної значущості ВАП для прогнозування його подальшого розвитку. У дослідженні брали участь діти до 18 років (80% з них – діти до 3 років), які пройшли обстеження в кардіохірургічному відділенні ДУ «ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМН України” протягом 2013-2017 рр. Гестаційний вік (від 37 тижнів), наявність шунта по ВАП зліва направо, відсутність шунта по ДМПП та інших вроджених вад серця служили критеріями включення до дослідження. Сформовано дві прогностичні таблиці з основними критеріями для визначення гемодинамічної значущості ВАП за сумою ознак за градаціями (незначущі, помірно значущі та гемодинамічно значущі) як результат дослідження. На основі визначення основних та додаткових критеріїв гемодинамічної значущості та сили їх впливу формується діагностичний алгоритм для пацієнта з ВАП з можливістю прогнозування подальшого клінічного сценарію. Для визначення гемодинамічної значущості визначальним було збільшення легеневого градієнта з інформаційним індексом 1,135 та прогностичним фактором +5,90/-1,75, тоді як дилатація лівого шлуночка в чотирьохкамерній позиції з інформаційним індексом 1,020 та +3,69/-2,50 домінувала при визначенні ступеня гемодинамічної значущості за наявності вторинних змін. Запропонований механізм визначення рівня гемодинамічної значущості ВАП для дітей із граничними змінами дозволить більш точно передбачити розвиток захворювання, визначити тактику спостереження за пацієнтом та регулювати процес прийняття рішень щодо хірургічного втручання.

Шіфріс І.М., Дудар І.О., Красюк Е.К., Шимова А.Ю. Предиктори серцево-судинних захворювань у хворих на хронічну хворобу нирок VД стадії, які лікуються гемодіалізом

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234513

Ключевые слова: хроническая болезнь почек VД стадии, сердечно-сосудистые заболевания, гемодиализ, ишемическая болезнь сердца, предикторы

Реферат. Предикторы сердечно-сосудистых заболеваний у пациентов с хронической болезнью почек VД стадии, которые лечатся гемодиализом. Шифрис И.М., Дударь И.А., Красюк Э.К., Шимова А.Ю. Целью работы было установить частоту и возможные предикторы сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ) у больных с хронической болезнью почек (ХБП) VД стадии, которые лечатся гемодиализом (ГД), по результатам проспективного наблюдения. В когортное проспективное открытое исследование было включено 223 пациента с ХБП VД ст., которые лечились ГД на протяжении 2012-2019. Исследование проведено в два этапа. На первом – проведено изучение основных демографических, лабораторных и клинических характеристик пациентов, в том числе и частоты ССЗ, на момент включения в исследование. На втором этапе, на основании проспективного изучения динамики частоты СС патологии, проведена оценка потенциальных предикторов ССЗ у пациентов с ХБП VД ст., которые лечатся ГД. В качестве возможных предикторов были использованы характеристики пациентов, определенные при включении в исследование. Средняя продолжительность проспективного наблюдения составила 35,5±17,8 месяца, кумулятивная – 579,3 пациенто-лет. Прогности­ческое значение факторов оценивали при помощи унивариантного и мультивариантного регрессионного анализа пропорциональных рисков Кокса, ROC-анализа. Первичную конечную точку (впервые выявленные ССЗ) оценивали на момент окончания исследования. Статистическая обработка полученных результатов про­ведена с помощью программы «MedCalc», Бельгия, версия 19.3. За время проспективного наблюдения констатировано достоверное увеличение частоты ССЗ на 80% (р< 0,0001), более чем в вдвое – ишемической болезни сердца (ИБС; р< 0,001) и фибрилляции предсердий (ФП; р=0,0039). Уровень первичной заболеваемости ССЗ и ИБС составил 9,84 и 9,15 на 100 пациенто-лет соответственно. Первичная конечная точка отмечена у 92 (41,26%) пациентов: впервые диагностированная ИБС – у 53 (23,77%), сердечная недостаточность – у 12 (5,4%), ФП – у 9 (4,04%), острый инфаркт миокарда – у 8 (3,6%), другие болезни сердца – у 10 (4,5%). Неза­висимыми предикторами повышенного риска ССЗ у пациентов с ХБП VД ст., которые лечатся ГД, являются: возраст более 35 лет, использование центрального венозного катетера в качестве сосудистого доступа при инициации ГД, анамнез назальной колонизации MRSA. Вместе с тем, уровень сывороточного альбумина более 36,6 г/л способствует снижению риска. 

Масія Хайме, Савенков О.Ю. Вплив ICG-технології на результати хірургічного лікування ранніх форм раку молочної залози

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234516

Ключевые слова: рак молочной железы, хирургическая тактика, интраоперационная ICG-технология

Реферат. Влияние ICG-технологии на результаты хирургического лечения ранних форм рака молочной железы. Масия Хайме, Савенков О.Ю. Рак молочной железы (РМЖ) входит в пятерку наиболее распространённых в мире онкологических заболеваний и лидирует среди причин смерти женщин в возрасте до 50 лет. На сегодня актуальными остаются вопросы выбора адекватного объема хирургического вмешательства, необходимости назначения послеоперационной адъювантной терапии и качества жизни пациенток после операции. Целью нашего исследования стали выбор обьема хирургической операции при раке молочной железы при применении методики интраоперационной идентификации сторожевого лимфоузла (интраоперационная ICG-технология) и оценка результатов срочного его гистологического исследования. Нами показано, что наиболее частым методом хирургического вмешательства у пациенток, у которых использовалась интраоперационная ICG-технология, была квадрантэктомия, которая была проведена в 27 случаев (54%), реже проводилась подкожная мастэктомия (30%) и у 16% радикальная мастэктомия (по Маддену). При этом в группе контроля приоритет отдавался радикальному удалению молочной железы (63,2% случаев); частичная резекция (по U. Veronesi) выпол­нена у 33,3% пациенток, а подкожная мастэктомия – у 3,5%. Патоморфологическими исследованиями сторо­жевого лимфоузла, во время его интраоперационной визуализации с использованием ICG-технологии, метастати­ческое поражение установлено в 10 из 50 случаев (20%) в основной группе. Полученные результаты оценки объема регионарной лимфодиссекции в основной группе указали на ее адекватный характер обеспечения радикальности хирургического лечения. Это, на наш взгляд, является одним из важных предварительных выводов данной работы, так как для оценки клинического значения анализа сигнального лимфоузла как маркера регионарного распространения опухоли необходимо в первую очередь удостовериться, что существующая хирургическая техника обеспечивает радикальное удаление опухоли. 

