Лоскутов О.Є., Шпонька І.С., Бондаренко О.О., Бондаренко Н.С., Божко А.Г. Гістологічний і гістохімічних аналіз ранньострокових змін периімплантної кістки при оцінці остеоіндуктивних властивостей функціонально-захисних імплантних покриттів в експерименті

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241875

Ключові слова: кісткові імпланти, функціонально-захисні покриття, корундова кераміка, репаративна регенерація кісток, остеоіндукція, остеокласти, периімплантна регенерація

Реферат. Гістологічний і гістохімічних аналіз ранньострокових змін периімплантної кістки при оцінці остеоіндуктивних властивостей функціонально-захисних імплантних покриттів в експерименті. Лоскутов О.Є., Шпонька І.С., Бондаренко О.О., Бондаренко Н.С., Божко А.Г. Використання функціо­нально-захисних покриттів імплантів на основі корундової кераміки виглядає перспективним з точки зору стійкості, біоінертності та невисокої вартості. З метою вивчення гістологічних критеріїв оцінки остеоіндуктивних властивостей функціонально-захисних покриттів було досліджено 6 типів покриттів на тваринній експериментальній моделі: 90 щурам лінії Wistar було імплантовано 6 досліджуваних типів імплантатів з різними комбінаціями обробки поверхні (струменевою обробкою поверхні карбідом кремнію, обробкою поверхні плазмовим пальником з одночасним нанесенням оксиду алюмінію, порошкового титану і т.д.) з експозицією 1, 2 і 4 тижні. Після евтаназії проводили гістологічне дослідження декальцинованої кістки із зафарбовуванням трихромом Массона-Голднера і гістохімічною реакцією на остеокласти. Отримані результати продемонстрували достовірно більш високі остеоіндуктивні властивості функціонально-захисних покриттів з більш вираженою шорсткістю (R_a>10 мкм) порівняно з необробленою титановою поверхнею після 2 (р<0,01) і 4 (р<0,05) тижнів імплантації. Покриття з корундовою керамікою перешкоджало утворенню частинок зносу імпланта, що сприяло стабілізації новоствореної кістки. Таким чином, використання функціонально-захисних імплантних покриттів на основі корундової кераміки може підвищити виживаність конвенційних титанових імплантів, оскільки поєднання таких факторів, як шорсткість поверхні, механічна стійкість і хімічна інертність покриттів з корундовою керамікою забезпечує найкращі остеоіндуктивні якості матеріалів, що імплантуються. 

Бабкіна Т.М., Смирнова Г.С., Гладка Л.Ю., Поліщук О.В. Фактори ризику фібриляції передсердь та їх модифікація: новий погляд на багаторічну проблему

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241881 

Ключові слова: фібриляція передсердь, фактори ризику, модифікація факторів ризику, Американська асоціація серця

Реферат. Факторы риска фибрилляции предсердий и их модификация: новый взгляд на многолетнюю проблему. Бабкина Т.М., Смирнова А.С., Гладкая Л.Ю., Полищук Е.В. Фибрилляция предсердий (ФП) является одной из наиболее распространенных аритмий, которые диагностируют в клинической практике. На сегодня ФП является угрозой для здоровья, которая постоянно растет и ассоциируется с увеличением риска смертности, острых мозговых нарушений и сердечной недостаточности. Результаты многих исследований указывают на то, что заболеваемость ФП связана с такими факторами риска (ФР), как пожилой возраст, ожирение, гипертония, сахарный диабет, синдром обструктивного апноэ сна, употребление алкоголя, табака и др. Недавно опубликованные работы описывают положительное влияние изменения образа жизни на частоту развития ФП. Поэтому считается, что раннее выявление ФР и своевременное влияние на них может предотвратить или отсрочить появление ФП. Новые данные говорят о необходимости пересмотра ведения пациентов с ФП и занесения в рекомендации инструкций по изменению образа жизни и модификации ФР. В 2020 г. Американская ассоциация сердца представила научное заявление, в котором освещено взаимосвязь между модифицированными ФР и ФП, оговорено имплементацию стратегий для эффективной модификации ФР, а также выделены направления для новых исследований. Данные, которые есть на сегодня, позволяют сделать вывод, что коррекция ФР способствует снижению частоты возникновения ФП иногда эф­фективнее абляции и инвазивных подходов. Кроме того, даже когда пациентам показано проведение выше­указанных вмешательств, модификация ФГ ассоциируется с увеличением эффективности этих методик. Од­нако для разработки четкой стратегии по модификации ФР необходимо проведение большого числа рандомизированных исследований. Так, целесообразно изучение роли накопления пери / эпикардиального жира в риске и прогрессировании ФП; наиболее эффективных техник, направленных на снижение веса с долгосрочным успехом, и их влияния на течение ФП; влияние высокоинтенсивных интервальных тренировок на структурное и электрическое ремоделирование левого предсердия; а также уровня гликимичного контроля для пациентов с ФП.

Борисенко А.А., Антоненко А.М., Шпак Б.І., Омельчук С.Т., Бардов В.Г. Гігієнічна оцінка найбільш поширених способів обробки сільськогосподарських культур хімічними засобами захисту (огляд літератури)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241913

Ключові слова: пестициди, умови праці, професійний ризик, вид обприскування, екотоксикологічний ризик, дисперсність, біологічна ефективність

Реферат. Гігієнічна оцінка найбільш поширених способів обробки сільськогосподарських культур хімічними засобами захисту (огляд літератури). Борисенко А.А., Антоненко А.М., Шпак Б.І., Омельчук С.Т., Бардов В.Г. Світові стратегії, включаючи використання хімічних засобів захисту рослин, мають важливе значення у сферах вирощування безпечної рослинної продукції та здоров'я людини. Перспективним напрямком роботи профілактичної медицини, агрономії, агроекології та агроінженерії є оптимізація методів їх використання. Метою роботи була гігієнічна оцінка найбільш поширених та найновіших методів обробки сільськогосподарських культур хімічними засобами захисту. Біологічна ефективність різних видів пестицидів досягається різними нормами витрат робочого розчину. Найбільш поширеним способом застосування пестицидів є обприскування, що забезпечує внесення пестицидів у краплинно-рідкому стані та характеризується малою витратою діючої речовини на одиницю площі, варіабельно-контрольованим її розподілом на оброблювальній поверхні, забезпечує добре прилипання та утримання на об`єктах, дозволяє застосування комбінованих препаратів. Одним з найбільш дієвих способів мінімізації негативного впливу хімічних засобів захисту рослин та досягнення економічної успішності є раціональний підхід до вибору способу застосування пестицидів, оскільки враховується клас небезпеки пестицидів, наявність водоохоронних зон, чутливість цільових об’єктів та ін. Раціональне використання пестицидів включає в себе мінімізацію сумарного ефекту впливу пестицидів на здоров’я людини і навколишнє середовище та досягнення високої цільової біологічної ефективності. Дотримання методології вибору виду внесення пестицидів та підбору типу розпилювача є ключовим моментом в оптимізації раціонального використання хімічних засобів захисту рослин, що потребує детального вивчення як з позиції ефективності, так і безпечності. Контроль за дотриманням рекомендацій необхідно включити до санітарно-гігієнічного та санітарно-екологічного моніторингу. 

Степанов Ю.М., Завгородня Н.Ю., Завгородня О.Ю. Особливості харчової поведінки в дітей з різними формами неалкогольної жирової хвороби печінки

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241923

Ключові слова: діти, харчова поведінка, стеатоз печінки, неалкогольний стеатогепатит 

Реферат. Особливості харчової поведінки в дітей з різними формами неалкогольної жирової хвороби печінки. Степанов Ю.М., Завгородня Н.Ю., Завгородня О.Ю. Мета: вивчити особливості харчової поведінки дітей з різними формами неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) - простим стеатозом та неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ), зіставити отримані дані з особливостями харчової поведінки дітей без стеатозу печінки. Обстежено 120 пацієнтів віком від 7 до 16 років, середній вік пацієнтів становив 12,00±2,56 року. Визначення наявності стеатозу печінки проводилось методом транзієнтної еластографії за допомогою апарата «FibroScan^®502Touch» з оцінкою контрольованого параметру атенуації ультразвуку (САР). За показником САР, гендерспецифічними рівнями аланінамінотрансферази та індексом маси тіла пацієнти були розподілені на 4 групи: 1 групу склали 26 пацієнтів з НАСГ, 2 групу – 44 пацієнти з простим стеатозом печінки, 3 групу – 35 пацієнтів з ожирінням без стеатозу печінки, 4 групу (контрольну) – 15 пацієнтів з нормальною вагою без метаболічних порушень. Групи були однорідними за віком. Оцінка харчової поведінки (ХП) проводилась за допомогою педіатричної модифікації Голландського опитувальника харчової поведінки (DEBQ-С). Установлено, що в більшості пацієнтів з простим стеатозом печінки (75,0%) та НАСГ (84,6%) спостерігався емоційний тип ХП. Обмежувальний тип ХП домінував у дітей з ожирінням без стеатозу печінки (73,7%). При цьому сумарна бальна оцінка обмежувального типу ХП у дітей 3 групи була достовірно вищою порівняно з даними 4 групи (p<0,05). Екстернальний тип ХП зустрічався у 25% дітей з простим стеатозом і не спостерігався в дітей з НАСГ. Таким чином, діти з НАЖХП та ожирінням характеризуються підвищеною частотою розвитку різних типів нездорової харчової поведінки порівняно з дітьми з нормальною вагою, що вимагає проведення відповідної корекції і залучення психологів до команди фахівців, що займаються станом здоров'я дитини.

