Недзвецький В.С., Гассо В.Я., Геррманн Б., Новіцький Р.О. Зв'язок між індукованими ртуттю нейро- та генотоксичністю через гальмування механізмів репарації ДНК: мозок риб як модель

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254312

Ключові слова: важкі метали, токсичність, окиснювальний стрес, апуринова/апіримідинова ендонуклеаза APE1, ексцизійна репарація основ BER

Реферат. Зв'язок між індукованими ртуттю нейро- та генотоксичністю через гальмування механізмів репарації ДНК: мозок риб як модель. Недзвецький В.С., Гассо В.Я., Геррманн Б., Новіцький Р.О. Важкі метали в модельних умовах та при промисловому забрудненні викликають порушення в нейронних клітинах різних видів тварин і людини. Нейротоксичність ртуті, яка є однією з найбільш токсичних важких металів, вивчалася протягом декількох десятиліть. Однак хронічні наслідки впливу її низьких доз для клітин нервової тканини все ще недостатньо зрозумілі, тому основні молекулярні механізми впливу ртуті необхідно прояснити. Метою нашого дослідження є уточнення механізму генотоксичного впливу ртуті, роль ДНК-репараційного білка апуринової/апіримідинової ендонуклеази 1 (APE1) у клітинах нервової тканини та реакція на нейротоксичність, викликану неорганічною ртуттю. У нашій моделі ми використовували ювенільну форель, яку піддавали впливу хлориду ртуті в діапазоні доз 9-36 мкг/л протягом 60 днів для вивчення цитотоксичності при хронічному впливі. Ми визначали утворення реактивних форм кисню (ROS) як індекс окисного стресу та APE1 як маркера реакції пошкодження клітинної ДНК у нервових клітинах. Рівень ROS вимірювали за допомогою флуорометричного методу, заснованого на реакції 2',7'-дихлоро-флуоресцеїн-діацетату. Аналіз маркерів репарації ДНК (APE1) та апоптозу (антиапоптотичний білок BCL‑2) проводили за допомогою western blotting. Хронічний вплив хлориду ртуті індукує статистично значуще продукування ROS у мозку риб. Навпаки, низькі дози ртуті стимулювали зниження експресії APE1 у тканинах мозку. Крім того, хронічний вплив хлориду ртуті в концентраціях 18 та 36 мкг/л інгібує експресію BCL-2 у тварин. Шкідливий вплив ртуті може стимулюватися окиснювальним стресом. Зниження експресії APE1 може призводити до недостатньої ефективності репарацій ДНК та викликати погіршення функціонування нервових клітин. Отримані дані щодо експресії APE1 показали, що нейротоксичний ефект ртуті може бути опосередкований,  принаймні частково, погіршенням клітинної реакції на пошкодження ДНК у клітинах мозку. Оцінка порушень репарації ДНК за допомогою визначення експресії APE1 може бути перспективним інструментом для виявлення шкідливого впливу токсикантів з точки зору їх нейро- та генотоксичності. 

Іванова М.Д., Мирошниченко М.С., Хара Г.І., Арсен’єв О.В., Ольховський В.О., Григорян Е.К., Федуленкова Ю.Я., Козлов С.В. Аналіз кольорових властивостей растрових зображень гістологічних мікропрепаратів: власний дослідницький досвід

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254314

Ключові слова: аналіз, кольорові властивості, растрове зображення, мікропрепарат, комп’ютерна програма

Реферат. Аналіз кольорових властивостей растрових зображень гістологічних мікропрепаратів: власний дослідницький досвід. Іванова М.Д., Мирошниченко М.С., Хара Г.І., Арсен’єв О.В., Ольховський В.О., Григорян Е.К., Федуленкова Ю.Я., Козлов С.В. Це дослідження мало на меті розробку комп’ютерної програми, яка б дозволила провести аналіз кольорових властивостей растрових зображень гістологічних мікропрепаратів, які використовуються в патологічній анатомії та судовій медицині. При розробці комп’ютерної програми використовувалася система побудови клієнтських додатків – Windows Presentation Foundation (WPF). Система дозволяє створювати додатки з візуально привабливими можливостями взаємодії з користувачем. Мова програмування – С#. Використано базові графічні можливості системи .NET Fra­mework. Для прискорення відображення застосована подвійна буферизація. Під час проведеного авторами дослідження була розроблена сучасна комп’ютерна програма «Аналіз кольорових властивостей растрових зображень», яка дозволяє аналізувати колір кожного окремого пікселя фотографії в кольорових моделях RGB і Lab, порівнювати кольори і яскравість окремих пікселів, вибирати групи точок і визначати статистичні характеристики вибраних груп. На фотографіях, кольорові властивості яких досліджуються за допомогою програми «Аналіз кольорових властивостей растрових зображень», характерні точки добре помітні. Це дозволяє застосувати для їх виділення алгоритми комп’ютерного розпізнавання й автоматизувати їх вибір, що повністю знімає вплив людського фактора на результати аналізу. Комп’ютерна програма «Аналіз кольорових властивостей растрових зображень» представляє істотний науковий і практичний інтерес для фахівців як в області морфології (патологоанатомів, судово-медичних експертів та ін.), так і у сфері інших медико-біологічних дисциплін. 

Січкоріз О.Є., Зіменковський А.Б., Гутор Т.Г. Аналіз очікувань та задоволеності лікарів (провізорів)-інтернів в Україні на етапі первинної спеціалізації – інтернатури

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254317 

Ключові слова: лікарі (провізори)-інтерни, денна частина інтернатури, заочна або практична частина інтернатури

Реферат. Аналіз очікувань та задоволеності лікарів (провізорів)-інтернів в Україні на етапі первинної спеціалізації – інтернатури. Січкоріз О.Є., Зіменковський А.Б., Гутор Т.Г. Метою дослідження є з’ясування очікувань лікарів (провізорів)-інтернів щодо здобуття післядипломної освіти та оцінка їх задоволеності курсом первинної спеціалізації (інтернатури). Соціологічне кроссекційне дослідження проводилось у 2021 році шляхом анкетування інтернів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького за лікарськими спеціальностями: «Лікувальна справа» та «Педіатрія», «Стоматологія», «Фармація». Анкету­вання відбувалося у двох групах: здобувачів на початку навчання в інтернатурі (n=655) та після завершення інтернатури (n=623). Використано статистичні методи (аналіз відносних величин, які представлено з довірчими інтервалами, розрахованими за методом кутового перетворення Фішера), структурно-логічний аналіз та системний підхід. Дослідженням встановлено, що найефективнішою формою навчання на денному циклі інтернатури є практичні заняття та конференції для лікарів (провізорів)-інтернів; найменш ефектив­ною формою – самостійна робота. Основними чинники, які заважали інтернам оволодіти професійними знаннями, навичками та уміннями на денному циклі інтернатури, є обмежені можливості для самостійної курації хворих, матеріально-технічне забезпечення клінічної бази кафедри та власна інертність. З’ясовано певні недоліки в організації проходження практичної частини інтернатури на базі лікувально-профілак­тичного закладу (ЛПЗ) / аптеки, а саме: відсутність курації пацієнтів, недостатність практичної діяльності, незадовільне матеріально-технічне забезпечення та незацікавленість працівників бази стажування в навчанні інтернів. На думку інтернів, ідеальна модель інтернатури повинна бути доступною, такою, яка б забезпечила оптимальну кількість теоретичних знань і відповідних практичних навичок, та максимально наближеною до майбутньої роботи лікаря. Здобувачі наголошують на якісному компоненті здобуття післядипломної медичної освіти: використання нових протоколів лікування, навчання в ЛПЗ ІІІ рівня надання медичної допомоги, можливість закордонного стажування. Такі соціологічні опитування серед лікарів (провізорів)-інтернів щодо їхньої задоволеності та відповідності очікуванням є важливим компонентом при опрацюванні оптимізованої Моделі післядипломної освіти лікарів / провізорів в Україні, що дозволить підвищити якість первинної спеціалізації (інтернатури), кінцевою метою якої є збереження здоров’я та збільшення тривалості життя громадян України.  