Потабашній В.А., Князєва О.В., Маркова О.Я. Проблеми діагностики та лікування хронічної ішемічної хвороби серця в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень за даними ретроспективного аналізу

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234517

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, хроническая обструктивная болезнь легких, коморбидность, приверженность к лечению, шкала Мориски-Грина

Реферат. Проблемы диагностики и лечения хронической ишемической болезни сердца в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких по данным ретроспективного анализа. Потабашний В.А., Князева Е.В., Маркова Е.Я. Ишемическая болезнь сердца (ИБС) и хроническое обструктивное заболевание легких (ХОЗЛ) – распространенные заболевания,  занимающие ведущие места в рейтинге Глобального бремени заболеваний (2019). ИБС и ХОЗЛ часто сочетаются, что создает трудности в диагностике и лечении пациентов в реальной клинической практике. Целью исследования было выявить проблемы в диагностике и лечении пациентов с сочетанием хронической ИБС с ХОЗЛ на основании ретроспективного анализа медицинской документации. Также была оценена приверженность пациентов к лечению на основании шкалы Мориски-Грина (MMAS-8). Проведен анализ медицинских карт стационарного больного 108 пациентов с сочетанием хронической ИБС и ХОЗЛ, находившихся на лечении в КП «Кри­ворожская городская клиническая больница № 2» КМР. Было оценено качество диагностики и лечения ИБС в соответствии с приказом МЗ Украины № 152 от 02.03.2016 г., с учетом рекомендаций Европейского кардиологического общества 2019 года. Установлено, что анамнез курения собран у 23,1% пациентов, индекс массы тела (ИМТ) определен в 51,9%, ультразвуковое исследование сонных артерий проведено в 7,4% случаев. Уровень общего холестерина определен у 59,2% пациентов, а уровень холестерина липопротеидов низкой плотности (ХСЛПНП) – только у 43,5%. Трансторакальная эхокардиография (ЭхоКГ) выполнена у 62,9% пациентов, но ни в одном случае не проведена стресс-ЭхоКГ и тесты с дозированной физической нагрузкой. Суточное мониторирование ЭКГ выполнено в 60,2% случаев. Определение уровня мозгового натрийуре­тического пептида (BNP) или его предшественника (NT-proBNP) для уточнения генеза одышки не проводилось. Также выявлено, что пациентам с сочетанием ИБС и ХОЗЛ редко назначаются бета-адреноблокаторы (29,6% пациентов), ивабрадин (11,1% пациентов) и статины (65,7% пациентов). В базисной терапии ХОЗЛ недостаточно использовались фиксированные комбинации бронходилататоров длительного действия. При этом приверженность пациентов к базисной терапии ИБС и ХОЗЛ является недостаточной – непривер­женными к лечению оказались 45,4% пациентов, частично приверженны – 43,5%, и только 11,1% пациентов были приверженны к лечению. 

Гладчук І.З., Рожковська Н.М., Каштальян Н.М. Роль імуноцитохімічних біомаркерів у діагностиці передракових захворювань шийки матки

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234521

Ключевые слова: дисплазия шейки матки, цервикальная интраэпителиальная неоплазия, диагностика, иммуноцитохимия, биомаркеры, р16, Кі-67

Реферат. Роль иммуноцитохимических биомаркеров в диагностике предраковой патологии шейки матки. Гладчук И.З., Рожковская Н.Н., Каштальян Н.М. На протяжении последних десятилетий по всему миру идет поиск консенсуса между улучшением диагностики и ростом стоимости медицинских услуг в условиях ограниченного финансирования. Целью работы было изучение диагностической ценности использования биомаркеров р16 и Кі-67 в диагностике предраковых заболеваний шейки матки. Исследовано данные 80 пациенток с дисплазией шейки матки различной степени тяжести, получивших эксцизионное лечение шейки матки. В результате показано, что цитологическое исследование имеет высокую чувстви­тельность (79,17%) диагностики ЦИН 2-3, но низкую специфичность (53,57%). Иммуноцитохи­мический биомаркер р16 имеет высокую чувствительность диагностики ЦИН 2 (0,92; 95% ДИ: 0,76-0,98) при хорошей специфичности (0,78; 95% ДИ: 0,67-0,82), для диагностики ЦИН 3 чувствительность (0,93; 95% ДИ: 0,82-0,98) и специфичность (0,93; 95% ДИ: 0,82-0,98) высокие. Иммуноцитохимический биомаркер Кi-67 имеет высокую чувствительность для ЦИН 2 (0,92; 95% ДИ: 0,65-0,99), но недостаточную специфичность (0,62; 95% ДИ: 0,54-0,64), для диагностики ЦИН 3 чувствительность очень высока (0,96; 95% ДИ: 0,80-0,99), как и специфичность (0,78; 95% ДИ: 0,69-0,81). Сочетанное использование биомаркеров р16 и Кi-67 может значи­тельно повысить диагностическую точность диагностики  тяжелой предраковой патологии шейки матки и обосновать проведение своевременного хирургического вмешательства. Такой подход для дифференциальной диагностики тяжелой дисплазии будет способствовать, с одной стороны, уменьшению риска развития рака шейки матки, а с другой – позволит избежать ненужных операций и сохранить репродуктивную функцию женщин при уменьшении экономических затрат на лечение. 

Вацеба Т.С., Соколова Л.К., Тронько М.Д., Чурпій І.К., Вацеба М.О., Дерпак В.В. Вплив ожиріння на розвиток певних видів раку у хворих на цукровий діабет 2 типу. Механізми асоціації

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234627

Ключевые слова: ожирение, сахарный диабет, онкологический риск

Реферат. Вплив ожиріння на розвиток певних видів раку у хворих на цукровий діабет 2 типу. Механізми асоціації. Вацеба Т.С., Соколова Л.К., Тронько М.Д., Чурпій І.К., Вацеба М.О., Дерпак В.В. Метою дослідження було вивчити вплив ожиріння на розвиток раку певних локалізацій у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та пояснити механізми асоціації ожиріння та онкологічних захворювань у хворих з діабетом. Дослідження включало ретроспективний  аналіз медичних карт хворих на ЦД 2 типу, жителів Івано-Франківської області, з уперше діагностованими онкологічними захворюваннями впродовж 2012-2016 років. Для аналізу даних використовували програму Statistica 12.0 (StatSoft Inc., США). Дані представлені в таблицях у вигляді M±SD (M± стандартне відхилення). Відмінності між досліджуваними показниками визна­чали за допомогою тесту ANOVA, з урахуванням поправки Бонфероні. Взаємозв'язок між досліджуваними даними оцінювали за критерієм хі-квадрат з корекцією Йєтса (χ²). Коефіцієнт шансів (OR), 95% довірчий інтервал, позитивне та негативне прогноcтичне значення були розраховані для визначення асоціації між явищами. Відмінності вважалися достовірними при p<0,05. Виявлено 533 випадки вперше діагностованих онкологічних захворювань у пацієнтів  з ЦД 2 типу. Встановлено, що ожиріння притаманне жінкам з раком молочної залози, тіла матки, яєчників і товстого кишечнику, для чоловіків – зі злоякісними новоутвореннями передміхурової залози та колоректальним раком. За критерієм χ² виявлений вплив ожиріння на частоту злоякісних пухлин молочної залози в жінок (x²=8,46; p<0,05), раку передміхурової залози (x²=7,02; p<0,05) та колоректального раку (x²=7,94; p<0,05) у чоловіків. За методом відношення шансів у хворих на ЦД 2 типу виявлений асоційований з ожирінням підвищений ризик раку молочної залози в жінок [OR=2,06; 95% CI (1,28-3,29); p<0,05], передміхурової залози [OR=2,94; 95% CI (1,37-6,32); p<0,05] та колоректальної локалізації [OR=2,87; 95% CI (1,42-5,82); p<0,05] у чоловіків. Таким чином, у хворих на ЦД 2 типу із ожирінням виявлений підвищений ризик раку молочної залози в жінок, простати та колоректального раку в чоловіків. Механізмами асоціації ожиріння та раку у хворих на ЦД 2 типу є гіперглікемія, гіперінсулінемія, дисбаланс цитокінів, гіперестрогенія (при естроген-залежних пухлинах) та дисбіоз кишечнику (при колоректальному раку).