Савчук Р.В., Костєв Ф.І., Головко С.В., Дехтяр Ю.М., Залива К.А. Електроміографічні особливості промежини й тазового дна в пацієнтів з артифіційним сечовим міхуром

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241930 

Ключові слова: артифіційний сечовий міхур, електроміографія, промежина, тазове дно, рак сечового міхура

Реферат. Електроміографічні особливості промежини й тазового дна в пацієнтів з артифіційним сечовим міхуром. Савчук Р.В., Костєв Ф.І., Головко С.В., Дехтяр Ю.М., Залива К.А. Метою роботи було провести аналіз електроміографічних особливостей м’язів тазового дна і сфінктерного апарату в пацієнтів, які перенесли радикальну цистпростатектомію з формуванням артифіційного сечового міхура. Основну групу дослідження склали 57 пацієнтів з інвазивним раком сечового міхура, яким була проведена стандартна ради­кальна цистпростатектомія з формуванням артифіційного сечового міхура. Вивчення біоелектричної ак­тивності м’язової системи тазового дна шляхом комп’ютерної електроміографії (ЕМГ) сфінктерного апарату тазових органів було виконано на двоканальному комп’ютерному електроміографі "NeuroTrac™ MyoPlus4". Отримані результати дослідження біоелектричної активності м’язів тазового дна продемонстрували зниження амплітуди скорочень у режимі Work Average по промежинному електроду на 42,1% (р≤0,001), а по ректальному електроду – на 35,7% (р≤0,05) порівняно з групою контролю, що свідчить про низьку скорочувальну здатність м’язової діафрагми таза і може спричиняти інконтиненцію в пацієнтів з артифіційним сечовим міхуром. Середнє відхилення за всю тривалість сесії в режимі Work у групі пацієнтів з необладером по каналах А і В було вище в 2,3 (р≤0,05) і 1,9 (р≤0,05) раза відповідно порівняно з групою контролю.  Ці дані свідчать про незбалансованість м’язового тонусу тазового дна в пацієнтів після значного  реконструктивного втручання на органах малого таза, що може потенціювати уродинамічні порушення в досліджуваної групи пацієнтів. Середня амплітуда (Rest Average) активності біопотенціалів у стані спокою м’язів тазового дна по каналах А і В вище на 42,4 і 47,6% (р≤0,05) порівняно з групою контролю, що свідчить про недостатнє розслаблення і спокій поперечносмугастих м’язів і сфінктера. Незважаючи на зміну біоелек­тричних потенціалів з ректального електрода, у досліджуваній групі пацієнтів ознак функціональної недостатності анального сфінктера виявлено не було, на відміну від ступеня вираженості нетримання сечі, що корелювалося і відповідало результатам біоелектричних змін, отриманих по каналах А і В, аж до осциляцій і втрати повного контролю. Аналіз ЕМГ м’язів тазового дна дозволив виявити характерні зміни в показниках біопотенціалів тазових сфінктерів і вказав на їхній взаємозв’язок з клінічними особливостями реабілітації цієї групи пацієнтів і перспективність включення до комплексу лікування інконтиненції в пацієнтів з неоцистом методу біологічного зворотного зв’язку, що є похідною формою електроміографічного сигналу.

Дитятковський В.О., Абатуров О.Є., Науменко Н.В., Аліфіренко О.О., Філатова І.А., Таран С.М. Роль кутанного Т-клітинного атрактуючого хемокіну в розвитку різних фенотипів атопічного дерматиту в дітей

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241933 

Ключові слова: атопічний дерматит, діти, фенотипи, ризик, кутанний Т-клітинний атрактуючий хемокін

Реферат. Роль кутанного Т-клеточного атрактирующого хемокина в развитии разных фенотипов атопического дерматита у детей. Дитятковский В.А., Абатуров А.Е., Науменко Н.В., Алифиренко О.А., Филатова И.А., Таран С.М. Целью данного исследования было изучение риска развития разных фенотипов атопического дерматита (АД) у детей (изолированного или в сочетании с другими коморбидными атопическими заболеваниями (АЗ)) в зависимости от сывороточных концентраций кутанного Т-клеточного атрактирующего хемокина (CTACK)/CCL27. В основную группу были набраны 39 детей в возрасте от 3 до 18 лет, больных разными фенотипами АД – изолированным (18 пациентов) и в сочетании с коморбидными АЗ АР/АРК и/или БА (21 пациент). В контрольную группу были набраны 47 детей в возрасте от 3 до 18 лет, больных заболеваниями желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Всем детям было проведено определение сывороточных концентраций CTACK/CCL27 в крови. В полной основной группе средний уровень CTACK/CCL27 был достоверно выше по сравнению с больными контрольной группы: 4403,6 пг/мл (95% ДИ: 3726,2; 5148,7, p<0,001) и 3495,9 пг/мл (95% ДИ: 3197,8; 4186,8, p<0,001) соответственно. Средние сывороточные уровни CTACK/CCL27 у больных основной группы с различными фенотипами были выше таковых в полной основной группе: с изолированным АД – 4549.4 (НК; ВК: 3923,5; 5175,2, p<0,05), с АД, сочетанным с коморбидными АЗ – 5116,6 (НК, ВК: 4062,8; 6170,5, p<0,05). При фенотипах общего и изолированного АД пороговое значение сывороточного CTACK/CCL27 равно 3586,5 пг/мл (76,9% и 77,8% соответственно и 38,3% в контрольной группе). Риск развития при этой концентрации равен 5,37 (95% ДИ: 2,05; 14,07, p<0,001) для общего фенотипа АД и 5,64 (95% ДИ: 1,56; 20,32, p<0,05) для изоли­рованного фенотипа АД соответственно. При фенотипе АД, сочетанного с коморбидными АЗ, пороговое значение сывороточного CTACK/CCL27 равно 4308,8 пг/мл (66,7% в основной и 21,3% в контрольной группе). Риск развития данного фенотипа АД равен 7,40 (95% ДИ: 2,30; 23,76, p<0,001). Уровень концентрации CTACK/CCL27 в сыворотке крови является достоверным биомаркером риска развития различных фенотипов АД у детей. При сывороточной концентрации CTACK/CCL27 = 3658,5 пг/мл достоверный риск развития общего фенотипа АД равен 5,37, а изолированного АД=5,64. При сывороточной концентрации CTACK/CCL27 =4308,8 пг/мл достоверный риск развития фенотипа АД, сочетанного с коморбидными АЗ, равен 7,40.

Ліщук-Якимович Х.О., Гайдучок І.Г., Іщейкін К.Є., Чопяк В.В. Ефективність лікування хворих на системні автоімунні хвороби на тлі реактивації персистуючої Епштейна-Барр вірусної інфекції

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241936

Ключові слова: системні автоімунні хвороби, вірус Епштейна-Барр, противірусна терапія

Реферат. Ефективність лікування хворих на системні автоімунні хвороби на тлі реактивації персистуючої Епштейна-Барр вірусної інфекції. Ліщук-Якимович Х.О., Гайдучок І.Г., Іщейкін К.Є., Чопяк В.В. У статті представлені дослідження ефективності застосування препарату інозин пранобекс (ІП) у хворих на системні автоімунні хвороби (САХ) з реактивацією персистуючої Епштейна-Барр (EBV)-інфекції. Серед 380 хворих на САХ (системний червоний вовчак, системні васкуліти, ревматоїдний артрит, псоріаз) у 144 (37,9%) виявлено реактивацію EBV-інфекції на основі ідентифікації ДНК – вірусу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у трьох біосередовищах (кров, слина, зскрібок з місця ураження). 48 таких пацієнтів отримували інозин пранобекс (ІП) у дозі 50 г/кг на добу  протягом трьох місяців. Контроль ефективності лікування проводили, досліджуючи рівень експресії miR-146а, miR-155, miR EBV (BART-13 і BART-15), TLR9, кількість популяцій та субпопуляцій лімфоцитів. Після лікування за даними ПЛР спостерігалося зменшення реплікації вірусу в 66,7% випадків. Застосування ІП сприяло достовірному зниженню рівня специфічних антитіл класів IgM, IgG, підвищенню рівня експресії антизапальної miR-146а, зменшенню рівня експресії прозапальної miR-155, що може вказувати на посилення противірусного контролю. Дані проведеного дослідження вказували на зменшення експресії miR EBV (BART-13 і BART-15) та TLR9 на імунокомпетентних клітинах, що також можна віднести до критеріїв ефективності ІП. На ефективність застосування ІП вказували також стабілізація клітинних механізмів, а саме тенденція до нормалізації Т- і В-клітинних популяцій, зменшення числа натуральних кілерів та активованих клітин (CD25⁺, CD3⁺ HLA DR⁺). Натомість число лімфоцитів з супресивною активністю (CD4⁺25⁺) залишалось вірогідно підвищеним, стримуючи автоімунну агресію. Результати дослідження вказують, що застосування ІП для лікування реактивації персистуючої EBV-інфекції сприяло зниженню реплікативної активності вірусу; пригніченню агресивності автоімунних реакцій. Можна рекомендувати в якості критерію ефективності ІП зменшення експресії miR EBV (BART-13 і BART-15), а як критерій пригнічення автоімунних реакцій – зменшення експресії TLR9 на імунокомпетентних клітинах.