Перцева Т.О., Бєлослудцева К.О., Конопкіна Л.І., Крихтіна М.А., Мироненко О.В., Ботвінікова Л.А., Мойсеєнко О.Ф. Негоспітальна пневмонія, асоційована з коронавірусною хворобою (COVID-19): визначення предикторів прогресування патологічного процесу за клінічними та гемокоагуляційними показниками

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254318

Ключові слова: негоспітальна пневмонія, вірусна пневмонія, коронавірусна хвороба, COVID-19, діагностика, предиктори прогресування, фактори ризику обтяження, D-димер, фібриноген, коагулограма

Реферат. Внебольничная пневмония, ассоциированная с коронавирусной болезнью (COVID-19): определение предикторов прогрессирования патологического процесса по клиническим и гемокоагуляционным показателям. Перцева Т.А., Белослудцева К.О., Конопкина Л.И., Крыхтина М.А., Мироненко Е.В., Ботвинникова Л.А., Мойсеенко Е.Ф. Поиск клинических и лабораторных маркеров отяго­щения течения COVID-19-ассоциированной внебольничной пневмонии (ВП) является актуальной проблемой современности. Целью нашего исследования было определение факторов риска отягощения патологического процесса путем установления диагностической и прогностической значимости клинических и гемо­коагу­ляционных показателей на госпитальном этапе ведения пациентов с ВП на фоне коронавирусной болезни (COVID-19). В наблюдение в рамках исследования вошло 53 человека основной группы. Все больные были обследованы дважды: в первый день госпитализации (визит 1) и в динамике (на 7–10 сутки после госпи­тализации (визит 2)). У 30 (83,3%) больных подгруппы 1, несмотря на адекватное лечение, наблюдалось увели­чение частоты дыхания (ЧД) и снижение сатурации до тяжелого (менее 92%) или критического (менее 85%) уровня (в 28 и 2 случаях соответственно). В подгруппе 2 прогрессирование ДН до критического уровня наблюдалось у 5 из 12 (41,7%) больных. Выводы: на этапе госпитализации больных COVID-19-ассоциированной ВП наиболее чувствительным клиническим предиктором утяжеления состояния пациента является тахипноэ 20 и более; лабораторным – уровень D-димера 200 нг/мл, что повышает риск прогрессирования патологи­ческого процесса в 16 раз.

Князєва О.В., Потабашній В.А., Фесенко В.І. Ремоделювання серця в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень як основа формування серцевої недостатності

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254319

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, хронічне обструктивне захворювання легень, ехокардіографія, коморбідність, серцева недостатність

Реферат. Ремоделювання серця в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень як основа формування серцевої недостатності. Князєва О.В., Потабашній В.А., Фесенко В.І. Мета дослідження – визначити фенотипи ремоделювання серця і стан систолічної та діастолічної функції в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) з ранніми проявами серцевої не­достатності (СН). До дослідження включено 108 чоловіків зі стабільною ІХС та спірометрично під­твердженим ХОЗЛ, що передувало ІХС, - основна група (група 1). В якості груп порівняння обстежено 30 чоловіків зі стабільною ІХС (група 2) та 30 чоловіків з ХОЗЛ (група 3). Група контролю – 30 чоловіків без ІХС та хвороб органів дихання. Усі групи зіставні за віком, групи 1 та 2 – за тривалістю ІХС, групи 1 та 3 – за тривалістю ХОЗЛ. Пацієнти групи 1 розподілені на 3 підгрупи: підгрупа 1 – 45 пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги (ССН), підгрупа 2 – 27 пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом (ПІК), підгрупа 3 – 36 пацієнтів з поєднанням стабільної ІХС та артеріальної гіпертензії (АГ) без інфаркту міокарда в анамнезі. Виявлено, що пацієнти групи 1 мають різні фенотипи ремоделювання серця залежно від клінічної форми ІХС, наявності супутньої АГ, тяжкості бронхіальної обструкції. У пацієнтів підгрупи 1 у 60,0% випадків за­реєстровано концентричне ремоделювання та концентричну гіпертрофію лівого шлуночка (ГЛШ), а в 26,7% – нормальну геометрію ЛШ, у всіх випадках фракція викиду (ФВ) була збереженою. Лише в 13,3% мала місце ексцентрична ГЛШ з помірно зниженою ФВ. У 59,3% пацієнтів підгрупи 2 встановлено ексцентричну ГЛШ, дилатацію лівого передсердя та в 55,6% знижену ФВ. У всіх пацієнтів підгрупи 3 мав місце концентричний напрям ремоделювання ЛШ. Фенотипи СН з низькою та помірно зниженою ФВ супроводжувалися порушенням діастолічної функції ЛШ. В оцінці ймовірності СН зі збереженою ФВ кращу точність продемонструвала шкала HFA-PEFF. Легенева гіпертензія мала змішане походження з переважанням посткапілярного компонента. 

Філіппова О.Ю., Льор М., Кривошей В.В. Ліпідний спектр крові та пружноеластичні властивості артерій у пацієнтів з хронічним панкреатитом у поєднанні з артеріальною гіпертензією

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254320

Ключові слова: ліпідний спектр крові, пружноеластичні властивості артерій, хронічний панкреатит, артеріальна гіпертензія

Реферат. Ліпідний спектр крові та пружноеластичні властивості артерій у пацієнтів з хронічним панкреатитом у поєднанні з артеріальною гіпертензією. Філіппова О.Ю., Льор М., Кривошей В.В. Обстежено 110 хворих віком 45-65 років з хронічним панкреатитом. Першу групу склали пацієнти з поєднаним перебігом хронічного панкреатиту з артеріальною гіпертензією; другу групу – пацієнти з хронічним панкреатитом без супутньої артеріальної гіпертензії. Усім пацієнтам визначали вміст загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності. Жорсткість артерій визначали за показником швидкості поширення пульсової хвилі. Установлено, що хворі 1-ї групи мали достовірно вищі рівні  тригліцеридів (на 37,2%), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (на 13%), загального холестерину (на 25%), коефіцієнту атерогенності (на 19,6%) та достовірно нижчий рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності (на 15,4%). Установлені кореляційні зв'язки між віком та рівнем коефіцієнту атерогенності, холестерину ліпопротеїдів низької щільності – r=0,35; р<0,01; r=0,37; р<0,01 відповідно. Тривалість захворювання на хронічний панкреатит позитивно корелювала з рівнем тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів низької щільності – r=0,43; р<0,01; r=0,34; р<0,01 відповідно. Установлено достовірно нижчий на 43% рівень індексу аугментації плечової артерії у хворих з хронічним панкреатитом у поєднанні з артеріальною гіпертензією, водночас індекс аугментації аорти був достовірно вищим на 37,6% (p<0.01). Установлено, що хворі 1-ї групи мали достовірно вищий показник швидкості поширення пульсової хвилі в каротидно-феморальному сегменті порівняно з 2-ю групою – на 7,5% (p<0.01). Установлені достовірні кореляційні зв’язки між індексом аугментації плечової артерії та віком, рівнем загального холестерину, коефіцієнтом атерогенності, холестерину ліпопротеїдів високої  та низької щільності, тригліцеридів, рівнем кардіоваскулярного ризику за шкалою SCORE у хворих на поєднаний перебіг хронічного панкреатиту з артеріальною гіпертензією. Висновки. Хворі з поєднаним перебігом хронічного панкреатиту та артеріальної гіпертензії мали достовірно вищі показники тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та загального холестерину. Зміни показників пружноеластичних властивостей артерій у хворих на хронічний панкреатит із коморбідною артеріальною гіпертензією характеризувались підвищенням індексу аугментації та швидкістю поширення пульсової хвилі в каротидно-феморальному сегменті. 

Хан М.Дж., Джаміль Б., Харун М.З. Психологічний вплив пандемії COVID-19 на медичних працівників лікарень третинного рівня

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254325 

Ключові слова: психологічний, COVID-19, медичний персонал, пандемія, GHQ-28

Реферат. Психологічний вплив пандемії COVID-19 на медичних працівників лікарень третинного рівня. Хан М.Дж., Джаміль Б., Харун М.З. Медичні працівники наражаються на підвищений ризик виникнення проблем з психічним здоров’ям, коли стикаються з проблемами, пов’язаними з пандемією. Це дослідження було проведено для оцінки психологічного впливу пандемії на медичних працівників, які працюють у лікарнях третинної медичної допомоги в провінції Хайбер-Пахтунхва в Пакистані. Це перехресне дослідження проводилося в період з квітня до червня 2020 року. За допомогою адаптованої вибірки електронна форма опитувальника загального стану здоров’я Голдберга була поширена серед медичних працівників приватного сектору та державних лікарень третинного рівня. Дані були проаналізовані за допомогою SPSS версії 22. Проведено аналіз результатів. Достовірною відмінність важали при p=<0,05. Усього в опитуванні взяли участь 186 медпрацівників, серед яких 105 (56,5%) чоловіків і 81 (43,5%) жінка, середній вік 37,6±9,28 року. Було виявлено найвищу поширеність соціальної дисфункції – 184 (97,8%), потім – соматизації 169 (92,8%). Виявлено достовірну відмінність залежності між віковою групою та тривожністю (p=0,018), спеціальністю медичних працівників і соматизацією та соціальною дисфункцією (p=0,041 та 0,037 відповідно). Пандемія становить значний ризик для психічного здоров’я медичних працівників. Під час піку пандемії, для надання якісної допомоги медичними працівниками, їм наполегливо рекомендується належна програма підтримки психічного здоров’я, особистого та сімейного захисту.