Шкодіна А.Д., Грінько Р.М., Старченко І.І., Винник Н.І., Совгиря С.М., Кислий В.Ф. Зміни структурної організації нюхових цибулин людини за умов тяжких форм пневмонії та цереброваскулярної патології

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234629

Ключевые слова: обонятельные луковицы, пневмония, цереброваскулярная патология, митральные клетки

Зміни структурної організації нюхових цибулин людини за умов тяжких форм пневмонії та цереброваскулярної патології. Шкодіна А.Д., Грінько Р.М., Старченко І.І., Винник Н.І., Совгиря С.М., Кислий В.Ф. Роль людських нюхових цибулин у роботі головного мозку залишається одним з найцікавіших питань нейронауки, оскільки цей орган є одним з небагатьох, де нейрогенез відбувається безперервно в постана­тальному та дорослому періодах. Окремо розлади нюху не розглядаються як патологія, що загрожує життю людини, тому часто залишаються непоміченими. Однак вони можуть безпосередньо впливати на якість життя, оскільки можуть призводити до проблем із харчуванням та в міжособистісних стосунках. Вивчення функціональної структури нюхового аналізатора відіграє важливу роль як у клінічних, так і в експеримен­тальних дослідженнях, проте питання про його морфометричні особливості в людини потребує більш детального вивчення. Матеріалом дослідження були 18 пар нюхових цибулин чоловіків та жінок віком від 30 до 90 років, які було виділено на базі Полтавського обласного паталогоанотомічного бюро. З метою об'єкти­візації даних, отриманих на мікропрепаратах, визначалися такі морфометричні показники: питома площа клітинних елементів; питома вага мітральних нейроцитів у всій популяції клітин; відсоткове спів­відношення відносної кількості між клітинними елементами, кровоносними мікросудинами, фібрилярними ком­понентами та гомогенними еозинофільними тільцями. Кореляційний аналіз морфометричних показників у загальній сукупності вибірки виявив існування зворотного зв'язку середньої сили між відносною кількістю гомогенних еозинофільних клітин та відносною кількістю клітинних елементів та кровоносними мікро­суди­нами, що, у свою чергу, вказує на етіопатогенетичні механізми утворення цих структур. Проведене до­слідження дозволяє зробити висновок, що мітральні клітини, як одні з найбільш диференційованих у нюхових цибулинах, чутливі до розвитку гіпоксичних станів. Таким чином за умов цереброваскулярної патології відносна кількість кровоносних мікросудин зменшується, що призводить до порушення трофіки нервової тка­нини і, як наслідок, може призвести до нейроцитолізу мітральних клітин. Зміни судинного та клітинного ком­понентів вказують на різний патогенез змін нюхових цибулин при цих патологіях і свідчать про те, що еозино­фільні гомогенні клітини є результатом апоптотичного нейроцитолізу на тлі розвитку гіпоксичних станів. 

Мірчук Б.М., Максимов Я.В. Ортодонтичне лікування вторинних деформацій у дорослих пацієнтів із дефектами зубних рядів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234633

Ключевые слова: временный дентальный имплантат, вторичные деформации зубных рядов, дефекты зубных рядов, дефицит места для искусственных зубов, сегментарная брекет-система, торк зубов, ангуляция зубов

Реферат. Ортодонтичне лікування вторинних деформацій у дорослих пацієнтів із дефектами зубних рядів. Мірчук Б.М., Максимов Я.В. При наявності дефектів зубних рядів виникає комплекс морфологічних, естетичних та функціональних змін, що значно ускладнюють процес діагностики та лікування цієї патології. Дефекти зубних рядів, у поєднанні з різноманітними зубощелепними аномаліями та деформаціями, дуже часто перешкоджають проведенню раціонального протезування, а деколи роблять його взагалі неможливим. Мета – підвищення ефективності ортодонтичного лікування вторинних деформацій у пацієнтів з дефектами зубних рядів шляхом використання тимчасових дентальних імплантатів в якості додаткової скелетної опори. Для клінічної оцінки ефективності лікування вторинних деформацій 20 пацієнтам з частковими дефектами зубних рядів ортодонтичне лікування проводилось технікою прямої дуги з використанням металевих брекетів системи Рот та тимчасових детальних однокомпонентних імплантатів в якості додаткової скелетної опори. На діагностичних моделях щелеп визначено мезіодистальні розміри втрачених зубів та їх можливе розташування в зубному ряді, проведено аналіз форми зубних рядів за Поном і Коркхаузом, положення зубів у ділянці дефектів зубних рядів, визначено ключі оклюзії Ендрюса. Застосування тимчасових дентальних імплантатів в якості додаткової скелетної опори в ділянці дефектів зубних рядів дозволяє контролювати ротацію зубів і одночасно використовувати різні величини ортодонтичних сил під час їх дистального чи мезіального переміщення. У результаті ортодонтичного лікування вторинних деформацій у пацієнтів з дефектами зубних рядів вдалося досягнути позитивних змін щодо нормалізації кутів нахилу зубів, які обмежують дефект. Разом із нормалізацією кутів нахилу (торку й ангуляції) зубів, які обмежують дефекти зубних рядів, ми відмітили і збільшення відстані між цими зубами, що дозволяє замістити дефект зубного ряду протезами, які краще відповідають розмірам втрачених зубів. Важливою, на нашу думку, є можливість, при застосуванні тимчасового дентального імплантанту в якості додаткової скелетної опори, використання техніки сегментарних брекет-систем. Застосовуння тимчасових дентальних імплантатів у ділянці дефекту зубних рядів в якості додаткової скелетної опори дозволяє відновити ангуляцію і торк зубів, які обмежують дефект, використовуючи ортодонтичні сили різної величини. У результаті ортодонтичного лікування вторинних деформацій відстань між зубами, що обмежують дефекти зубних рядів, на верхній щелепі збільшилась у середньому на 2,39 мм (p<0.001), а на нижній щелепі – на 2,57 мм (p<0.001).