Фіщенко Я.В., Рой І.В., Кравчук Л.Д. Роль епідуральних стероїдних ін'єкцій у лікуванні больового синдрому в пацієнтів з дегенеративними змінами поперекового відділу хребта

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241938 

Ключові слова: епідуральні стероїдні ін'єкції, дегенеративні ураження, хребет

Реферат. Роль эпидуральных стероидных инъекций в лечении болевого синдрома у пациентов с дегенеративными изменениями поясничного отдела позвоночника. Фищенко Я.В., Рой И.В., Кравчук Л.Д. Эпидуральные стероидные инъекции поясничного отдела – это обычная интервенционная процедура, которая применяется для облегчения корешковых болей, возникающих в результате деге­неративных изменений в позвоночнике. Хотя в нескольких исследованиях проведена сравнительная оценка эпидуральных стероидных инъекций с плацебо с благоприятными исходами, необходимы рандомизированные контролируемые исследования в этом направлении. Цель исследования – оценить эффективность применения эпидуральных инъекций стероидов в лечении болевого синдрома у пациентов с дегенеративным поражением поясничного отдела позвоночника. В ходе исследований было отобрано 262 пациента с дегенеративным поражением позвоночника на одном или двух уровнях позвоночно-двигательного сегмента. Все пациенты первично получали эпидурально трансфораминально под флюороскопическим контролем инъекции стероидов на соответствующем уровне (уровнях) позвоночно-двигательного сегмента на базе отделения реабилитации ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины» в течение 2017-2019 гг. Из 262 пациентов, получавших эпидурально инъекции стероидов, 204 удалось уменьшить болевой синдром и избежать операции в течение одного года. Однако 58 пациентов испытали лишь незначительное облегчение боли и им было рекомендовано хирургическое лечение. В нашем исследовании пациентам с негативными результатами предлагали операцию после 1,98 процедур с интервалом в 3,7 месяца. В группе прооперированных пациентов предварительное применение инъекций стероидов не принесло облегчения состояния по результатам Oswestry Disability Index (ODI) и визуальной аналоговой шкалы боли (ВАШ), однако состояние этих пациентов значительно улучшилось после операции (p<0,05). Применение эпидуральных инъекций возможно в качестве терапии первой линии у пациентов с умеренными функциональными ограничениями, которые в последствии могут быть направлены на операцию при отсутствии положительного результата.

Гриб В.А., Третякова А.І., Тітов І.І., Чудовська Л.Д., Насонова Т.І., Слободін Т.М., Дорошенко О.О. Прогностичне значення діагностичних тестів у хворих на серопозитивну міастенію

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241941 

Ключові слова: серопозитивна міастенія, декремент-тест, електроміографія поодинокого м’язового волокна

Реферат. Прогностичне значення діагностичних тестів у хворих на серопозитивну міастенію. Гриб В.А., Третякова А.І., Тітов І.І., Чудовська Л.Д., Насонова Т.І., Слободін Т.М., Дорошенко О.О. Для під­твердження діагнозу міастенії (MG), крім клінічного спостереження динаміки слабкості м’язів, фармако­логічних та  функціональних проб, комп’ютерна томографія/магнітно-резонансна томографія (КТ/МРТ) середостіння, виявлення антитіл (АТ) до ацетилхолінових рецепторів (AChR) та до м’язової специфічної тирозинкінази (MuSK), застосовують електрофізіологічні тести: ритмічну стимуляцію нерва /декремент-тест/ та електроміографію поодинокого м’язового волокна (single-fibre EMG (SF-EMG) /джиттер/). Мета роботи – визначити можливий зв’язок між рівнем АТ до AChR, даними декремент-тесту, SF-EMG та ступенем тяжкості MG, серопозитивної до AChR, а також можливість оцінки ефективності патогенетичного лікування і прогнозування тривалості ремісії за результатами даних досліджень. Обстежений 31 пацієнт із міастенією, серопозитивною до AChR, серед яких було 19 (61,3%) жінок у віці від 19 до 74 років. Патерн м'язової слабкості оцінювали за шкалою Міжнародної клінічної класифікації тяжкості міастенії (MGFA). Проводили спірографію для виявлення ступеня дихальної недостатності. Кількість АТ до AChR визначали за допомогою імуноферментного аналізу (ELISA). Критерієм включення в дослідження був установлений діагноз серопозитивної міастенії з рівнем АТ до AChR більше 0,5 нмоль/л. Усім хворим було проведено електрофізіологічне дослідження. Хворих обстежували тричі: 1) при зверненні до лікаря (у стаціонарі або амбулаторно); 2) через 16 та 3) через 24 тижні від початку дослідження. Залежно від клінічного стану пацієнтам призначали лікування: піридостигмін, метилпреднізолон, азатіоприн. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою комп’ютера з програмним середовищем статистичних розрахунків «R». У динаміці спостереження в цілому відмічали зменшення рівня АТ до AChR та покращення стану хворих за класифікацією MGFA, але не було виявлено залежності (кореляції) між ступенем тяжкості міастенії та рівнем АТ до AChR на першому візиті (Kruskal-Wallis test: H (4, N=31)=2,23 p=0,69); на другому візиті (Kruskal-Wallis test: H (5, N=31)=9,44 p=0,09), а також на 3-му візиті (Kruskal-Wallis test: H (2, N=30)=2,74 p=0,25). Виявлено зв’язок концентрації АТ до AChR та тимектомії в анамнезі (Kruskal-Wallis test: H (1, N=7)=3,153752 p=0,07): з часом рівень антитіл зменшувався. Відхилення декремент-тесту були виявлені у 23 (74,2%) з 31 хворого, SF-ЕМГ – у 20 (95%) з 21 пацієнта. Аномальний джитер реєстрували в 100% випадків генералізованої форми міастенії. На всіх трьох візитах було встановлено кореляційний зв’язок між показником найвищого декремент-тесту симптомного м’яза хворого та ступенем тяжкості MG за MGFA (r=0,39; р=0,042), (r=0,35; р=0,048), (r=0,41; р=0,039); між значенням джитера та ступенем тяжкості MG за MGFA (r=0,54; р=0,032) (r=0,35; р=0,048), (r=0,61; р=0,034) відповідно візитам. Результати аналізу таблиць спряженості з використанням критерія Фішера дали змогу інформувати про найкращий метод лікування досліджуваних пацієнтів. Найефективнішим прогностичним тестом, що впливав би на вибір подальшої тактики лікування, вважається SF-EMG, але враховуючи складність і затратність його проведення, можна рекомендувати ритмічну стимуляцію в симптомних м’язах. Не рекомендується проводити моніторинг АТ до AChR з метою прогнозу перебігу захворювання, а використовувати цей тест тільки для встановлення серопозитивної міастенії.

Нетяженко В.З., Ткачишин О.В. Гемодинамічне навантаження на внутрішньочерепне артеріальне русло у хворих після перенесеного геморагічного інсульту як ускладнення гіпертонічної хвороби

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241957 

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, геморагічний інсульт, добове моніторування артеріального тиску, ультразвукове дослідження магістральних артерій шиї, гемодинамічне навантаження

Реферат. Гемодинамическая нагрузка на внутричерепное артериальное русло у больных после перенесенного геморрагического инсульта как осложнение гипертонической болезни. Нетяженко В.З., Ткачишин А.В. Целью исследования было сравнить гемодинамические нагрузки на внутричерепное артериальное русло, оцененное по показателям суточного мониторирования артериального давления и ультразвукового исследования магистральных артерий шеи, между группой больных гипертонической болезнью через ≥6 месяцев после перенесенного геморрагического инсульта и группой больных гипертонической болезнью без осложнений. Первая из вышеуказанных – основная группа (n=94; возраст – 54,4±0,9 года), вторая – группа сравнения (n=104; возраст – 53,7±0,9 года). Показатели суточного мониторирования артериального давления в основной группе и группе сравнения соответственно: среднее систолическое артериальное давление днем 109,6±1,6 и 121,1±1,1 мм рт. ст., минимальное – 74,4±2,0 и 82,3±12,5 мм рт. ст., максимальное – 168,2±1,9 и 161,9±1,7 мм рт. ст., p<0,05. Показатели сигмы систолического артериального давления днем (17,9±0,6) и средней реальной вариабельности систолического артериального давления (11,31±0,26 мм рт.ст.) были больше в основной группе (p<0,01). Показатель гипербарической нагрузки систолического артериального давления днем был больше в основной группе и составил 403,6±25,9 против 231,7±12,1 мм рт. ст. × ч. в группе сравнения (p<0,01). Максимальное пульсовое артериальное давление за 24-часовой интервал – 74,2±2,0 и 66,4±0,9 мм рт. ст. соответственно (p<0,01). Показатели ультразвукового исследования магистральных артерий шеи в основной группе в правых и левых сосудах соответственно: пульсационный индекс Гослинга общей сонной артерии – 1,578±0,059 и 1,552±0,042, внутренней сонной артерии – 1,210±0,044 и 1,102±0,037, позвоночной артерии – 1,191±0,030 и 1,150±0,023. Указанные показатели были больше в основной группе, чем в группе сравнения (p<0,01). Диаметры всех магистральных артерий шеи были больше у лиц основной группы (p<0,01). Таким образом, по указанным показателям, которые ассоциируются с большим риском развития цереброваскулярных событий, было установлено большие гемодинамические нагрузки на внутричерепное артериальное русло у лиц основной группы, чем у лиц группы сравнения, несмотря на меньшие средние показатели систолического артериального давления.