Перцева Н.О., Мошенець К.І. Визначення залежності подовження інтервалу QTc від контролю глікемії у хворих на цукровий діабет 2 типу

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254326

Ключові слова: цукровий діабет 2 типу, інтервал QTc, варіабельність глікемії

Реферат. Визначення залежності подовження інтервалу QTc від контролю глікемії у хворих на цукровий діабет 2 типу. Перцева Н.О., Мошенець К.І. Мета дослідження – оцінити вплив варіабельності глікемії на тривалість інтервалу QTc у хворих на цукровий діабет 2 типу. Обстежено 68 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з рівнем глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) ≤10%. З них – 37 (54,4%) чоловіків та 31 (45,6%) жінка. Середній вік хворих – 46,0 (43,0; 54,0) років, тривалість ЦД 2 типу – 7,0 (5,0; 9,0) років. Пацієнти були роз­поділені на 2 групи за рівнем НвА1с: група 1 (n=31) з НвА1с <7% та група 2 (n=37) з НвА1с ≥7%. Група контролю включала 10 практично здорових людей, порівняних за статево-віковими характеристиками. Визна­чення тривалості інтервалу QTc відбувалось автоматично за формулою Bazett під час аналізу 24-годинного запису холтерівського моніторування електрокардіограми (ЕКГ). Додатково визначали відсоток випадків перевищення порогу QTc більше 450 мс (QTc>450). Одночасно з холтерівським моніторуванням ЕКГ викону­валось тривале моніторування глікемії за системою iPro2 (Medtronic MiniMed, USA). Аналізувались макси­мальне значення глікемії (Гмакс), мінімальне значення глікемії (Гмін), а також показники варіабельності глікемії (ВГ): стандартне відхилення середньої глікемії (SD) та розмах глікемії (РГ). Тривалість добового QTс та показник QTс >450 у хворих на ЦД 2 типу були значуще більшими порівняно з групою контролю (p<0,05) і не залежали від рівня HbA1c. У хворих на ЦД 2 типу без зафіксованих гіпоглікемічних епізодів характеристики QTс не відрізнялись від результатів у контрольній групі (p>0,05). На момент гіпоглікемічного епізоду тривалість QTс хворих на ЦД 2 типу суттєво зростала порівняно із середньодобовим значенням QTс у цих же хворих – 487 (466; 519,5) мс проти 436,5 (431; 452) мс (p<0,001). Установлено сильний кореляційний зв’язок тривалості QTc з наявністю гіпоглікемії (rs=0,78; p=0,023). Також тривалість QTc корелювала з РГ (rs=0,23; p=0,016) та SD (rs=0,21; p=0,021). Отже визначено, що у хворих на ЦД 2 типу незалежно від рівня HbA1c подовження QTc зумовлюється високими коливаннями глікемії та гіпоглікемією (p<0,05).

Скобська О.Є., Сірко А.Г., Земскова О.В., Лісяний О.М., Попович І.О., Малий Р.Р. Проблемні питання діагностики шваноми язикоглоткового нерва на доопераційному етапі: аналіз власних спостережень

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254329 

Ключові слова: мостомозочковий кут, яремний отвір, вестибулярна шванома, язикоглоткова шванома, шванома каудальної групи черепних нервів, діагностика, клініка, черепні нерви

Резюме. Проблемні питання діагностики шваноми язикоглоткового нерва на доопераційному етапі: аналіз власних спостережень. Скобська О.Є., Сірко А.Г., Земскова О.В., Лісяний О.М., Попович І.О., Малий Р.Р. Метою роботи є детальний аналіз анамнезу, дебюту захворювання, клінічних симптомів і результатів нейровізуалізації 14 пацієнтів з язикоглотковими шваномами, які перебували на обстеженні та лікуванні у відділенні субтенторіальної нейроонкології Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» (8 пацієнтів) і відділенні нейрохірургії № 2 КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОС (6 пацієнтів) у період 2018-2021 рр. Критерії включення пацієнтів у дослідження: вік пацієнтів старше 18 років, наявність однобічної первинної шваноми язикоглоткового нерва. Як показало наше дослідження, більшість клінічних ознак і симптомів язиоглоткових шваном пов'язана з отоларингологічними порушеннями (такими як втрата слуху, шум у вухах, охриплість голосу, запаморочення); з мозочковими порушеннями (такими як атаксія, ністагм, запаморочення). Нейровізуалізаційна діагностика пухлин, що розташовані в ділянці мостомозочкового кута, повинна обов’язково включати спіральну комп’ютерну томографію головного мозку (з обов’язковою оцінкою стану яремного отвору та внутрішнього слухового проходу) та магнітно-резонансну томографію головного мозку з внутрішньовенним підсиленням та включенням послідовностей з високою роздільною здатністю, градієнтного ехо (3D CISS, DRIVE, TRUFFI, B-FFE) з метою кращої візуалізації та диференціації різних черепних нервів у мостомозочковому куті. Результати дослідження демонструють труднощі в постановці достовірного діагнозу на доопераційному етапі стандартним діагностичним комплексом. Діагностика пухлин яремного отвору й мостомозочкового кута на доопераційному етапі повинна базуватися на системному підході і включати зіставлення результатів комплексу клініко-інструментального обстеження та нейровізуалізаційних методів досліджень. 

Балицький В.В., Захараш М.П., Курик О.Г. Сучасні технології в хірургічному лікуванні поєднаної аноректальної патології та їх результати

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254330

Ключові слова: поєднані анальні та ректальні захворювання, радіохірургічна технологія, електрохірургічні технології

Реферат. Сучасні технології в хірургічному лікуванні поєднаної аноректальної патології та їх результати. Балицький В.В., Захараш М.П., Курик О.Г. Хірургія поєднаних  анальних і ректальних захворювань вимагає нестандартної тактики та методів лікування цих патологій, що передбачають мінімальний вплив на тканини, запобігаючи виникненню післяопераційних ускладнень. Метою дослідження було проведення по­рівняльної оцінки ефективності застосування нових радіохірургічних та електрохірургічних технологій у лікуванні поєднаних захворювань анального каналу і прямої кишки шляхом аналізу клінічного перебігу післяопераційного періоду та впливу цих енергетичних пристроїв на морфоструктуру оперованих тканин. Проаналізовані результати лікування  747 пацієнтів з поєднаними захворюваннями анального каналу і прямої кишки, розподілених на чотири досліджувані групи та контрольну групу. У першій досліджуваній групі  було прооперовано 169 (22,6%) хворих  електрохірургічним апаратом “ERBE ICC 200”, у другій досліджуваній групі – 114 (15,3%) хворих електрохірургічним апаратом “ЭФА”, у третій досліджуваній групі – 107 (14,3%) хворих електрохірургічним апаратом “KLS Martin” та в четвертій досліджуваній групі – 245 (32,8%) хворих радіо­хірургічним апаратом “Surgitron”. Контрольну групу склали 112 (14,9%) пацієнтів, прооперованих з вико­ристанням хірургічного скальпеля. Після оперативних втручань  30 пацієнтам з кожної досліджуваної групи проводилось морфологічне дослідження тканин прямої кишки та анального каналу з метою вивчення глибини термічного впливу на них за допомогою шкали окуляр-мікрометра. Завдяки мінімальному та незначному впливу на тканини при  використанні апаратів високочастотної електрохірургії “KLS Martin”, “ЭФА” та “ERBE ICC 200” так, як і при використанні апарату радіохвильової хірургії  “Surgitron”, у жодного пацієнта з чо­тирьох досліджуваних груп не було виявлено ні рубцевих анальних стриктур, ні  рубцевих деформацій пара­ректальних ділянок, що сприяло косметичності комбінованих операцій та зумовлювало швидку реабілітацію пацієнтів досліджуваних груп. У контрольній групі у 2 (2%) пацієнтів було діагностовано формування рубцевої анальної стриктури, що вимагало консервативних (в 1 пацієнта) та оперативних (в 1 пацієнта) заходів з їх ліквідації. Використання сучасних радіохірургічних та електрохірургічних технологій для лікування поєднаних аналь­них та ректальних захворювань зменшує тривалість операції, інтраопераційну крововтрату, після­операційний больовий синдром. Застосування вищевказаних технологій для лікування поєднаних анальних і ректальних захворювань запобігає виникненню анальних стриктур та рубцевих деформацій параректальних ділянок. 