Поворознюк В.В., Дєдух Н.В., Бистрицька М.А., Дзерович Н. І., Шаповалов В. С. Поєднання саркопенії та остеопорозу та їх роль при падіннях та переломах

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234637

Ключевые слова: саркопения, остеосаркопения, распространенность, метаболические нарушения, падения, переломы

Реферат. Поєднання саркопенії та остеопорозу та їх роль при падіннях та переломах (огляд літератури). Поворознюк В.В., Дєдух Н.В., Бистрицька М.А., Дзерович Н.І., Шаповалов В.С. Прогресуюча втрата скелетної м'язової маси й сили призводить до розвитку саркопенії в людей похилого віку. Виявлено новий геріатричний синдром – остеосаркопенія (остеосаркопороз), в якому поєднуються низька мінеральна щільність кісткової тканини зі зниженою м'язовою масою, силою і функціональною активністю. В огляді представлені дані про особливості проявів цих синдромів, багатофакторні механізми котрих знаходяться в стадії розширених досліджень. Їх пов'язують з генетичними факторами та способом життя – не­достатньою фізичною активністю та неповноцінним харчуванням. У патогенезі саркопенії залучені механізми хронічного запалення, зміни ендокринної функції, порушення нейром’язових зв’язків і низький рівень репарації. Саркопенія тісно корелює з низькою якістю життя, інвалідністю, смертю. В огляді проаналізовано показники поширеності саркопенії, які збільшуються з віком. Однак у різних популяціях отримані суперечливі результати, які можуть бути пов'язані з різноманітними клінічними умовами, регіоном проживання пацієнтів, способом життя і використанням різних критеріїв оцінки. Аналіз поширеності саркопенії в чоловіків і жінок показав неоднозначні результати, зумовлені досліджуваною популяцією, залученням пацієнтів різних вікових груп і неоднаковими методами оцінки. Метаболічні порушення в м'язовій і кістковій тканинах узагальнені на основі аналізу перехресного впливу регуляторних факторів і продуктів метаболізму цих тканин, показано тісний метаболічний та функціональний зв'язок між ними. У пацієнтів із саркопенією й остеосаркопорозом поширена жирова інфільтрація атрофованих м’язів і кісткового мозку, що впливає на метаболізм м’язової і кісткової тканин. Ліпотоксичність і місцеве запалення стимулюють біосинтез прозапальних цитокінів. Аналіз літератури показав суперечливі дані про асоціацію саркопенії й остеосаркопенії з падіннями і переломами, однак ґрунтуючись на даних метааналізів, які включають великий масив інформації, слід зазначити, що особи з саркопенією й остеосаркопенією більш схильні до ризику падінь, переломів і вимагають особливої уваги. Найбільш тяжким переломом при остеосаркопенії є перелом проксимального відділу стегнової кістки.

Вінтонів О.Р., Попадинець І.Р., Гродзінський В.І., Мельник С.В., Герич П.Р., Галіпчак І.М. Алгоритм діагностики еректильної дисфункції в пацієнтів з артеріальною гіпертензією та динаміка артеріального тиску на фоні андрогенного дефіциту

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234638

Ключевые слова: эректильная дисфункция, цветная допплерография, андрогенный дефицит, артериальная гипертензия

Реферат. Алгоритм діагностики еректильної дисфункції в пацієнтів з артеріальною гіпертензією та динаміка артеріального тиску на фоні андрогенного дефіциту. Вінтонів О.Р., Попадинець І.Р., Гродзінський В.І., Мельник С.В., Герич П.Р., Галіпчак І.М. В останні роки значно зросли вимоги до рівня якості життя, невід'ємною частиною якого є сексуальна гармонія, яка в чоловіків значною мірою залежить від статевого потягу й еректильної функції. Згідно з результатами сучасних наукових досліджень, не виникає сумнівів, що еректильна дисфункція в чоловіків тісно пов'язана з серцево-судинними захворюваннями, ожирінням, цукровим діабетом та іншими супутніми патологіями. Ця проблема також може бути зумовлена систематичними психоемоційними перевантаженнями, погіршенням екологічних умов, шкідливими чинниками виробництва, безконтрольним використанням медичних препаратів, запальними процесами статевих органів, зростанням соматичних захворювань. Переважна більшість робіт стосовно «чоловічого клімаксу» зводиться до ефективності замісної гормональної терапії при еректильній дисфункції, тоді як вивченню зв’язку соматичної патології з андрогенною недостатністю присвячені поодинокі дослідження. Відзначається негативний кореляційний зв’язок між рівнем загального тестостерону та систолічним артеріальним тиском. Згідно з результатами досліджень деяких вчених, виявлено, що 38% пацієнтів з артеріальною гіпертензією мали дефіцит андрогенів, який підтверджувався лабораторно, що достовірно вище, ніж у пацієнтів тієї ж вікової категорії з нормальним рівнем артеріального тиску. Ці домінувальні чинники здійснюють та посилюють вплив один на одного, що обов’язково необхідно враховувати в сучасній терапевтичній практиці. Особливого значення набуває вивчення формування коморбідних станів у чоловіків зі зниженим рівнем андрогенів, оскільки знання патофізіологічних механізмів може запобігти їх розвитку і прогресуванню. Метою цього дослідження було вивчення стану пенільного судинного кровотоку в чоловіків, хворих на артеріальну гіпертензію з еректильною дисфункцією, шляхом кольорової доплерографії з фармакологічною індукцією ерекції. Також оцінювалися показники добового моніторингу артеріального тиску та жорсткості артерій у чоловіків з артеріальною гіпертензією ІІ ступеня на фоні андрогенного дефіциту або при нормальному рівні тестостерону та шляхи корекції еректильної дисфункції в цих пацієнтів.

Біловол О.М., Князькова І.І., Земляніцина О.В., Дунаєва І.П., Романова І. П., Курило О.Д., Сінайко В.М., Кравчун Н.О. Фіброз печінки як додатковий чинник ризику розвитку серцево-судинних порушень у хворих на цукровий діабет 2 типу з неалкогольною жировою хворобою печінки

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234639

Ключевые слова: сахарный диабет 2 типа, неалкогольная жировая болезнь печени, сердечно-сосудистые заболевания