Кравченко Б.С., Клименко А.В., Клименко В.М., Сергєєва Л.Н. Порівняльний аналіз оперативних втручань з приводу післяопераційної вентральної грижі в пацієнтів з ожирінням

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241958 

Ключові слова: лапароскопічна герніопластика, післяопераційна вентральна грижа, відкрита герніопластика, індекс маси тіла

Реферат. Сравнительный анализ оперативных вмешательств по поводу послеоперационной вентральной грыжи у пациентов с ожирением. Кравченко Б.С., Клименко А.В., Клименко В.Н., Сергеева Л.Н. Проблема хирургического лечения послеоперационных вентральных грыж на сегодняшний день остается актуальной. В настоящее время предложено большое количество методов оперативных вмешательств при грыжах передней брюшной стенки, разнообразие которых требует систематизации и анализа ближайших и отдаленных результатов лечения. Цель исследования: проанализировать эффективность выполнения лапароскопической герниопластики у больных с послеоперационной вентральной грыжей с индексом массы тела ˃30 кг/м². Проанализированы результаты лечения 29 больных с послеоперационной вентральной грыжей. Мужчин – 8 (27,5%), женщин – 21 (72,5%). У 16 (55,2%) пациентов (основная группа) выполнена лапароско­пическая герниопластика – IPOM, у 13 (44,8%) пациентов (группа сравнения) выполнена открытая гернио­пластика с фиксацией сетчатого трансплантата в позиции Sublay. Анализ продолжительности оперативного вмешательства указывает, что при открытой герниопластике наблюдается достоверное увеличение длительности оперативного вмешательства р˂0,0001. Сопоставление продолжительности операций в обеих группах в зависимости от индекса массы тела также указывает на зависимость срока оперативного вмешательства от этого показателя. Таким образом, в группе сравнения наблюдалась тенденция к увеличению продолжительности времени операции с увеличением массы тела больных с достоверной разницей продолжительности операции между основной группой и сравнения. Продолжительность нахождения пациента в стационаре и возникновения респираторных осложнений коррелирует с уровнем после­операционной боли и длительностью оперативного вмешательства. Послеоперационные осложнения в виде жидкостных скоплений в раневой зоне брюшной стенки зависят от метода оперативного вмешательства, расположения сетчатого трансплантата. Использование лапароскопической герниопластики – IPOM у пациентов с ожирением достоверно улучшает результаты оперативного вмешательства за счет уменьшения уровня послеоперационной боли, сокращения длительности оперативного вмешательства, отсутствия осложнений в раннем и отдаленном послеоперационном периоде. При выборе метода оперативного вмешательства у больных с послеоперационной вентральной грыжей следует отдавать предпочтение лапароскопической герниопластике IPOM.

Болонська А.В., Сорокіна О.Ю. Лікування та профілактика середньотяжких та тяжких форм бронхолегеневої дисплазії в передчасно народжених новонароджених

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241961 

Ключові слова: бронхолегенева дисплазія, недоношені, новонароджені, респіраторна підтримка, профілактика

Реферат. Лікування та профілактика середньотяжких та тяжких форм бронхолегеневої дисплазії в передчасно народжених новонароджених. Болонська А.В., Сорокіна О.Ю. Розвиток бронхолегеневої дисплазії в передчасно народжених новонароджених призводить до затримки неврологічного та психо­моторного розвитку, поведінкових порушень та асоційовано зі збільшенням частоти повторних госпіталізацій та тривалого стаціонарного лікування. Метою цього дослідження стало визначення предикторів розвитку середньотяжкої та тяжкої бронхолегеневої дисплазії в структурі інтенсивної терапії передчасно народжених новонароджених. У дослідження було включено 127 дітей строком гестації 28-32 тижні з діагнозом респіраторного дистрес синдрому з двох неонатальних відділень м. Дніпра в період з 2016 до 2020 р. Результати дослідження виявили, що тривалість знаходження на штучній вентиляції легень, дотація кисню вище 30% у вдихуваній суміші та використання кардіотропів/вазопресорів збільшує ризик розвитку бронхолегеневої дисплазії на 15-20% з кожним днем використання таких методів терапії. Таким чином, виявлення цих факторів ризику в структурі інтенсивної терапії недоношеності дозволяє покращити та зважено провадити деякі підходи в лікуванні таких пацієнтів та зменшити частоту розвитку бронхолегеневої дисплазії середньотяжкого та тяжкого ступеня тяжкості.

Кравець О.В., Єхалов В.В., Кріштафор Д.А., Зозуля О.О., Волков О.О., Власов О.О. Формування вихідних змін гемодинаміки та водних секторів у пацієнтів високого хірургічного ризику під впливом гострої абдомінальної патології

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241962 

Ключові слова: гостра абдомінальна патологія, дегідратація, об’ємне виснаження, водні сектори

Реферат. Формування вихідних змін гемодинаміки та водних секторів у пацієнтів високого хірургічного ризику під впливом гострої абдомінальної патології. Кравець О.В., Єхалов В.В., Кріштафор Д.А., Зозуля О.О., Волков О.О., Власов О.О. Серед головних чинників патологічних змін, що супроводжують гостру абдомінальну патологію, виділяють запальний процес очеревини та дефіцит рідини внаслідок її патологічних втрат. Метою нашого дослідження було провести аналіз вихідного стану водних секторів організму та гемодинаміки в пацієнтів високого хірургічного ризику при гострій хірургічній абдомінальній патології. Було обстежено 157 пацієнтів з гострою абдомінальною патологією, які потребували екстреної лапаротомії. Наяв­ність та ступінь дефіциту рідини визначалися клінічно за пробою на гідрофільність тканин за П.І. Шелестюком, лабораторно – за допомогою оцінки рівнів гематокриту, електролітів крові, вазопресину (антидіуретичного гор­мону (АДГ)) та мозкового натрійуретичного пропептиду (МНП), а також середнього об’єму еритроцита та осмолярності плазми. Методом неінвазивної біоімпедансометрії вивчали показники водних секторів організму та центральної гемодинаміки. На основі показників концентрації кисню в артеріальній та венозній крові розраховували загальне споживання (VO₂) та доставку кисню (DO₂), коефіцієнт екстракції кисню (О₂ЕR). Виявлені зміни свідчать про дефіцит внутрішньосудинної рідини та супутню гемоконцентрацію на тлі нормального вмісту електролітів та осмолярності плазми. У пацієнтів високого хірургічного ризику з 2 ступенем дегідратації за П. І. Шелестюком невідкладна хірургічна патологія органів черевної порожнини зменшує об’єм рідини позаклітинного простору на 19,1% (p=0,019) від норми за рахунок зниження об’ємів інтерстицію та внутрішньосудинної рідини відповідно на 20,7% (p=0,002) та 16,3% (p=0,001) від регіональних показників, що формує в пацієнтів стан «об’ємного виснаження» середнього ступеня тяжкості. Це супроводжується збільшенням концентрації АДГ на 16,7% (p=0,041) понад норму при нормальному рівні МНП. Ударний об'єм знижується на 28,8% (р=0,021) від норми на тлі тахікардії (збільшення ЧСС на 39,7% (р=0,001) понад норму) та судинного спазму (підвищення загального периферичного опору судин на 86,9% (p=0,001) понад контрольні показники), що підтримує нормодинамічний тип кровообігу (серцевий індекс – 3,2 (0,4) л/хв/м²) на тлі зниження ударного та периферичного перфузійного індексів відповідно на 41,3% (p=0,002) та 55,2% (p=0,002) від норми. DO₂ знижується на 11,1% (p=0,011) від норми при підвищеному на 16,3% (p=0,004) понад норму VO₂, що призводить до зниження утилізації кисню на 7,2% (p=0,041) від норми.

Лященко Ю.В., Юр’єва Л.М. Клінічні особливості порушень сну при тривожних розладах невротичного та органічного генезу

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241966

Ключові слова: компоненти тривоги, невротичні розлади, порушення сну, органічний тривожний розлад

Реферат. Клінічні особливості порушень сну при тривожних розладах невротичного та органічного генезу. Лященко Ю.В., Юр’єва Л.М. Між диссомнією та психічним захворюванням існує двоспрямований зв'язок. Розлади сну можуть впливати на тяжкість перебігу основного захворювання, ускладнювати процес лікування, а також підвищувати ризик рецидиву в подальшому. Крім того, існує чітка залежність тяжкості порушень сну від патологічної тривоги. Мета дослідження – вивчення клінічних особливостей і взаємозв'язку порушень сну і тривоги у хворих на тривожні розлади невротичного й органічного ґенезу. Для вирішення поставленої мети було проведено дослідження 120 хворих з тривожно-депресивними розладами, які були розподілені на дві групи залежно від генезу захворювання. У першу групу входили пацієнти з тривожно-депресивним розладом, тривожно-фобічним розладом та генералізованим тривожним розладом. Другу групу склали пацієнти з органічним емоційно-лабільним та органічним тривожним розладами. Дослідження проводилося за допомогою клініко-психопатологічного методу, доповненого психометричними шкалами, а також методу статистичної обробки. За результатами дослідження було виявлено, що в пацієнтів з тривожними розладами органічного рівня вираженість  інсомнії достовірно вище порівняно з групою хворих з невротичними розладами. Після проведення аналізу компонентів патологічної тривоги було встановлено, що в групі хворих невротичного генезу переважали компоненти емоційного дискомфорту й тривожної оцінки перспектив, а в групі хворих з тривожними розладами органічного рівня найбільш вираженими були асте­нічний та фобічний компоненти тривоги. Також за результатами кореляційного аналізу був виявлений взаємо­зв'язок ступеня вираженості компонентів тривоги й тяжкості інсомнії. Розуміння змістового характеру патологічної тривоги і клінічних проявів розладів сну дасть можливість створити відповідні диференційовані реабілітаційні програми лікування хворих на тривожно-депресивні розлади з порушеннями сну.