Ламза Н.В., Ковтуненко О.В., Моргачова Г.К. , Терещенко Л.А., Лищенко Д.В., Зайцев А.В., Фаннан А. Особливості диференціальної діагностики різних видів тромбозу мозкових синусів і вен у пацієнтів з ураженням ЛОР-органів

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254331

Ключові слова: центральний венозный тромбоз, асептичний тромбоз кавернозного синуса, диференційна діагностика тромбозів

Реферат. Особливості диференціальної діагностики різних видів тромбозу мозкових синусів і вен у пацієнтів з ураженням ЛОР-органів. Ламза Н.В., Ковтуненко О.В., Моргачова Г.К., Терещенко Л.А., Лищенко Д.В., Зайцев А.В., Фаннан А. Стаття присвячена проблемі діагностики септичної й асеп­тичної форм центральних венозних тромбозів. Метою цього дослідження було вивчення клінічних проявів ураження ЛОР-органів у пацієнтів з асептичним центральним венозним тромбозом для підвищення ефек­тивності диференціальної діагностики різних форм тромбозів і визначення тактики подальшого лікування пацієнтів. Вивчено варіанти проявів ураження ЛОР-органів у 14 пацієнтів із септичним центральним венозним тромбозом (ЦВТ), які перебували на стаціонарному лікуванні за період з 2016 до 2019 р., наведені результати їх офтальмологічного й неврологічного обстеження, а також лабораторних досліджень. Було виявлено, що серед пацієнтів з церебральним венозним тромбозом у більшості спостережень (82,4%) визначаються різні зміни в отоларингологічному статусі, з них у 21,4% спостережень – із септичним ураженням ЛОР-органів, 78,6% випадків – з асептичними змінами. У ході обстеження були сформульовані характеристики зазначених патологічних змін в отоларингологічному статусі при не гнійному ураженні ЛОР-органів (набряк м’яких тканин обличчя, слизової оболонки пазух або їхній некроз, порушення функції м’язового апарату глотки, нейросенсорна туговухість), які могли бути пояснені вторинними ішемічними змінами тканин і порушенням венозного відтоку м’яких тканин голови. Також відсутність первинного гнійного вогнища інфекції й септичних змін у периферичній крові та спинномозковій рідині у хворих з клінічно підтвердженим діагнозом ЦВТ підтверджувала асептичну (первинну) форму цього захворювання. Пацієнтам з асептичним ЦВТ була показана терапія прямими антикоагулянтами й симптоматична терапія залежно від наявності загальномозкової та осередкової неврологічної симптоматики, що кардинально відрізняється від терапевтичної тактики, застосовуваної пацієнтам із септичною формою ЦВТ. Таким чином, проводячи диференціальну діагностику різних форм ЦВТ для вибору терапевтичної стратегії, крім стандартного алгоритму обстеження пацієнта, слід брати до уваги характер змін в отоларингологічному статусі. 

Стасишин А.Р., Стадник І.С., Дорошак А.І., Поляниця І.М., Бохонко Р.Л., Дем'янович Т.М., Матвійчук О.Б. Тромбоз мезентеріальних судин у хворих на COVID-19: комплексна оцінка та лікування

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254332

Ключові слова: порушення мезентеріального кровообігу, коронавірусна інфекція, комплексна оцінка та лікування

Реферат. Тромбоз мезентеріальних судин у хворих на COVID-19: комплексна оцінка та лікування. Стасишин А.Р., Стадник І.С., Дорошак А.І., Поляниця І.М., Бохонко Р.Л., Дем'янович Т.М., Матвійчук О.Б. Гостре порушення мезентеріального кровообігу належить до категорії найтяжчих захворювань органів черевної порожнини, є невідкладною ситуацією і пов’язане з високим рівнем смертності. Коронавірусна інфекція – антропонозне захворювання з групи гострих респіраторних інфекцій, яке характеризується ураженням верхніх відділів респіраторного тракту, вираженою інтоксикацією, розвитком коагулопатії, при тяжкому перебігу – поліорганною недостатністю. Мета дослідження – проаналізувати результати хірургічного лікування тромбозу мезентеріальних судин у хворих з COVID-19. Проаналізовано результати діагностики та лікування 13 хворих (9 чоловіків, 4 жінки) з гострим тромбозом брижових судин у поєднанні з COVID-19. Проведено аналіз скарг пацієнтів та клінічної картини захворювання, загальноклінічні лабораторні обстеження (загальний аналіз крові, сечі, біохімічні показники, коагулограма), оглядова Rtg органів черевної та грудної порожнин, комп’ютерна томографія / ангіографія органів черевної порожнини, діагностичні лапароскопія, мініла­паротомія та лапаротомія. Симптоматикою захворювання були: нудота, блювання, біль у животі, діарея, лихоманка, кашель, задишка, відрижка. Діагноз встановлено за допомогою комп’ютерної томографії з контрастом. У 4 пацієнтів відзначено одночасний тромбоз в інших місцях – гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоз ворітної та брижової вен, інфаркти селезінки та нирок, тромбоз верхньої брижі та ворітної вени. У 6 пацієнтів були супутні захворювання, у 7 пацієнтів – жодного. Десять пацієнтів оперовані (лапаротомія з резекцією нежиттєздатної кишки), а 3 – отримали консервативне лікування (гепаринотерапія). Шість пацієнтів померли (4 з 10-х при операційному лікуванні і 2 з 3-х – при кон­сервативному). Післяопераційна летальність – 40%.

Бездітко Т.В., Єрьоменко Г.В. Особливості вуглеводного обміну у хворих на бронхіальну астму з ожирінням

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254359

Ключові слова: бронхіальна астма, метаболічні розлади, ожиріння

Реферат. Особенности углеводного обмена у больных бронхиальной астмой с ожирением. Бездетко Т.В., Ерёменко Г.В. Бронхиальная астма (БА) и метаболические нарушения – широко распространенные и социально значимые состояния, как и ожирение. Коморбидность при БА и ожирении (Ож) негативно влияет как на физиологичные механизмы синдрома бронхиальной обструкции, течение и прогноз обоих заболеваний, так и существенно усложняет лечение. Сочетание комбинации изменений вентиляции и сложной архитектоники бронхов, вероятно, способствует ухудшению контроля над астмой. Проведенное исследование посвящено проблеме ранней диагностики и прогрессированию состояния у больных с коморбидным течением БА в сочетании с Ож. В исследование были включены 62 пациента, страдающих БА, среди которых с нормальной массой тела было 24 (I группа) и пациенты с БА, сочетанной с Ож, – 38 (ІІ группа). У всех иссле­дуемых наряду с измерением показателей функции внешнего дыхания и антропологическим обследованием был проведен контроль углеводного обмена. Установлено, что БА в сочетании с Ож сопровождается каскадом метаболических нарушений: гиперинсулинемией, инсулинорезистентностю, повышенным уровнем HbA1с и глюкозы натощак в сравнении с группой контроля (р<0,05). По данным корреляционного анализа, в группе 2 были выявлены обратные корреляционные связи между показателями HOMA-IR и 40≤ОФВ₁<50% (r= -0,53; р<0,05), HOMA-IR и 50%≤ОФВ₁<60% (r= -0,49; р<0,05), уровнем инсулина и 40≤ОФВ₁<50% (r= -0,42; р<0,05), а также прямую корреляционную связь между показателем HOMA-IR и ИМТ (r=0,39; р<0,05). У больных БА с Ож I ст. и нарушением ОФВ₁≥60% наблюдались гиперинсулинемия и повышение уровня индекса инсулинорезистентности, что можно расценивать как прогностический критерий улучшения диагностики, прогнозирования неблагоприятных последствий и оптимизации лечебных подходов. Для опре­деления нарушений углеводного обмена у больных БА+Ож недостаточно определения глюкозы и гликиро­ванного гемоглобина. Доказана необходимость исследования инсулинорезистентности и уровня инсулина для систематизации и определения развития сопутствующих метаболических нарушений у больных, которым назначают ИГКС. 