Реферат. Фіброз печінки як додатковий чинник ризику розвитку серцево-судинних порушень у хворих на цукровий діабет 2 типу з неалкогольною жировою хворобою печінки. Біловол О.М., Князькова І.І., Земляніцина О.В., Дунаєва І.П., Романова І.П., Курило О.Д., Сінайко В.М., Кравчун Н.О. Метою дослідження було визначення взаємозв’язків між ступенем прогресування фіброзу печінки та ризиком виникнення серцево-судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). У дослідження було включено 110 хворих на ЦД 2 типу (62 чоловіки та 48 жінок), середній вік обстежених становив 52,07±1,11 року. Усіх пацієнтів було розподілено на 2 групи: до основної групи було включено 72 хворих на ЦД 2 типу із супутньою НАЖХП (38 чоловіків і 34 жінки); контрольну групу склали 38 хворих із ЦД 2 типу без клінічних проявів НАЖБП (24 чоловіки й 14 жінок). Пацієнтів основної групи було розподілено на 3 підгрупи, зважаючи на переважаючі в клінічній картині патологічні процеси. Розподіл на підгрупи було здійснено в 2 етапи: на першому етапі із загалу хворих на ЦД 2 типу із НАЖХП було відібрано тих, у яких переважали прояви фіброзу печінки (F2 та більше) згідно з результатами еластографії печінки та використання шкал Bonacini та Metavir. Кількість таких пацієнтів становила 29, що становило 40,3% від загальної кількості хворих основної групи. Решту пацієнтів було розподілено на 2 підгрупи: в 11 хворих (15,3%) переважали явища неалкогольного стеатозу печінки, у 32 пацієнтів (44,4%) – ознаки неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). У результаті проведеного дослідження встановлено, що наявність фіброзу печінки у хворих на ЦД 2 типу із НАЖХП достовірно частіше пов’язана із серцево-судинними ускладненнями, такими як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, інсульт, діабетична ретинопатія та нефропатія. Виявлено достовірне зменшення фракції викиду (ФВ) у хворих на ЦД 2 типу із супутньою НАЖХП. При цьому кількість хворих із порушенням ФВ різного ступеня в основній групі значно перевищувала такий показник у групі порівняння (33,3% і 6,7% відповідно, p<0,001). Середні значення маси міокарда лівого шлуночка достовірно менші у хворих із НАСГ та при формуванні фіброзу порівняно із пацієнтами із НАЖХП на стадії жирового гепатозу. Також виявлено достовірне зменшення розмірів лівого та правого передсердя у хворих із НАСГ порівняно як із пацієнтами зі стеатозом, так і хворими, у яких переважають фіброзні зміни печінки. Для пацієнтів із переважаючими фіброзними змінами в печінці характерно відносне зниження маси міокарда, зменшення кінцевого діастолічного та систолічного об’ємів і ФВ, що може свідчити про розвиток у них діастолічної дисфункції. Показано необхідність урахування в клінічній практиці не лише загальноприйнятих стадій НАЖХП, але й переважаючого патологічного процесу в печінці у хворих на ЦД 2 типу, а саме стеатозу, проявів запалення  та фіброзних порушень. Доведено, що фіброзні зміни в печінці можуть розвиватись на всіх етапах ураження печінкової тканини. 

Мельничук М.П. Клінічне значення простатичної інтраепітеліальної неоплазії високого та низького ступеня

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234640

Ключевые слова: простатическая интраэпителиальная неоплазия высокой и низкой степени, рак простаты, злокачественная трансформация

Реферат. Клінічне значення простатичної інтраепітеліальної неоплазії високого та низького ступеня. Мельничук М.П. Такий передпухлинний стан раку передміхурової залози (РПЗ), як простатична інтра­епітеліальна неоплазія (ПІН), класифікується між доброякісними та злоякісними процесами. На теперішній час кількість наукових даних про злоякісну прогресію ПІН недостатня та є дискутабельною. Залишаються нез’ясованими морфологічні та клінічні відмінності між ПІН високого та низького ступеня. Мета роботи – визначити клінічне значення та здатність до прогресії простатичної інтраепітеліальної неоплазії високого та низького ступенів. До дослідження увійшли результати обстеження 276 пацієнтів з ПІН (152 хворих з ПІН високого ступеня та 134 хворих з ПІН низького ступеня). Впродовж 3-річного періоду спостереження виконувалися повторні біопсії простати з інтервалом 6 місяців з метою виявлення РПЗ. Первинна та повторні трансректальні біопсії простати виконувалися під наведенням трансректального ультразвукового досліджен­ня з 12 точок. Спостерігалася статистично достовірна різниця в частоті виявлення РПЗ між пацієнтами з ПІН високого та низького ступеня. Частота малігнізації в пацієнтів з ПІН високого ступеня становила 42,1% впродовж 3-річного періоду спостереження та була на 33,9 % більшою, ніж у хворих з ПІН низького ступеня. Встановлено, що поширення осередків ПІН високого ступеня в простаті є фактором ризику малігнізації. Середній термін малігнізації при ПІН високого ступеня становив 18 місяців, а при ПІН низького ступеня – 30 місяців. ПІН низького та високого ступеня є послідовними стадіями канцерогенезу. Ступінь ПІН визначає її клінічне значення. У той час, коли ПІН низького ступеня має низький потенціал злоякісної трансформації, ПІН високого ступеня має морфологічні та клінічні характеристики, схожі з аденокарциномою. 

Хоменко І.М., Івахно О.П., Першегуба Я.В., Півень Н.В. Перспективи підготовки медичних кадрів у системі громадського здоров’я України

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234655

Ключевые слова: общественное здоровье, кадры, высшее медицинское образование, компетентность

Реферат. Перспективы подготовки медицинских кадров в системе общественного здоровья Украины. Хоменко И.М., Ивахно А.П., Першегуба Я.В., Пивень Н.В. Цель работы: научное обоснование подготовки медицинских кадров для системы общественного здоровья Украины. На протяжении 2017-2020 годов кафедрой общественного здоровья проведен системный анализ кадрового обеспечения общественного здоровья в Украине, развитых странах мира и Европы. Впервые научно обоснована и разработана модель формирования компетентностей специалистов для системы общественного здоровья Украины в программе последипломного образования с мультидисциплинарным подходом к подготовке, который включает учебные дисциплины – эпидемиологию, гигиену, медицинскую статистику, лабораторную диагностику, информационные технологии, юридическое право и другие, что дает возможность раскрыть инструментарий и способы управления системой, повышения доступности и качества работы в период становления и развития отрасли. Установлена необходимость медицинского образования для специалистов общественного здоровья, готовых к выполнению основных оперативных функций по сохранению и укреплению здоровья населения Украины. Впервые научно обоснованы методологические подходы к усовершенствованию высшего медицинского образования на додипломном и последипломном уровнях с учетом современных требований функционирования системы общественного здоровья; созданы компетентносные модели специалиста общественного здоровья в современных условиях реализации его деятельности; разработаны стандарты высшего образования на первом (бакалаврском) и втором (магистерском) уровнях по специальности 229 «Общественное здоровье» в отрасли знаний 22 «Здравоохранение». 