Захаров С.В., Захаров В.К., Горбунцов В.В. Особливості біохімічних показників і вмісту ферментів у сироватці крові хворих на сифіліс, ко-інфікованих вірусними гепатитами В і С у процесі лікування

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.241971 

Ключові слова: вірусний гепатит В, вірусний гепатит С, результати лікування, сифіліс, функціональний стан печінки

Реферат. Особливості біохімічних показників і вмісту ферментів у сироватці крові хворих на сифіліс, ко-інфікованих вірусними гепатитами В і С у процесі лікування. Захаров С.В., Захаров В.К., Горбунцов В.В. Мета роботи – до та після лікування визначити функціональний стан печінки та вміст у сироватці крові ферментів і біохімічних показників у хворих на сифіліс, ко-інфікованих вірусними гепатитами В і С. Результати дослідження засновані на даних комплексного обстеження до і після лікування 35 хворих тільки на сифіліс і 127 хворих на сифіліс, ко-інфікованих вірусними гепатитами В і С. Методи обстеження: гепато­графія, реогепатографія, вміст ферментів і біохімічні показники, які визначалися в сироватці крові. За результатами радіонуклідної гепатографії встановлено, що порушення функціональної здатності печінки виникають уже на ранніх етапах хвороби. Найбільш суттєві порушення були у хворих з давністю інфекції більше 12 місяців і в пацієнтів, ко-інфікованих вірусними гепатитами В і С. Виявлено порушення пігментного обміну, підвищення активності трансаміназ при ранньому прихованому сифілісі. При ко-інфекції вірусними гепатитами В і С спостерігається підвищення загального білірубіну, лактатдегидрогенази, аланінамінотрансферази, аспарта­тамінотрансферази й альбуміну. Диспротеїнемія спостерігається у хворих на ранній прихований сифіліс, ко-інфікованих гепатитом С. У хворих на ранній прихований сифіліс, під час лікування яких застосовували імуно­модулятори, відзначається тенденція до нормалізації цих показників. У хворих на сифіліс уже на ранніх стадіях захворювання спостерігається порушення функціонального стану печінки. Найбільш виражені порушення біохімічних показників та активності ферментів печінки спостерігаються у хворих на сифіліс, ко-інфікованих вірусними гепатитами В і С, а також у хворих тільки на ранній прихований сифіліс з давністю зараження більше 12 місяців; у такому випадку доцільно використовувати препарати, що впливають на імунну систему.

Дюдюн А.Д., Поліон Н.Ю., Поліон Н.М. Нозоморфоз захворювань, викликаних урогенітальними інфекціями

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242083 

Ключові слова: урогенітальні інфекції, клініка, діагностика 

Реферат. Нозоморфоз захворювань, викликаних урогенітальними інфекціями. Дюдюн А.Д., Поліон Н.Ю., Поліон Н.М. Однією з реальних загроз здоров'ю наступного покоління є захворювання, викликані інфекціями, що переважно передаються статевим шляхом. Частота цих захворювань постійно збільшується серед населення України та інших країн. Метою нашої роботи було встановлення особливостей клінічних проявів захворювань, що викликаються урогенітальними інфекціями (УГІ) на сучасному етапі. Під нашим спостереженням перебувало 577 пацієнтів з інфекціями, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), 83% з них були у віці найбільшої соціально-економічної та сексуальної активності. У комплекс методів обстеження хворих включені: фізикальне й загальноклінічне дослідження, лабораторні дослідження на виявлення ІПСШ та умовно-патогенних мікроорганізмів. Комплексне обстеження дозволило виявити урогенітальний хламідіоз у 395 (68,5%) пацієнтів, трихомоніаз у 381 (66,03%), уреаплазмоз у 240 (41,6%), у 80 (13,9%) – мікроорганізми, що асоційовані з бактеріальним вагінозом, і в 75 (13,0%) – урогенітальний кандидоз. Моноінфекція діагно­стована тільки в 61 (10,6%) пацієнта. Серед обстежених нами хворих запальний процес сечостатевих органів підтримувався двома інфекційними агентами в 487 (84,4%), трьома і більше – у 52 (9,0%) спостережуваних хворих. Ураження сечостатевої системи ІПСШ відбувається при наявності декількох інфекційних агентів. Клінічні прояви захворювань, викликаних ІПСШ, були безсимптомними або малосимптомними. Безсимптомний перебіг захворювань, викликаних ІПСШ, призводить до хронічного тривалого перебігу патологічного процесу з утворенням декількох вогнищевих уражень і резидуальних явищ, у тому числі проліферативних новоутворень.

Павлиш О.С., Снісарь В.І. Особливості показників неінвазивної церебральної оксиметрії та центральної гемодинаміки в дітей раннього віку з гідроцефалією

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242093

Ключові слова: гідроцефалія, діти, церебральна оксиметрія, гемодинаміка, анестезія

Реферат. Особливості показників неінвазивної церебральної оксиметрії та центральної гемодинаміки в дітей раннього віку з гідроцефалією. Павлиш О.С., Снісарь В.І. Гідроцефалія є одним з найбільш поширених захворювань нервової системи в дітей раннього віку. Особливостями структурно-морфологічніх змін головного мозку в дітей з гідроцефалією є переважання ознак перивентрикулярної ішемії мозкової тканини за рахунок порушення мозкового кровообігу. Незважаючи на існування великої кількості методів оцінки церебральної гемодинаміки, у сучасній літературі є лише обмежені відомості про показники кисневого статусу головного мозку під час використання різних видів анестезії в дітей. Метою роботи була оцінка динаміки  показників неінвазивної церебральної оксиметрії та центральної гемодинаміки в дітей раннього віку з гідроцефалією при проведенні вентрикулоперитонеального шунтування. У дослідження було включено 59 дітей раннього віку з набутою формою гідроцефалії, котрим проводилось вентрикулоперитонеальне шунтування. У 34 дітей була проведена тотальна внутрішньовенна анестезія пропофолом; у 25 дітей – тоталь­на інгаляційна анестезія севофлюраном. Інтраопераційно виконувався  контроль життєво важливих функцій пацієнта: систолічного артеріального тиску, діастолічного артеріального тиску, середнього артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, регіонарної сатурації, рівня вуглекислого газу на видиху, концентрації севофлюрану на вдиху й видиху, показники неінвазивної церебральної оксиметрії. У дітей з набутою гідро­цефалією показники церебральної оксиметрії знаходяться на рівні реґіонарної норми. Вико­ристання севофлюрану призводить до підвищення церебральної оксигенації за рахунок пригнічення церебральних метаболічних потреб у кисні та вазодилатації судин з підвищенням мозкового кровотоку. Тотальна внутрішньовенна анестезія не змінює показники інтраопераційної церебральної оксигенації, призводить до гемодинамічних змін у вигляді зменшення ударного об’єму, що може свідчити про те, що пропофол зменшує рівень споживання кисню головним мозком зі зниженням мозкового кровотоку на тлі пригнічення гемодинаміки.

Аряєв М.Л., Сеньківська Л.І. Домашнє і шкільне насильство щодо низькорослих дітей з дефіцитом гормона росту

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242113 

Ключові слова: дефіцит гормону росту, занедбаність, фізичне насильство, психологічне насильство, шкільний булінг

Реферат. Домашнее и школьное насилие по отношению к низкорослым детям с дефицитом гормона роста. Аряєв Н.Л., Сеньковская Л.И. Работа посвящена оценке частоты семейного (запущенность, агрессивные методы наказания) и школьного (буллинг) насилия среди низкорослых детей с дефицитом гормона роста (ДГР) в сравнении с детьми с нормальным ростом. В основной группе находились 94 ребенка с ДГР в возрасте 7,2±0,4 года. В контрольную группу были включены 310 здоровых детей в возрасте 7,1±0,3 года. Признаки насилия в семье (запущенность, агрессивные методы наказания) и школе (школьный буллинг) выявлялись методом анкетирования детей и родителей. Школьный буллинг оценивался с помощью анкеты The Olweus Bully/Victim Questionnaire, адаптированной на украинском и русском языках. Для проверки статистических гипотез о различиях относительных частот в двух независимых выборках использовали критерий хи-квадрат (χ2). Не были обнаружены различия в частоте запущенности (neglect) в основной группе (8,5% ) по сравнению с контрольной (9,5%), р>0,05. Установлена одинаковая частота применения неагрессивных методов воспитания без физических и психологических наказаний как в основной (31,9%), так и в контрольной группах (39,6%; р=0,25). Не выявлена повышенная физическая агрессивность по отношению к детям с ДГР: частота физических наказаний составляла 29,8% и не отличалась от контрольной группы – 35,3% (р=0,4). В основной группе чаще применялись психологические методы наказания (38,3%) по сравнению с контрольной группой (25,1%; р=0,04). Школьный буллинг в отношении детей с ДГР выявлялся чаще (27,2%) по сравнению с контрольной группой (17,7%; р=0,04). У мальчиков основной группы частота школьного буллинга была в 2 раза выше, чем у мальчиков контрольной группы. В группе детей с ДГР, по сравнению с контрольной группой, жертвы школьного буллинга чаще испытывали угнетенное настроение (30,8% против 12,7%; р=0,05), реже имели друзей (42,3% в сравнении 78,2%; р=0,001) и чаще ощущали одиночество (26,9% против 9,1%; р=0,04).