Полуденко Г.О., Антоненко П.Б., Антоненко К.О., Макаренко О.В. Поліморфізм гена CYP3A4*1G як предиктор гепатоксичності протитуберкульозної терапії

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254369 

Ключові слова: цитохром Р-4503А4, поліморфізм гена, гепатотоксичність, туберкульоз

Реферат. Полиморфизм гена CYP3A4*1G как предиктор гепатоксичности противотуберкулезной терапии. Полуденко А.А., Антоненко П.Б., Антоненко Е.А., Макаренко О.В. Риск лекарственного по­вреждения печени противотуберкулезными препаратами зависит от полиморфизма ферментов, метабо­лизирующих ксенобиотики. Целью данного исследования было изучение влияния полиморфизма CYP3A4*1G на функциональное состояние печени у больных туберкулезом (ТБ) легких во время противотуберкулезной терапии. Был проведен анализ медицинских карт 105 больных с впервые выявленным ТБ легких в Одесском областном противотуберкулезном диспансере в 2012-2014 гг. Учитывали биохимические показатели, такие как билирубин, аланинаминотрансфераза (АлТ), аспартатаминотрансфераза (АсТ) и гамма-глута­тион­трансфераза (ГТФ) в начале и при завершении стационарного лечения. Генотип CYP3A4*1G, 20230G>A определяли с помощью ПЦР. В начале лечения уровень исследованных биохимических показателей практически не отличался у носителей разного генотипа CYP3A4*1G. После проведенного лечения биохимические по­казатели у быстрых метаболизаторов незначительно выросли, однако уровень билирубина, наоборот, снизилися на 10,4% (р<0,05). У медленных метаболизаторов после стационарной фазы лечения уровень общего билирубина в крови увеличился на 8,0%, активность АлТ выросла на 67,2% (р<0,05), АсТ – на 37,4% (р>0,05); также количество пациентов с превышением нормального уровня практически удвоилось. После стационарного лечения у умеренных и медленных метаболизаторов активность ГТФ увеличилась в 2,5 (р<0,05) и 1,3 раза (р>0,05) соответственно, среди быстрых метаболизаторов – наоборот, количество с повышенным уровнем ГТФ уменьшилось (р<0,05). Таким образом, у медленных метаболизаторов согласно генотипу CYP3A4*1G после завершения стационарной фазы противотуберкулезной фазы уровень маркеров цитолиза и интоксикации был значительно выше, чем у быстрых метаболизаторов. Поэтому определение генотипа CYP3A4*1G у ТБ-больных в начале противотуберкулезной терапии позволит определить группы больных с повышенным риском лекарственного поражения печени. 

Мовчан О.М., Свінціцький В.С. Сучасні аспекти хірургічного лікування хворих на рак ендометрія (власний досвід)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254370

Ключові слова: рак ендометрія, лапаротомія, лапароскопія, хірургічне втручання, лімфодисекція, тазова, парааортальна, ускладнення

Реферат. Современные аспекты хирургического лечения больных раком эндометрия (собственный опыт). Мовчан О.М., Свинцицкий В.С. Рак эндометрия в последние годы занимает ведущее место среди онкопроцессов женской репродуктивной системы. Высокая распространенность данного заболевания при­водит к инвалидизации трудоспособного населения, крупным социально-экономическим затратам, что и обуславливает актуальность данной проблемы и поиска новых методов скрининга, диагностики, опти­мального подбора лечения, что влияет на качество дальнейшей жизни. Выбор метода лечения пациенток зависит от следующих основных факторов: возраст, общее состояние, репродуктивные планы больной, гистологический тип опухоли, степень ее дифференциации, размеры, локализация в полости матки, рас­пространенность опухолевого процесса. Основным методом лечения рака эндометрия является хирургическое лечение. Принципы хирургического лечения заключаются в индивидуальном подборе объема оперативного вмешательства, выполнении необходимого уровня лимфодисекции для предупреждения рецидива и мета­стазов. Проведение лимфодисекции при раке эндометрия всегда было спорным вопросом. Лимфаденэктомия необходима для точного установления стадии заболевания рака эндометрия. В последние годы дискуссия развивается по поводу лапароскопической лимфодисекции по сравнению с открытым доступом: до какого уровня должна быть выполнена лимфаденэктомия, какое количество лимфоузлов, частота осложнений, прогноз выживаемости пациенток, частота рецидивов. В статье освещено свое видение роли лимфодисекции как при лапаротомии, так и при лапароскопии, важность объема оперативного вмешательства и осложнения при каждом виде лечения.  

Разумний Р.В. Цитокіновий профіль бронхоальвеолярного секрету при затяжному перебізі негоспітальної пневмонії

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254375 

Ключові слова: негоспітальна пневмонія, ускладнення, бронхоальвеолярний секрет, цитокіни

Реферат. Цитокіновий профіль бронхоальвеолярного секрету при затяжному перебізі негоспітальної пневмонії. Разумний Р.В. Незважаючи на існуючі дослідження щодо патогенетичної ролі системи цитокінів (ЦК) у пошкодженні легенів при пневмонії, до теперішнього часу залишаються дискусійними питання цитокінопосередкованих процесів, які призводять до пролонгації запального процесу в легеневій тканині при цій патології. Отже, у статті наведені результати дослідження цитокінового профілю бронхоальвеолярного секрету (БАС) при затяжному перебізі негоспітальної пневмонії (НП). Для реалізації мети цього дослідження хворим із затяжним перебігом НП у перші та останні 1-2 дні перебування в стаціонарі в БАС визначали концентрацію прозапальних (ІЛ-1β, ІЛ-2, ФНПα, ІЛ-6, ІЛ-8) та протизапальних ЦК (ІЛ-4 та ІЛ-10). При вивченні цитокінового профілю БАС у гострому періоді НП було встановлено, що у хворих, у яких в подальшому спостерігався затяжний перебіг захворювання, у БАС реєструвалося збільшення концентрації прозапальних ЦК (IL-1β, IL-6, IL-8, TNF-α та IL-2), зниження протизапальних (IL-4, IL-10) та більш істотна диспропорція співвідношення їх опозиційних пулів (IL-1β/IL-10 та TNF-α/IL-10). В умовах загальноприйнятої терапії у хворих із затяжним і не пролонгованим перебігом НП визначено різний темп покращення показників ЦК БАС. У хворих із затяжним перебігом НП темп поліпшення вмісту прозапальних та протизапальних ЦК був більш повільним і на момент виписки зі стаціонару в більшості пацієнтів зберігався дисбаланс прозапальних і протизапальних ЦК з превалюванням у бронхоальвеолярному просторі прозапальної активності. 

Паллікаріс І.Г., Сердюк В.М., Устименко С.Б., Ісаєв О.А. Вплив поліморфізму rs1799983 (G894T, Glu298Asp) гена NOS3 на розвиток первинної відкритокутової глаукоми

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254376

Ключові слова: первинна відкритокутова глаукома, rs1799983 (G894T, Glu298Asp) NOS3

Реферат. Вплив поліморфізму rs1799983 (G894T, Glu298Asp) гена NOS3 на розвиток первинної відкритокутової глаукоми. Паллікаріс І.Г., Сердюк В.М., Устименко С.Б., Ісаєв О.А. Глобальна програма ВООЗ з виявлення проблем зору та запобігання сліпоти «VISION 2020: The Right to Sight» показала необхідність виявлення генетичної схильності до глаукоми, що дає нові можливості для діагностики, ранньої профілактики й лікування. Метою цього дослідження стало визначення впливу поліморфізму rs1799983 (G894T, Glu298Asp) гена NOS3 на розвиток первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ) у пацієнтів з української популяції. У дослідження були залучені дані 153 пацієнтів (153 ока) із ПВКГ та 47 контролів. Вік пацієнтів становив 65,0±13,1 року, тривалість захворювання – 4,9±5,3 року. У крові пацієнтів проведена полімеразна ланцюгова реакція в реальному часі (ампліфікатор Gene Amp® PCR System 7500; США) з використанням тест-системи TaqMan Mutation Detection Assays Life-Technology (США). Для статистичної обробки отриманих результатів використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., США). При ПВКГ було виявлено достеменне збільшення частоти мінорного генотипу ТТ та алеля Т порівняно з контролем. Розподіл генотипів не мав зв’язку із захворюванням (p=0,051), тоді як вплив алелів був значущим: для алеля Т ВШ=1,806; 95% ВІ 1,11-2,93 (p=0,016), що зберігалося при стратифікації за статтю для жінок (ВШ=2,00; ВІ 1,01-3,95; р=0,043). За наявності ризикового генотипу ТТ rs1799983, ПВКГ розвивалася в більш молодому віці (p<0,001), такі пацієнти мали достеменно вищий внутрішньоочний тиск, гірші показники периметрії (MD та PSD), меншу товщину шарів нервових волокон (RNFL) та комплексу гангліозних клітин (GCC), більше відношення площі екскавації до площі диску зорового нерва (Cup/Disk Area Ratio). Було підтверджено встановлений і в інших популяціях зв’язок поліморфізму rs1799983 гена NOS3 з ПВКГ та показаний обтяжливий вплив мінорного генотипу ТТ на фенотип хворих. 