Даниленко Г.М., Чернякова Г.М., Меркулова Т.В., Авдієвська О.Г. Вплив літнього відпочинку на показники фізичного розвитку дітей шкільного віку

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234661

Ключевые слова: дети школьного возраста, показатели физического развития, вид деятельности, летний отдых

Реферат. Вплив літнього відпочинку на показники фізичного розвитку дітей шкільного віку. Даниленко Г.М., Чернякова Г.М., Меркулова Т.В., Авдієвська О.Г. Метою роботи було дослідити, як стать, вік та вид діяльності влітку впливають на показники фізичного розвитку дітей. Участь у дослідженні брали 1054 учні (493 хлопці та 561 дівчина) віком 7-16 років. Фізичний розвиток (ФР) дітей вивчався за оцінкою соматометричних та фізіометричних показників. Для оцінки впливу виду діяльності використовували тематичний опитувальник «Літо». Встановили, що стать та вік дітей мали достовірний вплив на показники ФР протягом літа. Найбільш інтенсивне збільшення довжини тіла відбувалося в дітей віком 7-12 років, маси тіла – у 10-14-річних, і до 16 років приріст обох параметрів поступово сповільнювався. Починаючи з 10 років у дітей відмічався позитивний приріст життєвої ємності легень (ЖЄЛ). У 15-річних підлітків було встановлено зниження показників як окружність грудної клітини (ОГК), так і ЖЄЛ. Встановили, що 62% дітей протягом літа здійснювали навчальну діяльність, 24% опитаних працювали або займалися бізнес-активністю, майже 40% учнів були учасниками туристичних походів та 23% дітей відвідали дитячий оздоровчий табір. Обраний вид діяльності влітку впливав на показники ФР учнів таким чином: навчання сприяло меншому приросту довжини тіла та сили лівої руки, бізнес-активність, туристичні походи та перебування в оздоровчому таборі супроводжувалися підвищеним набором маси тіла та зростанням показників ЖЄЛ.

Іпатов А.В., Саніна Н.А., Ханюкова І.Я. Оцінка ефективності індивідуальної комплексної реабілітації хворих на засадах міжнародної класифікації функціонування

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234722

Ключевые слова: реабилитация, эффективность, реабилитационный профиль, международная классификация функционирования

Реферат. Оценка эффективности индивидуальной комплексной реабилитации больных на основе международной классификации функционирования. Ипатов А.В., Санина Н.А., Ханюкова И.Я. С целью определения возможности применения реабилитационного профиля для оценки эффективности реабилитации и разработки методики количественной оценки эффективности реабилитационных мероприятий на краткосрочном интервале у стационарных больных на базе Государственного учреждения «Украинский государственный научно-исследовательский институт медико-социальных проблем инвалидности МЗ Украины» была проведена оценка качества реабилитации с помощью создания реабилитационного профиля па­циента на основе принципов Международной классификации функционирования, ограничения жизне­деятельности и здоровья (МКФ). Проанализированы 522 карты реабилитационного профиля у больных с патологией внутренних органов, опорно-двигательного аппарата, заболеваниями органа зрения, которые находились на стационарном лечении. Реабилитация пациентов была комплексной, с применением медицинской реабилитации, методов психологической и физической реабилитации. Выраженность нарушений функций оценивалась по количественной шкале от 0 до 4 баллов, где «0» – нарушений нет, а «4» – крайне тяжелые нарушения. Оценивание проводилось членами мультидисциплинарной команды дважды: при первичном осмотре пациента и по завершении срока пребывания в клинике. Для обработки результатов исследования использовался статистический метод и метод экспертных оценок. Использовалось лицен­зионное программное обеспечение MS Excel for Windows. Проведенным исследованием установлено, что предложенный метод оценки эффективности краткосрочной реабилитации является точным и объек­тивным, он учитывает начальный функциональный статус больного и позволяет провести оценку качества и эффективности реабилитационных мероприятий как на уровне пациента, так и на уровне учреждения в целом. Его внедрение позволит обеспечить единый подход к оказанию реабилитационных услуг и сделать выводы об эффективности реабилитационной деятельности медицинского учреждения дифференцированно с учетом вида патологии, ведущих ограничений жизнедеятельности, степени тяжести нарушений, возраста пациентов. 

Ахмедова С. Результати апробації вдосконаленої робочої класифікації поверхневих мікозів шкіри при проведенні їх клініко-епідеміологічного моніторингу

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234726

Ключевые слова: дерматомикозы, дерматофиты, грибковые инфекции, онихомикоз, кератомикоз

Реферат. Результати апробації вдосконаленої робочої класифікації поверхневих мікозів шкіри при проведенні їх клініко-епідеміологічного моніторингу. Ахмедова С. Викладаються результати апробації вдосконаленої робочої класифікації поверхневих мікозів шкіри (ПМШ) та її придатків в Азербайджанській Республіці за період 2012-2016 рр. Наведено дані порівняльного аналізу її результатів з даними традиційної звітної форми, що дозволяють розширити рамки аналізованих нозологій, підвищити об'єктивність статистичних даних, об'єктивно оцінити епідеміологічну ситуацію в досліджуваному регіоні. Автор розробив і вдосконалив класифікацію мікозів шкіри та її придатків, яка полегшить діагностику і призначення терапії, оскільки ця класифікація враховує тканинну і топографічну локалізацію грибкового процесу, що значно полегшує діагностику, яку проводять дерматовенерологи, а також виявляє справжню поширеність мікотичної патології. Таким чином, серед 246 випадків ПМШ, виявлених у місті Баку за період 2012-2016 рр. на основі традиційної форми № 9, найбільша кількість пацієнтів (79,44±2,6%) зареєстрована з діагнозами: мікоз волосистої частини голови – 32,52±1,21%, мікоз гладенької шкіри – 30,08±1,28%, різнокольоровий лишай – 14,80±1,01%, що відповідає частоті цих форм ПМШ в 11-20 років (44,01±3,1%) і 0-10 років (39,08±3,1%), лідируючих у віковій лінійці груп з ПМШ по м. Баку. Виявлена на основі розробленої робочої класифікації нозологічна структура захворюваності на ПМШ у місті Баку за період 2012-2016 рр. представлена таким чином: мікоз волосистої частини голови – 675 пацієнтів (35,17±1,1%); мікоз гладенької шкіри – 638 пацієнтів (33,25±1,1%); різнокольоровий лишай – 264 пацієнти (13,76±0,8%); поєднаний мікоз гладенької шкіри і воло­систої частини голови – 134 пацієнти (6,98±0,6%); оніхомікоз – 97 пацієнтів (5,05±0,5%); гнійно-інфіль­тративна форма мікозу – 66 пацієнтів (3,44±0,4%); кандидоз шкіри – 19 пацієнтів (0,99±0,2%); мікоз стоп – 19 пацієнтів (0,99±0,2%); пахова епідермофітія – 7 пацієнтів (0,36±0,1%). Як і у випадку з традиційною звітної формою №9, у найбільшої кількості пацієнтів (+1578 пацієнтів – 82,23±0,9%) відзначений мікоз волосистої частини голови – 35,17±1,1% (675 пацієнтів), мікоз гладенької шкіри – 33,25±1,1% (638 пацієнтів), різнокольоровий лишай – 13,76%±0,8 (264 пацієнти). Найбільшу кількість хворих з ПМШ також виявлено у віковій групі 11-20 років (42,12±3,1%) і 0-10 років (40,32±3,1%). Дані порівняльного аналізу результатів розробленої і вдосконаленої класифікації поверхневих мікозів шкіри та її придатків з даними традиційної звітної форми дозволили розширити область аналізованих нозологій та підвищили об'єктивність статистичних даних для оцінки епідеміологічної ситуації в досліджуваному регіоні. 