Іщенко О.В., Степанський Д.О. Мікробіологічні особливості Pseudomonas aeruginosa в дітей з муковісцидозом

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242130 

Ключові слова: муковісцидоз, хронічна інфекція, Pseudomonas aeruginosa, мікробіом дихальних шляхів, резистентність 

Реферат. Мікробіологічні особливості Pseudomonas aeruginosa в дітей з муковісцидозом. Іщенко О.В., Степанський Д.О. Метою дослідження було з’ясувати частоту інфекції Pseudomonas aeruginosa серед дітей з муковісцидозом (МВ) у Дніпровському регіоні та надати мікробіологічну характеристику отриманим ізолятам. Дослідження проводилось із січня 2019 року до грудня 2020 року. Критерії включення – дитячий вік та генетично підтверджений діагноз МВ. Основний метод дослідження – бактеріологічний з ідентифікацію ізолятів за біохімічними показниками; чутливість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом. Матеріал – слиз із глибокого мазка із задньої стінки глотки, мокротиння, промивні води трахеобронхіального лаважу. Критерії Leeds – для стратифікації осіб з хронічною інфекцією. У дослідженні взяла участь 21 дитина. Відібрано 183 зразки з дихальних шляхів, отримано 49 ізолятів P. aeruginosa. Найважливішими співіснуючими патогенами були Staphylococcus aureus, Aspergillus spp. та Candida spp. У нашому дослідженні інфекція P. aeruginosa була асоційована з Aspergillus spp. (χ²=20,952; df=1; p˂0,001). Колонії P. aeruginosa з мукоїдним фенотипом мали у 24,49% випадків. P. aeruginosa показала варіабельну чутливість до різних груп анти­мікробних  засобів, але найбільшу резистентність зареєстрували до пеніцилінів. Мукоїдні ізоляти були більш стійкими до пеніцилінів (p˂0,001) та цефалоспоринів (p=0,036). Інфекція P. aeruginosa є поширеною серед дітей з МВ, на кінець 2020 року три дитини в Дніпровському регіоні мають хронічну легеневу інфекцію P. aeruginosa. Ймовірність інфікування Aspergillus spp. вище серед пацієнтів з поточною інфекцією P. aeruginosa. Мукоїдні ізоляти показують більш високу резистентність.  

Ідашкіна Н.Г., Гудар’ян О.О., Самойленко І.А., Шандиба С.І. Терапія сповільненої консолідації переломів нижньої щелепи

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242154 

Ключові слова: перелом нижньої щелепи, сповільнена консолідація, остеогенез, збагачений тромбоцитами фібрин, морфогенетичний білок кістки

Реферат. Терапія сповільненої консолідації переломів нижньої щелепи. Ідашкіна Н.Г., Гудар’ян О.О., Самойленко І.А., Шандиба С.І. Мета дослідження – підвищення ефективності лікування сповільненої консолідації переломів нижньої щелепи шляхом розробки та клінічного тестування інтегрованої терапії з використанням факторів росту та морфогенетичного білка кістки-2. Клінічний матеріал ґрунтується на дослідженні 62 пацієнтів з проблемною консолідацією переломів нижньої щелепи. Для визначення мінеральної щільності кістки обстеження проводили на конуснопроменевому комп'ютерному томографі Planmeca Promax 3D (Фінляндія) з рентгенівським випромінювачем 85 кВ 5-7 мА на 7-у та 21-у добу дослідження. Оцінка щільності кісткової тканини щелеп проводилась за класифікаціями U. Lekholm і G. Zarb (1985), а також за С. Mish (1990). Кісткова тканина зі щільністю більше 850 одиниць розглядалася як інтактна щільна кістка, з показниками від 350 до 850 одиниць – як відносно інтактна, пухка кістка, менше 350 одиниць Хаунсфілда – локальний остеопороз. Статистичну обробку матеріалів здійснювали стандартними методами варіаційної статистики із використанням пакета прикладних програм STATISTIKA (версія 6.1; Statsoft Inc., USA) (ліц. № AGAR 909E415822FA). У терапії сповільненої консолідації переломів нижньої щелепи було застосовано розроблений комплекс, що включає стронцію ранелат – препарат з остеотропною дією, антиоксидант Мексидол, рекомбінантний імуномодулятор інтерлейкін людини-2 та місцеве введення збагаченого тромбоцитами фібрину, що містить численні фактори росту вздовж лінії перелому нижньої щелепи або морфогенетичного білка кістки-2 у більш складних випадках. Спостерігалось покращення репаративних процесів у 58 хворих. У будь-якому випадку не було необхідності проводити додаткові хірургічні втручання для остеосинтезу або графтингу кістки. Основна програма лікування хворих із затримкою консолідації переломів нижньої щелепи повинна впливати на всі компоненти патогенезу цього ускладнення: вона має включати остеотропні препарати, антиоксиданти та імуномодулятори. Включення до комплексної терапії збагаченого тромбо­цитами фібрину позитивно впливає на якість кісткового регенерату та строки лікування, забезпечуючи нормалізацію клініко-лабораторних показників у строки до 21-ї доби. Найкраще оптимізації репаративного остеогенезу в комплексній терапії сповільненої консолідації переломів нижньої щелепи сприяє додаткове ін’єкційне введення рекомбінантного морфогенетичного білка кістки-2. Така тактика дозволяла забезпечити сприятливий перебіг за типом первинно відтермінованого зрощення у всіх пацієнтів (8 з 8).

Ковач І.В., Варжапетян С.В., Бунятян Х.А., Рейзвих О.Е., Бабеня А.А., Строгонова Т.В. Мікробний пейзаж та імунний статус при верхньощелепному синуситі стоматологічного походження

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242157 

Ключові слова: стоматогенний верхньощелепний синусит, мікробіота, ятрогенний синусит, диференціальна діагностика

Реферат. Мікробний пейзаж та імунний статус при верхньощелепному синуситі стоматологічного походження. Ковач І.В., Варжапетян С.В., Бунятян Х.А., Рейзвих О.Е., Бабеня А.А., Строгонова Т.В. Ороантральне співустя є елементом, який перешкоджає відновленню гомеостазу у верхньощелепному синусі через постійний потік мікробіоти з порожнини рота та спричиняє часте загострення синуситу. Проведене нами дослідження дозволило встановити, що сапрофітні коки та гриби з порожнини рота становлять більшу частину мікробіоти верхньощелепної пазухи в пацієнтів з ороантральним сполученням. При цьому гриби становлять 25,0%, грампозитивні бактерії – 41,7%, грамнегативні бактерії – 33,3%. Переважають грампо­зитивні коки роду Staphylococcus spp.: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (33,3%). Другими за поширеністю були гриби C. albicans (16,7%). Ми виявили помірне підвищення моноцитів у крові 69,2% пацієнтів, що може бути пов’язано з початком стадії гострого запалення. Наявність грибів свідчить про можливе порушення місцевого імунітету. Середній рівень загального IgЕ сироватки крові в досліджуваній групі становив 226,2 (70,4) МО/мл та перевищував норму майже в 2,26 раза. Рівні великих циркулюючих імун­них комплексів (ЦІК) були нормальними у всіх пацієнтів у групі з оронтральною фістулою. Середнє значення малих ЦІК становило 170,2 (4,23) оптичних одиниць (ОО), що в 1,06 раза перевищувало верхню границю норми (160 ОО). Рівень загального сироваткового Ig Е вказує на алергічну сенсибілізацію організму. Виявлене підвищення рівня ЦІК малих та середніх розмірів у сироватці може свідчити про сприйнятливість цієї категорії хворих до розвитку імунопатологічних реакцій.

Цимбалюк В.І., Вадзюк С.Н., Толокова Т.І., Табас П.С. Поширеність передчасних пологів в умовах глобального потепління

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242167 

Ключові слова: глобальне потепління, передчасні пологи, дитяча смертність, несприятливі наслідки вагітності

Реферат. Поширеність передчасних пологів в умовах глобального потепління. Цимбалюк В.І., Вадзюк С.Н., Толокова Т.І., Табас П.С. Досліджено динаміку та ймовірний асоціативний зв’язок глобального потепління із поширенням передчасних пологів в Україні за 2009-2018 рр. з метою формування сучасних уявлень щодо прогнозування та профілактики цієї патології. Дані про медичну допомогу вагітним, матерям та породіллям та несприятливі наслідки вагітності стосовно передчасних пологів (форма 21) за період 2009-2018 рр. отримані в комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський обласний центр громадського здоров’я Тернопільської обласної ради». Проведено оцінку кореляційного зв’язку за методом Пірсона між кількістю передчасних пологів на 100 пологів та рівнем середньорічної температури повітря за даними «Global Historical Climatology Network» від Національного управління океанічних й атмосферних досліджень США на території кліматично однорідних регіонів України. Прогностичний аналіз часових рядів здійснювали методом інтегрованої моделі авторегресії ковзної середньої (ARIMA). Похибку моделі оцінювали за допомогою обрахунку абсолютної відсоткової похибки середньої (MAPE). Статистичну обробку матеріалів проведено з використанням пакетних програм Statistica 6,0 (StatSoft, США) і відкритим статистичним пакетом «R». Дослідження відповідає сучасним вимогам морального та етичного стандарту стосовно положень законодавчих актів України. Аналіз даних звітів роботи жіночих консультацій показує збільшення середньої кількості передчасних родорозрішень з 2,88 на 100 пологів при загальній кількості пологів в Україні 491445 у 2009 році до 3,33 на 100 родорозрішень у загальній кількості 309191 у 2018 році, що достовірно свідчить про зростання кількості передчасних пологів у нашій державі. Починаючи з 2009 року, спостерігається щорічне, різного ступеня зростання середньорічної температури повітря на території України. У результаті проведеного кореляційного аналізу встановлено достовірний сильний прямий кореляційний зв’язок між усередненим рівнем передчасних пологів та середньорічною температурою повітря на території України (r=0,84, p<0,05). Регресійний аналіз виявив достовірне зростання кількості передчасних пологів (на 100 пологів) у 1, 2, 5, 6, 7, 8 і 10 кліматично однорідних регіонах та тенденцію до збільшення у відповідно 3, 4, 9, 11 і 12 кліматично однорідних регіонах України. На підставі аналізу даних середньорічної температури повітря на території України за 2009-2018 рр. прогнозується зростання середньорічної температури повітря на території України через 3 роки на 0,3 °С (MAPE <10%, p<0,05). Прогнозується зростання річної кількості передчасних пологів (випадків на 100 пологів) через 3 роки на 0,4 випадка на 100 пологів (MAPE <10%, p<0,05). В умовах глобального потепління зростає кількість негативних наслідків вагітності, а саме ідіопатичного передчасного завершення вагітності з народженням недоношених новонароджених. Між річною кількістю передчасних пологів та середньорічною температурою повітря в Україні встановлено сильні кореляційні зв’язки. Регресійні моделі реєстрації передчасних пологів засвідчили їх достовірне зростання в 1, 2, 5, 6, 7, 8, і 10 кліматично однорідних регіонах та тенденцію до збільшення в 3, 4, 9, 11 і 12 кліматично однорідних регіонах. Прогнозується зростання річної кількості передчасних пологів на території України до 2023 р. на 0,4 випадка на 100 пологів порівняно з 2018 р. Стратегія попередження передчасних пологів та пов’язаних з цим несприятливих наслідків вагітності повинна включати ідентифікацію глобального потепління як фактора ризику, що сприяє зростанню рівня цієї патології.