Могадам М.Н., Аміріан С., Афшарі М., Паруі Ф., Кейхаі Х.Р., Шахраміан І., Базі А., Остадрахімі П., Шейх М., Мірзаї Х., Амінісефат А. Вертикальна передача гепатиту В та його фактори ризику у вагітних жінок у східній частині Ірану

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254377 

Ключові слова: інфекція гепатиту B, HBV, вертикальна передача

Реферат. Вертикальна передача гепатиту В та його фактори ризику у вагітних жінок у східній частині Ірану. Могадам М.Н., Аміріан С., Афшарі М., Паруі Ф., Кейхаі Х.Р., Шахраміан І., Базі А., Остадрахімі П., Шейх М., Мірзаї Х., Амінісефат А. Однією з основних причин хронічного гепатиту є передача його від матері до дитини, яка також відома як вертикальна передача (ВП). Хоча є кілька досліджень, що стосуються механізму ВП та її факторів ризику, жодному з цих досліджень не вдалося повністю пояснити цей процес. Це дослідження проведено з метою вивчення механізму ВП та факторів ризику у вагітних жінок у східній частині Ірану. Це дослідження було описово-аналітичним міжсекторальним дослідженням вагітних жінок з позитивним результатом HBS Ag, яке проводилося з березня 2018 року до березеня 2020 року в лікарні Амір-Аль-Моменін у Заболі, провінція Сістан-і-Белуджистан, Іран. У цьому дослідженні всі зразки були перевірені на наявність маркерів вірусу гепатиту В (HBV) (HBsAg, anti-HBs, HBeAg, anti-HBe, anti-HBc, і HBV-DNA) та anti-HCV за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Усі статистичні аналізи проводили за допомогою програмного забезпечення SPSS версії 22. Усього було досліджено 43 немовляти матерів з позитивним антигеном HBS. Антитіло до HBe та антиген HBe виявлено у 25 (62,5%) та 2 (5%) матерів відповідно. Не було достовірної різниці між новонародженими з інфекцією гепатиту В та без нього відносно віку матері (p=0,216), тривалості інфекції в матері (p=0,892), AST (0,779), AL (0,449) та ALP (0,065). Матері з позитивним вірусним навантаженням під час вагітності народжували новонароджених з позитивним антигеном HBS набагато частіше, ніж матері з негативним антигеном HBS. Однак ця різниця не була статистично значущою (р=0,642). Хоча позитивне вірусне навантаження було більш поширеним у новонароджених, народжених від матерів з позитивним вірусним навантаженням, спостережувана різниця також залишалася незначущою (p=0,978). Наше дослідження надало докази того, що демографічні, імунологічні та клінічні характеристики матерів з інфекцією гепатиту В не відігравали значної ролі у вертикальній передачі інфекції новонародженим, а також тяжкості подальшої інфекції. Ми також припустили можливість того, що плацента виступає джерелом інфекції при ВП. Потрібне подальше лонгітудинальне дослідження з більшими розмірами вибірки, щоб показати точні предиктори передачі інфекції від інфікованих матерів їхнім дітям.

Дитятковський В.О., Науменко Н.В., Аліфіренко О.О., Пінаєва Н.Л., Таран С.Т., Філатова І.А., Абатуров О.Є. Однонуклеотидні варіанти генів філагрину та глюкокортикоїдних рецепторів у дітей, хворих на різні фенотипи атопічних захворювань

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254378

Ключові слова: атопічні захворювання, діти, однонуклеотидні варіанти, філагрин, глюкокортикоїдні рецептори

Реферат. Однонуклеотидные варианты генов филаггрина и глюкокортикоидных рецепторов у детей, больных различными фенотипами атопических заболеваний. Дитятковский В.А., Науменко Н.В., Алифиренко О.А., Пинаева Н.Л., Таран С.Т., Филатова И.А., Абатуров А.Е. В настоящее время существует актуальная потребность в генотип-ассоциированной персонализации диагностического процесса атопических заболеваний (АЗ) у детей: атопического дерматита (АД), сезонного аллергического ринита (конъюнктивита) (САР(К)), круглогодичного аллергического ринита (конъюнктивита) (КАР(К)) и брон­хиальной астмы (БА) в различных фенотипных сочетаниях – монотопических и политопических. Цель исследо­вания – выявление ассоциаций генотипных вариантов SNV rs_7927894 гена FLG, rs10052957 и rs41423247 гена NR3C1 у детей, больных АД, САР(К), ЦАР(К), БА в моно- и политопических фенотипах. В исследование было включено 293 ребенка, больных АЗ, которые были распределены на 6 фенотипических кластеров: моното­пические фенотипы: № 1 – АД (58 больных); № 2 – САР(К)/ЦАР(К) (71 больной); № 3 – БА (23 больных); политопические фенотипы: № 4 – АД+САР(К)/ЦАР(К) (43 больных), № 5 – БА+САР(К)/ЦАР(К) (72 больных), № 6-АД+БА+САР( К)/ЦАР(К) (26 больных). Пациентам всех 6 кластеров был взят буккальный соскоб слизистой оболочки полости рта для генотипирования по вариантам C/C, C/T, T/T SNV rs7927894 гена FLG; A/A, A/G, G/G SNV rs10052957, C/C, C/G, G/G SNV rs41423247 гена NR3C1. Гетерозиготный вариант С/Т SNV rs_7927894 гена FLG наиболее часто встречается, прямо ассоциирован и повышает риски развития полито­пических фенотипов АЗ: АД+САР(К)/ЦАР(К) в 2,47 раза (95%ДИ 1,14-5,38), p<0,05) и АД+БА+САР(К)/ЦАР(К) в 3,13 раза (95%ДИ 1,24-7,95, p<0,05) относительно монотопического фенотипа САР(К)/ЦАР(К). Гетерозиготный вариант A/G SNV rs10052957 гена NR3C1 наиболее распространён при всех фенотипах АЗ, кроме монотопического БА и политопического АД+САР(К)/ЦАР(К), и достоверно до 0,40 раза (95%ДИ 0,18-0,93, p<0,05) снижает риск развития последнего в отношении АД. Гомозиготный вариант G/G SNV rs10052957 гена NR3C1 наиболее частый при монотопическом фенотипе САР(К)/ЦАР(К) и политопических АД+САР(К)/ЦАР(К) и АД+БА+САР(К)/ЦАР(К) и достоверно повышает в 2,97 раза (95% ДИ 1,31-6,74, p<0,05) и в 0,45 раза снижает (95% ДИ 0,21-0,97) риск развития АД+САР(К)/ЦАР(К) относительно АД. Гетерозиготный вариант А/G rs10052957 гена NR3C1 достоверно снижает до 0,40 раза (95% ДИ 0,18-0,93) риск политопического фенотипа БА+САР(К)+ЦАР(К) относительно АД+САР(К)+ЦАР(К). Гетерозиготный вариант C/G SNV 41423247 гена NR3C1 был наиболее частым и достоверно увеличивает в 2,03 раза (95%ДИ 1,01-4,10, p<0,05) риск заболевания монотопическим фенотипом АД относительно САР(К)/ЦАР(К). 