Плетенецька А.О., Демченко І.С., Ергард Н.М. Оцінка якості надання медичної допомоги у випадках смерті від гострої крововтрати (за даними судово-медичних експертиз)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234730

Ключевые слова: судебно-медицинская оценка, медицинская помощь, дефект, острое кровотечение, смерть

Реферат. Оцінка якості надання медичної допомоги у випадках смерті від гострої крововтрати (за даними судово-медичних експертиз). Плетенецька А.О., Демченко І.С., Ергард Н.М. Особливості та специфіка медичної галузі ускладнюють не тільки оцінку якості та своєчасності надання медичної допомоги, але й правильність вибору методу лікування та діагностики захворювання. Кількість судово-медичних експертиз у «медичних справах» має тенденцію до збільшення, і експерти у цій справі мають труднощі з судово-медичною оцінкою медичної допомоги. Був проведений судово-медичний аналіз якості надання медичної допомоги пацієнтам, які померли від гострої крововтрати, за даними судово-медичних експертиз різних судово-медичних бюро України. Вищезазначені дослідження стосувались трупів людей, які загинули внаслідок гострої крововтрати, включаючи шок (було обрано 150 із 6129). Гостра крововтрата була обрана як основна причина смерті при травмі (включаючи поєднання з шоком). При оцінці грубих дефектів медичної допомоги, які були виявлені, що вплинули на результат, 40,0% (60) у вигляді неналежного надання (дії) були відзначені в 10 випадках (це випадок неправильного діагностування лікарями через заниження даних обстеження), дефектів у вигляді ненадання медичної допомоги (бездіяльність) – у 83,3% (15 випадків). У статистичному аналізі дефектів у наданні медичної допомоги більшість випадків були пов'язані із затримкою надання медичної допомоги – 41,7%. Дефекти у випадках крововтрати були за таких умов: а) відсутність інструментальних досліджень, медичного лікування та хірургічного втручання, б) відсутність медичного лікування та хірургічного втручання за показаннями (кожен з 3,3%). При розгляді причин, що призвели до дефектів у випадках крововтрати, поодиноке заниження даних обстеження було в 16,7% (25), поєднання причин: а) заниження даних обстеження разом із заниженням додаткових даних досліджень – 16,7% (25); б) заниження даних обстеження у зв’язку з недбалим ставленням до пацієнта, який мав недбалий вигляд – 6,7%. Непрофесійність медичного персоналу мала місце в 16,7% випадках гострої кровотечі. При наданні медичної допомоги у випадках смерті від гострої крововтрати дефекти в наданні медичної допомоги допускаються досвідченими медичними працівниками в міських лікарнях (особливо великих міст України), де є належні умови для надання медичної допомоги, більш висококваліфіковані спеціалісти різного профілю та існують протоколи надання медичної допомоги при гострій крововтраті.

Сайдакова Н.О., Яцина О.І., Гродзінський В.І., Стусь В.П., Поліон М.Ю., Шило В.М., Кононова Г.Є. Рак сечового міхура: особливості епідеміології та показників спеціалізованої допомоги хворим

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234731

Ключевые слова: рак мочевого пузыря, распространенность, заболеваемость, профосмотр, показатели результативности специализированной помощи

Реферат. Рак мочевого пузыря: особенности эпидемиологии и показателей специализированной помощи больным. Сайдакова Н.А., Яцына А.И., Гродзинский В.И., Стусь В.П., Полион Н.Ю., Шило В.Н., Кононова Г.Е. Работа основывается на анализе материалов официальной статистической отчетности за 10 лет, которые были разделены на два пятилетия (2009-2013 гг. и 2014-2018 гг.). Изучались абсолютные и интенсивные коэффициенты заболеваемости распространённости рака мочевого пузыря среди взрослого населения Украины в региональном аспекте с учетом пола, анализировались также основные показатели результативности специализированной помощи. Выявлена  неблагоприятная ситуация, которая проявляется устойчивым ростом заболеваемости и распространенности с меньшим темпом в течение 2014-2018 годов. Отмечен высокий уровень заболеваемости мужчин, который растёт на фоне стабилизации его среди женщин. Одновременно обнаружена тенденция к уменьшению впервые выявленных больных во время профосмотров (в 2018 г. – 16,9% против 18,0% в 2014 г.) с диагнозом на I-II стадиях (72,2% против 74,79%), при этом у каждого пятого на III-IV стадии. При тенденции к увеличению зарегистрированных больных ≥ 5 лет (59,1% против 56,5%), не существенно изменился показатель умерших до года с момента установления диагноза (14,7% против 15,6% соответственно). В структуре специализированной помощи (65% приходится на больных с впервые выявленным диагнозом) на хирургический метод приходилось 37-40% по годам, на втором месте – комбинированный (до 20% по годам), за ним лучевой и химиотерапевтический, что вместе не превышало 5,0%. Выявлены области с высокими или низкими показателями, относительно среднеукраинских, по всем изучавшимся параметрам. При наличии региональных различий возникает необходимость в углубленных исследованиях этого вопроса, в том числе качества и организации помощи. 

Алієва І.Дж. Порівняльна оцінка динаміки рівня захворюваності на цукровий діабет І типу в регіонах із високим та низьким її рівнем

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234732

Ключевые слова: динамика, проблемы здравоохранения, диабетическая ретинопатия, эпидемиологическая характеристика, метод наименьших квадратов

Реферат. Порівняльна оцінка динаміки рівня захворюваності на цукровий діабет І типу в регіонах із високим та низьким її рівнем. Алієва І.Дж. Метою дослідження є виявлення особливостей динаміки рівня захворюваності на ЦД1 у регіонах з різним її рівнем. У роботі були використані матеріали Азербайджанського республіканського і регіонального реєстру цукрового діабету. Були відібрані всі випадки ЦД1, вперше виявлені за 2012-2016 роки та документовані відповідно до клінічного протоколу. На першому етапі дослідження було встановлено рівень захворюваності на ЦД1 у всіх адміністративно-територіальних утвореннях. З адміністративно-територіальних утворень були виділені для подальшого спостереження 2 групи: одна група включала регіони з високим (>80) рівнем захворюваності на ЦД1, а інша – регіони з низьким (<40) рівнем захворюваності на ЦД1. У наступних етапах спостерігалася динаміка захворюваності ЦД1 і визначався середній хронологічний рівень захворюваності за п'ять років (2012-2016 роки). У 2012 році в районах та містах республіканського підпорядкування рівень захворюваності населення на ЦД1 коливався в інтервалі від 5,4 до 294,8. Найменша величина показника була в трьох районах: 5,4в Агджабеді, 5,8у Джалілабад, 6,1 у Масалли. Дуже високий рівень захворюваності відзначався в районах Шемкір (294,8) і Хачмаз (278,7). Ближче до районів з низьким рівнем показника були дані в Баку (30,6) і Нахічеванській АР (32,2). Дані міста Ширван (81,9) і Евлахського району (171,7) були значно вищими, але істотно були менше, ніж у Шамкірі і Хачмазі. Захворюваність населення на ЦД1 має чітко виражену міжрегіональну відмінність. Міжрегіональна відмінність за рівнем захворюваності ЦД1 не пов'язана з віковим складом населення, стандартизований за віком рівень захворюваності на ЦД1 коливається в інтервалі 5,0-77,4. 