Депутат Ю.М., Гуліч М.П., Савицький В.Л., Іванько О.М., Левіт Й.Р., Богомолець О.В. Застосування інформаційної моделі розрахунку раціону харчування для компенсації енергетичних витрат військовослужбовців Збройних сил України

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242249 

Ключові слова: військовослужбовці, інформаційна модель, добовий раціон  харчування, енергетичні витрати, нутрієнти

Реферат. Применение информационной модели расчета рациона питания для компенсации энергетических затрат военнослужащих Вооруженных сил Украины. Депутат Ю.Н., Гулич М.П., Савицкий В.Л., Иванько О.М., Левит И.Р., Богомолец О.В. Публикация посвящена изучению проблемы компенсации энергетических затрат военнослужащих во время пребывания на квалификационном курсе Сил специальных операций Вооруженных сил Украины, а также созданию метода для оперативного реагирования должностных лиц продовольственной службы на изменения величины энергозатрат курсантов при различных фазах подготовки путем внесения соответствующих корректив в их рацион питания. Цель работы заключалась в разработке и обосновании информационной модели расчета суточного рациона питания для обеспечения адекватной компенсации фактических энергозатрат военнослужащих. Применены хроно­мет­ражно-табличный, инструментальный, расчетный, лабораторный и статистический методы исследований. Расчеты информационной модели выполнялись с использованием функций табличного редактора Microsoft Excel 2007. В статье приводится описание разработанной информационной полипараметрической модели вычислительной системы формирования нутриентного состава и энергетической ценности суточного рациона военнослужащих в зависимости от выявленных величин энергозатрат при выполнении задач по программе квалификационного курса Сил специальных операций Вооруженных сил Украины. Модель пред­назначена оперативно рассчитывать нутриентный и энергетический состав рациона питания для адек­ватной компенсации соответствующих энергетических затрат военнослужащих на различных фазах подготовки. Информационная модель прошла тестирование и внедрена в практическую деятельность ССО.

Рябуха О.І., Федоренко В.І. Екологічні передумови виникнення тиреоїдної патології

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242253 

Ключові слова: щитоподібна залоза, екологічно зумовлена патологія, гіпотиреоз, важкі метали, тиреодизраптори, радіаційно-індукована патологія, електромагнітно-індукована патологія 

Реферат. Екологічні передумови виникнення тиреоїдної патології. Рябуха О.І., Федоренко В.І. Екологічній ситуації багатьох країн, зокрема й України, притаманне прогресуюче антропо- та техногенне забруднення, що спричиняє зростання тиреоїдної патології, частка якої в структурі ендокринних захворювань є вагомою. До основних причин розладів діяльності щитоподібної залози відносять дефіцит йоду в об’єктах довкілля, вплив низки широковживаних хімічних речовин (тиреодизрапторів), іонів важких металів. Важливими є різноманітні фізичні фактори навколишнього середовища. Значне зростання онкологічної патології щито­подібної залози часто пов’язують із локальним чи загальним впливом іонізуючого випромінювання. До порушень гомеостазу залози може призводити тривалий вплив електромагнітних полів. Функціональну спроможність залози також погіршують антисанітарні умови проживання, деякі бактерії та віруси, нераціональне харчування. Велика чутливість залози до зовнішніх впливів та висока соціальна значущість тиреоїдної патології дають підстави вважати морфофункціональний стан щитоподібної залози маркером екологічного благополуччя довкілля.

Яворовський О.П., Риган М.М., Науменко О.М., Скалецький Ю.М., Гичка С.Г., Іванько О.В., Брухно Р.П., Горваль А.К. Культура безпеки пацієнтів у вітчизняних лікарняних закладах (повідомлення 1)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242257 

Ключові слова: охорона здоров’я, культура безпеки пацієнтів, заклади охорони здоров’я, коефіцієнт альфа Кронбаха 

Реферат. Культура безопасности пациентов в отечественных учреждениях здравоохранения (сообщение 1). Яворовский А.П., Рыган М.М., Науменко А.Н., Скалецкий Ю.Н., Гичка С.Г., Иванько А.В., Брухно Р.П., Горваль А.К. С использованием анкеты Агентства по научным исследованиям и качеству медицинской помощи США (AHRQ) проанализированы характеристики культуры безопасности пациентов (БП) у персонала различных учреждений здравоохранения (УЗ) в Украине. Кроме того, характеристики культуры БП анали­зировались в зависимости от стажа работы и принадлежности опрашиваемых к врачебному или мед­сестринскому составу, а также профиля терапевтической или хирургической деятельности. Установлено, что слабой стороной культуры БП персонала отечественных УЗ является характеристика «Реакция на ошибки» (менее 30% положительных ответов), что свидетельствует о преобладании в украинском УЗ культуры обвинения (несправедливой культуры) и, как следствие, опасения персонала обнародовать свои ошибки, неблагоприятные события и соответственно отсутствия возможности учиться на этих ошибках. «Кадровое обеспечение» идентифицировано как слабая сторона культуры БП (менее 50% положительных ответов) в большинстве групп сравнения. Заслуживает внимания и такая характеристика культуры БП, как «Частота сообщений об ошибках» (менее 70% положительных ответов). Коэффициент альфа Кронбаха во всех группах опрошенных лиц колебался в пределах от 0,62 до 0,78, что свидетельствует об истинности результатов проведенного исследования.

Волосовець О.П., Больбот Ю.К., Бекетова Г.В., Березенко В.С., Уманець Т.Р., Речкіна О.О., Мітюряєва-Корнійко І.О., Волосовець Т.М., Починок Т.В. Алергічні та неалергічні хвороби шкіри
в дітей України: ретроспективне дослідження за останні 24 роки

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242265

Ключові слова: діти, алергічні та неалергічні хвороби шкіри в дітей, атопічний дерматит, захворюваність, поширеність, довкілля, полютанти

Реферат. Аллергические и неаллергические болезни кожи у детей Украины: ретроспективное исследование за последние 24 года. Волосовец А.П., Больбот Ю.К., Бекетова Г.В., Березенко В.С., Уманец Т.Р., Речкина Е.А., Митюряева-Корнейко И.А., Волосовец Т.Н., Починок Т.В. У детей значительно чаще, чем у взрослых, встречаются бактериальные, аллергические, паразитарные и микотические поражения кожи. Целью этого исследования был анализ данных распространенности и заболеваемости болезней кожи и подкожной клетчатки аллергического и неаллергического генеза у детей Украины с 1994 по 2017 г. для опре­деления степени влияния на их развитие факторов загрянения окружающей среды, в том числе радиационных, после Чернобыльской катастрофы в 1986 году. За последние 24 года в Украине наблюдается рост на 10,3% распространенности заболеваний кожи и подкожной клетчатки у детей и на 8,6% показателя заболеваемости с преобладанием выявления этой патологии у детей в возрасте 0-17 лет включительно, потерпевших вследствие аварии на Чернобыльской АЕС, и детей из областей, имеющих в своем составе территории радиологического контроля после аварии. Нами установлено прямое влияние умеренной силы на связь между популяционно-взвешенной эффективной дозой в миллизивертах суммарного облучения всего тела человека у жителей разных регионов страны за период 1997-2011 гг. и показателями первичной заболе­ваемости и распространенности у детей в возрасте 0-14 лет включительно болезней кожи и подкожной клетчатки в 2011 году (р<0,05). Это может свидетельствовать об определенном влиянии последствий этой техногенной катастрофы на возникновение и течение болезней кожи и подкожной клетчатки у детей. За этот же промежуток времени вследствие влияния ряда факторов, в частности экологических, произошла существенная трансформация в структуре болезней кожи у детей в виде роста в 2 раза удельного веса выявления аллергических поражений кожи, достигших удельного веса 28,7% от общей заболеваемости детей болезнями кожи и подкожной клетчатки в целом, на фоне соответствующего уменьшения инфекций кожи.

Берест І.Р., Берест Р.Я., Пасічник М.С., Пасічник С.М., Савчук Г.М., Стрельбицька С.М. Еволюція лікувально-оздоровчого напряму діяльності профспілок Галичини ХІХ – початку ХХ ст.