Дитятковська Є.М., Білецька С.В. Визначення ко-сенсибілізації – важливий етап у підвищенні ефективності АСІТ у хворих на поліноз

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254379 

Ключові слова: поліноз, алергічний риніт, сенсибілізація, молекулярна алергодіагностика,  алерген-специфічна імунотерапія

Реферат. Определение ко-сенсибилизации – важный этап в повышении эффективности аллерген-специфической иммунотерапии у больных поллинозом. Дитятковская Е.М., Белецкая С.В. С целью повышения эффективности аллерген-специфической иммунотерапии у пациентов с поллинозом было проведено определение у них профиля аллергенной сенсибилизации на молекулярном уровне, которое выполнено у 47 пациентов с клиническими проявлениями сезонного риноконьюнктивита и круглогодичного аллергического ринита в течение длительного времени. Аллергическое обследование больных включало сбор анамнеза, молекулярные методы исследования крови по технологии ALEX с определением уровня специфических антител класса lgE к мажорным и минорным компонентам пыльцевых и бытовых аллергенов и диагностические кожные пробы (прик-тест). Оценка основных клинических проявлений аллергического ринита проводилась по рекомендациям Европейской ассоциации аллергологов и иммунологов. Выраженность назальных симптомов определялась по шкале TNSS, глазных симптомов – по шкале TOSS. Интегральная оценка интенсивности клинической симптоматики аллергического ринита вычислялась как сумма баллов по основным симптомам. По результатам молекулярной аллергодиагностики определен профиль аллергологической сенсибилизации у пациентов с поллинозом, который установил наличие специфических lgE – антител к мажорным аллерго­компонентам пыльцы амброзии (nAmb a1) – у 91,5±4,1% пациентов, полыни (nArt v3, nArt v1) – у 40,4±7,2%, тимофеевки луговой (rPh1 p1, rPh1 p5b) – у 17,0±5,5%, клещей домашней пыли (Der p1, Der p2) – у 29,8±6,7%. Разработанный на основании молекулярной аллергодиагностики профиль аллергологической сенсибилизации к аллергокомпонентам позволяет получить полную и подробную информацию о сенсибилизации пациента (диагностировать настоящую аллергию), перекрестную реактивность к другим аллергенам, обосновать целесообразность и прогнозировать эффективность аллерген-специфической иммунотерапии. 

Ковач І.В., Копчак О.В., Бунятян К.А., Крячкова Л.В., Алєксєєнко Н.В., Біндюгін О.Ю. Прогностична модель виникнення раннього запалення в тканинах пародонта в пацієнтів з ортодонтичними конструкціями за біохімічними показниками ротової рідини

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254380 

Ключові слова: хронічний катаральний гінгівіт, раннє запалення, ортодонтичне лікування, ротова рідина, прогнозування

Реферат. Прогностическая модель возникновения раннего воспаления в тканях пародонта у пациентов с ортодонтическими конструкциями в полости рта по биохимическим показателям ротовой жидкости. Ковач И.В., Копчак О.В., Бунятян К.А., Крячкова Л.В.,  Алєксєєнко Н.В., Биндюгин А.Ю. Одним из основ­ных этиологических факторов риска и патогенетических механизмов развития воспалительных заболеваний пародонта является патология прикуса или зубочелюстные аномалии. Поэтому в последние годы ученые предпринимают попытки поиска новых маркеров, которые позволили бы прогнозировать течение заболевания на доклиническом этапе его диагностики, что позволило бы заниматься превентивным лечением. В последние годы ведущими маркерами следует считать отдельные белки ротовой жидкости, к которым относятся матриксные металлопротеиназы (ММР-8), которые могут гидролизовать основные белки во внеклеточном пространстве, и лактоферрин, кателицидин, белок Klotho. Цель – прогнозирование возникновения раннего воспаления в тканях пародонта у пациентов с несъемной ортодонтической аппаратурой путем изучения содержания белков в ротовой жидкости в динамике лечения. Среди 113 обследованных нами пациентов, которым проводилось ортодонтическое лечение с помощью несъемных конструкций, по данным клинического и лабораторного исследований, у 82 человек (72,57 %) имелись признаки раннего воспаления в тканях пародонта. Все обследованные молодые люди были учениками или студентами учебных заведений и обра­тились за консультацией и лечением в стоматологическую клинику. Биохимические исследования и их анализ проводились в ротовой жидкости пациентов в начале ортодонтического лечения и через 3 и 6 месяцев после установки несъемной ортодонтической аппаратуры. Ротовую жидкость собирали утром натощак, а количественное определение белков в ней проводили методом ИФА. Для предсказания вероятности раннего воспаления в тканях пародонта у пациентов с ортодонтическими конструкциями был проведен ранговый корреляционный анализ с определением коэффициентов корреляции Спирмена (r_s), ROC-анализ с определением оптимальной точки отсечения (Optimal cut-off point – OСР) – значение показателя для прогноза, и простую и множественную логистические регрессии с расчетом отношения шансов и построением прогностической модели (уравнения логистической регрессии). Для анализа факторов, на основании которых можно прогнозировать раннее воспаление тканей пародонта у пациентов с ортодонтическими конструк­циями в полости рта, был проведен корреляционный анализ, показавший, что наибольшие изменения имели следующие биохимические показатели ротовой жидкости, а именно: ММР-8 (rs=0 ,58; р<0,001), лактоферрин (rs=0,45; р<0,001), кателицидин (rs =-0,59; р<0,001) и белок Klotho (rs=-0,58; р<0,001), с которыми были установлены статистически значимые корреляционные связи. ROC-анализ применялся для оценки дискриминационной способности исследованных маркеров, показавших наличие статистически значимых корреляционных связей с ранними признаками воспалительного процесса в тканях пародонта. В результате корреляционного анализа установлено, что наиболее значимые изменения при воспалительном процессе в тканях пародонта имеют такие биохимические показатели ротовой жидкости, как ММР-8 (rs=0,58; р&lt;0,001), лактоферрин (rs=0,45; г&lt;0,001), кателицидин (rs=-0,59; г&lt;0,001) и белок Klotho (rs=-0,58; г&lt;0,001), с которыми были обнаружены средней силы, статистически значимые корреляционные связи . Шансы у пациентов с несъемными ортодонтическими конструкциями в полости рта по поводу развития воспаления в тканях пародонта увеличиваются в 4,2 раза.

Загорний М.М., Яворовський О.П., Рябовол В.М., Тищенко Н.І., Лобунець Т.Ф., Томила Т.В., Широков О.В., Рагуля А.В., Анісімов Є.М. Морфологічні, спектральні й токсикологічні особливості нового композитного матеріалу нанодіоксиду титану з наносріблом для використання в медицині та біології

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254381

Ключові слова: наноструктури, поверхневі дефекти, композит нанодіоксиду титану з наносріблом, нанопорошок діоксиду титану, гостра внутрішньоочеревинна токсичність, сенсибілізaційна дія, біологічна активність, анатаз

Реферат. Морфологические, спектральные и токсикологические особенности нового композитного материала нанодиоксида титана с наносеребром для использования в медицине и биологии. Загорный М.Н., Яворовский А.П., Рябовол В.Н., Тищенко Н.И., Лобунец Т.Ф., Томила Т.В., Широков А.В., Рагуля А.В., Анисимов Е.Н. Сегодня актуальным является получение и использование диоксида титана (нано-TiO₂) c адсорбционными, бактерицидными, вирулицидными и фунгицидными свойствами для изго­товления антибактериальных покрытий, для обеззараживания воздуха и воды. Параллельно с исследованиями физико-химических характеристик диоксида титана осуществлялась его токсикологическая оценка для предупреждения возможного вредного воздействия на человека и объекты биосферы с последующей оценкой класса опасности TiO₂. Для получения указанных полезных свойств нано-TiO₂ синтезировали нанопорошки диоксида титана и композит диоксида титана с серебром (нано-TiO₂/Ag) химическим осаждением мета­титановой кислоты, с добавлением нитрата серебра для композита при температуре 500-600°C. Уста­новлено, что синтезированные наноструктуры имеют следующие характеристики: анатазную кристал­лическую структуру TiO₂ (анатаз, рутил, брукит – природные кристаллические модификации TiO₂), размер наночастиц Ag составляет 35-40 нм, TiO₂ – 13-20 нм. Нанокомпозит имеет поверхностные дефекты кристал­лической решетки (вакансии кислорода, примеси, избыточные электроны или дырки), также на поверхности анатаза TiO₂ локализованы наночастицы серебра, что повышает адсорбционную, фотоката­литическую, биологическую (особенно антибактериальную) активность композитного материала нано-TiO₂/Ag. По параметрам острой внутрибрюшинной токсичности исследованный нанокомпозит отнесен к умеренно опасным веществам (материалам). Нано-ТіO₂ и нанокомпозит TiO₂/Ag не оказывают местно-раздражающего действия на кожу, но имеют слабо раздражающее действие на слизистую оболочку глаза, также характеризуются слабо выраженной способностью к сенсибилизации. 