Чорна В.В., Махнюк В.М., Хлєстова С.С., Гуменюк Н.І., Чайка Г.В. Ставлення медичних працівників сфери охорони психічного здоров'я до власного здоров'я

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234733

Ключевые слова: охрана психического здоровья, отношение к здоровью, врачи-психиатры, средний медицинский персонал

Реферат. Отношение медицинских работников сферы охраны психического здоровья к собственному здоровью. Черная В.В., Махнюк В.М., Хлестова С.С., Гуменюк Н.И., Чайка А.В. В статье представлены результаты теоретического и экспериментального исследований степеней ценностно-мотивационного, познавательного, эмоционального и поведенческого компонентов у медицинских работников психиатрических учреждений здравоохранения по вопросу: отношение к своему собственному здоровью. Определена степень риска и ценность личного здоровья медицинских работников. Раскрыты основные составляющие и факторы, которые влияют на отношение к личному здоровью. Проанализировано осознание собственных эмоционально-когнитивных переживаний медицинского персонала психиатрических учреждений здравоохранения по вопросу отношения к их собственному здоровью, его сохранения и укрепления. По результатам исследований ценностно-мотивационной составляющей у медицинских работников психиатрических учреждений здравоохранения в иерархии ценностей в жизни установлено, что личное здоровье, по мнению 15,2% мужчин – представителей среднего медицинского персонала (СМП), 15,1% женщин врачей-психиатров и женщин СМП, 14,8% мужчин врачей-психиатров, находится на втором месте. В случае ухудшения собственного здоровья 35,6% женщин и 35,5% мужчин врачей-психиатров занимаются самолечением, аналогичная тенденция и среди СМП (31,3% – женщин СМП, 31,5% – мужчины СМП). Не обращают внимание на болезнь женщины врачи-психиатры в 25,8% случаях и мужчины СМП в 23,1% случаях, что приводит к возникновению профессиональных заболеваний и хронических болезней. При этом профзаболевания среди врачей и СМП не превышают 10% от общего количества профзаболеваний по Украине, что объясняется самолечением и несвоевременным обращением. Поэтому статистические данные профессиональных заболеваний медицинских работников учреждений здравоохранения являются заведомо заниженными по сравнению с фактическими. 

Кірєєва Т.В., Перцева Т.О., Кравченко Н.К., Басіна Б.О. Генетичне тестування на тромбофілію в разі неспровокованого епізоду ТЕЛА

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234734

Ключевые слова: ТЭЛА, тромбофилия, пациент низкого риска

Реферат. Генетичне тестування на тромбофілію в разі неспровокованого епізоду ТЕЛА. Кірєєва Т.В., Перцева Т.О., Кравченко Н.К., Басіна Б.О. Венозні тромбоемболії (тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) і тромбоз глибоких вен (ТГВ)) в усьому світі посідають третє місце серед усіх кардіоваскулярних синдромів, поступаючись тільки інфаркту та інсульту. Оцінка клінічної ймовірності цього стану враховує безліч факторів, у тому числі вік. Однак при оцінці ймовірності ТЕЛА в молодих пацієнтів без значущих чинників ризику за допомогою основних шкал, таких як r Geneva Score (Revised), Wells 'Criteria for Pulmonary Embolism, правилу PERC, отриманий результат може не відповідати клінічній картині. Для таких хворих зростає роль наявності генетичної схильності до тромбоутворення - тромбофілії. Метою нашої роботи було на прикладі клінічного випадку продемонструвати місце тестування на тромбофілію в плані ведення молодого хворого з неспровокованим епізодом ТЕЛА. Тестування пацієнтів на тромбофілію допомагає у розробці персона­лізованого підходу в разі необхідності призначення тривалої терапії антикоагулянтами. Крім того, обізна­ність пацієнта щодо своєї генетичної схильності допомагає підвищити комплаєнтність, що вкрай важливо з огляду на високий ризик повторних епізодів тромбозу в наступні п’ять років. Крім того, подальше накопичення і аналіз даних про сукупність генетичних факторів ризику тромбозу розширить наше розуміння цієї проблеми і в майбутньому дозволить нам краще діагностувати та лікувати цей стан. 

Григус І.М., Нагорна О.Б., Нестерчук Н.Є., Ногас А.О., Подоляка П.С., Гамма Т.В. Клінічний випадок фізичної терапії дитини з множинним дефіцитом сульфатази

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234735

Ключевые слова: орфанное заболевание, реабилитация, терапевтическое вмешательство, массаж, физическая терапия, вертикализация

Реферат. Клинический случай физической терапии ребенка с множественным дефицитом сульфатазы. Григус И.М., Нагорная О.Б., Нестерчук Н.Е., Ногас А.А., Подоляка П.С., Гамма Т.В. В статье рас­сматриваются проблемы физической терапии детей с множественным дефицитом сульфатазы (МДС). Целью исследования, изложенного в статье, было обоснование необходимости формирования струк­тури­рованной персонализированной комплексной программы реабилитации детей с множественным дефицитом сульфатазы. Задачами исследования предполагался анализ литературных источников по теме исследования, изучение клинического фенотипа множественного дефицита сульфатазы и потенциальных осложнений данной патологии, обоснование применения средств физической терапии детям с множественным дефи­цитом сульфатазы. Методы исследования: анализ научно-методических источников отечественных и зарубежных авторов, педагогическое наблюдение, сбор анамнестической информации пациента. В публикации рассматриваются клинический фенотип генетической патологии и возможные потенциальные осложнения данного орфанного заболевания, стратегические векторы индивидуальной программы реабилитации. Представлено описание клинического случая поздней инфантильной формы заболевания. Исследуется результативность шестимесячной реализации программы физической терапии. Для реабилитационного обследования детей с МДС предлагается применять тестирование детей, имеющих психомоторные нарушения. Раскрывается методика массажа, целесообразность вертикализации и ортезирования, сенсорного обогащения среды ребенка с этой генетической патологией. Предлагаются упражнения лечебной физической культуры, которые будут способствовать сохранению постурального контроля, опороспособности и функцио­нирования рук, ног, зрительно-моторной координации, помогут предотвратить заболевания бронхолегочной системы. Отмечено, что МДС недостаточно изучена не только с позиции лечебной стратегии, диагностических алгоритмов клинических многосистемных проявлений, но и требует внимания анализ результативности и эффективности системы современной реабилитационной терапии детей с данным диагнозом. 

Доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Сукманський Олег Іванович (до 90-річчя від дня народження)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.2.234736