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242319 

Ключові слова: медицина, профспілка, суспільство, лікарі, захист

Реферат. Эволюция лечебно-оздоровительного направления деятельности профсоюзов Галичины XIX – начала ХХ в. Берест И.Р., Берест Р.Я., Пасечник М.С., Пасечник С.М., Савчук Г.М., Стрельбицкая С.Н. На основе принципа историзма, системного анализа, научного и объективного подхода в статье проанали­зирована эволюция и показана деятельность галицких профсоюзов лечебно-оздоровительного направления. Показано современное состояние и развитие историографии проблематики, исследована история медицинского и профсоюзного движения, доказано, что главным вопросом в среде профсоюзов XIX – начала ХХ в. стали общие проблемы для всех слоев населения. Указанная проблематика дает богатый материал для научной обработки других ключевых проблем комплексной истории Галичины австро-венгерского периода, в частности: организации системы здравоохранения, медицинского образования, системы управления в крае, экономического и социального развития, подъема украинского национального движения и тому подобное. В условиях развития демократических институтов независимой Украины анализ и аккумуляция исторического опыта имеют не только научное, но и познавательное, идейно-политическое и особенно прикладное, практическое значение. Практически любая профессиональная организация пыталась определенным образом защитить своих участников. В начале 1867 г. врачи Львова признали необходимость создания собственного профессионального объединения с целью организации социальной защиты, создания фонда для поддержки больных, немощных и обедневших коллег, также вдов и сирот по ним. Таким образом, было решено основать отдельное врачебное Общество. В соответствии с положениями устава, целью Общества галицких врачей была совместная работа вокруг развития медицины, прежде всего в направлении ее практического применения, с учетом взаимоотношений населения государства в целом; пропаганда духа сплоченности и дружеских отношений между медицинскими работниками, чтобы совместно следить за делами в медицине; оказание материальной помощи обедневшим коллегам, семьям умерших коллег. Похожие задачи перед собой ставили и общества печатников, ткачей, нефтеперерабатывающего промысла. Их всех объединяло лечебно-оздоровительное направление деятельности.

Височина І.Л., Ніколаєнко-Камишова Т.П., Бєсєдін О.М. Постковідний синдром: щодо ризиків розвитку тромботичних ускладнень у хворих з ішемічними ураженнями кінцівок (клінічні випадки)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242332 

Ключові слова: ковід-19, ендотеліоцити, тромботичні ускладнення, тромбоваскуліт 

Реферат. Постковидный синдром: относительно рисков развития тромботических осложнений у пациентов с ишемическими поражениями конечностей (клинические случаи). Высочина И.Л., Николаенко-Камышова Т.П., Беседин А.М. Проблема постковидного синдрома в настоящее время актуальна, поскольку при стабилизации витальных функций продолжается процесс иммунологического воспаления с нарушениями функций эндотелия, вследствие чего у больных с ангиопатиями и васкулопатиями нарастают проявления ишемизации тканей. Отмечено, что при коморбидности COVID-19 с гипертонической болезнью, ишемической болезнью сердца, сахарным диабетом, системными заболеваниями соединительной ткани значительно повышаются риски неблагоприятного течения, прогноза и развития сосудистых осложнений. Степень тяжести воспалительного процесса и прогнозирование вероятности развития осложнений подтверждаются изменениями лабораторных показателей, а именно: в общем анализе крови – лейкоцитоз, повышение уровня нейтрофильных гранулоцитов, снижение содержания гемоглобина и тромбоцитов; в биохимических показа­телях – снижение уровня общего белка, повышение показателей аланинтрансферразы, аспартатамино­трансферразы, лактатдегидрогеназы, С-реактивного протеина, ферритина; коагуляционные изменения – повышения уровня фибриногена, Д-димера, укорочение активированного частичного тромбопластинового времени. На основании рассмотренных клинических случаев, с учетом современных представлений об особенностях развития тромботических осложнений при COVID-19 инфекции у больных с ишемическим поражением конечностей, доказана необходимость назначения низкомолекулярных гепаринов в качестве препаратов выбора для лечения тромбофилических состояний у пациентов с коморбидной патологией. Детальное изучение гистологических материалов с акцентом на изменения на уровне микро­циркуляции в ишемизированных тканях позволит разработать алгоритмы лечения и профилактики осложнений. Решение этих вопросов, не только при наличии COVID-19, а и при любых стрессовых ситуациях, требует тщательного уточнения механизмов развития осложнений и своевременного адекватного ком­плексного подхода к лечению для улучшения и стабилизации состояния больных.

Антипкін Ю.Г., Кирилова Л.Г., Мірошников О.О., Юзва О.О., Оржешковський В.В., Нечай А.Ф. Автосомно-рецесивна кінцівково-поперекова м'язова дистрофія типу 2А: два випадки в Україні з різним віком виникнення

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242343 

Ключові слова: кінцівково-поперекова м'язова дистрофія, ген CAPN3, прийом Говерса, проксимальна м’язова слабкість

Реферат. Автосомно-рецесивна кінцівково-поперекова м'язова дистрофія типу 2А: два випадки в Україні з різним віком виникнення. Антипкін Ю.Г., Кирилова Л.Г., Мірошников О.О., Юзва О.О., Оржешковський В.В., Нечай А.Ф. У статті представлено два клінічні випадки двох пацієнток  з України з автосомно-рецесивною кінцівково-поперековою м'язовою дистрофією типу 2А з різним віком виникнення симптомів та відсутністю сімейного анамнезу, яка проявлялася поступовим виникненням проксимальної м'язової слабкості в усіх чотирьох кінцівках та стоншенням плечей, верхніх кінцівок і стегон. Обидві пацієнки мали підвищений рівень креатинфосфокінази та мутації c5050delA в гені CAPN3. Аналіз послідовності та тестування на делеції/дуплікації 159 генів із тестування на захворювання скелетних м’язів у 5-річної дівчинки виявив делецію екзону 8 (у гетерозиготній формі) та мутацію c5050delA (p.Thr184Argfs*36) (у гетерозиготній формі) гена CAPN3. Було проведено магнітно-резонансну томографію м’яких тканин проксимальних відділів нижніх кінцівок, яка показала ознаки симетричних атрофічних змін великого привідного м’яза, довгого й короткого привідних м'язів, півсухожильного м’яза стегна як прояви кінцівково-поперекової м'язової дистрофієї типу 2А. Гомозиготний, патогенний варіант мутації гена CAPN3 c.550del (p.Thr184Argfs*36) також був виявлений у 25-річної жінки. Тип 2А – найпоширеніша форма кінцівково-поперекової м’язової дистрофії, що становить близько 30% усіх випадків. LGMD2A викликається мутаціями гена CAPN3 і харак­теризується селективною атрофією та слабкістю м'язів проксимальних відділів кінцівок та м’язів верхнього й нижнього поясу. Вік виникнення м’язової слабкості надзвичайно мінливий: найчастіше – від 8 до 15 років, хоча він може коливатися в межах від двох до 50 років. Запідозрити діагноз можна за результатами клінічного огляду або біопсії м’язів. Аналіз крові на рівень креатинкінази в сироватці крові може також показати під­вищений рівень, який свідчить про проблеми з м’язами. Діагноз повинен бути підтверджений шляхом виявлення мутації гена CAPN3, який проводиться в зразку дезоксирибонуклеїнової кислоти з аналізу крові. На сьо­годнішній день не існує спеціальних методів лікування кінцівково-поперекової м’язової дистрофії, проте ретель­не лікування симптомів захворювання може поліпшити якість життя людини. При кінцівково-попере­ковій м’язовій дистрофії можуть виникати контрактури суглобів, тому рекомендується регулярна фізіотерапія.

Омельченко Л.І., Муквіч О.М., Бельська О.А., Дудка І.В., Климишин Ю.І., Руденко Н.М., Калашнікова Р.В., Ісмакаєва Д.Л., Вдовіна Н.М., Людвік Т.А. Ураження серця при ювенільній системній склеродермії (клінічний випадок)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242344 

Ключові слова: ювенільна системна склеродермія, дилатаційна кардіоміопатія, діти

Реферат. Поражение сердца при ювенильной системной склеродермии (клинический случай). Омельченко Л.И., Муквич Е.Н., Бельская Е.А., Дудка И.В., Климишин Ю.И., Руденко Н.М., Калашникова Р.В., Исмакаева Д.Л., Вдовина Н.М., Людвик Т.А. Ювенильный системный склероз (ЮСД) имеет множество клинических проявлений, которые отличаются от таковых у взрослых. Диагностика на ранних стадиях – проблематична. Течение заболевания и тяжесть прогноза зависят от вовлечения в процесс внутренних органов, прежде всего сердца, легких, почек. Поражение сердца является частой и прогно­стически неблагоприятной мишенью склеродермического процесса у взрослых, но у детей диагностируется редко. Целью работы явилось изучение особенностей клинических проявлений системного склероза у ребенка с тяжелым поражением сердца. Представлен полиморфизм клинической симптоматики тяжелого поражения сердца с развитием дилатационной кардиомиопатии у годовалого ребенка с системным склерозом. Особен­ностями случая являются ранний дебют системного склероза у ребенка с отягощенным наследственным анамнезом по аутоиммунной патологии (псориаз у отца и бабушки), быстрое прогрессирование аутоим­мунного процесса, тяжелое поражение сердца по типу некомпактной (дилатационной) кардиомиопатии, положительная клиническая динамика при применении патогенетической терапии. Раннее выявление сердечно-сосудистого поражения при применении современных методов диагностики, своевременное проведение адекватной терапии в мультидисциплинарной команде и регулярный сердечно-сосудистый скрининг позволяет улучшить прогноз, качество жизни и снизить летальность.

Зербіно Д.Д., Чайковський Ю.Б., Черній В.І., Святенко Т.В., Волос Л.І., Свистунов І.В., Михайличенко Т.Є. Професор В.Г. Шлопов – видатний представник вітчизняної патологічної анатомії
(до 80-річчя від дня народження)

https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242346

Correction: USING OF DEXMEDETOMIDINE IN TERM NEONATES WITH HYPOXIC-ISCHEMIC ENCEPHALOPATHY

 https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.3.242347