Бердник О.В., Антомонов М.Ю., Полька Н.С., Рудницька О.П. Методологічні підходи до епідемологічного нагляду за хронічними неінфекційними захворюваннями

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254382

Ключові слова: хронічні неінфекційні хвороби, хронізація патології, епідеміологічний нагляд, громадське здоров’я

Реферат. Методологические подходы к эпидемиологическому надзору за хроническими неинфекционными заболеваниями. Бердник О.В., Антомонов М.Ю., Полька Н.С., Рудницька О.П. В условиях постоянного роста бремени хронических неинфекционных заболеваний эпиднадзор нуждается в дополнении традиционных статистических показателей здоровья критериями, характеризующими процессы хронизации патологии. Цель работы – научное обоснование и разработка статистических характеристик хронических неинфекционных заболеваний, пригодных для эпиднадзора в системе общественного здоровья. Использованы методы: библиографический; статистический (для анализа материалов о здоровье населения); математический (для конструирования формул и индексов); расчетный (для вычисления показателей хронизации патологии); эпидемиологический (для оценки хронизации болезней разных классов). Исходной статистической информацией служили материалы МЗ Украины о смертности, общей и первичной заболеваемости населения по шести классам болезней, к которым относятся наиболее распространенные хронические болезни. Предло­женный комплекс показателей, включающий и имеющиеся в научной литературе индексы, и разработанные нами, содержит следующие характеристики: статистические показатели официальной отчетности, показатели хронизации патологии, летальности и выживаемости популяции и индекс опасности хронических заболеваний, который можно считать интегрированным показателем, характеризующим хронические болезни. Были установлены разноплановые характеристики хронических неинфекционных заболеваний разных классов болезней, что  отражается, в частности, на соотношения между хроническими заболеваниями с сохраненной и утраченной жизнеспособностью. Для болезней костно-мышечной системы на один фатальный случай приходится более 9000 случаев хронических болезней с сохраненной жизнеспособностью; для болезней системы кровообращения этот показатель достигает лишь 58, а для новообразований – всего 22. Это кор­респондируется с оценкой индекса опасности хронических заболеваний (соответственно 0,7; 153,7; 328,5 у.е.). Использование предложенного комплекса показателей позволяет проводить сравнительный анализ опас­ности хронизации болезней отдельных классов, отслеживать изменение этих процессов во времени, является важной частью управления частотой и исходами хронических заболеваний. 

Толстанов О.К., Круть А.Г., Дмитренко І.А., Горачук В.В. Проблеми регулювання якості медичної допомоги в Україні та основні напрями їх вирішення

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254468

Ключові слова: якість медичної допомоги, акредитація, ліцензування, сертифікація, стандартизація

Реферат. Проблемы регулирования качества медицинской помощи в Украине и основные направления их решения. Толстанов О.К., Круть А.Г., Дмитренко И.А., Горачук В.В. Проблема улучшения качества медицинской помощи остается актуальной для мировых систем здравоохранения. В Украине используются общепризнанные в мире инструменты регулирования качества. Однако ряд исследований указывает на необходимость их совершенствования. Цель исследования – определить особенности применения между­народных инструментов регулирования качества медицинской помощи и обосновать концептуальные направ­ления их усовершенствования в Украине. Методы и материалы: системного подхода; сравнительного анализа; библиосемантический; концептуального моделирования; научные литературные источники, в т. ч. систе­матические обзоры из базы данных PubMed; отечественные нормативно-правовые документы. Основные результаты: установлено, что, в отличие от международных практик, в Украине лицензируется не про­фессиональная деятельность врачей, а хозяйственная деятельность учреждений здравоохранения и физических лиц-предпринимателей, занимающихся медицинской практикой; стандарты аккредитации не пересматривались с 2013 года. Отечественная адаптация клинических руководств приостановлена; серт­и­фикация систем управления качеством административно связана с аккредитацией. Все инструменты управления качеством жестко регулируются Министерством здравоохранения, без привлечения пред­стави­телей органов местного самоуправления, общественных организаций пациентов и медицинских работников. Предложены концептуальные направления усовершенствования инструментов регулирования качества: принятие закона о профессиональном лицензировании врачей; создание независимого агентства по аккреди­тации; обновление стандартов аккредитации, дополнение их стандартами безопасности пациентов в соот­ветствии с международными критериями; внедрение методического обеспечения аккредитации и сертифи­кации; подготовка инспекторов по аккредитации; внедрение методологии трейсера при проверке соблюдения стандартов аккредитации; возобновление адаптации международных клинических руководств на отраслевом уровне. 

Стрюков В.В., Гринько Т.В., Крупський О.П., Вазов Р.Г. Сучасний стан та стратегічні напрямки розвитку державного управління медсестринською освітою в Українi

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254469 

Ключові слова: система медичної освіти, державне управління, медсестринство, стратегічний розвиток, безперервне навчання, медична допомога, реформа, охорона здоров’я

Реферат. Сучасний стан та стратегічні напрямки розвитку державного управління медсестринською освітою в Українi. Стрюков В.В., Гринько Т.В., Крупський О.П., Вазов Р.Г. У статті представлені результати дослідження сучасного стану державного управління та стратегічних напрямків розвитку медсестринської освіти в Україні на прикладі Дніпропетровської області. Область була обрана тому, що посідає друге місце в Україні за чисельністю населення (перше місце – Донецька область). Метою дослідження є визначення стратегічних перспектив реформування та ефективного розвитку медичної галузі, зокрема системи освіти медичних працівників, на засадах дослідження сучасного стану державного управління охороною здоров’я. Стаття має концептуальний характер, тому були обрані такі методи дослідження: систематизація та узагальнення; аналіз та конкретизація; абстрактно-логічний. При аналізі наукової бази даних вітчизняних та зарубіжних дослідників було встановлено, що державне управління системою освіти середнього медичного персоналу, зокрема й системою охорони здоров’я, має кризовий стан та характери­зується глобальністю, довготривалістю та складністю. За результатами статистичної обробки первинних даних було з’ясовано, що, незважаючи на високий рівень підготовки випускників зі спеціальності «223 Медсестринство» ступенів фаховий молодший бакалавр та бакалавр за п’ять років (з 2016 до 2020 року), кількість середнього медичного персоналу зменшилось на 21,6004%, і ця негативна тенденція спостерігається й далі. Державне управління медсестринською освітою було визначено як особливий вид професійної діяльності, метою і результатом якої є забезпечення та динамічний розвиток галузі, основними механізмами якого є: нормативно-правовий, координаційний, організаційно-мотиваційний, освітньо-педагогічний, еко­номічний. У статті наголошується на необхідності розробки стратегічних напрямків розвитку державного управління в системі медичної освіти, яка б забезпечувала висококваліфікованими фахівцями медичні заклади з урахуванням ринку освітніх послуг та потреб суспільства; створення та впровадження дієвого механізму залучення ресурсів задля забезпечення потреб у медичній освіті, з урахуванням безперервного навчання, для підготовки висококваліфікованих фахівців. 

Мазур І.П., Лехан В.М., Рибачук А.В. Трансформації стоматологічної галузі за період незалежності України та їх вплив на доступність стоматологічної допомоги

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254470 

Ключові слова: охорона здоров'я, реформа, Україна, забезпеченість стоматологічними закладами, забезпеченість стоматологами, доступність стоматологічної допомоги

Реферат. Трансформации стоматологической отрасли за период независимости Украины и их влияние на доступность стоматологической помощи. Мазур И.П., Лехан В.Н., Рыбачук А.В. В статье представлен анализ трансформаций стоматологической отрасли в различные периоды развития системы здравоохранения с 1991 по 2020 год и их влияние на доступность стоматологической помощи. Материалами исследования послужили нормативно-правовые акты, статистические данные об инфраструктуре и человеческие ресурсы стоматологической отрасли в Украине. Использованы библиосемантический, исторический, аналитический, медико-статистический и биостатистический методы исследования. Проведен анализ обеспеченности стоматологическими учреждениями и врачами-стоматологами на разных этапах развития системы здравоохранения Украины. Трансформация системы здравоохранения Украины в 2015-2020 годах привела к значительному сокращению стоматологических учреждений и человеческих ресурсов в системе МЗ Украины при значительном увеличении количества частных клиник и стоматологов, оказывающих стоматологическую помощь. Доля работающих стоматологов в государственном секторе здравоохранения по отношению к частному сектору сокращается: в 2017 году 72% работали в коммунальных учреждениях и 28% – в частных учреждениях; в 2020 г. – 59,7% и 40,3% соответственно. Таким образом, трансформация системы здраво­охранения приводит к сокращению количества стоматологических учреждений и персонала в коммунальном секторе, которое не компенсирует интенсивное развитие частного сектора, уменьшает доступность стоматологической помощи. Внедрение инновационных технологий увеличивает трудоемкость работы сто­матологов и соответственно требует увеличения численности врачей-стоматологов. Политика в области стоматологического образования не позволяет подготовить достаточное количество стоматологов для отрасли и компенсировать миграционные процессы в европейские страны трудового стоматологического потенциала. 

Микичак І.В., Перепелична Р.Я., Борисова І.С. Дорожна карта реформування системи медико-соціальної експертизи України

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2022.1.254472